Політичні партії та партійні системи

ТЕМА: Політичні партії та громадсько-політичні рухи.

План лекції

1. Політичні партії та партійні системи.

2. Громадські організації і рухи.

Література:

1. Піча В.М., Левківський К.М., Хома Н.М., Політологія, Київ «Каравела» Львів «Новий світ - 2000», 2010. Навчальний посібник.

2. Піча В.М., Хома Н.М., Політологія, навчальний посібник. Затверджено МОН України, Київ «Каравела» Львів «Новий світ - 2000», 2002.

3. Політологічний енциклопедичний словник за редакцією Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна. Упорядники В.П. Горбатенко, А.Г. Саприкін, Київ, Видавництво «Гнеза», 1997.

4. Політологія за науковою редакцією Антоніни Колодій, Київ, Ельга Ніка-Центр, 2003.

Зміст лекції

Політичні партії та партійні системи.

Світове співтовариство вступає у трете тисячоліття з досить роз­винутою політичною активністю мас. Найбільш вираженими формами такої активності є діяльність політичних партійта різних громадських об'єднань.. В сучасному світі діє більше 800 політичних партій, які об'єднують в своїх рядах біля 100 мільйонів членів і мають ще більше своїх прихильників. Всі вони функціонують як важливі інститути сучас­них політичних систем.

. Перші політичні партії, які знає історія, виникли в Стародавній Греції. То були порівняно невеликі, нечисленні та вузькі за складом угруповання, які не відзначалися стабільністю і не були організаційно оформленими. Вони виражали, в основному, інтереси не стільки різних класів, скільки різних течій всередині класу рабовласників. Подібного роду партії існували і в середні віки. Однак у суспільстві з деспотични­ми, абсолютиськими формами політичного устрою вони не відігравали та й не могли відігравати скільки-небудь значну роль.

Ще задовго до зародження в XIX ст. сучасних політичних рухів і партій термін партіяозначав групи, що суперничали між собою щодо питання влади або впливу на владу.

Політична партія- це добровільна організація, яка об'єднує у своїх лавах найбільш активну й організовану частину соціальної спіль­ності (народу, нації, класу, соціальної групи) з метою вираження і захис­ту політичного інтересу, здійснення практичної роботи для задоволення цього інтересу. Партія переслідує певну мету, домагаючись вирішальних позицій у здійсненні державної влади, впливу на політичне життя та організацію суспільства.

Виникнення сучасних політичних партій історично обумовлене су­спільними потребами, а саме: без партій неможливе функціонування демократії і сам перехід до неї. Саме політичні партії створюють парла­ментські угруповання, контролюють уряд через засоби масової інфор­мації і громадську думку.

Історії відомо різні способи виникнення партій:

• об'єднання навколо парламентської групи депутатів одного по­літичного напрямку, представників у місцевих органах влади та ін., що їх підтримують;

• створення таємної групи змовників, що принципово виступає за зміну існуючого політичного режиму;

• на базі руху політичного або громадського об'єднання.

В історії партії М.Вебер виділяє три етапи: аристократичного угруповання, політичного клубу і масової партії.Такий поділ і при­йняла політологія. Насправді всі три стадії пройшли тільки дві англійсь­кі партії: лібералів і консерваторів. Історія інших сучасних партій знач­но коротша, і більшість із них сформувалися одразу як масові партії. Вважається, що етап аристократичного угруповання і політичного клубу - це передісторія партії, а, власне, зріла її форма виступає лише у формі масової організації.

Аристократичне угрупованняможе бути визнане за початкову стадію політичної партії тільки за умови, якщо вона пройшла відповідні етапи розвитку, якщо діяла в рамках обмеженої, але парламентської сис­теми.

Передумовою виникнення і функціонування клубних партійбу­ла поява буржуазії на політичній арені, що викликало небувалу ідейну і політичну конкуренцію. Клуби відрізнялися від угруповань не тільки суспільною базою, а й ідеологічними зв'язками, розгорнутою організаці­єю і набагато ширшою сферою суспільної діяльності.

Масові партії, що почали виникати в Європі в другій половині XIX ст., відрізнялися від клубів тим, що намагалися здійснити масовий вплив, залучити якомога більшу кількість членів, володіли багатим ар­сеналом політичного виливу (пропаганда, агітація, політична освіта, дія­льність у сфері культури тощо).

Одним з най­більш поширених є твердження про утворення партій внаслідок необ­хідності ведення виборчої боротьби. До причин виникнення партії не­рідко відносять і племінні та релігійні суперечності, що підтверджується історією.

Проте, починаючи з середини XX ст., коли центр ваги політики пе­ремістився у парламентську площину і ставало все більше очевидним те, що, щоб досягти успіху, насамперед на виборах, партія повинна врахо­вувати інтереси не якогось одного класу чи соціальної верстви, а цілого блоку сил. Тому на зміну класовим стали приходити «загальнонародні».

Основними функціями політичних партійу сучасних суспільст­вах є:

• виявлення, формулювання та обгрунтування інтересів суспіль­них груп;

• активізація та об'єднання великих суспільних груп;

• формування ідеології та політичних доктрин;

• участь у формуванні політичних систем, їхніх спільних принци­пів, компонентів;

• участь у боротьбі за владу в державі й формування програм її діяльності;

• участь у здійсненні державної влади;

• формування громадської думки;

• політичне виховання всього суспільства або його частини;

• рекрутування й соціалізація нових членів партії;

• підготовка й висунення кадрів для апарату держави.

Статус партії регулюється законодавством країни. З цією метою місце й роль партій визначається у конституціях, окремих законах. Від­повідно до законодавства здійснюється реєстрація партій.

Отже, політичні партії забезпечують зв'язок між суспільством і державою. У процесі такого зв'язку вони здійснюють такі завдання: об'єднання політичних сил, генерування ідей, вияв­лення політичних та інших інтересів. Виконанню цього й підпорядкована діяльність будь-якої політичної пар­тії.

Всі названі складові діяльності політичної партії забезпечують її життєдіяльність й впливовість. Якщо партія не здатна здійснювати будь-який з названих напрямів діяльності, вона перестає бути впливовою, згортає свою діяльність, не здатна досягти поставлених цілей.

Виходячи із змісту діяльності, соціальної сутності та інших ознак можна визначити типологію політичних партій. Звичайно, такий поділ певною мірою є умовний, однак це дає можливість виділити декілька найбільш значних груп партій:

• за класовими ознаками політичні партії можуть бути: буржуаз­ні, селянські, робітничі, зокрема, комуністичні, соціалістичні та соціал-демократичні;

• за ставленням до суспільного прогресу:, реформістські, консервативні, реакційні, контрреволюційні;

• за ставленням до влади: правлячі, опозиційні, нейтральні або центристські;

• за формами і методами правління: ліберальні, демократичні, диктаторські;

• за принципами організації та членства: кадрові та масові;

• за місцем у системі влади: легальні та нелегальні;

• за ідеологічним спрямуванням: комуністичні, соціалістичні, фашистські, неофашистські, ліберально-демократичні, націоналістичні, анархістські та інші;

• за віросповіданням: християнські, мусульманські.

Називають ще партії прагматичні (виборчі), парламентські, харизматично-вождистські та інші.

В залежності від кількості партій та багатьох інших обставин і в першу чергу, від характеру наявного політичного режиму, в кожній країні складається партійна система.

Партійна система - це сукупність партій (правлячих та опозицій­них), які тісно зв'язані між собою і з державою й беруть участь у здійс­ненні влади.

Виділяються такі типи партійних систем:

Однопартійна система - це утвердження політичної влади однієї партії, яка своїм впливом охоплює всі сфери життя суспільства.

Основними ознаками однопартійної системи є:

• існування тільки однієї легальної партії, заборона утворення інших;

• домінуюча роль партії в державі, зрощення партійного апарату з державним;

• тоталітарний політичний режим.

Двопартійна система- це така організація партійного життя, коли дві партії почергово беруть участь у здійсненні політичної влади і дося­гають успіху у виборчій боротьбі.

Двопартійна система характеризується такими рисами, як:

• наявність кількох політичних партій;

• існування двох партій, значно авторитетніших за інші;

• формування складу уряду однією з двох партій, котра перемог­ла на виборах;

• впливовою опозицією партії, яка програла вибори;

• демократичним політичним режимом.

Багатопартійнасистема - це сукупність відносин між партіями, коли жодна з них не має явної переваги, а влада здійснюється коаліція­ми, які змінюються за своїм складом.

Для багатопартійної системи властиві такі риси:

• боротьба кількох політичних партій за державну владу;

• періодична зміна партій при владі, що виключає можливість за­стою і переродження;

• наявність антисистемних партій, тобто партій, які виступають проти існуючої соціально-економічної системи;

• виявлення волі народу як засобу вибору суспільних сил, партій і політичних лідерів, здатних виконати поставлені політичні за­вдання.

Отже, у політичній організації суспільства партії займають досить важливе місце, їх роль визначається тим, наскільки вони здатні виразити політичні інтереси певних соціальних груп, націй, народів й організува­ти маси дляїх втілення у життя.

Поиск по сайту: