Глава 6: Таверна «В гостях у гнома»

-- Ось і таверна!

-- Так це вона!

-- Рілно! Ти точно підеш сама? Може з тобою піду я чи Мірон?

-- Та ні, я здорова, та й Мерона я добре знаю. Ну я пішла!

Ріліна пішла всередину, а Аріс підійшов до Мірона!

-- Ходімо Міроне. Я візьму кімнати, а ти приглянеш за Ріліною

-- Добре Арісе!

Аріс та Мірон зайшли до таверни. Аріс пішов до хазяїна та замовив кілька кімнат, а Мірон тим часом спостерігав за Ріліною, яка в цей час когось шукала поглядом. Раптом її погляд зупинився і вона пішла до одного зі столиків, за яким сиділо двоє чоловіків. Вона пішла д них і сіла поряд. Вони почали про щось говорити. Мірон швидко знайшов Аріса і вони пішли до Ріліни, яка говорила з чоловіками.

-- Мероне, яка я рада тебе бачити!

-- Я тебе теж Ріліно! Чому ти так довго, дитино?

-- Коли я летіла до Нірби на мене напав Арес, не думала, що він це зробить і серйозно мене поранив. Я впала в лісі та він не став мене шукати!

-- І, що далі?

В цей час до столика підійшли Аріс та Мірон, що чули останні слова цієї розмови.

-- А далі я її врятував і ми тут!

Коли Мерон підняв погляд на Аріса то побачив його медальйон, що знову випав з-за сорочки. Мерон мало не впав зі стільця.

-- В-ваша…

-- Не треба, ти знаєш, що в першу чергу шукають мене. І не треба мене так називати, я ще не король!

-- Добре! Я радий, що ви знайшлися!

-- Я сам не давно дізнався хто я насправді і ще не відійшов від шоку цієї новини!

-- Розумію!

-- Ну добре! Тепер поясніть і мені що до чого, мені вже пізно відступвти!

-- Добре!

Аріс заховав свого медальйона, а Мерон почав розповідати про те, що вони хочуть робити і для чого воно потрібно. Коли він закінчив Аріс почухав лоба.

-- Зрозуміло! Значит нам потрібно знайти Літопис Світу, дещо в ньому прочити і з допомогою отриманих знань, я зможу повернути собі трон, за правом кровного наслідування. Я тебе ж правильно зрозумів?

-- Так мій… Арісе все вірно!

-- Щось мені здається занадто просто!

-- Подумай краще! Завдання робить важчим Герот зі своїми вояками, а до того ж я не сумніваюся, що буде довгенька дорога, та купа пасток, як коло місця знаходження Літопису, так і на підході до нього!

-- Дійсно, щось я поспішив з рішенням!

-- Нічого племінничку, з досвідом прийде.

В розмову ввійшов Мерон.

-- Вибачте, що перериваю вашу розмову! Але я думаю, що зараз нам краще повечеряти та виспатися, а завтра з ранку ми вирушимо до нашого табору!

-- Добре!

Аріс покликав трактирника та замовив вечерю. Посеред вечері спокій розірвав чийсь крик та гуркіт від столу, що упав. Повернувшись в бік шуму Аріс побачив, як гном звалив якогось чоловіка на підлогу і сів на нього.

-- Це ти мене назвав коротуном?

Гном почав гамселити чоловіка наче грушу. На вигляд гномові було років двадцять-двадцять п’ять, невеликий зріст компенсувався силою. Гном був розгніваний не на жарт, бо горе тому хтоне знає, що гноми не навидять коли їх називають недомірками. Коротунами, та все в цьому дусі. Гном продовжував гамселити чоловіка, в його очах горів недобрий вогник.

-- Що образливо. Коли тебе б’є коротун?

Примовляв гом, продовжуючи побиття. Аріс не витримав, підійшовши до них він розтягнув їх і підняв бідолашного над землею однією рукою.

-- Просіть вибачення у шановного пана гнома! Чи вам закортіло ще прочуханки за своє невігластво?

-- П-п-п-робачте пане гном! Молю пробачте!

Було видно, що гнома така дія, з боку незнайомого чоловіка, зворушила і він вирішив не ображати Аріса.

-- На перший раз пробачаю! Але якщо почую ще раз, тебе вже ніхто не врятує!

-- Ну я гадаю конфлікт вичерпаний?

Ніхто не став сперечатися з ним.

-- Пане гном ходімте до мене, вип’ємо елю!

-- Пане, я не проти! До речі я Громід, син Гімлі!

-- Я Аріс, син Аспара! Дуже приємно!

Вони сіли за стіл, Аріс всіх познайомив, і вони продовжили вечерю, Аріс пригостив Громіда елем, від чого той трохи розговорився, хоч і був тверезий.

-- Ох вже ці нові порядки, в печінках сидять! Коли правили Володарі Драконів, такого не було. Панував мир та взаємна повага одне до одного ким би ти не був!

-- Я згоден з тобою Громіде! Як би не Герот, все було б як і раніше!

-- Ти правий Міроне. Чесно кажучи, я б приєднався до повстанців без роздумів, все це вже набридло!

-- а ти впевнений у своїх словах Громіде?

-- Арісе, якщо гном сказав, значить так і є!

Ріс дістає з під сорочки свого медальйона.

-- Тоді друже мій поглянь на це!

Аріс показв медальйона.

-- А щоб мене гоблін… це ж..

-- Так!

-- Тобто, ти…

-- Так, я принц Аріс, але зараз не будемо, і я маю для тебе новину, друже мій, ти вже приєднався до нас!

-- Я це вже зрозумів. За наказом Герота, кожен хто буде допомагати повстанцям, чи, ще гірше, тобі Арісе, засуджується до смерті без суда! Правда весело.

-- Весело! То ти з нами!

-- Моя секіра і моє життя з вами, мій королю.

-- Ну життя на кін ми вже поклали всі. І ще одне.

-- Що?

-- Гоміде не називай мене королем, ми всі рівні, кими б не були!

Громіда швидко ввели в курс справи!

-- Що скажеш, друже?

-- Я руками й ногами ЗА, хоч це й божевілля!

--Добре Громіде.

Після вечері Аріс встав з-за столу.

--Так, народ, всі йдемо спати, завтра дорога не з легких!

Сі розійшлися по кімнатах. Як виявилось Аріс взяв спільну кімнату для себе і Ріліни. Ріліна була цьому навіть рада. Коли вони зайшли до кімнати і Аріс зачинив двері, вона вирішила йому сказати свій маленький секрет.

-- Арісе. Я хочу тобі щось сказати!

-- Я теж маю, дещо сказати тобі Ріліно.

Вони обоє зніяковіли. Після короткої паузи, розмова продовжилася.

-- Ріліно!

-- Що Арісе?

-- Я… Я тебе кохаю!

Аріс зніяковів, але Ріліна підійшла до нього та поцілувала.

-- Я тебе теж кохаю. З тої миті, коли ти знайшов мене в лісі, коли я вперше тебе побачила.

-- Знаєш, тієї миті коли ти вперше поглянула поглянула мені в очі мене немов би підмінили. Я покохав тебе всім серцем, і навіть більше!

-- Арісе. Коханий!

-- Що кохана?

-- Я повинна тобі ще дещо сказати!

-- Що таке, щось не так?

-- Навіть не знаю, як сказати!

-- Кажи, як є, я кохатиму тебе ким би ти не була!

-- Клянешся!

-- Своїм життям клянуся!

-- Ну добре. Арісе. Я з роду Таргарієнів!

-- І, що?

-- Ти не розумієш. Таргарієни, це нащадки людей і драконів. Знаю, звучить, як божевілля, але це правда!

-- Але ж ти не схожа на дракона, а ні трішечки!

-- Таргарієни це на пів дракони. Ми можемо перетворюватися на драконів. Єдине, що нас може видати, це мітка, лусочки, на правій руці!

-- Тепер я розумію! Ось чому я не знайшов в лісі дракона. Дракон це ти!

-- Так Арісе!

-- А я думав, що символ на твоїй руці, якесь татуювання, смішно, що не здогадався! Хай там, як я кохаю тебе і не має значення хто ти ти є, це вже нічого не змінить!

Аріс обійняв Ріліну та пристрасно її поцілував.

-- Якщо я втрачу тебе, моє життя втратить сенс!

-- Арісе!

За мить поцілунок переріс танець кохання. Аріс був ніжним як ніколи в житті. Кохання дало їм приплив сили. Вони лягли в ліжко та почали ніжно цілували тіла одне одного і потім Ріліна впустила Аріса в себе повільно, від чого вони тихенько застогнали, потім рухи стали швидше і швидше. Цей танець кохання продовжувався всю ніч.

На ранок, вони спали так солодко,що Ед, який саме залетів у вікно, навіть не хотів їх будити, але потрібно було вирушати.

-- Вставайте голуб’ята.

-- Еде, ще кілька хвилин.

-- Еде!!! Ти тут, що забув?

Вже прокинувшись сказав Аріс.

-- Вас двох Арісе вас двох! Буди Ріліну і одягайтеся, ми вас чекаємо!

-- Добре, дуже добре. Зараз вийдемо!

-- То вона тобі сказала?

-- Що? А ти про те, що вона?

-- Так, про це!

-- Сказала дядьку! Та мені все одно, я кохаю її, а це головне!

-- Якщо так, то кохання справжнє. Добре, дуже добре!

-- Дядьку, лети вже, ми зараз вийдемо!

-- Уже зникаю.

Ед вилетів у вікно, а тим часом Аріс розбудив Ріліну поцілунком. Та пошепки сказав:

-- Вставай кохана, час вирушати!

Ріліна відкрила очі і підвела погляд на Аріса.

-- Коханий, ще кілька хвилин!

-- Не можна. Я вже випровадив Еда. Він залітав щоб нас підігнати. Вставай часу немає!

Аріс ще раз цілує Ріліну.

-- Добре, коханий, встаю!

Вони вдяглися і вийшли на двір, де їх всі чекали з якоюсь єхидною посмішкою.

-- Панове, ви нам всю ніч не давали спати!

-- Громіде! Не вже було так чутно!

-- Ого-го! Ще й як було. Чути не те слово! Хе-хе-хе.

Аріс з Ріліною зніяковіли. Але Мерон перебив Громіда.

-- Ну, що пора вирушати! Коні вже чекають!

-- Які коні Мероне?

-- Звичайні. Хазяїн місцевої стайні один з нас! Він і дав коней для всіх нас!

-- Зрозуміло. Ну, що ходімо до стайні!

Ледве вони дійшли до стаєнь, як наткнулися на загін солдатів, чоловік з десять. Солдати відразу ж їх зупинили.

-- Стійте! Хто такі?

-- Подорожні, прості подорожні пане!

Спробував викрутитися Мерон. Та раптом один з солдатів помічає медальйон Аріса, який він забув ховати під сорочку.

-- Це принц! Хлопці хапайте його!

Солдати вихопили мечі.

-- Я думав не доведеться битися. Що ж!

Аріс вихопив два мечі і з’єднує їх в подвійний спис.

Солдати нападають, але з кількох ударів Аріс розбирається з трьома, ще двох кінчає Мірон, Громід відправляє на вічний зпочинок трьох. Ріліна вихоплює сої ножі та вбиває двох солдатів, які зайшли до Аріса зі спини.

-- Дякую мила!

-- Будь обачнішим коханий!

Аріс цілує Ріліну, але Ед знову їх підганяє.

-- Та годі вже, у вас ще буде час на розваги. Робимо ноги поки не підійшло підкріплення!

-- Добре. Народ, по конях! Всі сіли на коней і помчали в бік гір Рунека, в глибинах яких і знаходився табір повстанців.

Поиск по сайту: