Характеристика показників господарської діяльності підприємства

Сільськогосподарський кооператив «Залузький» здійснює свою діяльність на основі Статуту.

Проведення реформування СВК «Залузький» дещо змінило раніше створений виробничий потенціал, що вплинуло на обсяг виробництва товарної продукції, але варто відмітити воно аж ніяк не вплинуло на її структуру.

Розмір сільськогосподарського підприємства є одним з факторів, що впливають на ефективність виробництва. Тому необхідно мати раціональні розміри підприємств, що в найбільшій мірі сприяють підвищенню ефективності виробництва.

Розмір сільськогосподарських підприємств визначається багатьма показниками, зокрема: обсягом виробництва валової і товарної продукції в натуральному і грошовому вираженнях, земельною площею (сільськогосподарські угіддя, рілля, багаторічні плодово-ягідні насадження, культиваційні споруди), основними виробничими фондами, енергетичними потужностями, наявністю техніки, поголів'ям худоби, кількістю середньорічних працівників та ін.

Основним показником розміру сільськогосподарських підприємств та їх виробничих підрозділів євартість валової продукції, оскільки вона визначає кінцевий результат виробництва. При порівнянні розмірів різних господарств за ряд років для оцінки валової продукції використовують порівнянні ціни на продукцію.

Правильне поєднання галузей рослинництва і тваринництва в кооперативі дає можливість зменшити сезонність сільськогосподарського виробництва, домогтися регулярного надходження продукції й грошових коштів, а також прискорити оборотність засобів і зміцнює фінансовий стан підприємства.

Узагальнюючи викладене, можна стверджувати, що соціально – економічна сутність спеціалізації полягає в обособленні виробництва за схожою технологією, однотипними засобами одного чи кількох видів продукції в певних масштабах. Вона об’єктивно впливає на концентрацію виробництва.

При визначенні розмірів сільськогосподарських підприємств слід враховувати всі фактори – рівень технічної оснащеності господарства, його організаційну структуру, ступінь спеціалізації і концентрації виробництва, рівень та кваліфікацію кадрового забезпечення.

Розмір та управлінська структура даного підприємства показана на рис.2.1(додаток А)

Хоча показник обсягу валової продукції є основним, однак при визначенні розміру сільськогосподарських підприємств більш зручно користуватися показником розміру земельної площі. Це пояснюється тим, що земельна площа є найбільш стабільним по роках показником, тоді як показник валової продукції значно коливається, оскільки залежить від багатьох факторів (погодні умови, зміна цін на продукцію, зміна структури виробництва тощо). На підставі даних таблиці 2.1 (Додаток Б) охарактеризуємо розмір підприємства.

Проаналізувавши динаміку основних показників розміру СВК "Залузький" можна зробити висновок, що розмір підприємства в загальному збільшився, про що свідчить підвищення валової продукції в 2011 році порівняно з 2009 роком на 769,40 тис. грн. В свою чергу товарна продукція зменшилась на 187,40 тис. грн в 2011 році порівняно з 2009 роком. Дані показники змінились за рохунок зниження в 2011 році середньорічної вартісті основних виробничих фондів порівняно з 2009 році на 1135,00 тис.грн.

Мета спеціалізації сільськогосподарських підприємств – створення умов для збільшення прибутку, досягнення більш високої продуктивності праці, збільшення виробництва продукції, підвищення її якості.

Отже, спеціалізація створює сприятливі умови щодо скорочення виробничих витрат, поліпшення якості й підвищення конкурентоспроможності виробництва спеціалізованої продукції. Тому спеціалізація належить до важливих чинників підвищення ефективності суспільного виробництва.

Основним показником спеціалізації є структура товарної продукції за три роки, так як через неї виражається економічний зв’язок підприємства з народним господарством країни.

На підставі даних таблиці 2.2 (Додаток В) ми визначимо склад і структуру товарної продукції. Встановимо головні та допоміжні галузі підприємства, зробимо висновок про його виробничий напрям, визначимо глибину спеціалізації підприємства, провівши розрахунки коефіцієнта спеціалізації.

Проаналізувавши таблицю 2.2 можна зробити висновок, що в цілому структура товарної продукції в динаміці за три останні роки не змінювалась за винятком озимого ячменю,що не реалізовувався в 2011 році та ярого ячменю, що не реалізовувався в 2010 році. Також з 2010 року підприємство припинило реалізацію ріпаку. Загальний обсяг товарної продукції у 2011 році становив 564533 тис. грн., що на 89,4 тис. грн. менше ніж в 2009 році та на 721,40 тис. грн. більше ніж в 2010 році.

З даної таблиці видно, що найбільшу частку в структурі товарної продукції має рослинництво, в тому числі озима пшениця (19.06%) та кукурудза на зерно (23.49 %).

Тепер за допомогою формул розрахуємо коефіцієнт спеціалізації:

Зробивши розрахунки, можемо сказати, що СВК «Залузький» має середній рівень спеціалізації. Дане підприємство має зерново-соєвий напрям із розвиненим м’ясо-молочним скотарством.

Правильне поєднання галузей рослинництва і тваринництва в кооперативі дає можливість зменшити сезонність сільськогосподарського виробництва, домогтися регулярного надходження продукції й грошових коштів, а також прискорити оборотність засобів і зміцнює фінансовий стан підприємства.

Узагальнюючи викладене, можна стверджувати, що соціально – економічна сутність спеціалізації полягає в обособленні виробництва за схожою технологією, однотипними засобами одного чи кількох видів продукції в певних масштабах. Вона об’єктивно впливає на концентрацію виробництва.

Забезпеченість підприємства ресурсами та ефективність їх використання розглянемо у таблиці 2.3.(Додаток Д) За результатами аналізу даних таблиці можна зробити висновок про ефективність використання відповідних видів ресурсів та встановити тенденції у змінах значень приведених показників, відмітити причини зміни і їх вплив на господарську діяльність підприємства.

З даних таблиці 2.3 видно, що урожайність зернових у 2011 році, порівняно з 2009 і 2010 роками, збільшилась відповідно на 19,01 ц/га та 18 ц/га. Виробництво зерна на 100 га відповідних угідь у 2011 році, порівняно з 2009, збільшилось на 1406,80 ц. Валова продукція на 100 га с/г угідь у 2011 році становила 144,2 тис. грн., що, порівняно з 2009 і 2010 роками, більше на 79,74 тис. грн.. та 143,94 тис. грн. відповідно.

У 2011 році розмір чистого прибутку склав 158,7 тис. грн. У 2009 і 2010 роках підприємство отримало збиток у розмірі 194,8 і 109,0 тис. грн. у 2009 2010 роках відповідно. Виробництво валової продукції на 1 середньорічного працівника в рослинництві за звітний рік склала 76,06 грн., що порівняно з 2009 роком більше на 26,57 грн.

За даними 2011 року фондовіддача склала 1,30 грн.. (на 1 грн. основних фондів сільськогосподарського призначення одержано 130 грн. прибутку); фондоємність0,77 грн.

Завершити характеристику підприємства варто аналізом основних показників економічної ефективності виробничої діяльності підприємства табл. 2.4. (Додаток Е) Проаналізувавши таблицю 2.4 можна зробити висновок, що валова продукція на 100 га с.-г. угідь у 2011 році порівняно з 2009 роком збільшилась на 79,74 грн. Чистий прибуток на 1 середньорічного працюючого у 2011 році становив 3,78 грн., що на 7,75 грн. більше, ніж у 2009 році. Норма прибутку – 2,00 %.. Рівень рентабельності у 2011 році склав 5,13%, що на 5,88 підсоткових пунктів більше ніж у 2009 році.

Проведений нами аналіз ресурсного потенціалу високотоварного сільськогосподарського кооперативу «Залузький» й оцінка використання земельних, трудових ресурсів свідчить про переваги високотоварного підприємства. Таким чином, розгляд у комплексі важливого для сільгоспвиробника питання – земля, трудові ресурси і техніка дають підстави стверджувати, що тут треб ще багато чого зробити, щоб ці головні в землеробстві фактори були гармонійно взаємопов’язані та взаємообумовлені.

3. Операційне планування процессу вирощування вівса

3.1 Визначення планових обсягів виробництва вівса

Оскільки овес – це культура помірного клімату, тому її доцільно вирощувати в СВК «Залузький», що знаходиться в центральній Україні.

Овес — найважливіша зернофуражна культура; по сумі посівних площ він займає п’яте місце у світі після пшениці, рису, кукурудзи і ячменя.

Зерно вівса — концентрований корм для коней і молодняку усіх видів худоби і домашньої птиці. Воно характеризується рядом цінних властивостей: підвищеним вмістом у білку ряду незамінних амінокислот, особливо лізину і триптофану, багатим складом вітамінів і мінеральних речовин, а також гарними енергетичними властивостями завдяки високому вмістові жиру. Овес — один з основних компонентів комбікормів, що готуються для всіх сільськогосподарських тварин. У районах розвинутого тваринництва овес широко використовують на зелений корм, силос і сіно, у південних країнах, у республіках Середньої Азії і Сибіру — для випасу овець.

Використання вівса в харчовій промисловості (вівсяна крупа, хлоп’я, борошно, толокно й ін.) пов’язано з гарною засвоюваністю живильних речовин і вітамінів, що робить його особливо цінним для дитячого і дієтичного харчування. За вмістом білка, жиру, фосфору і заліза вівсяна крупа значно багат манної, пшоняної і гречаної.

Овес краще за інші зернові культури переносить підвищену кислотність грунту, однак високі і сталі врожаї він дає на грунтах з невеликою кислотністю. Для вівса характерним є широкий інтервал рН, він слабо чутливий до кислотності грунту і може задовільно рости на кислих та слабко лужних грунтах. Негативна дія високої кислотності пов’язана з підвищеною розчинністю сполук алюмінію, заліза і марганцю.

В умовах ринкової економіки значно підвищується роль прийняття обґрунтованих рішень при здійсненні організаційних заходів та плануванні виробничих процесів. В зв’язку з цим при складанні перспективних і поточних планів підприємств необхідно, виходячи з попиту на продукцію, передбачити такі шляхи розвитку виробництва, які при раціональному використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів можуть забезпечити одержання максимального прибутку [7].

Планування обсягів виробництва культури включає визначення беззбиткового рівня її виробництва, планування урожайності із врахуванням визначеної норми прибутковості та визначення планової посівної площі, виходячи із рекомендованої структури посівів, залежно від виробничого напряму підприємства.

Для визначення планових обсягів виробництва кукурудзи на зерно потрібно спочатку визначити беззбитковий рівень, який зображений у таблиці 3.1.(Додаток Ж)

Плановий рівень урожайності із врахуванням запланованої норми прибутковості виробництва розраховується за схемою:

Планова норма прибутковості (Н_пр) визначається за формулою 3.1.:

де У_пл – плановий рівень урожайності, ц/га;

У_р – розрахунковий рівень беззбиткового виробництва, ц/га;

Н_пр – планова норма прибутковості.

Спочатку розрахуємо планову норму прибутковості:

Н_пр = 3+1+3+3+10 = 20.

Тоді:

У_пл= 29,06+(29,06*20)/100 = 34,87

Планова площа посіву культури розраховується за формулою 3.2, виходячи із площі ріллі підприємства з врахуванням його виробничого напряму і рекомендованої структури посівних площ сільськогосподарських культур:

де Sк – планова площа посіву відповідної культури, га;

S_р – площа ріллі господарства, га;

П_к – питома вага культури у площі ріллі,%

S_{к =} 1426,54*5/100 = 71,38 [методичка].

Поиск по сайту: