Зміни в організації та управлінні виробництвом

Із завершенням промислового перевороту почався процес індустріалізації. Основним його змістом були структурні зрушення в національних господарствах окремих країн, внаслідок яких з'являлись нові та модернізувалися старі галузі виробництва, змінювалась їхня роль в економіці, тобто частка у виробництві валового національного продукту (ВНП) і національного доходу (НД). Завершення індустріалізації забезпечувало перевагу промисловості над сільським господарством, важкої індустрії над легкою. Машинне виробництво перемогло в усіх галузях господарства.

Відбувалися зміни в організації та управлінні виробництвом. Провідна роль належала товариствам на основі акціонерної колективної власності. Торговий і промисловий капітал поступався першістю фінансовому. Було утворено акціонерні монополістичні об'єднання — картелі, трести, синдикати, концерни. Посилився процес концентрації виробництва та централізації капіталу, що охопив основні галузі господарства. Акціонерна система підготувала умови для монополізації. Контроль за виробництвом і збутом від локальних ринків і промислових районів охопив цілі галузі промисловості, національний та світові ринки. Монополістичні об'єднання почали виникати та розвиватися в банківській сфері. Банки перетворилися на фінансові центри, що контролювали як грошовий капітал, так і промислове виробництво. Злиття банківського капіталу з промисловим зумовило формування фінансової олігархії.

У США процеси акціонування, концентрації виробництва і капіталу прискорилися після кризи 1873 p. Кількість підприємств збільшувалася повільніше, ніж вартість їхньої продукції. Так, в обробній промисловості за 1900—1913 pp. зростання становило відповідно 130 і 210 %. У 1914 p. акціонерні товариства становили 28,3 % всіх підприємств, випускали 83,2% промислової продукції, на них працювало 80 робітників. У 1910 p. підприємства за обсягом виробництва поділялися на невеликі (до 20 тис. дол.) — 67,2%, середні (від 20 до 100 тис. дол.) — 21,3, великі (100 тис. дол. і більше) — 11,5%. Корпорації, вартість продукції яких була понад 1 млн дол., виробляли міді — 99%, свинцю — 92, прокату — 91, чавуну — 85,8, автомобілів, сільськогосподарських машин, продукції хімічної, електротехнічної, текстильної галузей — 50, переробляли м'яса — 80%.

В останній третині XIX ст. економічний розвиток США переривався рушійними кризами перевиробництва у 1882—1883 і 1893 рр. Лише у 1897 р. після тривалого застою економіка США знову відновила швидкі темпи розвитку. Зазначені економічні кризи були могутнім прискорювачем концентрації виробництва (у 1913 р. 85 % становили підприємства з кількістю 500 і більше робітників) і централізації капіталу (акціонерні товариства у 1913 р. зосередили 80 % всіх робітників). Внаслідок криз у США виникли монополістичні об'єднання в промисловості та банківській справі. У 70-і роки XIX ст. монополії в промисловості були перехідним явищем (першою з'явилась у 1872 р. нафтова компанія "Стандарт ойл", організатор Дж. Рокфеллер, яка уже в 1879 р. контролювала 95 % нафтопереробки в країні). У 80-ті роки монополії помітно посилились і наприкінці 90-х років перетворились в одну з основ господарського життя країни. Найбільш поширена форма монополій в США — трести, на частку яких у 1901 р. припадало 3/4 всієї промислової продукції країни. На початку XX ст. у країні уже функціонувало 800 трестів, які об'єднували більше 5 тис. підприємств.

Поиск по сайту: