Роль соціології у дослідженні економічних процесів у сучасній Україні

Проблематика досліджень вітчизняної соціології праці й управління.

Соціологія праці й управління нині досить продуктивно розвивається в Україні. Соціологи беруть участь у різноманітних дослідженнях економічної сфери, насамперед економічної свідомості і поведінки окремих соціальних спільнот-суб'єктів економічної діяльності і населення загалом. Найактуальнішою проблематикою досліджень вітчизняних соціологів є виявлення ставлення респондентів до напрямів і форм економічних перетворень, шляхів виходу з економічної кризи, ставлення до ринку, розвитку підприємництва, до процесів приватизації, ціноутворення, до особистого достатку тощо.

Харківський соціолог О.Якуба підкреслює, що суттєвий вплив на економічну поведінку і свідомість має загальний кризовий стан суспільства, який позначений неврівноваженістю, невизначеністю, суперечливістю і непередбачуваністю. Усе це, безперечно, відбивається і в суперечливості свідомості та діяльності людей. Серед основних тенденцій, виявлених у ході конкретно-соціологічних досліджень, О.Якуба виділяє такі:

Ø розрив між позитивним сприйняттям ідей економічних перетворень і оцінкою явищ, пов'язаних з їх практичною реалізацією (наприклад, лояльне ставлення до підприємництва «взагалі», але доволі недоброзичливе до існуючих його форм, розуміння необхідності зв'язку розвитку економіки з приватною власністю, але стримане ставлення до можливості «жити за рахунок найманої праці»);

Ø протиріччя між орієнтацією і реальною поведінкою (небажання, а часто і невміння реалізувати на практиці нові форми економічної діяльності, схвалені і сприйняті на словах);

Ø суміщення позитивної оцінки нових форм господарської діяльності і нерозвинутості якостей, необхідних для участі в них;

Ø розповсюдженість зневіри в успіх докорінних якісних змін і песимізму в масових настроях багатьох людей, посилених кризовими явищами;

Ø посилення тенденції високої оцінки спокійного, безпроблемного життя, відпочинку і дозвілля на противагу цінностям духовного життя, розвитку і реалізації своїх здібностей;

Ø поділ населення на три групи за їх ставленням до ринку:

а) за повний перехід до ринку (у 1994 р. за це висловились 29,7% опитаних);

б) за часткові заходи у цьому напрямку (21,5% відповідей),

в) за необхідність повернений до колишніх відносин (відповідно 31,1%);

Ø зменшення кількості людей, які виступають проти приватизації і підприємництва (опоненти цих процесів і явищ, як звичайно, належать до старших вікових груп: 71% пенсіонерів виступають за «наведення порядку», 51% — за контроль над підприємництвом, 23% — за нормований розподіл продуктів;

Ø структуризація населення з виділенням певних соціальних груп, які підтримують або заперечують орієнтацію на перехід до ринку (серед прибічників ринку — насамперед підприємці, комерсанти, студенти, військовослужбовці, керівники, спеціалісти, кваліфіковані робітники, серед противників — передусім колгоспники, працівники низької кваліфікації, пенсіонери, особи з неповною середньою освітою),

Ø суперечливість масової свідомості у ставленні до співвідношення ринкових важелів і державних заходів (коли одна й та ж людина визнає необхідність переходу до ринку, але водночас вимагає державного контролю над цінами);

Ø суперечливість свідомості населення у питаннях про соціальну справедливість (третина опитаних дотепер вважає, що несправедливим є стан, коли одні одержують забагато, а інші — замало, водночас 47% зазначають, що без значної різниці у платні не може бути зацікавлення у праці),

Ø розповсюдженість споживацьких настроїв (більшість опитаних переконана, що не самі вони, а держава повинна розв’язувати їхні життєві проблеми).

Явища відчуженості в сучасній Україні.

Досить поширеними в сучасній Україні є явища відчуженості. Вони проявляються у настроях байдужості, підвищеного прагматизму (1994 р. 53% опитаних заявило, що їм байдуже, якою є економічна система, важливим є лише те, щоб вона забезпечувала високий рівень життя). Понад половину дорослого населення країни тією чи іншою мірою не задоволена своїм становищем у суспільстві, ³/5 не задоволені тим, що вони одержують від суспільства. Висновок О.Якуби є досить тривожний: на її думку, соціальне відчуження в Україні є характерним нині для усіх соціальних груп населення. Це може спровокувати почуття підвищеної тривоги, наростання песимістичних настроїв і конфліктних ситуацій.

Усі ці явища й тенденції, виявлені соціологами, мають послужити владі й уряду України для розроблення дійовішої та ефективнішої економічної політики, прискорення радикальних реформ і процесів приватизації, заходів, спрямованих на соціальний захист найбільш вразливих верств населення. Сліпе копіювання іноземних моделей економічного розвитку без урахування специфіки посттоталітарного стану навряд чи наблизить Україну до успіху. За допомогою соціології має бути обраний самобутній шлях до процвітання і добробуту, опертий на кращі традиції минулого та реалії сьогодення.

Поиск по сайту: