ВЛАСТИВОСТІ БУД. МАТ

Властивості будівельних матеріалів залежать від їх хімічного та мінералогічного складу і фазової структури.

Хімічний склад обумовлює такі властивості будівельних ма­теріалів, як вогнестійкість, біологічну стійкість, механічну та інші характеристики. Хімічний склад, наприклад, мінеральних в'яжучих речовин (цементу, вапна та ін.) а також кам'яних матеріалів ви­ражають кількістю оксидів, які вони містять.

Мінеральний склад показує, які мінерали і в якій кількості входять до складу в'яжучої речовини або кам'яного матеріалу, на­приклад, у портландцементі кількість аліту СаОЗіСЬ становить 45-60%, причому із збільшенням його кількості прискорюється тверд­нення і підвищується міцність цементного каменю.

Фазова структура матеріалу і фазові переходи води в його порах впливають на властивості і поведінку матеріалів при їх екс­плуатації.

Структуру матеріалу визначають на трьох рівнях - перший -макроструктура матеріалу - будова, яку видно неозброєним оком; другий - мікроструктура матеріалу, видима в оптичний мікроскоп; третій - молекулярно-іонна будова речовини, яка вивчається мето­дами рентгеноструктурного аналізу і електронної мікроскопії тощо.

Макроструктура твердих будівельних матеріалів може бути конгломератною, капілярно-пористою, волокнистою, порошкопо­дібною.

Молекулярно-іонна структура речовин може бути кристаліч­ною й аморфною.

Властивості будівельних матеріалів розділяють на основні групи:

- фізичні (густина - істинна, середня, насипна; пористість; питома поверхня тощо)

- відношення до дії води і морозу (водовбирання, вологість,
водостійкість, водопроникність, вологовіддача, гігроскопічність,
морозостійкість);

- теплові (теплопровідність, теплоємність, вогнестійкість, во­гнетривкість);

- механічні (міцність на стиск, вигин і розтягання; твердість,
крихкість, стирання, пружність, пластичність, опір ударові, зносо­стійкість, повзучість);

- спеціальні (хімічна (корозійна) і біологічна стійкість, газо-паропроникність, довговічність, адгезія, акустичні властивості);

- технологічні - характеризують придатність до механічної
обробки (різання, свердлення, стругання, розпилювання).

Деякі властивості мають важливе значення для всіх будівель­них матеріалів, інші - тільки для деяких і у певних умовах (морозо­стійкість, водостійкість, вогнетривкість і т.п.).

МІНЕРАЛЬНІ ВЯЖУЧІ МАТЕРІАЛИ ТА ВИРОБИ НА ЇХ ОСНОВІ. До мінеральних неорганічних в'яжучих речовин відносяться речовини, що здатні при змішуванні з водою утворювати пласти­чне легкоформівне тісто, яке під впливом ряду фізико-хімічних процесів твердне і набуває каменеподібного стану. Цю власти­вість в'яжучих речовин широко використовують для виготовлен­ня різних безвипалювальних та штучних кам'яних матеріалів і виробів (розчинів, бетонів, вапняно-піщаної цегли тощо).

Залежно від умов, що сприяють підвищенню і збереженню міцності, мінеральні в'яжучі речовини ділять на повітряні та гід­равлічні

Повітряні в'яжучі речовини тверднуть і зберігають міцність на повітрі (гіпсові, магнезійні в'яжучі, повітряне вапно, рідке скло).

Гідравлічні в'яжучі речовини тверднуть і зберігають міц­ність не тільки на повітрі, а й у воді. До цієї групи належать порт­ландцемент і його різновиди: пуцолановий, шлаковий, глинозе­мистий та ін., гідравлічне вапно, романцемент.Нарівні з цим розрізняють в'яжучі речовини, які ефективно тве­рднуть тільки при автоклавній обробці - тиску насиченої пари 0,8-1,2 МПа і температурі 170-200°С. До групи в'яжучих речовин авто-клавного тверднення входять вапняково-кремнеземисті, вапняковозольні, вапняково-шлакові та ін..

На основі мінеральних в'яжучих речовин отримують і сухі будівельні суміші.

Якість мінеральних в'яжучих речовин залежить від їхньої активності (вмісту активних оксидів і мінералів), тонкості поме­лу, міцності, термінів схоплювання, рівномірності зміни об'єму, водо- і хімічної стійкості й інших показників. У залежності від ряду показників їх підрозділяють на сорти і марки. Активність в'яжучих речовин виражається у відсотках. Чим більший вміст активних оксидів мінералів, тим вищі міцність і сорт.

Повітряні в'яжучі речовини. Повітряним вапном називають в'яжучу речовину, яка утво­рюється при помірному випалюванні (не до спікання) карбонат­них порід (вапняку, крейди, доломітизованих вапняків тощо), які містять не більше, як 6% глинистих домішок. Процес виробницт­ва вапна полягає в подрібненні сировини і випалюванні її при те­мпературі 1000-1200°С.

Негашене мелене вапно отримують при механічному по­дрібненні грудкового вапна. На відміну від гашеного вапна воно має здатність швидко тужавіти і тверднути, а також не залишає відходів. Вироби з меленого вапна відзначаються більшою міцністю, водо- і морозостійкістю, ніж вироби з гашеного вапна.

Гашене вапно. Гашення вапна водою відбувається за реак­цією його взаємодії з водою.

Залежно від кількості води, взятої для гашення, виходить вапно-пушонка або вапняне тісто

Гіпсові в'яжучі речовини. Сировиною для їх виробництва служать природний гіпсовий камінь Са8О₄-2Н₂О, ангідрит Са8О₄ і відходи хімічної промисловості (фосфогіпс). Отримують їх шляхом випалювання сировини.

Магнезійні в'яжучі речовини. До магнезійних в'яжучих ре­човин належать каустичний магнезит М§О і каустичний доломіт М§ОСаС0₃, що їх добувають помірним випалюванням при 800-°50 С природного магнезиту МдСО₃ або при 650-750°С природного Доломіту М§СО₃СаСО₃. При випалюванні сировина розкладається ¹ виділяється вуглекислий газ. Після випалювання продукт подрібнюють, а потім мелють у кульових млинах.

Рідке скло. Рідке скло - це розчинні у воді силікати натрію Ка₂Оп8іО₂ або калію К₂0п8і0₂, які утворюються в скловарильних печах із суміші кварцового піску з содою №₂СО₃ або поташем К₂СО₃.

Натрієве розчинне скло застосовують у виробництві кислото­стійких цементів, розчинів і бетонів, жаростійких бетонів, для ущі­льнення ґрунтів (силікатизації"). Калієве розчинне скло більш доро­ге, застосовується переважно в силікатних фарбах.

Гідравлічні в'яжучі речовиниГідравлічні в'яжучі речовини отримують випалюванням гір­ських порід або змішуванням вапна з активними мінеральними до­мішками. Вони відзначаються здатністю до гідравлічного тверд­нення на повітрі і у воді і складаються головним чином з оксиду кальцію СаО, кремнезему 8іО₂, глинозему А1₂О₃ або оксиду заліза Ре₂О₃. Такі сполуки називають, відповідно, силікатами пСа08і0₂,алюмінатами пСаОА1₂0₃ і феритами пСаОРе₂О₃, оскільки оксиди кремнію, алюмінію і заліза істотно впливають на їх міцність та зда­тність тверднути.

До гідравлічних в'яжучих відносять гідравлічне вапно і це­менти.

Гідравлічним вапном називають в'яжучу речовину, яку отримують при помірному (900-1000°) випалюванні (не до спікан­ня) мергелистих вапняків, які містять від 6 до 20 % глинистих до­мішок. Здатність до гідравлічного тверднення дає можливість вико­ристовувати це вапно для штукатурних і мурувальних розчинів, які застосовуються в будівництві частин будівель і споруд, що експлу­атуються в сухому і вологому середовищах.

СУХІ МІНЕРАЛЬНІ СУМІШІ, ЇХ СКЛАД, ВЛАСТИВОСТІ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ. Сухою будівельною сумішшю (СБС) називають строго дозо­ваний відповідно до рецепта набір інградієнтів, у який входить в'я­зка речовина (цемент, гіпс, вапно або їхні комбінації), нейтральні наповнювачі для забезпечення оптимального обсягу (найчастіше це пісок) і спеціальні домішки, що додають суміші необхідні власти­вості для виконання певного виду будівельних і ремонтних робіт. Використання цементно-піщаних сумішей пов'язано з рядом недоліків: високою питомою вагою розчину, складністю і трудомі­сткістю у роботі. Внаслідок цих недоліків суміш не набирає доста­тньої міцності, що призводить до зчеплення з основою і погіршен­ня якості поверхні при деформаціях розтягання і вигину.

Сухі суміші використовуються при плиткових і шпаклюваль­них роботах, для вирівнювання стін і стель, устрою підлоги, для гі­дро- і теплоізоляції.

Використання сухих сумішей дозволяє: значно підвищити якість будівельних робіт при зниженні їх трудомісткості та змен­шенні вимог до кваліфікації працівників; зменшити відходи за ра­хунок порційного приготування; знизити транспортні витрати по­рівняно з доставкою готових розчинів, при цьому повністю виклю­чена небезпека замерзання; скоротити час приготування готового розчину з заданими обумовленими стабільними властивостями, яких неможливо досягнути без СБС. Сухі будівельні суміші підви­щують ефективність будівельних і опоряджувальних робіт на 150-200%. а за умови застосування засобів малої механізації на 400-500%.

Модифіковані сухі будівельні суміші складаються: з в'яжучої речовини (наприклад цементу), наповнювача (наприклад піску) і різних домішок, які визначають найважливіші відмінності будіве­льних сумішей.

В вигляді домішки використовують, наприклад, ефіри целю­лози або водорозчинні порошки різного призначення.

Номенклатура сухих сумішей змінюється за рахунок усклад­нення рецептур. Розширюється номенклатура сумішей і за рахунок випуску більш спеціалізованих (за кольоровою гамою, фізико-механічними властивостями, умовами експлуатації).

Сухі будівельні суміші можуть бути класифіковані за такими знаками:

- основним призначенням суміші;

- видом основного в'яжучого у суміші;

- чітко вираженою властивістю продукту в затверділому стані

В зв'язку з наявністю в сухих сумішах різноманітних модифікувальних домішок, регламентованих стандартами, розмірів наповнюва­чів, їх вологості, чистоті і інших факторів, вони характеризуються спе­цифічними властивостями в залежності від призначення.

Так споживчі властивості клеїв для плитки оцінюються за: кількістю води, яка необхідна при змішуванні (мл/кг), часом мож­ливого накладання плитки, часом можливого корегування поло­ження плитки, витратами (кг/м²); сповзанням плитки (мм); швид­кістю дії (сек.); товщиною шару клею (мм); робочим часом суміші (год.).

Шпаклівки характеризуються такими специфічними власти­востями, як: кольором після висихання; твердістю поверхні; мож­ливістю шліфування наждачним папером.

До штукатурних розчинів висувають вимоги до паропроникності (мг/мчПа); усадки (%); витрат накладеного шару (кг/мм); водопоглинання (кг/м²) та інші.

ЦЕМЕНТИ: СКЛАД, ВИДИ, МАРКИ, ПРИЗНАЧЕННЯ Романцементи. Романцементе отримують при випалюванні вапнякових або магнезійних мергелів, а також штучних сумішей, що складаються з вапняку і глини (= 1000-1100°С, глини не ме-: нше 25%). При подрібненні продукту випалювання можна вводи- ти домішки: до 5% гіпсу (для регулювання строків тужавлення) і до 15% активних мінеральних домішок, що підвищують водостій­кість цементу.

За межею міцності при стиску романцемент поділяється на три марки: 25, 50 і 100. Його застосовують для мурувальних і штукатурних розчинів, а також бетонів низьких марок, при виго­товленні стінових каменів і блоків з обов'язковою обробкою ви­робу гарячою парою.

Портландцемент (ПЦ) - продукт тонкого подрібнення це­ментного клінкеру, який одержують випалюванням до спікання (1450°С) вапнякових мергелів або штучної суміші, яка складається з 75 % вапняку і 25 % глини. Для регулювання строків тужавлення при помелі клінкеру в нього додають до 5 % гіпсу, а для зниження вартості цементу - до 15 % активної мінеральної домішки.

В сировині портландцементного клінкеру має бути точно нормований вміст чотирьох основних оксидів: СаО - 63-67 %; 8іО₂ - 20-24 %; А1₂О₃ - 4-8 % і Ре₂О₃ - 2-5 %; крім того вміст М§О<5%; 8Оз - 0,5-1,5 %; вміст оксидів натрію, калію, титану тощо до 1 %.

Головні оксиди містяться в клінкері не у вільному стані, а у вигляді хімічних сполук - клінкерних мінералів.

Мінералогічний склад портландцементу такий:

-трикальційовий силікат ЗСаО8Ю₂ або С₃8 (аліт) - 42-65%;

-двокальційовий силікат 2СаОЗЮ₂ або С₂8 (беліт) -

12-35%;

- трикальційовий алюмінат або С₃А - 4-14%;

- чотирикальційовий алюмоферит або С₄АР - 10-18%.
Залежно від вмісту клінкерних мінералів портландцемент

умовно поділяють на: високоалітовий (С₃3>60%); алітовий (С₃8=50-60%); белітовий (С₂8>35%); алюмінатний (С₂А>12%); алюмоферитний (С₃А<2%, С₄АР>18%). (ГОСТ 23464 - 79. Цемен-тн. Классификация).

Виробництво портландцементу. Залежно від умов приготу­вання сировинної суміші застосовуються два способи виробницт­ва портландцементу: мокрий і сухий. Вибір способу зумовлений багатьма факторами, і, в першу чергу, якістю сировини. Якщо во­на має неоднорідний хімічний склад, доцільно застосовувати мок­рий спосіб, оскільки при цьому суміш краще перемішується і її склад усереднюється. Якщо ж сировина має багато включень і ни­зьку вологість, тоді вигідніше застосовувати сухий спосіб. Цей спосіб є більш економічним і ефективним.

Виробляють портландцемент також шляхом випалювання клінкеру в сольовому розчині хлоридів. При цьому способі силі­катний розплав замінено сольовим розплавом на основі хлориду кальцію. У сольовому розплаві прискорюється розчинення основ­них клінкероутворюючих оксидів (СаО, 8іО₂, А1₂О₃, Ре₂О₃) і утво­рення мінералів (аліту, беліту тощо) завершується при 1100-1150°С.

Використовують портландцемент для виготовлення монолі­тних бетонних і залізобетонних конструкцій, що працюють як у підземних, так і наземних умовах. Портландцемент - основна в'яжуча речовина для виготовлення залізобетонних виробів.

При навантаженні навалом цемент слід перевозити в кон­тейнерах, цементовозах і закритих вагонах, пристосованих до механічного розвантаження. Але краще транспортувати його в бага­тошарових паперових або полімерних мішках.

Зберігати портландцемент слід у закритих складах, захище­них від ґрунтових вод й атмосферних опадів. При цьому слід вра­ховувати, що навіть при зберіганні цементу в найсприятливіших умовах його активність знижується (внаслідок часткової гідратації і карбонізації) через 3 місяці приблизно на 20, через 6 - на 30, а через 12 місяців - на 40 %. Технічні вимоги до портландцементів наведені в ГОСТ 10178-85. Портландцемент і шлакопортландце­мент. Технические условия. ГОСТ 22236-85. Цементи. Правила прийома. ДСТУ БВ.2.7 - 112 - 2002. Будівельні матеріали. Цемен­ти. Загальні технічні умови.

Спеціальні види портландцементу (ПЦ). Особливі (спеці­альні) види ПЦ виділено в окрему групу, бо вони, на відміну від звичайного ПЦ, мають особливі властивості і їх застосовують тільки тоді, коли їх властивості можуть бути використані з макси­мальним ефектом. До спеціальних видів цементів відносять: суль­фатостійкий, пластифікований, гідрофобний, швидкотверднучий, особливо швидкотверднучий, кольорові, пуцоланові.

Сульфатостійкий ПЦ отримують, тонко подрібнюючи клін­кер, що містить не більше 50 % С₃§, 5% С₃А при сумі С₃А+С₄АР не більше 22 %. Він має низьке тепловиділення (мало С₃8), харак­теризується повільним твердненням в початкові строки (мало С₃А і С₃5), по суті є белітовим цементом.

Сульфатостійкий ПЦ має марку 400. Він широко застосову­ється в гідротехнічному будівництві, його використовують для спорудження бетонних і залізобетонних конструкцій, до яких ви­суваються підвищені вимоги щодо морозостійкості і стійкості проти сульфатної корозії. (ДСТУ Б.В.2.7.-85-99 Будівельні матері­али. Цементи сульфатостійкі. Технічні умови).

Пластифікований портландцемент виготовляють, вводячи в клінкер при його помелі пластифіковану домішку, що надає розчиновим і бетонним сумішам підвищені рухомість і легкоукладність. Пластифікований ПЦ буває тих марок, що й звичайний це­мент (300, 400, 500, 600), але бетони і розчини на його основі більш морозостійкі і менш водопроникні. Тому пластифікований ПЦ застосовують для конструкцій, які повинні бути морозостій­кими або водонепроникними.

Гідрофобний портландцемент являє собою продукт тонко­го подрібнення портландцементного клінкеру разом з гідрофоб­ними домішками - органічними речовинами (милонафтом, олеї­новою кислотою, асидолом). Домішки вводять залежно від їх виду в кількості 0,1-0,3% від маси цементу. Ці речовини утворюють на цементних зернах гідрофобні (такі, що не змочуються водою) плі­вки, які перешкоджають проникненню вологи. Тому гідрофобний ПЦ не боїться зволоження, не злежується і протягом тривалого часу не втрачає активності. Під час приготування бетонної суміші зерна заповнювачів (піску, гравію або щебеню) руйнують гідро­фобні плівки, і цемент реагує з водою подібно до ПЦ, набираючи такої самої міцності (марки 300,400, 500 і 600).

Застосовують гідрофобний портландцемент для тих самих потреб, що й пластифікований.

Швидкотверднучий (ШТЦ) і особливо швидкотвернучий портландцементи (ОШТЦ) відзначаються інтенсивнішим, ніж звичайний, збільшенням міцності в початковий період тверднен­ня. При такій самій активності на 28-ій добі, як у ПЦ, швидкотверднучі цементи вже через 24 години тверднення мають міцність при стиску 200, а через 3 доби - не менше 250-300 кгс/см². Цього досягають, добираючи трикальціовий силікат С₃8 в кількості до 55 % ШТЦ і до 65 % ОШТЦ і трикальційовий алюмінат С₃А (до 8-14 %), а також додають гіпс.

Швидкотверднучий і особливо швидкотверднучий порт­ландцементи мають марки 400, 500, 600. Застосовують їх при ви­робництві високоміцного монолітного і збірного залізобетону, ви­готовлених без обробки виробів гарячою парою або з пропарю­ванням при нормальному тиску.

Білий і кольоровий портландцементи мають декоративне призначення. Білий портландцемент виготовляють тонким поме­лом білого клінкеру, який одержують, випалюючи чисті вапняки і білі глини. Випалюють сировину на беззольному паливі - рідкому ^або газоподібному, його білизна оцінюється відносно до Ва8О₄ (96,3 %). Марки за білизною БЦ-1 (80%), БЦ-2 (76 %), БЦ-3 (72 %). (ГОСТ 965 - 89 Портландцементьі бельїе. Технические условия).

Кольорові цементи отримують спільним помелом білого клі­нкеру з мінеральними світло- і лугостійкими пігментами (охра, залізний сурик тощо). Застосовують їх для внутрішнього і зовніш­нього опорядження будівель, отримання штучного мармуру.

Пуцоланові цементи виготовляють спільним помелом портландцементного клінкеру або вапна з активною мінеральною домішкою а також старанним змішуванням вказаних компонентів після попереднього тонкого подрібнення кожного з них окремо.

Шлакопортландцемент - це гідравлічна в'яжуча речовина, яку виготовляють так, як і портландцемент, але як домішку вико­ристовують доменні гранульовані шлаки. Випускають шлакопорт­ландцемент трьох марок - 300,400, 500.

Розширні цементи. До розширних цементів відносять гідра­влічні в'яжучі речовини, які при твердненні збільшуються в об'ємі, не дають усадки, як у багатьох цементів, а, навпаки, збіль­шуються в об'ємі (до 1,0-1,5 %) без утворення тріщин, що підси­лює міцність та монолітність бетонних конструкцій у стиках. Розширний портландцемент отримують із портландцементного клінкеру (60%), високоглиноземистого доменного шлаку (5%), двоводного гіпсу (10%) і активних мінеральних домішок (25%). Залежно від строків тужавлення розширний цемент поділяється на швидкотужавіючий (початок тужавлення не раніше 5 хв., кінець не пізніше 30 хв.) і цемент із сповільненим тужавленням (початок тужавлення не раніше 20 хв., кінець не пізніше 1 год.). Швидко-тужавіючий цемент випускають чотирьох марок: 300, 400, 500, 600, а цемент з повільними строками тужавлення - трьох: 300, 400, 500.

СТІНОВІ МАТЕРІАЛИ З КЕРАМІКИ До групи стінових виробів із кераміки відносяться: цегла ке­рамічна звичайна, ефективні матеріали (цегла з порожнинами, по­ристо-порожниста, порожнисті камені, великорозмірні блоки і пли­ти із цегли та керамічних каменів).

Керамічні цеглу і камінь виготовляють із легкоплавких глин з

домішками або без них.

За теплотехнічними властивостями і щільністю (об'ємною масою) цегла і камені у висушеному до постійної маси стані під­розділяються на три групи: звичайна цегла, ефективні, такі що по­ліпшують теплотехнічні властивості стін, і такі, що дозволяють зменшити їхню товщину в порівнянні з товщиною стін, виконаних із звичайної цегли.

Звичайна цегла - це рівномірно випалений штучний камінь у формі паралелепіпеду розміром 250x120x65 мм.

До ефективних керамічних стінових матеріалів відносяться (рис. З.2.): цегла потовщена (250x120x88 мм) (б), модульна цегла (288x138x63 мм) (в), камінь (250x120x138 мм) (г), камінь модуль­них розмірів (288x138x138 мм) (є), камінь укрупнений (250x250x138 мм) (д), камені з горизонтальним розташуванням по­рожнин (250х250х 12250x200x80 мм) (ж, з). Керамічна цегла виго­товляється повнотілою і пустотілою, а камінь лише пустотілим.

Цегла, яка випускається для облицьовування або фасадних робіт, має більш високі показники естетичних властивостей.

Як правило, це цегла з порожнинами, різного кольору, грані такої цегли більш гладенькі, форми точніші. Не допускаються трі­щини і розшарування поверхні. Шляхом підбору складу кераміч­них мас, часу і температури випалювання одержують найрізнома­нітніші кольори. Випускається така цегла як із гладенькою поверх­нею, так і фактурною (рельєфною). Це може бути просто витісне­ний рельєф, або обробка під мармур, дерево, стилізована під дав­нину (фактурна з потертими або спеціально нерівними гранями).

Фасонна цегла має округлені кути і ребра, скошені сторони або криволінійні грані. Підвидом фасонної цегли є лекальна (вико­нана за лекалами). Використовується для зведення арок, круглих колон, оздоблення фасадів. Існують спеціальні елементи для підві­коння і карнизів.

Цеглу облицювальну випускають глазуровану і ангобовану.

Глазурована цегла (покрита глазурями - легкоплавким склом) використовується для мозаїчних панно.

Ангобована цегла одержується в результаті нанесення анго­бу (білої рідкої глини з барвником) на висушений сирець і обпалю­ється лише один раз. Ангобована цегла може бути широкої кольо­рової гами.

Розміри цегли і каменів повинні задовольняти вимоги станда­ртів. У залежності від межі міцності при стисканні і вигинанні вони бувають марок — 300, 250, 200, 175, 150, 125, 100, 75

Міцність цегли і каменів з горизонтально розташованими по­рожнинами встановлюють за згодою споживача з урахуванням за­стосування цих виробів (нанесення білої глини з барвником рідкої консистенції).

За морозостійкістю керамічна цегла і камені бувають марок М 15, 25,35,50.Кількість половинок цеглин в партії не повинна бути більшою 5%. Половняком вважають вироби, що складаються з парних половинок або мають тріщини протяжністю по постелі повнотілої цегли більше ЗО мм, порожнистих виробів - більше, ніж до пер­шого ряду порожнин (на цеглині на всю товщину, на каменях - ні '/₂ лежакових або тичкових граней).

Недопалювання, перепалювання цегли і каменів є браком, постачання таких виробів споживачу не допускається.

Вапнякові включення (дутики), що викликають після випробування у відповідності зі стандартом відколки на їх поверхні розміром від 5 до 10 мм у кількості більше трьох, не допускається! Водопоглинання цегли і каменів, висушених до постійної маси, повинне бути для повнотілої цегли не менше 8%, для пустотілих виробів - не менше 6%.

Цегла і камені в стані максимального насичення водою повинні витримувати без будь-яких ознак видимих пошкоджень (шарування, розтріскування, фарбування) не менше 25, 35 і 50 клів поперемінного заморожування й розморожування в залежності від марки за морозостійкістю.

Цегла і камені повинні відповідати вимогам: пустотілі повинні бути ефективними чи умовно-ефективними і мати марку за міцністю не менше 100, а повнотілі не менше 150; морозостійкості виробів повинна бути не менше 25.

ЛАМІНОВАНІ ПІДЛОГИ Ламінат являє собою пластини з 6-15-міліметрової водостій­кої деревоволокнистої плити (ДВП) середньої або високої щільнос­ті з підвищеною вологостійкістю. Пластина облицьовується міцним пластиком, який має плівку з малюнком, що імітує фактуру дере­вини. Ширина і довжина пластин може бути різною. Найчастіше вона має розміри 1200x200 мм. З'єднання - гребінь - паз.

За своїми споживчими властивостями така підлога займає проміжне положення між дуже гарним лінолеумом і гарним парке­том. Від лінолеуму ламінована підлога відрізняється твердістю, до­вговічністю і більш естетичним зовнішнім виглядом, від паркету — гігієнічністю, вологостійкістю, простотою монтажу й експлуатації.

За технологією виробництва ламіновані підлоги можна розді­лити на:

• меламіновані;

• композитні (технологія РЕК.ОО);

• акрилатні (технологія фірми НОМ),

Меламіновану підлогу виробляють практично всі компанії, що присутні на українському ринку. Панель меламінованої підлоги складається з чотирьох основних шарів. Верхній шар являє собою захисну поверхню, під якою розташовується шар паперу з малюн­ком, наступний шар - це основа (дуже щільний лист) і нижній шар, що забезпечує геометрію дошки. Плита запресовується зверху ме-ламіновою смолою під великим тиском при температурі близь­ко 800°С. До технічних обмежень, крім товщини і щільності ство­рюваного захисного шару, відноситься збільшення температури і тиску, які вище певного рівня призводять до руйнування плити.

При виготовленні композитної підлоги використовується дворазове пресування. Спочатку пресується верхній шар (для ство­рення багатошарового композиту) і наноситься під звичайним тис­ком на плиту. Ця технологія дозволяє одержувати верхній шар то­вщиною 0,5-0,9 мм (на відміну від 0,2-0,4 мм при одноразовому пресуванні), що дає можливість значно підвищити зносостійкість підлоги. Для запобігання вицвітання декору застосовується діоксид алюмінію.

При виготовленні ламінованої підлоги на основі акрилатних смол ламінат виготовляють із трьох шарів: два шари забезпечують стійкість до стирання і подряпин, третій шар являє собою папір з декором, просочений акрилатною смолою. Цей ламінат твердіє під впливом електронного променя без нагрівання до високих темпе­ратур, а потім його приклеюють до плити. Хімічні розчинники смол не використовуються, що значно підвищує екологічну безпе­ку продукції. Крім того, акрилатна смола має більш високі оптичні показники, ніж меламінова.

Ламіновані підлоги підрозділяються на шість класів:

1) для побутових приміщень з низьким ступенем наванта­ження (наприклад, для домашніх комор);

2) для побутових приміщень із середнім ступенем наванта­ження (наприклад, для спальні);

3) для побутових приміщень з високим ступенем наванта­ження (кухня, вітальня, внутрішні коридори);

4) для громадських приміщень з низьким ступенем наванта­ження (маленькі офісні приміщення, конференц-зали);

5) для громадських приміщень із середнім ступенем наван­таження (великі і людні офіси);

6) для суспільних приміщень з високим ступенем наванта­ження (бари, дискотеки, холи готелів).

Клас ламінованої підлоги визначається, у першу чергу, її стій­кістю до стирання (зносу) або числом оборотів спеціально підгото­вленого абразивного диску на поверхні панелі до появи першого видимого пошкодження. За способом кріплення підлоги поділя­ються на клейові і клинові (на засувках). Останні з'явилися біля п'яти років назад і зараз упевнено витісняють клейові, через прос­тоту і швидкість монтажу, а також можливості кількаразового зби­рання і розбирання підлоги.

ОЗДОБЛЮВАЛЬНІ БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ. КЛАСИФІКАЦІЯ, ВИДИ. Оздоблювальні матеріали повинні здійснювати завершальне архітектурне оформлення будівель, покращувати санітарно-гігієнічні властивості будівельних матеріалів, забезпечувати мож­ливість відновлювати властивості оброблюваної поверхні, що екс­плуатується.

Оздоблювальні матеріали за вихідним матеріалом підрозді­ляють на такі групи: зовнішньої обробки; внутрішньої обробки; покриття підлог; спеціальних цілей.

Характер властивостей або показників якості оздоблюваль­них матеріалів дозволяє виділити дві групи: функціональні і буді­вельно-експлуатаційні. Під функціональними мають на увазі вла­стивості матеріалу, що відповідають його основному призначен­ню. Будівельно-експлуатаційні властивості забезпечують транс­портування виробів, їх довговічність, монтаж.

Крім експлуатаційно-технічних, естетичних і санітарно-гігієнічних вимог до матеріалів цієї групи висуваються також і економічні вимоги.

Умовою створення високої естетичної якості є підпорядку­вання матеріалів оздоблення законам краси, гармонії художнього смаку. Причому до естетичних вимог відносяться лише насиче­ність кольору, малюнок, структурно-текстурні особливості мате­ріалу.Фактура оздоблювальних шарів може бути гладенькою, гор­бистою, рельєфною. Якщо поверхня характеризується висотою нерівностей до 0,5 мм, фактура вважається гладенькою, 0,5-2 мм- дрібнозернистою шагренню, 2-3,5 мм - середньозернистою, 3,5-5 мм - грубозернистою шагренню, 5-12 мм - горбистою. Рельєф­ну фактуру (поверхня, у якої поперечний переріз має профіль пе­вної форми) створюють спеціальними пристосуваннями. Така по­верхня дозволяє приховувати деякі дефекти оздоблення.

Для оздоблювальних робіт у будівництві широко застосо­вують плиткові, рулонні і погонні полімерні матеріали. З плитко­вих і листових матеріалів для обробки одержали поширення де­коративний паперово-шаруватий пластик (ДПШП), аркуші і пли­тки з полістиролу і полівінілхлориду. Декоративні паперово-шаруваті пластики одержують пресуванням спеціального паперу, просоченого термореактивни­ми полімерами, їхня поверхня може імітувати цінні породи дерев чи каменю, бути глянсовою або матовою, одно- чи різнобарвною. Полістирольні плитки виготовляють квадратними, розмі­рами 100x100x1,25 і 150x150x1,35 мм, а також прямокутними і фризовими. Сировиною для їхнього виробництва є емульсійний полістирол і тонкомелений мінеральний наповнювач. Плитки одержують методом лиття під тиском на автоматичних машинах. Крім декоративних плівок використовують набрані рейки, профілі, плінтуси і рулони для облицювання.

Незамінним будівельно-оздоблювальним матеріалом для зведення міжкімнатних перегородок, облицювання стін, улашту­вання підлог, підвісних стель, виготовлення декоративних і зву­ковбирних виробів, а також вогнезахисних покрить у будинках і приміщеннях із сухим і нормальним режимом є гіпсокартон. Основою гіпсокартонних конструкцій є плити, що склада­ються з гіпсового сердечника, обклеєного з двох сторін спеціаль­ним картоном.За фізичними і гігієнічними властивостями гіпсокартон іде­ально підходить для житлового приміщення.Для оздоблення використовують і рулонні матеріали, до яких відносяться шпалери, плівки на паперовій і текстильній ос­новах, безосновні полівінілхлоридні плівки, лінкруст, віністен, піноплен та інші матеріали. Вони стали більш популярними для оздоблення приміщень, ніж фарбування.

Шпалери являють собою рулонний матеріал, виготовлений переважно на паперовій основі; їх випускають з малюнком і без малюнка, однотонними і різнобарвними. В даний час шпалери ча­сто виготовляють на основі полімерних матеріалівНа папір декоративні покриття наносять друкованим спосо­бом з наступною обробкою і без неї.

За фактурою паперу шпалери підрозділяють на гладенькі, тиснені і гофровані.

Бордюри і фризи. Бордюри і фризи — це смуги паперу, вздовж яких нанесені малюнки, їх наклеюють по верхньому обрі­зу шпалер відповідно до виду і малюнку шпалер. Бордюри випус­кають у бобінах шириною 15—16 мм і довжиною 25 м. Бордюри довжиною до 6 м випускають у рулонах. Ширина рулонів фриза 240, 290 і 480 мм, довжина — 12м.

Ізоплен. Ізоплен — полівінілхлоридна плівка на паперовій основі, призначена для обробки внутрішніх поверхонь стін і пере­городок.

Девілон. Девілон — відносно новий матеріал, що характе­ризується властивостями, подібними ізоплену. Він виготовляється з полівінілхлоридної маси, нанесеної на підоснову з паперу, тка­нини, склотканини чи спіненої полімерної підкладки. Його випу­скають у рулонах довжиною до 10 м і шириною 450, 600 і 900 мм різних кольорів і малюнків.

Вінілісшкіра. Вінілісшкіра являє собою тканину, на один бік якої нанесене полівінілхлоридне покриття з наповнювачами і пластифікаторами. Для оздоблювальних робіт найчастіше засто­совують вінілісшкіру-Т оббивну. Це рулонний матеріал із глад­кою або тисненою лицьовою кольоровою поверхнею і з підосно­вою з наметової чи іншої тканини лицьовому покриттю можуть бути надані будь-який візерунок і колір. Вінілісшкіра-Т випуска­ється у вигляді рулонів довжиною від 4 до 20 м, шириною 600-1140 мм і товщиною 0,2-0,4 мм.

Клейонка столова. Клейонку столову також використову­ють для оздоблювальних робіт у приміщеннях з вологими про­цесами. Вона являє собою ткану чи паперову основу, на один бік якої нанесене полівінілхлоридне покриття. Ширина матеріалів — 870- 1480 мм, довжина не менше 3 м.

Безосновна полівінілхлоридна декоративна плівка. Безо­сновна полівінілхлоридна декоративна плівка призначена для обробки добре підготовлених внутрішніх поверхонь стін, дверних полотнищ. Плівку випускають двох типів: ПДСО — із клейовим шаром на зворотному боці, захищеним спеціальним па­пером від висихання; ПДО — без клейового шару.

Лінкруст. Лінкруст — рулонний матеріал з рельєфним ма­люнком, що складається з пластичної маси на основі синтетичної смоли з наповнювачем, нанесеної на паперову підоснову. При­значений для внутрішньої обробки стін у приміщеннях з норма­льним температурно-вологісним режимом експлуатації. Віністен. Віністен — полівінілхлоридний рулонний матері­ал із друкованим малюнком і рельєфною поверхнею, характери­зується високими декоративними властивостями, може бути од­ноколірним і багатобарвним, імітує цінні породи деревини. Шпалери під фарбування. До основних видів під фарбу­вання відносять шпалери із скловолокна (склошпалери), паперові (рауфазер), флізелінові (тиснені), вінілові на флізеліновій основі.

Флізелін - дуже щільний за структурою, стійкий матеріал із спрямованих натуральних і штучних волокон (целлюлози і віско­зи). Він екологічно чистий, не підтримує горіння, зберігає розміри при намоканні і висиханні, пропускає водяні пари (за рахунок цього стіни дихають). Рисунок шпалер під фарбування створюють за допомогою спіненого вінілу. Вінілову масу наносять на флізе­лін у вигляді рисунку і потім вспінюють у високотемпературній печі. В результаті з однієї сторони утворюється рельєф, з іншої гладеньке полотно.

Шпалери на флізеліні підходять практично для всіх примі­щень з нормальною вологістю. Випускають також і бордюри і цо­кольні шпалери для обклеювання нижньої частини стіни висотою їм).

Лісові матеріали. Обробка лісовими матеріалами досить різноманітна і цінується текстурою деревини. У першу чергу ви­користовуються пиляні вироби: дошки, рейки, вагонка, плінтуси, накладки й ін. Ці вироби часто покривають лаками, у тому числі кольоровими, а у випадку зовнішньої обробки лак з'єднують з речовинами, що запобігають гниттю, антисептиками, іноді анти­піренами.

Деревоволокнисті, деревостружкові плити, фанера широко використовуються для обробки стель і стін. Ці матеріали також обробляються лаками, краще безбарвними, що дозволяє зберегти і підкреслити текстуру дерева різних порід. Цю же функцію ви­конують тонкі пластинки шпона, які наклеюються на деревину менш цінних порід.

Зазвичай в житловому і цивільному будівництві використо­вують породи дуба, ясена, горіха, липи, червоного дерева, граба і багатьох інших видів деревини, створюючи унікальні за красою малюнки.

Одним з ефективних прийомів використання відходів і ни­зькоякісної листяної деревини є її модифікування полімерами, що підвищує міцність, волого- і вогнестійкість, стійкість до агре­сивних середовищ, формостабільність.Різні дерев'яні вироби, скульптури з дерева є здебільшого творами мистецтва і використовуються для обробки інтер'єрів, включаючи дерева з цікавими пороками, кривизною, різними сучками

ВІКОННІ ТА ДВЕРНІ КОНСТРУКЦІЇ. Віконні конструкції. Сучасне вікно - це складна інженерна конструкція, до якої висуваються високі експлуатаційні вимоги і від якої багато в чому залежить комфорт та дизайн житла чи іншої будівлі. Вікна повинні служити прикрасою будинку, пропускати багато світла, бути теплоізоляційними, щільними, оберігати від шуму і шкідливих елементів атмосфери, захищати від злому, легко відкриватись для провітрювання, легко митись, бути недорогими, ремонтопридат­ними.

Вікно складається з таких елементів: віконного прорізу з лу­ткою, віконного блока (власне вікно), системи ущільнення мон­тажних швів, підвіконної дошки, деталей зливу і облицювань, си­стем жалюзі.

Віконний блок - це світлопрозора настінна конструкція, призначена для природного освітлення приміщення, його венти­ляції і захисту від атмосферних і шумових впливів. Він склада­ється з коробки і стулкових елементів, вбудованих систем провіт­рювання склозаповнених і додаткових елементів (жалюзі, вікон­ниці та ін.).

Коробка - це збірна одиниця віконного блока рамкової конструкції, на яку навішуються стулки або полотна і яка неру­хомо кріпиться до стін віконного прорізу.

Стулка - це збірна одиниця віконного блока з світлопрозорим заповненням, яка з'єднана з коробкою за допомогою навісів

(петель).

Частиною стулкового елемента є кватирка, яка призначена для провітрювання, а різновидом кватирки є фрамуга.

Склозаповнювальними елементами вікон є листове скло або склопакети.

Віконні блоки класифікують за такими ознаками: призна­ченням, матеріалом рамкових елементів, матеріалом заповнення рами, конструкцією, архітектурними елементами, за основним розмірним видом оздоблювального покриття За матеріалом рамкових елементів вікна поділяються на: де­рев'яні, металеві (стальні, з алюмінієвих сплавів), пластмасові (полівінілхлоридні), склопластикові, комбіновані (деревоалюмінієві, деревопластмасові). За матеріалом склозаповнення вікна бувають: з листовим склом, склопакетами, з листовим склом і скло-

пакетами (комбіновані).

За конструкцією, вони поділяються в залежності від:

- типів елементів - одинарні, спарені, роздільні, роздільно-
спарені;

- кількості рядів скління - з одинарним, подвійним, по­
трійним, четверним;

- кількості стулок - одно-, дво-, багатостулкові;

- напрямом відчинення стулок - всередину, зовні, правого,
лівого, двостороннього, симетричного відкривання;

- способом відчинення - навстіж, відкидні, поворотно-
відкидні, середньо-поворотні, розсувні, підіймальні, ком­
біновані і такі, що не відчиняються;

- конструкцією пристроїв провітрювання - з кватирками, з
фрамугами, з клапанними стулками, з вентиляційними,
кліматичними, з самовентиляцією.

До найважливіших факторів якості віконних блоків (вікон) належать матеріал і конструкція їх основних складових елементів (деталей): коробок, стулок, скла і склопакетів, ущільнювачів, фу­рнітури і ін. а також якість їх зборки.

Основними матеріалами, які використовуються для вироб­ництва коробок і стулок вікон, є деревина, полівінілхлорид, алю­мінієві сплави, склопластики або комбінації цих матеріалів.

Дерев'яні вікна одержали в житловому будівництві найбі­льше поширення. Перевагами дерев'яних вікон є: гарні теплоізолювальні властивості, екологічна чистота, відсутність деформа­цій, високі естетичні властивості. До їх недоліків можна віднести схильність до впливу атмосфери, низька стійкість до утворення грибків, дії мікроорганізмів. Нанесення захисного шару сучасних лакофарбових матеріалів знімає цю проблему - захищені вікна зберігають зовнішній вигляд і міцність протягом усього терміну експлуатації.

Вікна з алюмінію донедавна, застосовувались в об'єктах промислового призначення або суспільних будинках і спорудах. В житлових будинках металеві рами практично не застосовували­ся, що було пов'язано з декількома факторами: психологічними (метал сприймається як холодний, "неживий" матеріал, на відміну від дерева), низькими теплозахисними властивостями і високою вартістю металевих рам.

Сьогодні спостерігається тенденція збільшення використан­ня металевих вікон у житлових будинках, що пов'язано, насампе­ред, з застосуванням нових технологій, які дозволяють підвищити опір теплопередачі металевих профілів, нових способів обробки поверхонь і великих можливостей в області дизайну. Застосуван­ня алюмінієвих рам доцільно при виготовленні вікон великих розмірів, вітражів, а також при засклінні балконів. Металеві вікна можуть бути будь-якої форми, будь-якого кольору і з будь-яким способом відкривання.

Перевагами алюмінієвих вікон є:

• практично необмежена довговічність;

• висока міцність при низькій питомій вазі;

• стійкість до корозії, деформації й інших шкідливих впли­
вів навколишнього середовища;

• відсутність особливого обслуговування;

• можливість виготовляти вікна дуже великих розмірів і
будь-яких форм;

• найкраща ремонтопридатність серед інших типів вікон;

• великі можливості в області дизайну.

У той же час, алюміній, як віконний матеріал, має і ряд не­доліків. По-перше, виробництво алюмінію - дуже енергоємний, дорогий процес. Тому вікна з алюмінію, як правило, у 2-3 рази дорожчі, ніж, наприклад, із ПВХ. Великим недоліком є і те, що безпосередній або непрямий контакт алюмінію з іншими метала­ми, наприклад, при дії дощової води, може викликати протікання електролітичних реакцій, що викликає сильну електрокорозію алюмінію, аж до його руйнування.

Вікна з полівінілхлориду (ПВХ) і на його основі, які порів­няно недавно з'явилися на ринку, мають цілий ряд переваг: довго­вічність; стійкість до усіх видів метеорологічних впливів (особ­ливо важливо в умовах підвищеної вологості); герметичність усіх швів і стиків; не вимагають додаткової обробки (під час усього терміну експлуатації зберігають первісне фарбування); високі по­казники теплоізоляції і звукоізоляції; не вимагають спеціального обслуговування; відсутність проблем, пов'язаних з утилізацією відходів виробництва; висока технологічність виготовлення.

До недоліків пластикових ПВХ вікон можна віднести склад­ність ремонту при ушкодженнях, залежність якості експлуатації вікна від правильного складання і встановлення, старіння пласт­маси, низькі гігієнічні властивості.

Склопластикові вікна на основі термореактивних поліефір-них смол (поліефірних склокомпонентів) - наймолодші з усіх ти­пів вікон, що є присутніми сьогодні на ринку, і частка їхнього за­стосування в житловому і цивільному будівництві поки незначна. Склопластикові вікна мають рад переваг:

• низькі значення коефіцієнта теплопровідності (приблизно
такі ж, як у дерева);

• не вимагають встановлення армувальних підсилювальних
вкладишів;

• висока довговічність;

• висока волого- і атмосферостійкість;

• висока звукоізоляція;

• спрощена конструкція рами: менша кількість повіт­
ряних камер (у порівнянні з пластиковими вікнами);

• стійкість до дії гнилісних бактерій, мікроорганізмів;

• стійкість до зміни кольору.

До недоліків склопластикових вікон можна віднести вузький асортимент конструкцій, тому що вони виготовляються тільки прямолінійних форм.

Найбільш розповсюдженими комбінаціями матеріалів в вік­нах, в даний час, є металодсрев'яні вікна. Металева оболонка або зовнішня стулка з металу захищають дерево від несприятливих впливів. Такі вікна зберігають усі переваги дерев'яних вікон, здо­буваючи додаткові переваги, а саме:

• дерево набуває додатковий захист від несприятливих
атмосферних впливів і охороняється від гниття;

• металеві оболонки сприяють відведенню вологи;

• не вимагають спеціального догляду за поверхнею а також
періодичного фарбування, неминучого для звичайних дерев'яних
вікон.

Новими, на сьогоднішній день, є металеві вікна з дерев'яни­ми, декоративними планками, що закривають металевий профіль зсередини приміщення. Тим самим вікно зовні захищається від всіх атмосферних впливів, є довговічним і міцним, а всередині приміщення сприймається як затишне, тепле і прекрасно співвід­носиться з усіма деталями інтер'єру

В якості скляних елементів вікон використовується різне ли­стове скло і зібрані на його основі склопакети.

Склопакет - це окремий елемент вікна, що складається з двох або трьох плоских листів скла, з'єднаних по контуру так, що між ними утворюється герметично замкнута камера. Простір між склом заповнюється осушеним повітрям, а щілини закриті промі­жними алюмінієвими профілями, всередині яких міститься воло­говбирний матеріал. По периметру пакет герметизується органіч­ною замазкою і бутиловою стрічкою, які знижують механічну на­пругу і перешкоджають проникненню водяної пари. Тобто скло­пакет являє собою стійку систему, що істотно підвищує тепло- і звукоізоляційні властивості вікна

Енергозберігаюче скло - це скло, на яке наноситься спеціаль­не покриття, що забезпечує проходження в будинок сонячної ене­ргії, але перешкоджає виходові з приміщення довгохвильового випромінювання від опалювальних приладів. Таке покриття складається з дуже тонких шарів, тому прозорість скла практично не змінюється. Воно виготовляється двох типів: з м'яким покрит­тям і твердим.

Існує ще і рефлекторне скло. Це світловідбивальне скло зі спеціальним покриттям з оксиду металу, що наноситься на одну з поверхонь скла в процесі його виробництва. Таке скло захищає приміщення від сонячного УФ-випромінювання і створює ефект дзеркальності.

Дверні конструкції. Двері служать для зв'язку між окремими приміщеннями бу­динку чи приміщенням і зовнішнім середовищем, встановлюються в дверних прорізах, що залишаються в стінах і перегородках, які розділяють приміщення.

Основні складові частини дверей залишилися сьогодні прак­тично такими ж, якими і були протягом багатьох сторіч, але в су­часних дверях вони можуть бути виконані з нових матеріалів, із застосуванням новітніх технологій. Це дає можливість, з одного бо­ку, домогтися необхідних технічних характеристик, а з іншого, отримати необмежені можливості для художнього рішення дверей.

До дверей висуваються такі вимоги: сучасний, гарний зов­нішній вигляд, який гармонізує з вікнами, легкість у користуванні, висока надійність, стійкість до злому, наявність броньованих вста­вок, систем сигналізації і відеонагляду, ізоляція від шкідливих зовнішніх факторів (пилу, диму, газу), висока тепло- і звукоізоля­ція, вогнестійкість і ін.

Двері складаються із таких окремих частин і деталей: двер­ної коробки; дверного полотна; наличників; дверного порога, плінтусів; дверних нащільників; дверних штапиків; обв'язки две­рного полотна, основних брусків, серединок; фільонок. Дверні полотна кріплять до коробки (навішують) на петлях, а до полотен кріплять дверні прилади: замки, ручки, шпінгалети (засувки), за­побіжні ланцюжки і т.д.; для збільшення звуко- і теплозахисних властивостей дверей застосовують спеціальні ущільнювачі.

Це далеко неповний перелік елементів, що можуть застосо­вуватися для виготовлення дверей. Наприклад, для засувних і складних дверей використовуються напрямні ролики, у теплоза­хисних - спеціальні утеплювачі і склопакети і т.д.

Дверний блок складається з двох основних частин: коробки і дверного полотна, які, в свою чергу, виготовляються з системи брусів, фільонок, фурнітури і інших деталей.

Двері, в залежності від їхнього розташування в будинку, числа полотен, способу відкривання і т.д. класифікують за таки­ми ознаками: способом відкривання, матеріалом виготовлення, функціональним призначенням, числом полотен, матеріалом за­повнення полотна і інше.

Так, за розташуванням в будинку двері бувають:

- зовнішні (вхідні і балконні);

- внутрішні (вхідні в квартиру чи в інші приміщення, між-
кімнатні і шафові).

За способом відкриття розрізняють двері: розстібні; засувні, складні, обертові.

Найбільш відомі і звичні - двері розстібні. Вони можуть від­криватися в одну сторону чи в обидві сторони, тобто бути хитни­ми. Застосовуються як внутрішні, так і зовнішні. Можуть бути за­скленими і глухими, правими і лівими. Розстібні двері можуть бу­ти як з порогом, так і без нього. В сучасних конструкціях поріг

може автоматично опускатись, що підвищує міцність звуко- і теп­лозахисних характеристик дверей.

Одним з недоліків розстібних дверей є необхідність певного простору для відкривання, що не завжди зручно в малих примі­щеннях. Засувні і складні двері вирішують цю проблему. Вони дають можливість створити необхідні інтер'єри, збільшити транс-формівність приміщення, перепланувати внутрішній простір як житлових будинків, так і громадських приміщень (офісів, ресто­ранів, конференц-залів і т.п.).

Складні двері мають окремі секції, що рухаються на напрям­ній, встановленій в дверному прорізі. Вони можуть бути глухими і заскленими, виготовленими з масиву дерева або пластмаси, по­критої натуральною деревиною, і з інших матеріалів. Застосову­ються такі двері тільки як внутрішні.

Засувні двері, при відкриванні, направляються всередину стіни, або рухаються паралельно їй. Для облицювання, оздоблення дверей використовуються сучасні матеріали: скло, ламінат, дзер­кала, деревинний шпон а також їхні комбінації. В наш час цей тип дверей також широко використовується для конструкцій "шаф-купе".

Револьверні (карусельні) двері застосовуються в громадсь­ких будинках (готелі, універмаги, аеропорти і т.д.). Вони бувають у дво-, три- і чотиристулковому виконанні, з ручним чи автомати­чним відкриванням.

За матеріалом, з якого виготовляються двері, їх можна роз­ділити на: дерев'яні, на основі профілю з ПВХ, на основі профілю з алюмінію, сталеві, скляні, комбіновані.

Сучасні двері виготовляються з деревини, оброб­леної за новими технологіями, з сучасних штучних матеріалів з деревини (клеєний брус, дерев'яні панелі).

Двері можуть бути комбінованими, виготовленими з застосу­ванням різних матеріалів, що збільшує можливості додавання їм необхідних технічних характеристик і зовнішніх форм. Значно розширився і модифікувався асортимент зовнішніх дверей. Найча­стіше зовнішні двері є сталевими і профільними, в основі констру­кції яких використовується алюмінієвий чи ПВХ-профіль. Профі­льні двері прекрасно гармонують із сучасними фасадами і профіль­ними вхідними групами. А сталеві двері можуть забезпечити необ­хідну безпеку приміщень, яка сьогодні є основною вимогою спо­живачів до таких дверей.

В залежності від числа стулок двері можуть бути: одностул­кові, двостулкові, полуторні (із двома стулками нерівної ширини).

За заповненням дверного полотна вони можуть бути заскле­ними або глухими. Балконні двері завжди роблять заскленими,енергозберігаючими. Внутрішні двері також часто роблять заскле­ними для освітлення природним світлом допоміжних приміщень. З цією ж метою над дверми влаштовують фрамуги. Скло чи склопа-кети можуть бути прозорими, матовими або з рельєфним візерун­ком, різних кольорів, із застосуванням вітражів. Форма скління може бути різна, як традиційна: прямокутна й аркова, так і кругла чи навіть трикутна. Для кріплення елементів скління дверей вико­ристовуються штапики.

В залежності від функціонального призначення приміщення до дверей висуваються різні технічні вимоги, але їх зовнішній ви­гляд повинний відповідати загальній ідеї інтер'єра чи фасаду буди­нку.

Двері спеціального призначення поділяються на: вогнезахис-ні, енергозберігаючі, підвищеної звукоізоляції, "захисні" (проти­ударні, куленепробивні, противзломні), водостійкі, інші (напри­клад, захисні від рентгенівського випромінювання).

Поиск по сайту: