Глава 9: Кладовище Драконів

Напруга ставала все сильнішою, як раптом мертву тишу пронизав оглушливий рев,від якого всі схопилися за зброю. Наплинув і всіх оповив густющий, непроглядний туман і чийсь грубий зло віщий голос залунав у повітрі.

-- Ви потривожили драконів. Йдіть поки ще можете!

Від такого всі здригнулися, але Аріс розуміючи, що іншої дороги немає спробував заперечити.

-- Я Аріс, син Аспара, спадкоємець трону Дарету! Пропусти нас!

В повітрі знову пролунав рев, після чого перед Арісо з’явилась постать дракона.

-- Володар Драконів! Цікаво!

-- Що цікавого, драконе?

-- Давно я вас не бачив!

-- Он воно що. Драконе пропусти нас!

-- Я хранитель усипальні драконів уже тисячі років. Я маг, якому ще не було рівних у світі! І ти думаєш, що я підкорюся твоїй волі, Володарю Драконів?

-- Я не наказую, я прошу пропустити нас!

-- Чому я маю це зробити? Твої предки відібрали у нас, драконів, землі і мої родичі зараз живуть не відомо де!

-- Не треба було намагатися підкорити нас! То ти пропустиш нас, чи будемо говорити по поганому?

-- Дурню, ти що не зрозумів? Я безсмертний! І просто так ви не пройдете!

-- Просто так?

-- Я бачу і знаю куди ви йдете, знаю, що ви тут нічого не візьмете!

-- Але???

-- Але щоб пройти далі ви повинні пройти випробування!

-- Яке чи які випробування?

-- Побачите!

Аріс не знав про, що думати, як втім і всі. Дракон говорив не зрозуміло, проте одна річ буда зрозуміла точно, якщо вони не пройдуть випробування то загинуть.

-- Еде, що мав на увазі дракон?

-- Тільки те про що говорив! Судячи з його слів, кожного з нас буде чекати випробування!

-- Яке випробування?

-- А я звідки знаю!

Аріс закричав в увесь голос, він хотів отримати пояснення від дракона.

-- Драконе! Хранителю! Які випробування, поясни!

В тумані знов пролунав голос охоронця.

-- Різні! Та якщо хоча б один із вас пройде випробування, ви всі підете далі!
-- А якщо ніхто не пройде то ми загинемо?

-- Розумний хлопчик!

-- Ну все назад дороги нема!

Всі ствердно кивнули головами.

-- Драконе то, що за випробування?

-- Зараз побачите!

Наступної миті вони опинилися в якійсь печері в центрі якої була велика світлова куля, що випромінювала сліпуче світло, яким освітлювалася печера.

Зі світлової кулі вийшов промінь, виразніший від інших, і помітний оком, та почав рухатися д Рорана. Побачивши це, Роран застиг на місці, коли промінь зупинився на ньому, його відображення з’явилося в кулі.

-- Еде, що з ним?

-- Зараз він всередині кулі! Що з ним відбувається я не знаю!

В ту мить, коли промінь торкнувся Рорана. Він опинився у себе вдома, тобто того згарища, що від нього залишилося. Біля згарища Роран побачив своїх батьків.

-- Мамо! Тату! Як це може бути?

-- Не хвилюйся синку, все добре!

-- Я не розумію! Ви ж загинули!

-- Звісно загинули. Ти зрадив нас, ти зрадив свою родину!

-- Ні, що ви! Я не знав.

-- Ти все добре знав. Ти зрадив нас!

-- Ні, не правда, я не знав!

-- Так. Ти зрадив нас. Зрадник.

-- Ні, це брехня, я вас не зраджував!

-- Ти зрадник Роране, зрадник. Ти наше прокляття, тепер ми прокляті душі!
-- Ні-і-і-і-і-і-і-і-і!

-- Так ти зрадник.

-- Ні, я не зрадник. Замовкніть!

-- Ти зрадник Роране, прийми це!

Слухаючи це Роран і справді почав вважати себе зрадником і все менше опирався з кожною хвилиною. На його очах з’явилися сльози.

-- Ти зрадив родину Роране. Ти задник!

Крізь сльзи Роран зміг промовити:

-- Я, зрадник. Я приймаю таке тавро долі!

В цю мить Роран перетворився на камінь в середині сфери, те ж саме сталося з його тілом. Громід відскочив у бік.

-- Еде! Що це з Рораном?

-- Судячи з усього. Він не пройшов випробування!

-- Еде. А хто ж нас..

Обернувшись до кулі Громід також застиг, коли на ньому зупинився промінь.

-- Тепер знаємо хто наступний.

Сфера відобразила Громіда в скарбниці, де було повно золота! Всі були трошки здивовані, а от по Громіду було видно, що він розгубився.

-- Де це я опинився? Ого скільки золота!

Раптом перед ним з’являється гном, схожий на нього, але увесь сірий, в поношеному одязі.

-- Подобається золото!

-- Звісно! Кому ж таке не сподобається? Стільки то золота!

-- ЦЕ так, мені теж це подобається! А хочеш, щоб воно було твоїм? Тут лише мала частка багатства, що я маю! І воно, все це і навіть більше, може бути твоїм!

-- Вибачте, це звісно заманливо, але мене чекають друзі!

-- Друзі! Кажуть, що друзі то найбільше багатство, але я скажу, що це не так, навкруг тебе справжнє багатство. А друзі, друзів в тебе буде безліч!

-- Я повинен бути з ними, вони мене чекають! У нас є одна справа, яку ми повинні завершити!

-- Вони впораються і без тебе. Ти ж хочеш це золото?

-- Хочу! Але мені треба йти!

-- Ти, що дурень, таких багатств ти ніде не знайдеш. Лишайся, вони впораються і без тебе!

-- Ти так думаєш?

В голосі Громіда починають проступати нотки вагання. Було видно, що він може погодитися.

-- Так, впорається! Залишся, я давно шукав спадкоємця для всього цього!

-- ТИ хочеш сказати, що я …

-- Так, ти можеш стати моїм спадкоємцем!

-- Оце новина! Слухай, може я з друзями завершу справу, а потім повернуся!

-- Якщо ти підеш зараз то вже не отримаєш нічого. Якщо залишишся, я віддам тобі все що маю!

-- Оце вибір!

-- Лишайся, з цим золотом всі твої мрії збудуться!

-- Гаразд, я лишаюся! Тепер золото моє, моє…

Громід перетворюється на камінь. Аріс, Ед, Ріліна та Мірон вже починають серйозно непокоїтися!

-- Так, що ж цього хранителя за завдання такі, га?

-- Сам хотів би знати! Але гадаю це щось внутрішнє, нас використовують проти нас!

-- Тобто, як це?

Як тільки Мірон запитав Еда помітив, що промінь вже на ньому, а наступної миті він вже був відображений у сфері.

Мірона перенесло до його старої домівки, де він жив до того, як Арон покликав його до Німорену і він там оселився. До того часу він мав дружину і сина. Але коли почалася війна з драконами, його прикликали у військо він пішов. Та сталося так, що один з поранених драконів залетів і знищив його село а разом з ним і всіх жителів, що там знайшов. А після спалаху світла Мірон побачив дім в якому він там живі з нього вийшли його дружина і син. Дружина обійняла його.

-- Коханий, ти все ж прийшов!

В цю мить Мірон почав вагатися.

-- Де я? Я не розумію, що тут коїться!

-- Нічого страшного любий. Ти вдома, все нормально!

-- Ні, це все мана, я бачив те, що зосталося від дому, від села. Ніхто не міг вижити!

-- Ми з сином тоді пішли до лісу, де і перечекали коли побачили, що дракон летить в бік села!

-- Ні, моя дружина була не така. Моя дружина кинулася б попередити інших селян!

-- Тоді я подумала про сина і вирішила залишитися з ним!

-- Якщо й так. Але як це можливо? Я не вірю!

-- Повір коханий. Це ми і ми живі!

-- Та мені це в голові не вкладається!

-- Все в нашому світі можливе! Ходімо в дім, коханий, обід вже на столі!

Було видно, що на очах Мірона з’явилися сльози.

-- Ходімо кохана! Я такий радий, що ви живі!

Мірон перетворюється на камінь.

-- Міроне! І ти туди ж. Еде і хто буде наступним?

-- Не знаю Арсе. Та я помітив, що промінь рухається послідовно, а почав з Рорана.

-- І, що це означає?

-- Промінь йде від останнього до першого!

-- Тобто, я наступна?

-- Ну або я Ріліно!

-- Дивіться промінь рухається!

Промінь перемістився на Ріліну. Вона опинилася посеред лісу, навкруги нікого не було, як зненацька її огорнув густий туман і вона опинилася на центральній площі столиці. На площі був натовп людей, які й не помітили, що серед них нізвідки з’явилася людина, що вітав короля. Ріліні стало цікаво, що ж за свято і вона підійшла д одного чоловіка.

-- Вибачте пане, а, що тут відбувається?

-- Ти, що дитино? Сьогодні принц Аріс став королем. Скоро він і його дружина вийдуть до нас!

-- Дружиною??? Але ж я його наречена!

-- Ти, що, дитино, з дуба впала? Наречена, а нині дружина короля це дочка Арона з Німорену, Ніра!

-- Не може бути! Це все брехня! Я його наречена, він сам мене обрав і поклявся, у вічному коханні!

-- Дурненька, він тебе використав і кинув! Таке завжди було, є і буде!
-- Ні, я не вірю вам. Це все брехня!

-- Дурепо, ти, що не розумієш, він тебе ніколи не кохав!

Ріліна була в істериці і не розуміла повністю всього, що їй говорив той чоловік. Вона боялася, що Аріс покине її та обере іншу, та не була до кінця упевнена, що цього не станеться. Вона впала на коліна, а на її зелених очах з’явилися сльози.

-- Ні, ні, ні, ні! Я прошу вас замовкніть!

-- Змирися з цим, ми праві, ми завжди праві. Він кине тебе, така твоя доля!

-- Негідник! Як він міг!

Пошепки сказала Ріліна і перетворилася на камінь.

-- Ріліно! Ні, тільки не ти. Кохана!

-- Заспокойся Арісе. Зараз головне хоч одному з нас виконати завдання, тоді всіх повернемо! І я наступний!

-- Еде, не кидай мене!

-- Якщо хочемо вибратися звідси, то треба! І запам’ятай, те, що буде після спалаху не справжнє, але потребуватиме чогось, може навіть якусь жертву, щось, що ти не хочеш віддавати. Може бути і щось інше!

-- Я запам’ятав дядьку!

-- Ну ось, промінь рухається до мене. Побажай мені успіху!

-- Успіху дядьку. Ми звідси виберемося!

Після цих слів промінь зупиняється на Едові і той застигає, а в сфері він відображується серед якоїсь, чи то печери, чи то храму, посеред якого на кам’яному вівтарі стоїть Літопис Світу. Ед підлітає до нього, облітає кілька разів, але не торкається.

-- Ну ось, нарешті. Арі…

Ед помічає, що нікого немає поряд.

-- Гей, народ, де ви?

Проте відповіло йому відлуння його ж голосу.

-- Їх нема, нема, нема!

-- Агов де всі!

-- Навіщо, навіщо вони тобі, навіщо?

-- Вони мені як рідні! Та й у нас завдання!

Цього разу відлуння нічого не сказало, але замість нього Ед почув іншй голос, невидимого співрозмовника.

--Друзі, завдання! Ха-ха-ха. Навіщо це все тобі? Чи цього ти хочеш?

-- Хто ти? Чого ти від мене хочеш?

-- Чого хочу я? Краще запитати чого хочеш ти? Що приховує твоє серце?

-- Хай би, що там було, але це зараз не є важливим!

-- Ти так вважаєш? Думаєш, що ти правильно розставив все у свєму житті?

-- Так. Я знаю, що мені важливіше!

-- Ти думаєш так? А я ж знаю чого прагне твоє серце, чого ти хочеш!

-- І чого ж я хочу? Ми ж всі хочемо чогось!

-- Ти не всі! Ти ж бо, Еде, хочеш сам Літопис, його знання і силу!

-- Ну хочу, а що з того? Так я прагну отримати хоч маленьку частину його знань, про це мріє кожен хто знає, що Літопис існує! Немає нічого поганого в бажанні знати більше!

-- Ти правий, немає! Та ти мабуть хочеш цього більше ніж інші!

-- Та це лише мрія!

-- Мрія може стати дійсністю! Хочеш? Візьми Літопис, візьми його знання та силу, що ці знання дають! Це так приємно, приємно відчувати таку владу, таку силу!
-- Влада і сила. Хех! Це відносні поняття і до того ж не постійні! Як на мене, краще знати не надто багато і отримувати від цього задоволення, а ніж знати більше ніж треба і страждати!

-- Влада, яку дадуть знання літопису, буде постійною і непорушною. Взявши літопис ти покладеш до своїх ніг увесь світ!

-- А це дуже спокусливо!

Мимоволі Ед потягнувся крилами до літопису. Аж раптом Літопис відкрився, а з нього промінь світла, що огорнув Еда та перетворив його на людину!

Ед уже й забув, як він виглядав людиною і почав розглядати себе. Попри вій досить значний вік Едарт виглядав на сорок років, зросту вище за середній, міцної статури, волосся переливалося сивими та чорнявими місцями. На ньому був костюм сірого кольору вишитий сріблом і такий же плащ спускався з його плечей, з лівої сторони на стегні був прикріплений дворучний меч з Дамаської сталі з рукояткою вирізьбленою у формі дракона з розкритими крилами.

-- Невже я знову став людиною?Не можу повірити!

-- Так Еде! Бачиш, це зробив Літопис. Він хоче, щоб ти перейняв його силу! Да і ти ж цього хотей!

-- Я хочу! Хочу отримати цю силу!, Але зажди. Так не повинно бути!

-- Як, так? Літопис сам хоче, щоб ти його взяв і отримав його силу!

Ед потягнувся до літопису і взяв його.

-- Я відчуваю цю силу! Тепер я не переможний!

Але раптом він побачив що поступово перетворюється на камінь і засміявся.

-- Невже я виявився таким слабким! Еде, Еде!

Ед перетворився на камінь, а промінь поступово почав рухатися до Аріса.

-- Я останній лишився. Чи вистачить у мене сил, щоб врятувати усіх?

Аріс помічає. Що промінь стає все ближчим.

-- Ну ось зараз почнеться.

Зробивши глибокий вдих, Аріс закрив очі, коли промінь був саме на ньому. Відкривши очі він побачив, що знаходиться в тій же галереї, але поряд немає того, що залишилося від інших.

-- А де всі? Дивно!

Раптом перед Арісом з’являється постать чоловіка в чоному плащі з каптуром, який прикривав його обличчя.

-- Хто ти?

На це питання Аріс не отримав відповіді. Незнайомець просто дістав свого меча і повільно став підходити до Аріса.

-- Хто ти? Я не хочу битися з тобою!

Але незнайомець продовжував іти, а його меч піднімався все вище.

-- Хочеш битися? Ну добре!

Аріс дістав свого меча. Але незнайомець, натомість, зупинився іопустив свій меч.

-- Молодий принце, ти казав, що не хочеш битися, але дістав меч!

-- Хто ти?

-- Хто я? Хто ти?

-- Я. Я Аріс, син Аспара, король Дарету за правом наслідування крові!

-- Ти в цьому впевнений?

Здійнявши меч, незнайомець наніс удар, але Аріс ухилився. Зав’язався бій, після кількох атак незнайомця,Аріс знову ухилився вд його удару і у нього вийшло зняти каптура з його голови.

-- Щооооо, але як це можливо?

Виявилося, що незнайомцем був сам Аріс. Це його шокувало, але це була правда.

-- Ти здивований брате?

-- Чесно кажучи, так я здивований!

-- Я так і думав! Знаєш, що я обі скажу, брате?

-- Не знаю! І ти мені не брат!

-- Помиляєшся, брате! Ти, це я! Я займу твоє місце, заберу все дороге тобі!

Темний Аріс знову наніс удар, який Аріс відбив. Задумавшись про те, що сказав темний, Аріс відразу уявив все, що він коли не будь любив, а найбільше, Ріліну.

-- Ні, ти не забереш у мене нічого! Просто не зможеш це зробити!

Аріс пішов у наступ, та темний був не менш майстерним і розмова продовжилася під дзвін мечів, кожна фраза лунала при зіткненні їх клинків.

-- Навіть не сподівайся! Я знаю все, що й ти тож все марно!

-- Марно. Я так не думаю! У тебе є за, що боротися?

-- Я борюся за самого себе!

Мечі знову схрестилися, Аріси давили один на одного.

-- Це не те! Я маю те за, що слід боротися, і ладен віддати за це життя!

Аріс відштовхнув темного і швидким ударом поранив його руку, але сам відчув біль. Подивившись на свою руку він побачив що на ній виступила кров.

-- Як це можливо?

-- Брате, ти мені нічого не зробиш! Я, це ти, ми пов’язані!

-- Я,… це ти!

Подумав Аріс, відбиваючи черговий удар. Темний продовжував наступати, Аріс відступав.

-- Що брате, здаєшся на мою милість?

Аріс продовжував відбивати удар за ударом і думав про щось. Аж раптом він стрепенувся і почав наступати сам!

-- Якщо ти це я, то я це ти!

Аріс згадав те чого його вчив Едарт, згадав його слова про рівновагу світлої і темної сторони єства, щоб володіти силою в повному обсязі! Тоді він і зрозумів все. Темний, же, відступав під його натиском!

-- Що ти сказав?

-- Я це ти брате мій! Ти мій темний бік, інший я! Це так дивно, битися із самим собою!

-- З з замовкни, це не так!

-- Чому ж не так? Ти ж мені сам казав це, тільки іншими словами! А зараз відхрещуєшся від своїх же слів!

Аріс сховав свого меча, темний пішов в атаку, але це було марним, кільки швидких рухів і Аріс обеззброїв темного.

-- І ди до мене, брате, ми повинні бути разом!

-- Ні, ні ти не візьмеш мене, я не дозволю!

-- Не опирайся! Ти мій темний бік, темне єство, об’єднавшись ми отримаємо таку силу, з якою мало, що зможе зрівнятися!

-- Я не твій!

-- Ні, ти мій! Ти мій демон і ти підкоришся мені!

Аріс підійшов та обійняв темного Аріса. В цю ж мить їх огорнуло світло і Аріс знову опинився в галереї де досі стояли кам’яні фігури його друзів!

-- Невже не спрацювало? Не може бути! Ні, друзі, самому мені не впоратися!

Раптом він чує голос Еда.

-- Племіннику, ти не сам!

Арвс піднімає погляд і бачить, що ед вже перетворився назад, а всі інші фігури міняють колір і потроху повертаються з того світу. Першою з них повернулася Ріліна потім Мірон за ним Громід та Роран. Ед був найпершим!

-- Ви віс знову живі! О Боги, який я радий!

-- Арісе ми раді не менше твого!

Ріліна кинулася на шию Арісу та мійно його поцілувала.

-- Коханий, не відпускай мене ніколи!

-- Не відпущу, кохана!

-- Кхе, ке!

-- Ой!

-- Щось ми захопилися!

-- Ні, ну ми віс раді, що звільнилися!

Заговорив Громід, але його перебили Мірон та Роран.

-- Так, ми раді!

-- Але, що це, троль його забирай, було? Нам хтось пояснить?

В розмову вступає Ед.

-- Це молодь і було наше випробування!

-- Ну це ми вже зрозуміли!

-- Але, що це за штука висить над землею, що затягувала нас?

-- Швидко ви все допетрали! Ось це сфера демонів!

-- Еде, а по людськи можна?

-- Скажу так. Ось це ось «світило», що висить над землею, колись було іграшкою демонів, з допомогою якої вони розважалися. Спостерігаючи за душами лдей в ній. Потім, якщо внутрішнього, найсильнішого демона, людина, чи ще хтось хто потрапив у середину, не перемагала її душа залишалася всередині сфери, тіло перетворювалось на камінь, а демони живилися її душею!

-- Еде! У мене два питання!

-- Які Роране?

-- Поясни, що за демони! А по друге, що ця сфера робить тут на кладовищі драконів?

-- Що за демони? В часи, коли цю сферу створили, демонами могли називати почуття, бажання, страхи, що ховали найглибше в твоєму серці, що ти про них не згадуєш, або вони постійно мучили тебе все життя. Ну, або демоном називали темний бік єства людини!

-- Може, ц дивно, але моїм випробуванням було саме моє темне єство!

-- А вибір сфери і справді дивний. Та з іншого боку, Арісе ми ж маги, таке випробування було най вірогіднішим!

-- Та все таки, як сфера опинилася на кладовищі драконів?

-- Ну, це сталося тоді, коли дракони ще були в нормальних відносинах з людьми і жили, як рівні! Тим дням ми дякуємо за Таргарієнів!

-- І, що?

-- Ну, дракони в силу хороших відносин, були не в захваті від таких ігор і тому допомогли людям відібрати сферу у демонів. Після того дракони хотіли лишити сферу людям, але після ради люди вирішили, що їм не треба володіти такою іграшкою, щоб не ненароком чого зайвого не наробили і було вирішено залишити сферу у драконів, а вони і закинули сферу на кладовище, щоб крадії не лізли. Може це і дурість. Але міра захисту вийшла хороша!

-- Може знищити сферу? Як гадаєш?

-- Ні, не варто! Є багато людей і не тільки людей, що хочуть знайти кладовище для корисливих цілей!

-- Яких, це цілей? Я не розумію, це ж тільки кістки, який від них зиск!

-- Ну не скажи Арісе! Кістки дракона це потужний підсилюючий артефакт, а також елемент найбільш сильних зіль, що передаються від покоління до покоління і тільки з вуст у вуста одиницям обраних! Тому подумай скільки грошей можна вторгувати за одну маленьку кістку!

-- Тепер розумію! Ну добре, нехай лишається цілою!

-- А хранитель нам не заважатиме?

-- Ні Міроне, ві вже не стане на заваді!

-- Це добре. Але як нам звідси вибратися?

-- Треба зачекати, скоро має відкритися прохід, або хранитель сам нас перенесе. Ну ще може треба буде пошукати якийсь важіль, щоб відкрити прохід!

-- От пощастило, якщо буде останній варіант!

-- Громіде, помовч!

-- Та я мовчу, мовчу!

Встановилася тиша, яку порушив, якийсь не зрозумілий звук і густий туман знову оповив усіх, а наступної миті всі знову були на тому ж місці де зустріли хранителя.

-- Ти диви, таки переніс нас сам!

-- Ага! Доброту проявив, чи, що?

-- Може вже підемо? Мені все ще тут не подобається!

-- Арісе, Роран правий!

-- Добре, ходімо звідси!

До вечора вони вже були за межами кладовища. Почуття не вщухали, але ніхто не хотів говорити про те, чим їх випробувала сфера.

Коли розбили табір Аріс та Ед вирішили з’ясувати, що було з кожним у сфері. Ед розумів, що ця розмова дасться тяжко але точно допоможе скинути тягар з душі, що лишився після випробувань. Коли вони сіли вечеряти Ед почав говорити.

-- Ого. Дивлюсь я на вас всіх і бачу, що після сфери всім млосно! Я думаю краще буде розповісти про те, що з вами було, від цього стане легше! Розкажіть!

-- То може я і почну?

-- Ти впевнений Арісе?

-- Так! Народ, мене сфера випробовувала моєю темною стороною. Чесно скажу, було боляче ранити мечем себе самого! Та дякуючи Еду, ми всі ще живі!

-- Щось я не зрозумів. А я до чого?

-- Пам’ятаєш, ти розповідав мені про рівновагу боків людини?

-- Ну так, пам’ятаю!

-- Ну от я згадав чому ти мене вчив! Моя темна сторона намагалася мене заплутати, але в нього це не вийшло, я з’єднався з ними і тепер я відчуваю себе сильнішим аніж будь коли!

-- Он воно, що! А я все думаю, чого, ти наче якось змінився, таке було враження наче ти Арісе знайшов, щось загублене! Тепер же я бачу, що ти в повному складі. Хе, хе, хе, хе!

-- Атож! А, що було з тобою дядьку?

-- А мене, старого дурня, сфера підловила на бажанні мати силу Літопису! Знаю, зараз про мене можна подумати щось не те, але все таки така сила і знання, мрія чи не кожного. А я все життя відкладав свої мрії на задній план і це мене й підвело я вперше дав волю почуттям і не самим кращим. Та зараз я бачу, що ці відкладання йдуть тільки на користь та й не лише мені!

-- Та годі тобі! З ким не буває!

-- Може ти й правий Арісе!

Аріс подивився на Ріліну.

-- Кохана, а через що ти пройшла?

На очах Ріліни проступили сльози, потім вона мійно обійняла Аріса.

-- Мені сфера показала мій найбільший страх!

-- Що саме?

-- А ти як думаєш? Мій найбільший страх це втратити тебе. А сфера показала, що ти береш в дружини іншу!

-- Ріліно, кохана, я кохаю лише тебе! Ми пов’язані долею і коханням, я тебе нікому не віддам, а тим паче ні на кого не проміняю!

-- Я кохаю тебе!

-- І я тебе кохаю Ріліно!

Вони сплелися в поцілунку, але продовження обірвав Ед.

-- Агов, голуб’ята, продовжите деінде!

-- Ой, вибач Еде!

Аріс з Ріліною трохи ніяково посміхнулися. Ед продовжив випитувати, що з ким було!

-- Міроне, а чим тебе сфера взяла?

-- Я не хочу це згадувати!

-- Давай друже, стане легше!

-- Ну добре! Ще до війни з драконами, я тоді жив не в Німорені, я мав сім’ю, дружину і сина. Ми жили спокійно, але коли мене покликали до війська, то за кілька днів після мого відходу до табору на село напав один поранений дракон і винищив село. Ніхто не вижив! Чесно кажучи вони найбільш світла частина моїх спогадів, але я не можу їх відпустити з полону моєї свідомості попри те, що це завдає мені болю. Хоча цей біль мене і підтримує!

-- То, що з тобою зробила сфера?

-- Сфера показала, що моя родина жива, в я повівся! Ось так!

-- Бере за душу друже!

-- Слухай Міроне. Невже ти не маєш тієї, яку ти покохав би, з якою ти міг би створити сім’ю і жити щасливо?

-- Ні Арісе, ще не знайшов!

-- Добре хлопці. Громіде. А ти чого мовчиш?

-- А, що мені казати? Вічна проблема мого народу, жадібність! Деяка, чималенька кількість золота затьмарила мій розу! Рок я засвоїв, але Еде.

-- Що?

-- Про всяк випадок. Якщо будемо поряд зі скарбами зв’яжіть мене, щоб дурниць не наробив!

-- Добре Громіде. У разі чого, я тебе магічними мотузками зв’яжу, для надійності!

-- Роране!

-- А?, Що? О, вибачте. Я вже розповідав, що солдати Герота вбили мою родину!
-- Ну, тут, здається, ти нам збрехав!

-- Ні Міроне! Це все правда! Це сталося коли я був в гостях у Міни!

-- Яка, ще Міна?

-- Громіде, це його наречена, саме через неї Роран працював на Герота! Продовжуй!

--Коли мою родину вбили, я був у Міни, а вона жила від мого дому дуже далеко, але це не зупиняло мене. Коли ж я повернувся, то знайшов тільки згарище від будинку і їхні понівечені тіла. Я поховав їх за всіма звичаями, але вважав, що зрадив їх, правду кажучи я й зараз так думаю, хоч і знаю, що не міг нічого вдіяти!

-- Сумна історія!

-- Не дивно, що демони любили гратися зі сферою!

-- Ну, як виговорилися? Мало б полегшати на душі!

Всі погодилися з Едом.

-- Це добре! А тепер відпочиваймо, у нас ще залишилася дорога!

Поиск по сайту: