ГЛАВА1: Врятоване дитя

ПРОЛОГ

В час коли світом правили честь і гідність,існувало плем’я магів котре мало особливий дар – дар керувати драконами,створіннями древніми та сильними, цих магів називали Володарями Драконів. Дракони, котрі розуміли свою перевагу, хотіли підкорити всі раси,що були слабшими і розв’язали вони велику війну.

Війна йшла довгий час, допоки люди не звернулися до Володарів Драконів, які поклали край війні та уклали з драконами мир. За це жителі Дареду проголосили їх своїми правителями. То був час коли королівство розквітло і багато поколінь жило в мирі та злагоді, не знаючи зради, війни, обманів та ницості.

Але з часом декому перестало це подобатися — народ Оріонів, що з покон віків славилися своєю боєвою майстерністю і вважався непереможним, мав таку неприємну рису, як жадібність до влади. Їх вождь Герот задумав захопити трон Дареду та знищити Володарів Драконів. Та їх магія була перепоною для його плану. В одному з древніх манускриптів він прочитав про Камінь Морінуса — породу, що була однією із основ світу і могла блокувати магічну дію на того в чиїх руках вона була. Знайти її було практично неможливо, та все таки Оріони знайшли невеликий її поклад, якого вистачило на сотню воїнів, чого було достатньо для захоплення трону. Тоді правив король Аспар, мудрий та чесний правитель, зі своєю дружиною Амірою, доброю та розумною жінкою, що могла підтримати чоловіка в найважчий час.

Королева Аміра мала дар яснобачення, вона побачила наміри Герота та розповіла чоловікові. Король щоб уникнути жертв вирішив добровільно віддати трон Героту і поїхав до нього в Мінес-Морет. Та Геротова жадібність і жага до влади затьмарили його розум і він убив Аспара та наказав знищити Володарів Драконів та всю родину короля. Королева в цей час була в саду зі своїм піврічним сином Арісом, коли побачила смерть чоловіка та подальші наміри Герота. Вона, не вагаючись, поклала дитину в колиску, поклала туди його медальйон та, промовивши закляття, пустила його по течії невеликої річки що, врятувало дитя.

Тоді настали чорні часи, королівство було залите кров’ю Володарів та всіх хто їм допомагав. Та все ж невелика купка їх змогла врятуватися і заховалися в горах, королівська сім’я загинула вся, окрім малюка Аріса, котрого Аміра відпустила по течії за мить до того як в палац увірвалися солдати Герота.

За час поки річка несла колиску малюк встиг прокинутися і почав плакати. Його почула жінка уже не молодих років, але вродлива з лиця, що саме прала білизну, вона витягла його з річки і зраділа такій знахідці. Дітей у неї з чоловіком не було і вона молила богів, щоб вони послали їй дитину. Взявши дитя на руки вона забувши про все кинулася додому.

ГЛАВА1: Врятоване дитя

Цю жінку звали Аріна, її чоловіком був Яр—великий воїн, рівних якому не було навіть серед Оріонів. Виглядав Яр років на сорок п’ять-п’ятдесят, міцної статури, добрим характером і загостреним почуттям справедливості, за що його зуміли спровадити молоді, до нього одного разу прийшли та повідомили що король дякує йому за вірну службу та дарує йому землю. Так воїн став простою людиною! Він освоїв професію коваля, що почало приносити в родину непогані гроші, та став кращим ковалем в окрузі. Аріна ж була невисокого зросту, струнка, працьовита жінка з великими карими очима та добрим серцем, саме це полонило серце Яра. Вони одружилися незважаючи на те,що батьки Аріни були проти цього шлюбу бо самі були із небідного та знаного але не дворянського роду і вважали такого голодранця, як Яр не достойним їхньої доньки. Жили вони загалом добре, але не знали щастя батьківства, бо БОГИ не давали їм дитини, до сьогоднішнього дня.

Коли Аріна повернулася додому, вона зайшла до кузні де в цей час був Яр, вона прямо світилася від щастя. Яр був здивований побачивши її такою і не міг зрозуміти причину такої радості:

--Аріно, що сталося??? Я тебе такою вже давно не бачив!!!

--Яре, ти не повіриш…

--Що сталося люба???

--Боги подарували нам дитя!!!

Від цих слів Яр мало не впустив з рук молот.

-- Як, коли???

-- Сьогодні, коли я прала білизну на річці я витягла з неї немовля, хлопчика якого несла за собою течія.

-- Невже боги почули наші молитви і подарували нам сина!!!

--Так любий!!!

-- То чого ми стоїмо??? Покажи мені його, я хочу його побачити якнайшвидше!!!

- Не зараз любий, він спить! Поки займайся своїми справами! Коли він прокинеться я тебе покличу!

За кілька годин Яр встиг зробити колиску та кілька іграшок для прийомного сина. Коли дитя прокинулося Аріна винесла його до Яра, він побачив на руках дружини піврічне хлопченя досить міцної, як для дитини такого віку, статури з русявим волоссям, та глибокими темно-блакитними очима, що нагадували морську гладь.

Яр був дуже радий, що тепер у нього є син і він зможе навчити його всьому,що знає:

-- Це дитя буде добрим воїном!!!

-- Любий подивися на це!!!

Аріна постягує йому в руці королівський медальйон.

-- На медальйоні герб королівської родини!!!

-- І,що це означає???

-- Це означає, що ми прийняли в свою родину принца! Поглянь на інший бік медальйону там має бути його ім’я!!!

-- Аріс! Любий його звати Аріс!

-- Наскільки я чув то він останній із королівського роду Володарів Драконів, останній принц!

-- Ні коханий тепер він наш син!

-- Я не буду з тобою сперечатися, але рано чи пізно ми повинні будемо йому сказти правду!

--Знаю любий!! Та поки ми його батьки, а він наш син!!!

Поиск по сайту: