СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. 1. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навч

1. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навч. посіб. — К.: Артек, 1999.

2. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник -К.: А.С.К., 2003. — 400 с.

3. Зубков М.Г. Мова ділових паперів. — Харків: Торсінг, 2001.- 384 с.

4. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне й непрофесійне спілкування — Донецьк: ТОВ ВКФ "БАО", 2004. — 480 с.

5. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник / за ред. Н.Д.Бабич.- Чернівці: Книги ХХІ, 2005. -572 с.

6. Мацюк З.О. Станкевич Н.І. Українська мова професійного спілкування — К.: Каравела, 2005.

7. Мацько Л.І. Кравець Л.В. Культура українського фахового мовлення Навч. посіб. — К.: ВЦ "Академія", 2007. — 360 с.;

8. Панько Т.І., Кочан Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство — Львів: Вид-во “Світ”, 1994. — 214 с.

13. Мозговий В.І., Семенова Л.П., Лазарева Л.К. Ділова мова у таблицях. — Донецьк: РВ ДонНТУ, 2003. — 106 с.

ТЕМА 2. Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування. Основні види ділового спілкування: публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада та переговори

Конспект викладення матеріалу теми:

Передусім спілкування – самостійна і специфічна форма активності особистості. Його мета – взаємини з іншими людьми, досягнення певного взаєморозуміння, вирішення ділової справи.

Історично склалися дві форми спілкування:безпосереднє і опосередковане.

Безпосереднє спілкування- мовне спілкування у найбільш розвиненому виді.Воно підкріплюється мімікою, жестами, інтонацією тощо.

На сонові безпосереднього спілкування виникло опосередковане – письмо (відбувається втрата міміки, жестів, інонації), масові засоби комунікації – газета, радіо, телебачення, книги, відео, музичні записи і т.д.

Уся система безпосереднього і опосередкованого типу спілкування впливає на розвиток як особистості, так і взаємин між людьми.

Спілкування у своєму вербальному та невербальному виявах – явище загальнолюдське. Мовці, які хочуть мати успіх у спілкуванні, повинні відчувати потребу комунікативного самовдосконалення. Для цього необхідно контролювати свою комунікативну поведінку, моделювати її для передбачуваних ситуацій, аналізувати реакції комунікативних партнерів і свої власні враження, обмірковувати свої досягнення і помилки, постійно «взаємодіяти із самим собою».

Вербальне спілкування розгортається в конкретних обставинах, що мають назву комунікативної або мовленнєвої ситуації. Параметри ситуації визначаються її складовими (структурою):

- людина, що починає спілкування;

- саме спілкування

- спосіб передачі інформації(вербальний, невербальний, письмовий і т.д.)

- отримувач інформації, співрозмовник

- факт підтвердження або не підтвердження співрозмовником отримання інформації. Даний фактор є надзвичайно важливим для здійснення ефективного спілкування між людьми.

Залежно від того, яку мету ставить перед собою адресант: інформувати,переконати,створити настрій,вивести з рівноваги адресата чи просто згаяти час – він організовує своє мовлення, добирає відповідні виражальні засоби побудови тексту, дотримується певної стратегії та тактики в комунікативній поведінці.

Комунікативна поведінка мовців також залежить від їхніх індивідуально - психологічних та соціально - психологічних особливостей. У різних аспектах цієї поведінки проявляє себе темперамент: холеричний, сангвінічний, меланхолічний, флегматичний чи якась їх комбінація: інтровертність – зосередженість на своїх думках, переживаннях, почуттях «життя в собі» й екстравертність – орієнтованість на зовнішній світ та інших людей.

Щоб вступити в процес комунікації, адресантові часом доводиться привернути до себе увагу потрібної йому особи (чи осіб), яка зайнята своїми справами. Для цього спочатку необхідно звернутися зі словами вибачення, і коли співрозмовник виявить потенційні знаки уваги (поглядом, мімікою, реплікою, жестами тощо), тоді можна буде продовжити розмову. Подальше розгортання розмови для адресанта, який цим самим покаже свою зацікавленість в розмові. Якщо ж таких реплік адресант не почує, або почує заперечливі репліки, або ті, які засвідчують незацікавленість у розмові адресанта, то в такому разі необхідно попросити вибачення і відійти, не демонструючи ні словом, ні невербальними засобами свого розчарування чи гостріших негативних емоцій.

На практиці під технікою спілкування розуміється набір комунікативних дій і прийомів, що приводять до задоволення тих чи інших соціально цінних потреб (в діяльності, пізнанні, лідерстві і т.д.).

Відзначимо, що існують універсальні прийоми спілкування, ефективні стосовно до різних сфер життєдіяльності людини: зокрема, тактовність, привітність, почуття гумору і т.д. Вони значимі для будь-якого виду спільної діяльності і в групі будь-якого рівня розвитку. Проте вказані нами характеристики спілкування є необхідними, але в цілому недостатньою умовою ефективності конкретних прийомів спілкування між вами і цікавлять вас особою.

Слід зазначити, що прийоми, ефективні для нерегламентованої вільного спілкування, дуже часто можуть виявитися неприйнятними для службового або ділового спілкування. Специфічна техніка спілкування потрібна для встановлення взаємовідносин та організації взаємодій як зі своїми колегами або партнерами різного службового становища, так і з іншими зацікавленими особами. Прийоми спілкування зазвичай розвиваються стихійно, в процесі активної взаємодії з партнерами. Великий вплив на цей процес надають сформовані традиції, загальний психологічний клімат соціальних груп, в які включена цікавить особистість. Хороші результати тут дають самовдосконалення та навчання.

Спілкування — це передача думок та емоцій у процесі взаємовідносин між людьми.

До основних видів ділового спілкування відносяться: публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада, переговори. Готового рецепта, як проводити ділове спілкування і досягти успіху, не існує, все залежить від конкретних обставин, але, наскільки це можливо, слід дотримуватись правил:

1. Сформулювати; конкретну мету спілкування, скласти план його проведення.

2. Створити атмосферу довіри і взаєморозуміння. При-вернути увагу партнера, говорити про спільні проблеми.

3. Уміти переконливо висловлювати свої думки, уважно слухати і задавати запитання.

4. Не відволікатися від наміченої мети. Уміти правильно сприймати партнера і володіти своїми емоціями.

5. Робити нотатки, фіксуючи одержану інформацію.

6. Закінчувати обговорений після досягнення мети.

Ділове спілкування підсвідоме здійснюється на певній відстані між людьми, причому вчені виділяють такі види зон спілкування:

15—46 см. Інтимна зона — спілкування з близькими, батьками, родичами.

46 см — 1,2 м. Особиста зона — відстань спілкування на переговорах з колегами.

1,2 м — 3,6 м. Зона соціального спілкування — на такій відстані ми тримаємось від незнайомих людей.

Більше 3,6 м. Загальнодоступна зона — спілкувати: з великою групою людей.

Ділове спілкування нерідко порівнюють з грою в шахи, не можливо «закреслити» непродуманий хід. Раз його вже зроблено, ситуація змінюється, і наступні ходи необхідно вже робити за нових умов.

Досвід показує, що в практиці ділового спілкування має особливе значення уміння говорити, слухати, ставити питання, сприймати партнера, стримувати емоції.

Публічний виступ - це усне монологічне висловлення з метою досягнення впливу на аудиторію. У сфері ділового спілкування найбільш часто використовуються такі жанри, як доповідь, інформаційна, привітальна і торгова промова.

В основі класичної схеми ораторського мистецтва лежить 5 етапів: 1)добір необхідного матеріалу, змісту публічного виступу (inventio - «винахід»), 2)Складання плану, розподіл зібраного матеріалу в необхідній логічній послідовності (dispositio - «розташування»), 3)»Словесне вираження», літературна обробка мови (e|ocutio), 4)Завчання, запам'ятовування тексту (memoria - «пам'ять»), 5)Проголошення (pronuntiatio).

Сьогодні в ораторській діяльності виділяють 3 основних етапи: докомунікативний, комунікативний і посткомунікативний.

Ділова бесіда

У роботі для встановлення контактів з іншими людьми Лг~ найчастіше використовують таку форму спілкування, як бесіда.

Бесідою називається форма спілкування з метою обміну думками, інформацією, почуттями тощо. Вона сприяє тому, щоб партнери активізували свої зусилля для забезпечення співробітництва та впливу одне на одного.

Бесіди виконують такі функції: • обмін інформацією;

• формування перспективних заходів і процесів;

• контроль і координація вже розпочатих дій;

• взаємне спілкування людей під час виконання виробничих завдань;

• підтримання ділових контактів на рівні виробничих підрозділів, регіонів, держав;

• пошук, висунення і оперативна розробка робочих ідей; • стимулювання людської думки в новому напрямку; • розв'язання етичних проблем, що виникли в якійсь ситуації тощо.

Поиск по сайту: