|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Тема 3. Статистика національного багатстваМетодичні вказівки. Національне багатство – це засоби розвитку, якими володіє країна, тобто сукупність накопичених матеріальних благ, які є результатом людської праці, золота та іноземної валюти, землі й природних ресурсів, які враховані та залучені до господарського обігу. Згідно з системою національних рахунків Євростату національне багатство поділяється на фінансові й матеріальні засоби. Фінансові засоби – це дорогоцінні метали, готівка та рахунки в банку, цінні папери, страхові та інші фонди. Матеріальні засоби, в свою чергу, поділяються на природні ресурси (ті, що використовуються, та ті, що не використовуються) та накопичені матеріальні блага, створені суспільством: основні фонди, матеріальні оборотні фонди та запаси, майно населення. Система показників статистики природних ресурсів оцінює розміщення, збереження, обсяг запасів природних ресурсів за ступенем їх вивчення і можливості залучення до економічного обігу. Земельні ресурси – це вся площа країни або регіону, включаючи внутрішні води. Залежно від господарського використання і цільового призначення земельні ресурси поділяються на такі види: - землі сільськогосподарського призначення, що використовуються у сільськогосподарському виробництві (орні землі, багаторічні насадження, сінокоси, пасовища); - землі несільськогосподарського (спеціального) призначення (землі міст, селищ, промисловості, транспорту, лісового та водного фондів). Структура земельних ресурсів показує характер їх використання. Для цього розраховують коефіцієнт використання орних земель: . Для оцінки плодоріддя почв проводять їх порівняльну оцінку за здатністю задовольняти потреби рослин у необхідних речовинах. В масштабах країни та її окремих регіонів проводять порівняльну оцінку почв. Лісові ресурси – це землі, які покриті та непокриті лісом, але призначені для потреб лісового господарства. Статистика лісового фонду характеризує розміри, склад, стан, рух, відтворення і використання лісового фонду. Залежно від економічного значення місцезнаходження і функцій лісу в економіці країни лісові ресурси поділяються на: І. Ліси спеціального призначення (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні й оздоровчі, національні заповідники). ІІ. Ліси з обмеженим експлуатаційним значенням і недостатніми лісосировинними ресурсами, в яких необхідно проведення більш суворого режиму використання лісів. ІІІ. Державні ліси багатолісних районів експлуатаційного призначення. Зміни розміру лісних ресурсів, складу та стану визначають за допомогою статистичних показників: 1) показник приросту деревини (збільшення запасів лісового фонду за певний період на 1 га площі, що вкрита лісом); 2) ; 3) ; 4) Ресурси надр – це природні мінеральні речовини неорганічного та органічного походження, які з метою їх статистичного вивчення групуються наступним чином: - пальне (вугіль, нафта, газ, торф, сланці); - рудні (чорні, кольорові та інші метали); - нерудні (будматеріали, мінеральна сировина, дорогоцінне каміння тощо). Залежно від ступеня вивчення і підготовлення родовищ до промислового освоєння розрізняють чотири їх категорії: - “А” – детально розвідані запаси з точним визначенням розмірів корисних копалин; - “В” – заздалегідь розвідані запаси з приблизно визначеними обсягами корисних копалин, по яким ведеться проектування будівництва підприємств; - “С1” – запаси розвіданих родовищ складної географічної будови, а також мало розвідані запаси; - “С2” – перспективні запаси, які встановлені на підставі геологічної будови родовища. Крім того, всі запаси корисних копалин поділяються на: - балансові (розвідані, вивчені, придатні до використання при даному рівні розвитку техніки); - за балансові (розвідані, вивчені, але непридатні до використання при даному рівні розвитку техніки). З допомогою системи показників статистики національного багатства вивчають виявлені, розвідані та корисні копалини, що розробляються. Основні показники статистики навколишнього середовища. Виділяються групи показників: 1. Склад навколишнього середовища. Виділяються елементи: запаси води; водопостачання; площа зелених насаджень, в т.ч. на 1 мешканця. 2. Частка окремих елементів навколишнього середовища в загальній кількості, яка не зазнає несприятливих змін. При цьому виділяють: - площі земель, що зазнали ерозії; - площі земель, що забруднені пестицидами; - площі земель, що засолені; - площі земель зі зруйнованим покриттям внаслідок промислового використання; - вирублені площі лісового фонду, які не покриті лісом; - забруднені водоймища; - число зниклих видів тварин і рослин. 3. Джерела забруднення: кількість автомобілів на 1 км2 території; обсяг викидів у повітря отруйних речовин; забрудненість води і повітря. При оцінці використовуються граничнодопустимі норми викидів. Узагальнюючим показником охорони навколишнього середовища є обсяг капіталовкладень в охорону, а також структура капіталовкладень за напрямками (охорона землі, атмосфери; посадка лісів, створення заповідних зон), а також про створення і перегляд граничнодопустимих норм. Основні засоби – головна частина національного багатства держави. Це матеріально-уречевлені цінності, які тривало використовуються в економіці, не змінюючи при цьому своєї натуральної форми. Головна увага, як правило, приділяється вивченню основних виробничих засобів. Основні виробничі засоби – це засоби праці, які багаторазово беруть участь у виробничому процесі, зберігаючи при цьому свою первісну матеріально-речову форму, і поступово зношуючись, переносять свою вартість на заново створений продукт. У нині діючій класифікації основних засобів виділяються такі групи: - будівлі; - споруди; - передавальне устаткування; - машини і устаткування; - транспортні засоби; - інструменти загального призначення; - виробничий інвентар і приладдя; - господарський інвентар; - інші основні засоби. Особливий інтерес викликає ділення виробничих засобів залежно від ступеня участі різних елементів у виробничому процесі на активну (виробничі й силові машини та устаткування) і пасивну (засоби праці, які забезпечують нормальні умови процесу виробництва: будівлі, споруди, виробничий та господарський інвентар, інші основні засоби) частини. Планування й облік основних засобів здійснюється в натуральному і вартісному виразах. Для того, щоб визначити загальний обсяг основних засобів, охарактеризувати їх структуру, вивчити технічний стан і ступень використання, розрахувати амортизаційні відрахування, визначити розмір плати за користування засобами і показники рентабельності роботи, необхідна вартісна оцінка основних засобів. Розрізняють три види вартісної оцінки засобів: повна первісна, повна відновна і залишкова вартість основних засобів. Повна первісна вартість основних засобів – це загальна сума фактичних затрат на придбання (будівництво), включаючи витрати на доставку і монтаж засобів виробництва в діючих на той час цінах. Повна відновна вартість – це сума витрат на придбання (будівництво), включаючи витрати на доставку і монтаж за цінами і умовами виробництва на момент переоцінки основних засобів. Залишкова вартість – це та частина повної первісної вартості об’єкта основних засобів, яка ще не перенесена на продукт. У процесі функціонування основний капітал зношується. Розрізняють зношення фізичне – поступове зниження споживної вартості основних засобів внаслідок виробничого їх споживання, а також під впливом сил природи і моральне – наслідок науково-технічного прогресу. Відшкодування фізичного і морального зношення основних засобів проходить шляхом включення частини їх вартості в затрати на виробництво продукції у вигляді амортизаційних відрахувань, розміри яких залежать від норм амортизації. Прискорену амортизацію розраховують кількома методами: 1. Метод лінійної амортизації (у основі є положення, що норма амортизації й річна вартість основних засобів є незмінними) де Аt – річна сума амортизації у t – му році; ОЗ – повна первісна (балансова) вартість основних засобів; К – витрати на капітальний ремонт і модернізацію; Л – ліквідаційна вартість; Т – загальний строк служби основних засобів. 2. Метод застосування постійної норми амортизації основних засобів де N – постійна норма амортизації; ОЗt - реальна вартість основних засобів на початок t – го року. Та інші методи розрахунку. У статистичній звітності наявність основних засобів відбивається за повною і залишковою вартістю на початок і кінець звітного року, а також їх середньорічна величина. Для обчислення середньої річної вартості основних засобів за місячними даними застосовується формула середньої хронологічної: Більш точні дані про середню річну вартість основних засобів можна одержати, розрахувавши її за формулою середньої арифметичної зваженої: де ОЗ – вартість основних засобів, яка рахувалась на балансі підприємства протягом певного періоду без змін: t– кількість днів перебування обсягу основних засобів на підприємстві. де – середня місячна вартість основних засобів При складанні планів середню річну вартість основних засобів розраховують за формулою: ; де ОЗп – вартість основних засобів на початок року; Мекс – кількість місяців їх експлуатації; ОЗвв – вартість введених в експлуатацію основних засобів у звітному році; ОЗвиб – вартість вибулих у звітному році основних засобів; Мзал – кількість місяців, що залишилися до кінця року після вибуття основних засобів. Баланс основних засобів за повною первісною вартістю можна виразити: ОЗп + ОЗвв = ОЗвиб + ОЗк, де ОЗвв – основні засоби, які надійшли у звітному році; ОЗвиб – основні засоби, які вибули у звітному році; ОЗк – основні засоби на кінець року. Показниками стану основних засобів є коефіцієнти зношення і придатності. ; де ЗОЗ – залишкова вартість основних засобів. Важливими показниками руху основних засобів є коефіцієнти надходження, оновлення і вибуття: ; ; де ОЗввн – вартість нових основних засобів. Усі ці коефіцієнти розраховують також у процентах, для чого їх треба помножити на 100%. Узагальненими показниками ефективності використання основних виробничих засобів є капіталовіддача (f), капіталомісткість (е), капіталорентабельність (Rf) та капіталоозброєність (foзб). ; ; ;
де Q – обсяг виробленої продукції; Т – середньоспискова чисельність всього промислово-виробничого персоналу; Кзм – коефіцієнт змінності працюючих. Динаміку показників ефективності використання основних виробничих засобів за групою однотипних підприємств вивчають за допомогою індексів капіталовіддачі (капіталомісткості та ін.) змінного складу, фіксованого складу і структурних зрушень. Індекс змінного складу розраховується відношенням двох середніх величин капіталовіддачі за звітний і базисний періоди: де d1, d0 – частка основних засобів окремих підприємств у загальній сумі у звітному та базисному періодах (d = ОЗ: S ОЗ). На індекс капіталовіддачі змінного складу впливають два фактори: a) змінна капіталовіддачі на окремих підприємствах у звітному періоді порівняно з базисним; b) змінна структури основних виробничих засобів. Кількісну характеристику цього впливу можна одержати, розрахувавши індекси фіксованого (постійного складу) і структурних зрушень. Індекс капіталовіддачі фіксованого складу: ; Вплив структурних зрушень на зміну капіталовіддачі визначають за допомогою індексу структурних зрушень: Індекс змінного складу дорівнює добутку індексу фіксованого складу й індексу структурних зрушень: При вивченні капіталовіддачі вирішуються два завдання: 1. виявляється вплив капіталовіддачі на обсяги виробництва; 2. вимірюються окремі фактори, що впливають на рівень і динаміку капіталовіддачі. Приріст (зниження) обсягу виробництв а за рахунок зміни рівня ефективності використання основних засобів та їх кількості розраховується за формулами: Загальний: приріст за рахунок вартості основних засобів: приріст внаслідок зміни капіталовіддачі: Якщо сукупність поділяється на підгрупи, потрібно вивчати вплив не двох, а трьох факторів: а) зміни капіталовіддачі в кожній підгрупі; б) зміни структури основних засобів (тобто зміни питомої ваги кожної підгрупи в загальній вартості основних засобів); в) зміни загальної вартості основних засобів. У такому разі маємо: а) б) в) Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.011 сек.) |