Тема 12. СТРАХУВАННЯ ТА СТРАХОВИЙ РИНОК

1. Страхування – це:

1) вид цивільно-правових відносин щодо захисту комер­ційних інтересів суб’єктів господарювання у разі нас­тання страхових випадків;

2) залучення державою частини коштів населення для виконання нею своїх функцій;

3) система перерозподільчих відносин щодо утворення за рахунок внесків фізичних та юридичних осіб спе­ціального фонду коштів та його використання для відшкодування збитків внаслідок несприятливих подій;

4) інтерес суб’єктів підприємства до здійснення інвестицій у певній сфері.

2. Об’єктивними причинами виникнення та існування страхування є:

1) захист майнових інтересів суб’єктів господарювання та інтересів громадян від несприятливих подій (ризиків);

2) обмеження кон’юнктурних коливань економіки;

3) збільшення обсягів виробництва;

4) здійснення запобіжних заходів, спрямованих на зменшення страхового ризику.

3. До ознак, що відображають специфіку категорії страху­вання, не належать:

1) відносини між учасниками формування страхового фонду є перерозподільними відносинами;

2) наявність страхового ризику;

3) солідарне розкладання збитку між учасниками стра­хування;

4) відсутність цільового спрямування та незворотність страхових платежів, мобілізованих у страховому фонді.

4. Які функції притаманні страхуванню?

1) розподільча, регулююча, контрольна, стимулююча, оперативна;

2) ризикова, заощаджувальна, превентивна, інвестиційна, контрольна;

3) фіскальна, інвестиційна, заощаджувальна, стимулююча, регулююча;

4) превентивна, оперативна, розподільча, фондоутворююча.

5. Яка функція страхування спрямована на попередження можливих збитків та зменшення їх наслідків від несприятливих подій?

1) заощаджувальна функція;

2) ризикова функція;

3) превентивна функція;

4) функція формування і використання страхових резервів.

6. Організаційними формами страхового фонду є:

1) фонд централізованого страхування, фонд співстраху­вання, резервні фонди місцевих бюджетів;

2) фонд колективного страхування, державний матеріаль­ний резерв, страховий фонд суб’єкта господарювання;

3) фонд перестрахування, фонди соціального страхування, резервний фонд державного бюджету;

4) централізовані резерви держави, фонди самострахування, страхові фонди страховиків.

7. Централізовані резерви держави призначені для:

1) виконання державою своїх боргових зобов’язань перед кредиторами за внутрішніми та зовнішніми позиками;

2) здійснення капітальних вкладень у пріоритетні галузі економіки;

3) відшкодування збитків і усунення наслідків стихійних лих і аварій, що спричинили великі розрухи і призвели до значних людських жертв;

4) підтримки сільськогосподарських підприємств, фермер­ських господарств, а також суб’єктів малого бізнесу.

8. Централізовані резерви держави формуються:

1) у натуральній формі;

2) як у натуральній, так і в грошовій формі;

3) тільки у грошовій формі;

4) немає правильної відповіді.

9. Централізовані резерви України, що формуються у натуральній формі, знаходяться у підпорядкуванні:

1) спеціалізованого державного відомства – Державного матеріального резерву України;

2) Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України;

3) Верховної Ради України;

4) Міністерства фінансів України.

10. Державні резерви у грошовій формі – це центра­лізовані фінансові ресурси, які формуються за рахунок:

1) коштів місцевих бюджетів;

2) коштів страхових організацій;

3) коштів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування;

4) коштів державного бюджету.

11. Розпорядником коштів централізованого резерву України, сформованого у грошовій формі, є:

1) Верховна Рада України;

2) Національний банк України;

3) Кабінет Міністрів України;

4) Державне казначейство України.

12. Фонд самострахування суб’єктів господарювання утворюється у формі:

1) статутного фонду;

2) інноваційного фонду;

3) амортизаційного фонду;

4) резервного фонду.

13. Страхування проводиться у формах:

1) натуральній і грошовій;

2) добровільній та натуральній;

3) обов’язковій та натуральній;

4) обов’язковій та добровільній.

14. Видами обов’язкового страхування є:

1) страхування інвестицій;

2) страхування кредитів;

3) авіаційне страхування цивільної авіації;

4) страхування судових витрат.

15. До видів добровільно страхування не належать:

1) страхування майна;

2) страхування цивільно-правової відповідальності влас­ників наземних транспортних ризиків;

3) страхування фінансових ризиків;

4) страхування здоров’я на випадок хвороби.

16. До підгалузей особистого страхування не належать:

1) страхування від нещасних випадків;

2) медичне страхування;

3) страхування майна;

4) страхування життя і пенсій.

17. Майнове страхування – це страхування майнових інтересів, пов’язаних із:

1) життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи;

2) володінням, користуванням і розпорядженням майном;

3) відшкодуванням заподіяної страхувальником шкоди третій особі або її майну;

4) немає правильної відповіді.

Поиск по сайту: