|
|||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Метод соціологічного експериментуСоціологічний експеримент – це метод отримання інформації про зміну соціального об’єкта в результаті цілеспрямованого впливу на нього контрольованими чинниками (змінними). Соціологічний експеримент передбачає активне втручання у функціонування об’єкта та пошук причинно-наслідкових відносин між досліджуваними явищами. В соціологічному дослідженні експеримент спрямований, головним чином, на доведення або спростування гіпотез дослідження. Проведення соціологічного експерименту припускає використання ряду інших методів (спостереження, опитування, аналізу документів), тобто в ході прикладного соціологічного дослідження експеримент може поєднуватися з усіма іншими методами. Застосування методу соціологічного експерименту передбачає дотримання таких вимог: 1) Чітка орієнтація на гіпотези дослідження про наявність причинно-наслідкового зв'язку між досліджуваними явищами або про характер якого-небудь механізму колективної чи індивідуальної діяльності. 2) Високий рівень пізнання та повнота опису об'єкту. 3) Строгий контроль за перебігом експерименту, забезпечення його чистоти. 4) Відтворюваність, можливість повторення як чинник підвищення надійності результатів експерименту. 5) Застосування методів, засобів спостереження і вимірювання, адекватних соціальному об'єкту. Структура соціологічного експерименту може бути представлена наступним чином: 1. Експериментатор. Це зазвичай дослідник або група дослідників, які розробляють та проводять експеримент. 2. Експериментальний фактор (або незалежна змінна) – умова чи система умов, які вводяться соціологом. Незалежна змінна буде керованою, якщо її спрямованість та інтенсивність дії перебувають у відповідності з програмними установками. Така змінна буде контрольованою, якщо її якісні та кількісні характеристики розкриваються в межах програми експерименту (у випадку дослідження задоволеності учнів школи процесом навчання незалежною змінною може бути, наприклад, система оцінювання знань. Ця змінна є керованою, оскільки дослідник може змінювати систему оцінювання знань і робити після цього заміри задоволеності учнів процесом навчання) 3. Експериментальна ситуація – ситуація, яка створюється у відповідності з програмою дослідження для проведення експерименту. В умови експериментальної ситуації не включається експериментальний фактор (наприклад, сукупність інших факторів, які теоретично впливатимуть на рівень задоволеності учнів процесом навчання: стиль ведення уроку, структура викладу матеріалу, особистий інтерес до предмету і т.п.) 4. Експериментальний об’єкт – це група осіб, які беруть участь в експериментальному дослідженні (наприклад, учнівський клас). Характерною ознакою соціологічного експерименту є виділення у ньому, як-правило, двох видів об'єктів (одиниць): контрольних та експериментальних груп. Експериментальна група — це група, на яку здійснюють вплив за допомогою експериментального фактора (незалежної змінної). Крім загальної вимоги вибору об'єкту (репрезентативність у класі досліджуваних об'єктів), до експериментальної групи пред'являються вимоги відносної стабільності складу на період експерименту, можливості вести систематичне контрольоване спостереження; у ряді випадків потрібна згода групи на участь в експерименті. Контрольна група — ідентична експериментальній за заданими параметрами, але не зазнає впливу експериментального фактора (незалежної змінної). За наявності контрольної групи підвищується чистота соціологічного експерименту внаслідок того, що дія побічних параметрів однаковою мірою вірогідна як в експериментальній, так і в контрольній групі. Структура експерименту безпосередньо пов’язана з етапами його організації та проведення. Перший етап має теоретичний характер. Під час нього соціолог формулює проблему дослідження, визначає об’єкт та предмет, експериментальні завдання та гіпотези дослідження. На другому етапі здійснюється розробка програми проведення експерименту. Програма експерименту – це документ, в якому розроблені всі його процедури та елементи. Третій етап являє собою реалізацію програми експерименту. Під час нього відбувається безпосереднє проведення запланованого експерименту, його етапів та усіх процедур, тобто реалізується експериментальна ситуація. На четвертому етапі відбувається аналіз та оцінювання отриманих в ході експерименту результатів. В процесі такого аналізу з’ясовується, чи досягнута поставлена мета та чи підтвердилась дослідницька гіпотеза. Окрім основних результатів можна отримати і супутні результати, котрі можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях. В методології соціологічних досліджень виділяють різні види соціологічних експериментів в залежності від критеріїв класифікації.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |