Етнос як макрофактор соціалізації

Етнос – це історично сформована спільність людей, що володіють

спільним менталітетом, стабільними особливостями культури, а також

усвідомленням своєї єдності і відмінності від інших подібних утворень.

Численні дослідження показують, що кожен етнос має специфічні риси,

які сформувалися протягом століть під впливом природно-кліматичних,

історичних, економічних, соціальних, релігійних та інших обставин. Однакнеобхідно пам'ятати, що під етнічними особливостями мається на увазі система

якостей не окремого індивіда, а численної групи – етносу.

У зв'язку із цим етнічні особливості як фактор соціалізації людини

протягом її життєвого шляху, з одного боку, не можна ігнорувати, а з іншого

боку – не треба й абсолютизувати.

Особливості психіки і поведінки, пов'язані з етнічною приналежністю

людей, складаються із двох складових: біологічної і соціально-культурної.

Біологічна складова у психології окремих людей і цілих народів

складалася під впливом ряду обставин. Протягом тисячоліть усі етноси

формувалися на своїй етнічній території. Століттями представники конкретного

етносу адаптувалися до певного клімату, ландшафту, створювали специфічний

тип господарювання, свій ритм життя, свою картину світу, свої сценарії

статеворольової і соціокультурної поведінки і т.д. Усі ці особливості зберігалися

у рамках етносу в тому числі завдяки тому, що його представники одружувалися

усередині етнічної групи. Навіть у сучасних урбанізованих етносах до 80%

шлюбів укладається між «одноплемінниками».

Ситуація така, що і сьогодні можна говорити про роль біологічної

складової етнічної приналежності, з якою пов'язані, зокрема, етнічні особливості

вітального розвитку людини, під якими з певною долею умовності можна

розуміти, з одного боку, біологічні відмінності, що впливають на соціалізацію

представників тих або інших етносів, а з іншого боку – особливості їжі, способів

вигодовування дітей, умови і можливості для фізичного розвитку представників

того або іншого етносу і т. д. Найбільш явні відмінності спостерігаються між

культурами, що склалися на різних континентах, хоча є і власне міжетнічні, але

менш явно виражені.

У країнах з холодним кліматом дітей звичайно тримають у колисці

спеленаними як удень, так і вночі (хоча в ескімосів її можуть носити у

заспинному мішку). У теплому кліматі дітей носять у хустці або на перев'язі,

часто на спині людини, що про них піклується, уночі дитина спить поруч із

матір'ю, одягають її легко або взагалі не одягають.

Є в наявності стійкі регіональні і етнічні відмінності у частоті тілесних

контактів дитини з матір'ю, з ким дитина спить, чи годують її за розкладом

або за її запитом і т.п. Те, як це впливає на розвиток дитини, видно на такому

прикладі. В Уганді, де мати постійно носить дитину на собі і дає їй груди за

першою вимогою, впадає в око швидкий фізичний розвиток дитини у перші

місяці життя. Однак близько 18-місячного віку (після того, як її відняли від

грудей і від матері) у дитини починає зменшуватися випередження у розвитку,

вона відстає від європейських норм, що, мабуть, пов'язане з особливостями їжі.

Тісний зв'язок фізичного розвитку з їжею видний на прикладі Японії.

Коли внаслідок стрімкого економічного розвитку і певної американізації способу

життя, японці істотно змінили раціон харчування (за рахунок тваринних білків),

значно змінився їх соматичний розвиток: молодші покоління стали значно

перевищувати старші за показниками росту і ваги. У той же час збереження у раціоні харчування японців великої долі

морепродуктів можна вважати однією із причин того, що в них найбільша

тривалість життя. Припускати це дозволяє аналогічна ситуація з великою долею

морепродуктів у раціоні у норвежців, що також займають одне із перших місць за

тривалістю життя.

У ситуації, коли у розвинених країнах різко зменшилася необхідність у

фізичних зусиллях людини (на зміну прийшли машини та механізми), велику

роль у фізичному розвитку людей відіграє спорт. У тих країнах, де він став

невід'ємним елементом способу життя, відзначається кращий фізичний розвиток

людей. Звичайно, у цих країнах спрацьовують обидві умови – і гарне харчування,

і спортивні заняття, а також третя обставина – гарне медичне обслуговування.

Недостатність цих умов у нашій країні привела до високої дитячої

смертності та захворюваності, поганого фізичного розвитку великих груп

дітей, підлітків, юнаків і дівчат, скорочення тривалості життя.

Таким чином, цілком очевидний зв'язок фізичного розвитку людини,

обумовлений у тому числі і складом уживаної їжі, і способами вигодовування

дитини, з її особистісним і соціальним розвитком, тобто із соціалізацією в

цілому.

У реальному житті значно більшу роль відіграє соціально-культурна

складова психології і поведінки людей. Причому досвід усиновлення дітей

інших рас, з іншою культурою доводить, що соціально-культурна складова може

«пересилити» біологічну. Фундаментом соціально-культурної складової

психології та поведінки людей можна вважати історично сформований

менталітет етносу.

Менталітет – це глибинний духовний склад, сукупність колективних

уявлень на неусвідомленому рівні, властивий етносу як великій групі людей, що

сформувалася у певних природно-кліматичних та історико-культурних умовах.

Менталітет етносу визначає властиві його представникам способи бачити

та сприймати навколишній світ і на когнітивному, і на афективному, і на

прагматичному рівнях. Менталітет у зв'язку із цим проявляється і у властивих

представникам етносу способах діяти у навколишньому світі.

Дослідження показали, що у народів Півночі, які сформувалися і живуть у

специфічних природно-кліматичних умовах, відзначається специфічна традиція

сприйняття звуку, своєрідний етнічний звукоідеал, що впливає на особливості

емоційних проявів у представників північних етносів і на поведінковому рівні.

Образно говорячи, те, що для європейця шепіт, для ескімоса – удар грому.

Ще один приклад: фіни стали вживати у їжу гриби лише у другій половині

XIX сторіччя. Дослідники пояснюють це у такий спосіб: протягом декількох

сторіч фіни, живучи у суворих кліматичних умовах, вважали, що людина добуває

все необхідне для життя важкою працею у боротьбі із природою. Гриби ж можна

було збирати легко і просто, а раз так, то фінський менталітет не розглядав їх як

щось придатне для життя людини. Таким чином, менталітет етносу складається у процесі його історичного

розвитку під впливом різних обставин. Так, важливу роль відіграють природно-

кліматичні умови.

Велику роль у формуванні менталітету етносу відіграє релігія. Так, кожна

галузь християнства має свій набір пріоритетів і цінностей. Для протестантизму

головними цінностями є праця, аскетизм, чесність, самообмеження. Тому німці,

естонці, шведи звичайно бувають дуже гарними працівниками, справними

платниками податків.

У православних і католиків праця займає далеко не перше місце.

Вважається, що для них набагато важливіше духовне, моральне

самовдосконалення, покаяння.

Великий вплив на менталітет етносу здійснює й історія його перемог і

поразок, нав'язані життям традиції та багато чого іншого.

Отже, менталітет етносу багато в чому визначає: ставлення його

представників до праці і специфічні традиції, пов'язані із трудовою діяльністю;

уявлення про зручності побуту і домашнього комфорту; ідеали красивого і

некрасивого; канони сімейного щастя та взаємин членів родини; норми

статевоольової поведінки, зокрема, поняття про пристойності у прояві почуттів

та емоцій; розуміння доброти, ввічливості, стриманості і т.д.

Поиск по сайту: