Тема 4. Статистика фінансів

Методичні вказівки.

Фінанси – це система економічних відносин, яка охоплює процеси утворення, розподілу і використання грошових фондів, а також виконує функції економічного регулятора виробництва, розподілу та перерозподілу валового національного продукту та національного доходу.

Фінансова система визначає банківську, цінову, фінансову, митну, податкову системи. Крім того, в ході розвитку економічних відносин в сфері фінансів формуються ринки кредиту та цінних паперів.

В процесі вивчення фінансово-кредитної системи статистика здійснює аналіз:

- виконання, структури і динаміки бюджету;

- вивчення кредитних та розрахункових операцій;

- діяльності ощадних банків по акумуляції коштів населення;

- діяльності організацій, що здійснюють страхування;

- обігу грошей;

- фінансових результатів виробничо-господарської діяльності.

Державний бюджет – головний фінансовий план країни. Він виражає систему економічних відносин щодо формування й використання централізованого фонду грошових коштів держави, а також характеризує найважливіші пропорції, утворені в процесі формування та розподілу її фінансових ресурсів.

Державна система складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету АР Крим та місцевих бюджетів. Сукупність всіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України, є Зведеним бюджетом України, який використовується для аналізу та визначення засад державного регулювання економічного та соціального розвитку.

Бюджет складається з двох частин: доходної та витратної.

Доходи бюджету утворюються за рахунок надходжень від сплати фізичними та юридичними особами податків, зборів та інших обов’язкових платежів, надходжень з інших джерел, установлених законодавством України.

Види доходів Зведеного бюджету України: податок на доходи (прибуток) підприємств і організацій, податок на додану вартість, акцизний збір, державне мито, відрахування на геологорозвідувальні роботи, надходження до фонду з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, надходження до Пенсійного фонду, прибуткові податки з громадян, плата за землю.

Видатки визначаються як державні витрати, що утворюються на безповоротній основі, тобто не пов’язані з виникненням або погашенням фінансових вимог.

Види видатків Зведеного бюджету України: на економіку країни; соціально-культурні заходи та науку; у тому числі на освіту та науку, з них поточні витрати на загальну освіту, виховання дітей і підлітків, у т.ч. на дошкільні заклади, дитячі будинки та школи-інтернати для дітей з вадами розумового та фізичного розвитку, загальноосвітні школи всіх видів, вищі навчальні заклади, середні заклади, професійно-технічна освіта, поточні витрати на науку, культуру та засоби масової інформації; охорона здоров’я та фізична культура; соціальний захист населення; сфери управління; оборони; видатки, пов’язані з поверненням депортованих народів; видатки, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи; видатки Пенсійного фонду.

Головні завдання статистики полягають у тому, щоб аналізувати виконання плану та динаміку доходів та видатків державного бюджету, зв’язок дохідної частини останнього з найважливішими показниками розвитку економіки.

Головними показниками стабільності бюджету країни є розмір дефіциту та профіциту. Дефіцитом держбюджету називають перевищення видатків над доходами. Профіцит держбюджету – це перевищення доходів над видатками.

Можна встановити, чим зумовлене відхилення фактичних надходжень від запланованих. Вихідними для доходів можуть бути два фактори: зміни податкової бази (Б) та податкової ставки (С). Вплив розміру податкової бази на абсолютний приріст (зменшення) суми податку можна обчислити за формулою ; абсолютний приріст (зменшення) суми податку, зумовлений змінами податкової ставки, - за формулою .

Кредит – являє собою форму мобілізації тимчасово вільних грошових ресурсів підприємств, організацій та населення для цільового використання у вигляді строкових позик. Основною формою кредиту є банківський кредит, який надається підприємствам та іншим організаціям для збільшення їх основних та оборотних засобів. Крім банківського, досить поширеним є кредит, який надається іншими комерційними організаціями.

За строковістю виділяють позики коротко- та довгострокові.

Короткострокове кредитування обслуговує процес неперервного обігу оборотних коштів. При цьому метою є ефективне використання оборотних коштів і прискорення їх обороту. Об’єктами є сировина, матеріали, інші оборотні запаси поточні та сезонні, запаси продукції та інші витрати, пов’язані з початком випуску продукції, а також документи, пов’язані з розрахунками з замовниками. При виконанні держзамовлення сюди включають додаткові матеріальні запаси, пов’язані з перевиконанням держзамовлення.

Довгострокове кредитування обслуговує капітальні вкладення, спрямовані на формування основних засобів (витрати на нову техніку, технології та капітальне будівництво).

Статистика вивчає обсяг кредитних вкладень за певний період часу, структуру по напрямках і галузях, по міністерствах і відомствах.

Основні статистичні показники кредиту

- розмір наданого кредиту - k;

- сума погашення позик - k_п;

- залишок заборгованості - k_з;

- розмір простроченого кредиту - k_пр;

- середній строк користування позикою , де k – розмір позики, t – строк, на який вона надана;

- середній розмір позик ;

- середнє число обертів позик .

Грошовий обіг – це обіг наявної грошової маси. Розрізняють безготівковий і готівковий обіг.

Безготівковий грошовий обіг – це сукупність грошових розрахунків, здійснених у формі записів на рахунках у банках і шляхом заліку взаємних вимог.

Готівково-грошовий обіг – це сукупність грошових розрахунків, які застосовуються у взаємовідносинах держави, підприємств, установ і населення, набираючи форми готівкових грошей.

Система показників статистики грошового обігу включає: грошовий обіг, грошову масу, готівкові гроші поза банківської системи, безготівкові кошти, швидкість обігу, тривалість обігу, купівельну спроможність грошової одиниці тощо.

Грошова маса є важливим кількісним показником руху грошей, її величина залежить від кількості грошей в обігу та від швидкості їх обігу. Швидкість обігу грошей вимірюється двома показниками:

1) кількість оборотів грошей ,

де ВВП – номінальний валовий внутрішній продукт, М – загальна сума грошей, що визначається як середні залишки грошей за період.

Цей показник характеризує, скільки в середньому за рік оборотів здійснила грошова маса.

2) тривалість одного обороту грошової маси , де Д – число календарних днів у періоді.

Ці показники пов’язані між собою: або .

Якщо число днів, яке необхідне для одного обороту грошей скоротиться, то для обслуговування одного й того самого обсягу продукції потрібна буде менша грошова маса.

Вивчення даних показників у динаміці дозволяє встановити їх взаємозв’язок: ,

де І_р – індекс-дефлятор ВВП;

І_М – індекс обсягу грошової маси;

І_V – індекс обертання грошової маси;

І_ВВП – індекс фізичного обсягу ВВП.

На практиці індекс-дефлятор ВВП розраховується за формулою: , де - обсяг ВВП у поточних (фактичних) цінах, - обсяг ВВП поточного періоду у порівняних цінах.

Для визначення зміни швидкості обертання грошової маси використовується взаємозв’язок наступних індексів: ,

де - індекс кількості оборотів грошової маси;

- індекс кількості оборотів готівкової грошової маси;

- індекс частки готівки у загальному обсязі грошової маси.

Абсолютна зміна швидкості обертання грошової маси, що визначається індексним методом, обумовлена впливом таких факторів:

1) зміною швидкості обертання наявної грошової маси

;

2) зміною частки готівки у загальному обсязі грошової маси

.

Абсолютна зміна швидкості обертання грошової маси

.

Для характеристики динаміки купюрної будови грошової маси та виявлення її тенденцій необхідні дані про величину середньої купюрності, яка визначається за формулою середньої арифметичної зваженої: , де м – вартість купюр, f – кількість купюр.

Страховий ринок поділяється на галузі майнового, особистого страхування, страхування відповідальності й соціального страхування.

Об’єктами майнового страхування є основні й оборотні фонди підприємств, організацій, домашнє майно громадян. Основними абсолютними показниками цієї галузі є:

- число застрахованих об’єктів (укладених угод) (N);

- кількість страхових випадків (n_с);

- кількість постраждалих об’єктів (n_п);

- страхова сума застрахованого майна (S);

- страхова сума постраждалих об’єктів (S_п);

- сума платежів, що надійшли (V);

- сума виплат страхового відшкодування (W).

На основі абсолютних показників визначаються відносні та середні показники:

частота страхових випадків ;

середня страхова сума ;

середня сума страхового внеску ;

середня сума страхових виплат ;

коефіцієнт виплат ;

середній коефіцієнт виплат ;

збитковість страхової суми ;

коефіцієнт тяжкості страхових подій ;

коефіцієнт фінансової стійкості (з довірчою ймовірністю 0,954, при якій t=2) . Чим менший цей коефіцієнт, тим більш стійким є фінансове становище.

доходність (відсоток доходності) .

Для характеристики динаміки збитковості за групами застрахованих, регіонами тощо використовується система індексів середніх величин:

; ; .

В умовах ринкової економіки, коли розвиток підприємств й організацій здійснюється головним чином за рахунок власних коштів, важливе значення має сталий фінансовий стан, який характеризується системою показників. Ця система містить чотири групи показників: ліквідності, обіговості активів, залучення коштів, прибутковості.

Перша група – показники ліквідності:

- коефіцієнт ліквідності, який визначається як відношення активів, що швидко реалізуються, (грошові кошти, відвантажені товари, дебіторська заборгованість) до короткострокових зобов’язань (короткотермінові позики, заборгованість робітникам і службовцям з заробітної плати і соціальних виплат, кредиторська заборгованість);

- коефіцієнт покриття, який розраховується як відношення всіх ліквідних активів до короткострокових зобов’язань.

Друга група – коефіцієнти обіговості активів (обіговість всіх активів основних засобів, дебіторських рахунків, коштів у розрахунках та запасів).

При аналізі фінансового стану підприємств основна увага приділяється стану оборотних коштів.

Оборотні кошти – це грошові ресурси, які вкладені в оборотні фонди і фонди обертання для забезпечення неперервності їх кругообігу. На відміну від основних фондів, оборотні засоби повністю використовуються в одному виробничому циклі і цілком переносять свою вартість на вартість випущеної продукції.

Оборотні засоби діляться на ті, що обслуговують сферу виробництва (виробничі запаси: сировина, матеріали, комплектуючі вироби, паливо, тара; незавершене виробництво і витрати майбутніх періодів), та ті, що знаходяться у сфері обертання (готова продукція; грошові кошти на рахунках в банку, в касі, в розрахунках; товари відвантажені, але неоплачені; дебіторська заборгованість).

Показники оборотності оборотних коштів:

- швидкість обороту або кількість оборотів оборотних коштів

- час обертання оборотних коштів (днів) ,

де Д – кількість днів у періоді, за який визначається показник (для розрахунків прийнято Д=30, 90, 365).

- коефіцієнт завантаження оборотних коштів (коефіцієнт оборотності (обіговості)) або коефіцієнт закріплення

Цей показник характеризує, скільки потрібно оборотних коштів на 1 грн. вартості реалізованої продукції.

- абсолютний розмір економії (збитку) від зміни швидкості оборотності

,

де - одноденна потреба в оборотних коштах.

Третя група – показники залучення коштів: залучення всіх коштів, залучення власних коштів, ступінь покриття фіксованих платежів.

Четверта група – показники прибутку і рентабельності.

Прибуток – це чистий дохід, який отримує підприємство внаслідок виробничої діяльності за певний період часу.

Прибуток від реалізації продукції визначається як різниця між виручкою, що отримана від реалізації продукції, і витратами на її виробництво: ,

де p – ціна одиниці продукції, z – витрати на виробництво одиниці продукції, q – обсяг продукції.

Прибуток підприємства ,

де П – прибуток;

П_р – прибуток від реалізації продукції, робіт, послуг;

П_ір – прибуток від іншої реалізації, що включає реалізацію основних засобів та іншого майна, матеріальних активів, цінних паперів тощо;

П_позар – прибуток від позареалізаційних операцій (надання майна в оренду, дольова участь в діяльності інших підприємств тощо.

Чистий прибуток являє собою різницю між прибутком і сумою платежів до бюджету.

На величину прибутку підприємства впливають:

- зміна цін на реалізовану товарну продукцію:

(∑ p₁q₁ - ∑ z₁q₁) – (∑ p₀q₁ - ∑ z₁q₁) = ∑ p₁q₁ - ∑ p₀q₁ = D П_р;

- зміна рівня собівартості продукції:

(∑ q₁p₀ - ∑ z₁q₁) - (∑ q₁p₀ - ∑ z₀q₁) = ∑ z₀q₁ - ∑ z₁q₁ = D П_z;

- зміна обсягу і асортименту продукції:

(∑ q ₁ p₀ - ∑ z₀q ₁) – П₀ × J_q = ;

- зміна обсягу реалізованої продукції:

(∑ q₀p₀ - ∑z₀q₀) × (J_q – 1) = П ₀ (J_q – 1) = D П_q.

D П= П ₁ – П ₀ = D П_р + D П_z + D П_q + D П_ас.

Поряд з обчисленням абсолютних показників зміни прибутку від реалізації продукції можна розрахувати відносні показники впливу цих факторів за такою моделлю системи індексів:

,

де ₀і ₁ – відповідно, базові та фактичні показники.

Поруч з показником прибутку (абсолютний показник) розраховують і широко застосовують відносний показник прибутковості – рентабельність. Прибуток характеризує ефект, рентабельність – ефективність.

Розраховують кілька показників рентабельності, зокрема, показники рентабельності продукції й рентабельності підприємства (виробництва).

Рентабельність продукції (r) розраховується як відношення прибутку (П_р), отриманого від реалізації продукції, до витрат (С) на її виробництво: .

Рентабельність підприємства (R) визначається ,

де ВЗ – середня вартість основних засобів та оборотних коштів, що не прокредитовані банком (або середня вартість виробничих засобів).

Аналізуючи показники прибутку і рентабельності, статистика дає не лише загальну оцінку їх розміру, але й характеризує їх зміну під впливом окремих факторів. Розглянемо методику обчислення впливу окремих факторів на зміну рівня рентабельності виробництва. При цьому прибуток вважається якісною ознакою, а основні засоби – кількісною.

Зміна рівня рентабельності виробництва зумовлена впливом таких факторів:

- зміною прибутку:

;

- зміною вартості основних виробничих засобів:

;

- зміною вартості нормативних оборотних коштів:

.

Відносна зміна середнього рівня рентабельності продукції визначається системою індексів:

; ; .

де с₁, с₀ – витрати на виробництво і реалізацію продукції;

d₁, d₀ – питома вага витрат на виробництво і реалізацію продукції в загальних витратах.

Можна розрахувати вплив на динаміку прибутку:

зміни рентабельності: ;

зміни середньої вартості виробничих засобів: .

Поиск по сайту: