Глава 8: Небезпечна дорога

За словами Мерона, дорога мала зайняти приблизно два місяці, за перший тиждень дороги, вони не зустрічали жодного солдата чи розбійника, що робило дорогу досить приємною та спокійною. Все було так само, як і до приходу в табір повстанців, Ед навчав Аріса магії, як розповідав казку на ніч, це все таки було вигідніше ніж вчитися на ходу і не піддавало небезпеці інших, не завжди навіть Ед втримував закляття, що вже казати про молодого Аріса.

На другий тиждень шляху, коли вони проходили повз невелике село, наткнулись на загін солдатів, що набирали рекрутів до війська. Вони вирішили поглянути, що ж там коїться. Коли підійшли ближче, то побачили, як солдати штурханами гнали молодих хлопців та як плакали їхні батьки.

-- Що це таке?

-- Забирають рекрутів до війська Громіде.

-- О боги, який жах!

-- Так Ріліно, жах!

-- Як би я не хотів зараз розібратися з солдатами, але нам не можна цього робити. Закупаємо харчі, набираємо воду та йдемо поки можемо!

-- Ми зрозуміли Арісе!

Поповнивши запас їжі та води вони швиденько покинули село, та продовжили дорогу.

За три дні вони вже були досить далеко від села. Ближче до обіду вони почули дзвін мечів, коли ж вони під’їхали ближче то побачили, як загін солдатів нападає на якогось хлопця, проте той досить сильно відбивався.

-- Ми маємо йому допомогти!

-- І що ж нам з того Еде?

-- Громіде, ми не можемо його кинути! Не так давно і самі так відбивалися.

-- Ед правий. Треба йому допомоготи!

-- Племіннику, бачу цього разу наші погляди сходяться!

-- Ну це не випадок з Нірою та Мірою, нас достатньо! Так Ріліно, Міроне прикриєте нас.

-- Добре!

-- Зрозуміла!

-- Громіде, а поки пропоную піти розім’ятися. Ти як?

-- Ну коли вже на те пішло, немаю нічого проти. Ходімо.

Аріс та Громід пішли до солдатів, які їх не помічали.

Підійшовши ближче вони зупинилися, Аріс спеціально дістав з під сорочки медальйон.

-- Панове! Чого ви хочете від хлопця?

Солдатів така раптова поява трохи ошелешила.

-- Він повстанець, а покарання для них тільки смерть!

-- За, що ж така кара? За те, що він хоче повернути мир і спокій в наше королівство?

-- А ви звідки, такі праведники, намалювалися? Хто такі?

-- Я Громід! Це Аріс, син Аспара, законний король Дарету!

Солдати розгледіли медальйон Аріса.

-- Хапай їх, хлопці, король обіцяв озолотити тих хто приведе принца!

-- Хлопці, а може мирно все вирішимо? Ні? Як хочете винагороду, ідіть і візьміть!

Аріс з Громідом дістали зброю та спокійно пішли на зустріч солдатам. Аріс з’єднав подвійного списа, і щось на нього прошепотівши, жбурнув у бік солдатів не опускаючи руки. Спис покинувши його руку і відразу спалахнув, на льту прошив десятьох солдатів та повернувся до Аріса. Впіймавши меч Аріс перевів подих.

-- Щось я перестарався. Продовжимо!

Тим часом Громід розважив до смерті чотирьох солдатів, Аріс приєднався до нього. Бій продовжувався не надто довго. Аріс з Громідо швидко впоралися ще з п’ятьма солдатами, Шістьох до предків послали Мірон з Ріліною. Коли здавалось, що вже все Аріс почув позад себе звук падіння. Обернувшись він побачив як хлопець якого вони рятували витягає з тіла солдата меч, витирає його та ховає в піхви.

-- Ваша величність будьте обачнішими.

-- Дяку, але він би мені нічого не зробив!

-- Хай там як, я вам вдячний! Я Роран син Морзана, ваш відданий слуга!
-- ТИ вправно володієш мечем. Де ти цього навчився?

-- Батько навчив!

-- Роране, ти не хочеш піти з нами?

-- Арісе, друже, а чи нас не за багато?

-- Громіде, зайвий клинок нам знадобиться. Та й він я думаю стане нам у нагоді?

-- Ти головний. Роби як знаєш!

-- Роране, то ти шукав табір повстанців?

-- Так королю! Оріони убили мою родину, а чутки і новини у нас розходяться швидше за вітер, от я і вирішив спробувати, все одно втрачати вже нічого, так може хоч за рідних помщусь!

-- А ти відчайдух! Якщо хочеш помститися, можеш піти з нами!

-- А куди ви прямуєте?

-- До гробниці Голема!

-- Ви хочете знайти Літопис Світу?

-- А таки швидко розлетілась ця новина!

-- Так Арісе!

-- Ти правий Роране, ми йдемо до Літопису Світу!

-- Королю, мій меч з вами!

-- От і добре.

Вцю мить Ріліна з Міроном підійшли до них. Побачивши Ріліну Роран відскочив назад і вихопив меч.

-- Обережно королю, це Таргарієн!

Ріліна підійшла до Аріса.

-- Арісе, любий, невже я так страшна?

З невеликою насмішкою сказала Ріліна.

-- Кохана ти прекрасна, але мітка тебе трошки видає!

Аріс цілує мітку Ріліни. Рорану мову відняло від побаченого!

-- Я чогось не розумію! Чи що?

Ріліна підійшла до Рорана та приховала його меч.

-- Для своїх я безпечна!

-- Я таки не розумію. Вона ж на половину дракон!

-- А мені, що до того? Я її кохаю і мене не хвилює хто вона!

Рорана почуте кинуло в ступор.

-- Бачу, ти, ще не знав кохання!

-- Королю в мене є дружина! Але вона у Герота!

-- Так. Ти казав, що твою родину вбили.

-- Родину, та не дружину!

-- Але ж дружина також член см’ї!

-- Королю ми не одружилися офіційно!

-- Умовності. Не розумію я цього, але все таки! А досить ворушити минуле. Ходімо. Роране то ти з нами?

-- Так королю!

Всі продовжили дорогу. Роран їхав позаду. Ед повернувся на плече до Аріса, потім до нього під’їхали Громід та Ріліна, Мірон і так все чув.

-- Коханий, якийсь цей Роран дивний, як на мен.

-- Друже, я згодний з Ріліною.

-- Племінику, мені здається ві надто вже смиканий!

-- Я згоден з вами, але,якщо він шпигун Герота, я не можу його вбити поки він себе не видасть. Я ж не тварина! Якщо він і шпигун треба спробувати перетягнути йог на наш бік.

-- Ну поки ми не знаємо на певне, може я за ним нагляну?

-- Ти читаєш мої думки. Наглянь за ним, якщо буде лишати мітки збирай їх та неси мені. Якщо ми праві то я спробую поговорити з ним і умовити приєднатися, а як ні то всі розуміють, що з ним буде!

-- Добре Арісе! А поки хай думає, що ми віримо йому!

Дорога продовжувалася досить спокійно і згідно з картою Мерона. Н ашляху вони натикалися кілька разів на загони Грота, але зустрічі вдавалося уникнути. Едарт не зводив очей З Рорана, як не дивно вони були праві щодо нього, Роран залишав після себе мітки, у вигляді невеликих стрічок, для вояків Герота, але Ед їх забирав і щоразу віддавав Арісові. Навчання Аріса Магії продовжувало, на щастя він був досить здібним і сильним учнем та швидко опановував знання, що давав йому Ед. Що до Рорана то Аріс вирішив поки не казати про те, що той дійсно шпигун та й мав надію зробити Рорана союзником, але відклав цю розмову до підходу до гробниці.

Таким чином до кінця місяця вони вже пройшли всі землі людей перед горами. Подальший шлях йшов через гори Караграсу, що мали славу не найкращого місця. Окрім майже постійної хуртовини вони просто кишіли сніговими тролями та іншими не найдобрішими істотами. Проте міг бути ще один шлях через ці гои, але він був ще не безпечнішим за самі гори. Копальні Гамбріда. Ці копальні стали заміною копалень Морії, після розпаду Середзем’я, але копаючи ці копальні гноми розбудили демона древнього та небезпечного.

Коли вони прийшли до підніжжя гір, то всі були зачаровані їх красою.

-- Яка краса, яка велич!

-- Так Арісе! Ці гори величні та небезпечні. Багато сміливців загинули тут, але в нас не має іншого виходу!

-- Чому ж немає. А копальні Гамбріда. У мене там рідя, нас приймуть як королів!

-- Ні, Громіде, через ці копальні я б пішов, як би в нас дійсно не було іншої дороги.

-- То, що пропонуєш дядьку!

-- Арісе я за те, щоб іти по горах, а не під ними, так буде безпечніше.

-- Побачимо. Ріліно, кохана, ти зможеш перелетіти ці гори?

-- Вибач любий, але ні. Дракони також стараються оминати цей шлях, вітер занадто сильний і нічого не видно перед собою!

-- І магія нам тут сильно не допоможе.

-- Чому Еде?

-- Щоб приборкати таку погоду треба, або більше магів, або підсилюючі амулети. А їх у нас немає.

-- Погано. Але, що ми нічого не можемо вдіяти?

-- Максимум, що ми зможемо зробити, це захиститися силовим щитом та йти під його прикриттям!

-- Громіде вибач, та ми підемо, як сказав Ед.!

-- Та ні, нічого, я не ображаюсь.

-- Ну все, ходімо!

Погода на підніжжі гір та невеликій висоті була тихою і сонячною. Навкруги було дуже тихо, тільки легкий вітерець лоскотав обличчя морозцем в міру того як вони піднімалися. Така тиша насторожувала всіх, як раптом цю тишу розірвав якийсь незрозумілий гуркіт від якого всі почали оглядатися у всі боки.

-- Еде, що це таке?

-- Здається лавина.

-- Здається, чи точно?

-- Краще не будемо перевіряти! Он, бачиш, виступ скелі веди всіх туди!

-- Добре! Народ, лавина всі за мною!

Крикнув Аріс та побіг до виступу про який казав Ед. Коли всі були поряд з Арісом він пересвідчився, що нікого не загубили.

-- Всі тут?

-- Так Арісе, всі!

-- Еде, коли лавина буде тут.

-- Ну лавина дуже швидко спускається і проходить будь яку перепону за лічені хвилини!

-- То скажеш коли вона буде близько. Спробуємо врятуватися під захисним щитом.

-- Арісе.

-- Що?

-- Уже робімо!

-- А нехай йому.

Аріс з Едом в один голос почали промовляти закляття щита, досить вчасно, лавина накрила їх як раз коли дочитали закляття. За кілька хвилин гуркіт стих і вони опинилися під куполом снігу.

-- Добре, що встигли вчасно дочитати закляття, мало не накрило.

-- Арісе. Воно все так, але нас накрило.

-- А можна відпускати?

-- Я вже хвилину, як відпустив.

-- Ну міг сказати і раніше!

-- Як же тут темно!

-- Міроне, а ти, що хотів сліпуче сяйво?

-- Та ні, просто не думав, що лавина буде такою сильною!

-- Ага!

-- Міроне Громіде. Ви знов?

-- Ні Еде, я ще не починав та й не думав починати!

-- Хлопці-хлопці! А ну вас!

-- Так. А як будемо вибиратися? Шар снігу чималий, копатися будемо довгенько!

-- Хлопці, довірте це мені. Відійдіть, щоб не підсмажило!

-- Ріліно ти впевнена?

--Так Еде. Тільки дайте світло і відійдіть до Аріса!

Ріліна знала, що робити, вогнем вона володіла дуже добре і могла його створювати не перетворюючись на дракона. Коли Ед все зробив і хлопці скупчились біля Аріса, Ріліна трохи оглянула, щось попримірялялася.

-- Всі відійшли?

-- Кохана, всі біля мене!

-- Добре. Прикрийте обличчя! Зараз буде гаряче!

Ріліна підняла праву руку, на якій була мітка, і з мітки вирвався потужний потік вогню, яким вона почала топити сніг, створюючи прохід на гору. За кілька хвилин вони вже були на поверхні, на обличчях хлопців читався явний шок, крім Аріса та Еда, Аріс був просто здивований такою силою, такої тендітної дівчини. Він підійшов та поцілував її мітку.

-- Кохана, ти неймовірна! Я й не уявляв, що в тобі така сила!

-- Дякую любий!

Ріліна поцілувала Аріса, потім обернулася до Мірона, Громіда та Рорана, що дивились на неї з відкритими ротами. РІліна засміялася.

-- Хлопці, дивіться не простудіться, ще не час розслаблятися!

-- Ріліно. Ми в шоці від твоєї сили.

-- О. Це ще не все, бачили б ви, що міг робити мій батько!

--Ну досить. Ходімо далі!

-- Так народ, ідемо тихіше за мишей. Це гори нас тільки привітали!

-- Еде хочеш сказати може бути і щось гіршн?

-- Не може, а буде, Роране, якщо ми будемо шуміти!

-- На приклад?

-- Ти дійсно хочеш це знати?

-- Я передумав!

-- Так краще!

Наступні кілька днів дорога була спокійною. Не зважаючи на жахливу погоду у вигляді постійної, дуже сильної хуртовини. Коли вони пройшли вершину, хуртовина була така, що Аріс не згортав силове поле, щоб хоч щось можна було перед собою роздивитися. Всі йшли купкою, про щось говорили, як раптом Ед перервав розмови!

-- Тихо всі!

-- Еде, що таке?

-- Тихо кажу. Якщо говоримо то пошепки!

-- Та що таке?

-- Поряд снігові тролі, приготуйте зброю, вона може знадобитись!

-- Народ, зброю тримаємо на поготові!

Всі схвально кивнули і затихли. Таким чином вони пройшли ще годину. Все здавалося затихло, це насторожувало і Аріс вирішив перевірити чи всі на місці.

-- Еде, поглянь чи всі на місці! Мені ця тиша не подобається!

-- Мені теж Арісе! Зараз перевірю!

-- За хвилину Ед повернувся.

-- Слава богам всі тут!

-- Добре!

Раптом перед ними постали три величезні кудлаті чудовиська, що швидко наближались.

-- Еде, що це!

--Те про,що я казав,снігові тролі! Арісе до зброї!

-- Уже дістав! Народ, до зброї!

Сніговий троль, тванюка три метрового зросту, кудлата, гидка, до сто біса сильна та має трохи розуму, що робить її ще не безпечнішою. А тут відразу три тролі, перспективи були не найкращі. Аріс склав подвійного списа та приготувався, як і всі, до бою. Тим часом Ед давав настанови.

-- Ці тварюки великі, сильні, їх важко вбити, але вони повільні та не повороткі, це наша перевага! Їх слабкі місця шия та коліна, бийте по них! Закляття використовуємо тільки через зброю, щоб не здійняти лавини!

-- Може я їх підсмажу?

-- Я ж сказав,що ні!

-- Зрозуміла!

-- Я тут подумав про одне безумство.

-- Яке Еде?

-- В подобі дракона ти можеш понести чотирьох, по цій хуртовині!

-- В загалі то можу, але з допомогою магії!

-- Тобто.

-- Ну ти повинен знати якісь закляття, щоб прив’язатися до мене і я змогла підняти всіх!

-- Я знаю, але ці закляття сильно вимотають нас!

-- Але ж врятуватися зможемо!

-- Гаразд, спробуємо, добре, що я навчив Аріса цих заклять!

Тим часом хлопці розважалися з тролями, яких вже лишилося двоє, але це нічого не полегшувало.

-- Арісе, кидай все відводь хлопців!

-- Що, чому?

-- Кажу тобі відводь, тільки відріж тролів!

-- Зрозумів!

Аріс змінив мечі та приготувався врізати по тролях закляттям.

-- Громіде, Міроне, Роране бігом до Еда з Ріліною!

-- А? Зараз!

-- Що? Іду!

-- Е? Уже біжу!

Як тільки хлопці відбігли Аріс ударив закляттям і створив штучну лавину, що змела тролів, та побіг до Еда.

-- Еде, що сталося?

-- Пам’ятаєш закляття енерго-мотузки?

-- А це навіщо?

-- Ріліна може нас спустити з гори, але для цього їй треба допомогти цим закляттям інше на мені!

-- Я звісно проти, але поки в нас немає іншого вибору!

-- Кохана ти точно зможеш?

-- Зможу, але з вашою допомогою!

-- Добре! Але якщо щось піде не так, ти відразу ж сідаєш!

-- Добре!

Ед та Аріс почали читати закляття, після чого всі скупчилися біляних! Під їхніми ногами з’явилася прозора платформа, на якій стояли твердо.

-- Хлдопці, тримайтеся, злітаю!

-- Давай кохаа!

З кількох змахів крил Ріліна піднялася у повітря і потягнула за собою пасажирів, поступово набираючи висоту.

Аріс переживав за неї.

-- Еде на скільки нас вистачить?

-- Нас на довго. А от Ріліни максимум до підніжжя гір.

-- А потім?

-- А потім, або дводенний привал поки вона відновить сили, або ти її будеш нести день на руках і привал буде тільки день!

-- Дядьку, я готовий її нести і два дні!

-- Але чому ти її не зупинив!

-- Я б міг. Але вона така ж вперта як і ти. Точно для тебе! Тому й не став, це ж марно!

-- Еде-Еде! Ну добре, продовжимо політ! Кохана летимо до підніжжя!

-- Знаю коханий, я вас чула!

-- Тоді ти знаєш, що я хочу сказати!

-- Чесно кажучи ні!

-- Щоб ти сідала раніше!

--А ти проце! Зналя!

-- От і добре. Я кохаю тебе!

Політ зайняв не багато часу, крім того Аріс примусив Ріліну сісти раніше. Коли вони сіли Ріліна перетворилась на людину і відразу ж впала, та Аріс встиг її підхопити.

-- Кохана, ти як?

-- Житиму!

-- А хто ж тобі дасть померти!

Аріс поцілував її і вони засміялися, а через хвилину Ріліна вже спала.

Аріс ніс її на руках декілька годин до самих земель орків і далі д самої ночі.

Землі орків відповідали своїм жителям - це були пустельні, неродючі землі неначе після сарани, з запахом смерті. На них не росло нічого окрім чорного дерева, що подекуди траплялось у вигляді невеличких лісків, які могли стати притулком серед цієї пустелі. На щастя ніч їх застала коли саме дійшли до одного з цих лісків.

Припаи майже закінчувались, рятувало тільки те, що дельфійська їжа мала чудову здатність вамовувати най нестримні ший голод невеликою кількістю, тому її вистачало на багато довше ніж звичайної їжі. Коли вони дійшли до ліска то відразу ж стали на привал і в першу чергу почали думати як уникнути зустрічі з орками.

-- Арісе, вночі тут ще небезпечніше ніж в день.

-- Знаю Еде. Мерон попереджав мене, я думаю, що робити!

-- Королю. А, що як влаштуватися на деревах?

-- Роране, ти що з дерева впав?

-- Арісе, а він має рацію. Зараз ці дерева є найбезпечнішим місцем, хоч би безпечніші за землю!

-- Ти дійсно так думаєш, Міроне?

-- Тут я згоден з Рораном.

-- Ну добре! А як нам туди залізти, дерева височенькі!

-- Друже, тут уже моя царина, я ж ельф!

-- Дій!

За декілька хвилин гілки дерев переплелися, утворивши таку собі платформу, що стала для них прилистком на два дні, поки Ріліна не відновить сили. Ідея Рорана виявилася досить вдалою. За ці два дні під ними пройшло кілька груп орків та великий загін вояків Герота, які й подумати не моголи про те, над ними зараз регочуть згори. А це між іншим не аби як тішило Аріса, Громіда Мірона Рорана та Ріліну, один лиш Ед не був веселий і не мав часу на веселощі через нагляд за Рораном.

Коли Ріліна прийшла в норму дорога продовжилася, на подив спокійно та без зустрічей з солдатами. Звісно траплялися кілька груп орків, що блукали в пошуках поживи у вигляді невдах, які заблукали, або надто самовпевнених сміливців, які хотіли зрізати шлях в надії, що не зустрінуть орків, але з цими групками, або швидко розбиралися, або швиденько оминали.

Дорога землями орків пройшла згідно з картою і за визначений час. Далі були землі гоблінів, з якими ще можна було домовитися. Проте гобліни не були щоб аж на багато кращі за орків, хоч гоблінські землі були протилежністю земель орків, але їх жителі інколи любили з махлювати чи не дотримати слова, або просто грабували та вбивали без розбору і розмов, що явно не орбило їм честі.

Поза як прохід через ці землі був на диво спокійним і зайняв два тижні, що було швидше ніж казав Мерон, можливо це було тому, що вояки Герота вже встигли пройтися тут та познущатися з місцевих, а може було щось інше, хто зна, але все ж. Та попри спокій останніх днів Аріс чомусь постійно вдивлявся в небо. Вдивлявся він і цієї ночі, сидячи біля сплячої Ріліни. Ед не міг не помітит таку Арісову поведінку і вирішив поговорити, тож він підлетів та сів на його плече.

-- Що не спиться?

-- Це ти Еде. НІ не спиться, чомусь не можу заснути!

--Чого б то?Ти ж наче не стариган як я! Хе-хе!

-- Досить жартувати. Просто якесь дивне відчуття!

-- Яке відчуття?

-- Як сказати? Розумієш, коли Ріліна не поряд, ну не на стільки, то я її відчува. І можу знайти!

-- Ну і?

-- Відчуття це з’явилось зовсім не давно. Я відчуваю її, що вона хоче зробити. Це відчуття таке ж, але я відчуваю, що ми маємо стеретися цього!

-- Я теж це відчуваю! Це відчуття я називаю духом наближення.

-- Духом наближення!

-- Так Арісе, це відчуття з’являється коли десь близько з’являється дракон, а у нашому випадку, ще один Таргарієн. І він нам точно не допомагати летить!

-- Щось я не розумію. Ми можемо відчувати Таргарієнів?

-- Арісе, ти взагалі щойно слухав мене? Я сказав, що ми можемо відчувати драконів! А у випадку з Таргарієнами, їхню драконячу половину!
-- Он воно, що! Вигідне вміння!

-- Це точно. Вигідне і вроджене, але в кожного Володаря Драконів воно прокидає ться по різному, ну в плані часу! Таргарієн не знає куди ми точно пішли, Таргарієн. Та нам же море буде по коліна, головне не розлучатися! Міроне ну сам подумай!

-- А ти друже все таки правий. Коли ми разо нам ніхто не страшний!

Мерон розповідав ще кілька хвилин, а коли закінчив Аріс встав.

-- Так, все зрозуміло! З ранку вирушаємо.

-- Що? Куди вирушаємо?

-- В дорогу Громіде. Я не сумніваюся. Що навіть тут є шпигун Герота, як і в палаці Герота повно наших шпигунів. Тому я хочу зробити для нього маленький сюрприз.

-- Який сюрприз? Ятебе не розумію Арісе!

-- Міроне. Я казав щоб Мерону, що вирушимо за три дні, але все необхідне щоб приготували до вечора.

-- Я чув це!

-- А те, що шпигун теж це чув і я думаю вже відправив Геротові цю звістку. Тому я хочу вирушити завтра у досвіта, бо так ми виграємо два дні!

-- А, от тепер я розумію тебе!

-- Добре. А коли ми поїдемо, Мероне, спробуй знайти шпигуна.

-- Ну добре. Йдемо спати. До того як посвітлішає ми вже повинні будемо вийти з того боку гір, а далі згідно з картою.

-- Королю. Є одна стежка, що допоможе вам. Вона виведе вас на той бік без обходу. Вона трохи далі за садом.

-- А точніше!

-- Я помітив її на карті!

-- Добре Мероне. Дякую!

-- Королю, це мій обов’язок.

-- Добре, за кілька годин зустрінемось біля стайні!

За кілька годин, вони вже були біля стайні. Ніхто так і не поспав, після чарівної настоянки Мерона, що була призначена саме для цього.

Коли всі вже зібралися, вони осідлали коней та поїхали стежкою про яку казав Мерон. Тому не знає куди летіти. Але зір дракона хороша штука і він вже напав на наш слід!

-- І довго він буде нас шукати?

-- Два дні, може три, якщо зможемо його заплутати. До того ж він повинен час від часу сідати і щось їсти, але все одно він знайде нас раніше ніж ми дістанемося гробниці.

-- Знаю. То, що будемо робити?

-- Подумаємо з ранку! А поки спи. Щит надійний, а і ще одне.

-- Що?

-- Цей із білих! Керують снігом і льодом.

-- Що? Я тебе не зрозумів.

-- З ранку розповім!

-- Добре!

З ранку, коли всі прокинулися та поснідали Аріс вирішив сказати про останнє.

-- Так народ, у мене новини!

-- Що таке Арісе?

-- Ну перша, це те, що після полудня ми вже будемо не далеко до лісу Спайн.

-- Любий, є ще щось?

-- Друга новина, те, що окрім солдатів за нами полює Таргарієн!

-- ЩО-о-о-о?

-- Так Роране, і цей точно спробує нас убити!

-- І, що робитимемо?

-- Ну, його напад уже не є для нас несподіванкою. Думаю ми відіб’ємося!

-- Надії ви мені не подали, королю!

-- Нічого, ще прийде, але треба знайти інше місце, тут він швидко нас накриє!

Доки всі думали над тим, що робити далі Ед посвятив Аріса в деякі тонкості знань Володарів Драконів, особливо про те, що стосується їх видів, така лекція продовжувалася десь із годину. Коли Ед закінчив Аріс шокований від отриманої інформації сидів і чухав лоба ще хвилину, поки в голові все вляглося. Потім він встав.

-- Дядьку, а раніше ти про це не міг мені розповісти?

-- Коли?

-- Ну хоч би коли ми йшли в день, магії ти ж мене все одно навчаєш під час привалів!

-- Хай йому! Вибач Арісе, якось я про це й не думав!

В цю розмову втрутився Мірон.

-- Арісе, вибач, що перебиваю!

-- Що?

-- Від своїх я чув, що тут не далеко має бути опустіле село! Там можна буде відбитися!

-- Добре Міроне! А як далеко це село?

-- Не пам’ятаю точно, здається година-дві, може більше! А ле точно пам’ятаю, що не надто далеко!

-- Якщо так, тоді зараз головне дістатися села!

-- Арісе, а може було б краще в лісі?

-- Ні Громіде, наш гість керує водою в усіх її проявах. Дерева нас не врятують, особливо якщо він дихне холодним потоком!

-- Скажи, що жартуєш!

-- Громіде, Аріс не жартує! Драконів, про яких знають Володарі Драконів, ми умовно розділили на володарів вогню, води, землі та повітря!

-- І, що ти хочеш сказати!

-- Я пояснюю вам, що до чого, щоб ви знали. Про всяк випадок!

-- Про всяк випадок! І, що ще ти хочеш нам розповісти?

-- Ходімо, по дорозі розповім!

По дорозі Ед пояснював те ж саме, що і Арісу в тих же подробицях. Вперше, це чули Мірон, Громід та Роран, Арісу Ед вже розповідав це, а Ріліна це знала і без пояснень Еда, будучи Таргарієном. Всі ж інші були здивовані та пригнічені почутим, що було і не дивно. Коли Ед закінчив, РОран та Громід були знервованими більше ніж Мірон, тому почали розпитувати детальніше.

-- ЗаждиЕде, тобто ти хочеш сказати, що не всі дракони дихають вогнем, а тому вони ще небезпечніші?

-- Ні Роране, небезпека однакова, просто треба знати, як оборонятися чи уникнути зустрічі, або не розізлити дракона, випадки то різні!

-- Тепер здається зрозумів!\-- От і добре!

Під кінець цієї розмови вони були на місці, але села там не було. Аріс поглянув на Мірона з докором.

-- Міроне. Ти ж казав тут має бути село, а не поле!

-- Друже, я казав здається за дві години! Скільки до нього точно я не пам’ятаю, та знаю, що воно є!

-- А, знайдемо, хоча і я винен!

-- Щось я тебе не озумію! Я ж забув скільки нам іти!

-- А я забув сказати, що ми ще маємо день в запасі!

-- О це вже піднімає настрій! Отже в нас ще є споу=кійний день!

-- День є, але поселення все одно треба знайти, бо я не знаю як ми відб’ємося в лісі. Умови там не ті!

-- Це точно. Буд не легко!

-- Дякую, що підтримав Громіде!

-- Ну я подумав і розумію, що ти правий!

-- Так, друзі, треба щось думати поки є час! Еде може злітаєш і поглянеш де те село?

-- Можна. Ви головне не нарізайте кола/, що я міг швидко вас знайти!

-- Добре, не будемо! А ще на два слова!

-- Що Арісе?

-- Роран! Як думаєш, дочекатися коли він сам себе видасть, чи коли буде спокійніше відвести та поговорити з ним!

-- Арісе, це ти повинен вирішити сам, ти король. А не захоче говорити, поживе ще кілька хвилин!

-- Ну про це ти міг і не нагадувати, та я все ж сподіваюся, що до того не дійде!

-- Ну добре, я полетів. Арісе, прслуховуйся до наближення, хто зна, що може бути!

-- Добре!

Ед полетів вперед, щоб розвідати де село, всі інші пішли далі. За кілька годин Ед вже повернувся і з його слів, до села вони дістануться до вечора і воно майже під самим лісом. Ця звістка підняла загальний дух, оскільки першу половину шляху вони вже подолали і Літопис Світу ставав все ближчим!

-- Еде, а таке розташування села досить хороше для нас, ліс поряд і дорога скорочується!

-- Згоден з тобою Міроне. Вже легше!

-- Агов, ляси поточимо пізніше, а поки треба дістатись села і підготувати зустріч гостя!

До села вони дісталися точно над вечір, як і казав Ед. Швидко розбивши табір вони почали думати, що робити! Частково рятували кілька вікових дерев, які могли допомогти. Коли вже зтемніло було вирішено перенести останні приготування на ранок, і всі ляли спати. Зранку Аріс встав раніше звичайного та швидко розбудив інших.

-- Так, друзі, лишилось останнє питання, що потребує вирішення. На це в насє дві-три години!

-- Яке ще рішення?

-- Хто буде приманкою!

-- А що тут думати? Роран чудово підійде для цього!

-- А яого відразу я, Громіде?

-- Та я жартую!

-- А, що приманка, що треба?

-- Міроне, Громіде досить жартувати часу за мало!

-- Та годі тобі!

-- Вже й пожартувати не можна!

-- Не до жартів зараз. Коротше, приманкою. буду я!

-- Арісе ти, що?

-- Не роби дурниць племіннику! Краще зробімо опудало і з допомогою магії зробимо з нього твою копію!

-- Думаєш купиться?

-- Не сумніваюся! Він старається догодити хазяїну, тому коли побачить опудало то прийме його за тебе, кинеться на нього і от тоді ми його й накриємо деревами!

--А якщо не купиться!

-- Тоді потрібно буде якось змусити його перетворитися на людину, а потім, вже щось вигадаємо!

-- Тобто наш план це дії по обставинах?

-- Виходить, що так!

-- Ну вже краще ніж нічого! Що поробиш. Ну до роботи.

За дві години вже все було готовим. Опудало, яке вони зробили, копіювало Арісову статуру, а магія зробила з нього точну Арісову копію. Лишалось тільки дочекатися гостя.

-- Довго чекати не довелося, як тільки вони зайняли свої місця Мірон розгледів величезного дракона, вдвічі більшого за Ріліну в цій подобі. Коли дракон побачив опудало, відразу стрімко почав знижуватися, але раптом він зупинився біля самої землі не подалік опудала та завис у повітрі.

-- Щось тут не так!

Дракон сів на землю та пішов до опудала, яке було між тими віковими деревами. Дракон здивовано оглядав опудало.

-- Чому ж ви не тікаєте принце?

Дракон тркнувся опудала лапою від чого воно впало а дракон різко почав дахати льодяним потоком в усі боки. Все навкруги покрилось льодом. Раптово для нього з-за стіни одного з будинків виходить Аріс.

-- Трінто. Оксумора!

Дракон запізно здогадався, що до чого і його накрили три вікові дерева, а їхні гілки зв’язали його ноги хвіст крила та пащу, після чого всі вийшли з укриття з не прихованим здивуванням.

-- І це все?

-- Сам в шоці. Я не думав, що все буде так просто!

-- Навіть не сподівайтеся.

-- Що таке Еде?

-- В укриття!

Ед виявився правим. Драконові якось вдалося виплутати пащу з гілок і він знову дихнув льодом, та всі встигли сховатися. Після, дракон дихнув на дерева і, заморозивши їх, вирвався.

-- Дурні! Ви гадали, що цього буде достатньо щоб зі мною впоратися? Зараз ви помрете!

-- Тебе за цим послав Герот, так?

-- Принце, король наказав привести авс до нього. Та я не казав в якому вигляді ви будете!

-- Привести мене! Е ні, ти мене не візьмеш!

-- Візьму принце! Від мого потоку ще ніхто не втік!

Дракон дихнув холодом, в повні груди, на дім в якому всі сховалися, та це нічого не дало, а навпаки зробило дім міцнішим. Але в середині стало досить прохолодно.

-- А нехай його! Таким темпом він нас заморозить. Так не піде!

-- І що робити?

-- Еде, а є закляття, що не дасть йому перетворитися на дракона з людської подоби?

-- Є одне, але воно не дасть йому перетворитися повністю, та неповне перетворення та його сили воно не заблокує!

-- Нічого, я впораюся! Зараз спробую його заговорити, щоб перетворився на людину, а ти заблокуєш його перетворення!

-- Добре!

Аріс знову звернувся до дракона.

-- Щось у нас тут жарко, слабенько дмухнув!

-- Як таке може бути? За зазвичай діє!

-- На цьому будинку закляття щита, а воно витримує і вагоміші аргументи, дурню!
-- Хлопче, я тебе і так дістану!

--- То чого ж ти чекаєш, га? Заходь та візьми мене, якщо зможеш!

-- Хлопче, я порадую короля твоєю льодяною скульптурою!

-- Злякав. В мене аж жижки трусяться. Заходь сюди я чекаю!

Після цих слів Аріса дракон перетворився на людину і пішов до будинку, про всяк випадок приготувавши меч. Він такий розгніваний, що й не підозрював, що його силу зв’яжуть. Як тільки він підійшов ближче.

-- Еде давай!

-- Семпра арімо неконрі атномар ескорі лотрак!

Після цього Аріс вже вийшов до Таргарієна з мечем в руках.

-- Дурню, ти сам вийшов зі свого сховку, що тепер мені завадить зробити з тебе крижану брилу?

-- А ти спробуй зроби! Друзі виходьте!

Коли всі вийшли, Арес побачив Ріліну і його очі загорілися ненавистю ще більше.

-- Дурне дівчисько, я думав що ти мертва! Не треба було мене зраджувати!

-- Ні брате, я казала, що наші дороги розійдуться, а ти мені не вірив! І та я жива як бачиш!

--Це не надовго, зараз ти помреш з ними!

-- Ні Аресе! Здавайся, або сам помреш!

-- От дурепа. Я сильніший за тебе, за вас всіх разом взятих! А хай там як..

З цими словами Арес спробував перетворитися на дракона, але все, що він зміг, це розкрити крила на людському тілі.

-- Що таке, що ви зі мною зробили?

-- Зв’язуюче закляття! Правда хороша штука?

-- Навіть таким я з вами покінчу!

-- Ми чекаємо!

Арес піднявся в повітря і спробував заморозити всіх, та Ріліна відрізала його потік своїм вогняним потоком.

-- Е ні брате! Не вийде, в цій подобі я сильніша за тебе!

-- Спочатку буде принц, а потім я займуся тобою та іншими!

-- Не кажи гоп таргарієне.

Арес з несамовитим криком полетів на Аріса, намагаючись його заморозити пускаючи короткі потоки, але Аріс або ухилявся, або потоки знову зрізала Ріліна.

-- Дякую кохана!

-- Не на мене зараз дивися! Нема за, що!

Арес який вже був досить близько, щоб нанести удар почав насотиїх один за одним з величезною силою, але Аріс з легкістю їх відбивав. Коли йому це набридло він вдарив так сильно, що Ареса віднесло на кількадесят метрів.

-- Краще заховай крила, чи я їх тобі відітну!

-- Та я ж тебе порву на дрантя, щеня!

-- Ну давай, іди сюди!

Арес посміхнувся і змахнувши крилами злетів проти сонця, що засліпило Аріса.

-- Цікаво, Він, що втік?

-- Ні коханий, ти його розлютив так, що він не хоче брати тебе живим! Зараз він набирає розгін для удару!

-- Кохана, це, що твій брат?

-- Потім!

-- Добре! То кажеш розгін. Зараз я його розжену!

Відчувши з якого боку наближається Арес, Аріс вклав всю силу в удар, коли Арес достатньо наблизився, від чого меч Ареса розрізало навпіл, а сам він ще пролетів метрів двісті і впав на землю мертвим.

-- Арісе, а ти міг його залишити живим?

-- Кохана, то це твій брат?

-- Так!

-- Вибач!

-- Та ні нічого, він це заслужив, але все таки…

-- То чому він погрожував вбити і тебе?

-- Коли постав вибір бути вільною чи, як і він, прислуговувати Геротові, я обрала свободу. Тоді Герот вочевидь наказав вбити мене, щоб я не стала союзником повстанців, шукав він мене не довго, але переконувати мене приєднатися до нього було марним. Ед вже казав тобі чому!

-- І, що ж далі!

-- А далі ти сам бачив! Коли я вперше зустріла Мерона він був добрим до мене і я приєдналася до постанців, мене промто тягло до них попри небезпеку. Коли Мерон призначив нову зустріч я без вагань полетіла до нього, і над лісом Арес мене перехопив та поранив, ти пам’ятаєш які були рани!

-- Такі важко забути!

-- А тоді ти мене знайшов!

-- Все одно не можу збагнути, як він міг підняти руку на сестру?

-- Тоді він і перестав бути моїм братом! Але я маю поховати його з звичаєм!

-- Добре кохана! Ми зробимо все як годиться. Він був чудовим воїном і заслуговує поваги!

Після цих слів Аріс помітив, що всі крім Еда та Ріліни дивно на нього дивляться.

-- Так, тільки не треба докірливих поглядів. Батько вчив мене поважати суперника ким би він не був! Арес був достойним суперником і заслуговує поваги!

-- Добре мовчу!

-- А зрозумів!

-- Я нічого і не думав!

-- Добре!

Наступного дня Ареса поховали за звичаєм і обрядом Таргарієнів. Ріліна не змогла згадати багато хорошого, Аріс тільки похвалив його з відданість і власне за годинку всі вже зібралися продовжити дорогу.

-- Ще трохи і ми знайдемо літопис!

-- Це добре. Згідно з картою, ще три-чотири дні лісом і ми будемо на місці!

-- Арісе, накинь ще дні два провсяк випадок за рахунок пасток, які нам потрібно буде оминати!

-- Еде, невже від них буде стільки клопоту?

-- Від них, ні, а от від вашої необачності будуть! До того ж частина пасток магічні, і всі пастки знають свою справу!

-- Ну це ти вже трохи перегнув палицю! Але ми повинні впоратися!
-- Добре. Ходімо ораторе!

За годину вони вже зайшли в ліс.

З першу ліс здавався спокійним і привітним, але це продовжувалось не довго. Чим далі вони заходили, тим похмурішим і моторошнішим ліс показував себе. Раптом тишу порушив дивний звук, що ставав все ближчим. Ед швидко зрозумів, що то за зву і злетів догори.

-- Лягай! Пастка!

-- Після Едового крику всі миттю лягли на землю і досить вчасно, бо в ту ж мить над їхніми головами пролетіло кілька великих сталевих дисків, що застрягли в дереві.

-- Ого! Такого ми точно не чекали!

-- Я ж казав! То ж дивіться куди йдете на, що наступаєте чи чіпаєте!

-- Ну ми вже зрозуміли!

-- Добре Громіде!

-- Ага!

-- Народ ходімо!

Але обережно, втрачати друзів я не хочу. Та й ви теж!

-- Ну, міг і не говорити!

-- Ходімо!

Наступні пів години були спокійними, пасток вони не знаходили. Мірон з Громідом про, щось жартували, як раптом Мірон штовхнув роміда в бік і сам відскочив.

-- Обережно! Всі в бік!

Після цих слів, якраз над тим місцем де вони йшли пролетіла здоровенна балка йсіяа довгими шпичаками, яка могла враз завершити подорож.

-- Дякую друже!

-- Пусте. Ти теж би так зробив!

-- Всі цілі!

-- Так Арісе!

-- Хіба, що я трохи в багнюці!

-- Вже вибач Громіде, не було часу думати куди тебе штовхнути!

-- А, головне живий!

-- Точно! Живий!

Трохи посміявшись вони продовжили дорогу. До вечора оминули ще з два десятки пасток. Коли вже почало темніти всі заходилися розбивати табір.

-- Так. Місцина хороша, але краще перевірмо на пастки!

-- Згоден з Едом. Краще годину другу полазити навкарачки, але спати спокійно!

-- Тож бо й воно!

За годину пошуків було знайдено десять чи п’ятнадцять різноманітних пасток. Навіть Ед був здивований таким їх достатком.

-- Ті хто їх ставив мабуть розраховували на цілу армію, а от й більше!

-- Ага, може бути. Чого ми тільки не повидирали, та й з відки!

-- І не кажи Арісе!

-- Ага мабуть кожен з нас по п’ять знайшов точно!

-- Ну, що здається ми можемо перевести подих. Начебто все!

-- Тоді панове ми можемо відпочити!

Всі лягли спати, окрім Аріса, Еда та Рорана. Ед, як завжди, тренував і навчав Аріса володіти його силами. Ед казав, що сьогодні він закінчить навчання, потім за два дні, поки вони знайдуть гробницю, Аріс має окріпнути достатньо, щоб перетворити його на людину.

-- Ну племіннику тепер ти знаєш все, що потрібно буде тобі в подальшому. Потім якщо захочеш, я продовжу тебе навчати. ВАле якщ це й буде, то після того як повернемо тобі престол!

-- Ну я це зрозумів, а поки, що далі?

-- Далі. Далі знайдемо Літопис, ти дізнаєшся, що хотів та перетвориш мене на людину. Потім повернемо тобі престол, після чого я і твоя рідна матір будемо допомагати тобі стати гідним королем!

-- Ага. Скажи, а чому я не можу перетворити тебе зараз?

-- По перше, ти ще не окріп. А по друге, в гробниці є храм, ну точніше гробниця і є храмом, в якому твоя сила зросте і ти витратиш на перетворення менше сил.

-- Не зрозумів, але побачу. Тоді дійде!

-- От і добре. Доречі, що там з Рораном, ти ще з ним не говорив?

-- Ще ні. Саме збирався!

-- Краще йди зараз, якщо хлопці дізнаються, а тебе не буде поряд, він і меча дістати не встигне!

-- Знаю!

Аріс пішов, щоб розбудити Рорана та поговорити з ним, але коли він прийшов то виявилось, що його немає з іншими. Від шуму прокинулися Мірон і Громід.

-- Що, друже, таки шпигун?

-- Так Міроне!

-- То, що ти будеш з ним робити?

-- Спробую переконати приєднатися до нас, Громіде!

-- А якщо не захоче?

-- А ти наче не здогадуєшся?

-- Зрозуміло!

-- Арісе, нам допомогти?

-- Ні Міроне, якщо він не захоче говорити то швидко помре! Лишайтесь тут, щоб не спровокувати його!

-- Може ми все таки підемо. Він же міг привести за собою солдатів!

Аріс дістає з кишені штанів в’язку стрічок.

-- Якщо він робив мітки для солдатів тільки цими стрічками, я так не думаю!

-- А ти друже я бачу той ще хитрун!

-- А чому не сказав нам раніше? Судячи з товщини цієї в’язки Роран залишав їх всю дорогу!

-- А я наче не знаю, що б ви двоє з ним зробили!

-- А ти правий!

-- Не важко здогадатися. Тому я й не казав вам, що підозри підтвердилися!

-- Добре в тебе серце друже мій! Іди знайди його.

-- Поки не втік!

Відійшовши, Аріс промовив закляття зору дракона і швидко знайшов сліди Рорана. Він хотів утекти, але не встиг, Аріс наздогнав його за хвилину.

-- Роране, ти кудись зібрався?

-- Та ні я просто шукав хмиз!

Аріс помічає, що рука Рорана повільно опускається на руків’я меча.

-- Роране, але коло багаття хмизу ще на дві ночі! Втім, що я кажу, ти ж хочеш втекти, так? Але я не хочу битися з тобою, погворімо!

-- Про що?

-- Роране не прикидайся, я знаю хто ти!

-- Не знаю про, що ти кажеш!

Рука Рорана відпустила рків’я, Арс дістав ту в’язку срічок.

-- Ось про, що! Дай мені відповідь на одне запитання. Чому?

-- Чому, що? Я вас не розумію королю!

-- Чому ти служиш Геротові? Що він тобі обіцяв? Гроші, владу?

-- Бачу ви таки мене розкусили! Ні те ні інше! Скажіть хоч коли?

-- Як тільки ти закінчив розповідати чому вирішив знайти повстанців! Проколовся на частині з дружиною! То що ж тоді?

-- На частині з дружиною, та й все інше, я казав чисту правду, крім того, що мені чого втрачати! Моя кохана в нього! Він пообіцяв відпустити її, якщо я приведу його солдатів за вами!

-- А якби ти відмовився?

-- В цьому випадку він пообіцяв, що зґвалтує її та вб’є на моїх очах!

-- Він справжня тварюка!

-- Точно. Тому королю в мене не було вибору!

-- Розумію. Я так мабуть теж вчинив би, якби щось загрожувало Ріліні! Я не уявляю свого життя без неї!

-- Розумію вас королю!

-- Роране, стій на міці!

-- А це ще ж чому?

-- Позад тебе одна з пасток!

-- Я вам не вірю!

-- А який сенс брехати тобі, якщо ти зараз дістанеш меча помреш в ту ж мить! І ти здається забув скільки ми пасток оминули за день!

-- Вагомо! Ну припустимо я вам повірив і не буду ворушитися. Що далі?

-- Я розгляну де пуск, щоб ти зміг відійти до мене! Тоді ми продовжимо!

-- Цікавий вибір, померти від пастки, ві вашого меча, чи засудити свою кохану до жахливої смерті! Оце так!

-- Не рюмсай! До речі зараз повільно відходь, але ступай нога на проти ноги, або непереливки буде нам обом і твоя кохана точно загине!

-- Зрозумів!

Роран виконав все точно, як казав Аріс, коли він сказав, що Роран може обернутися той не повірив власним очам, Аріс був правий і перед Рораном, в листі, були кілька десятків добре замаскованих кілків, від побаченого Роран відскочив назад!

-- Я ж тобі казав! Зараз у нас не вірю-не вірю, тут всі рівні!

-- Все таки дякую ваша високосте!

-- Скільки разів я просив називати мене по імені, чи ти хочеш прочухана?

-- Пробачте ко… тобто Арісе!

-- Так краще! А тепер продовжимо!

-- Що?

-- Нашу розмову!

-- Продовжуй! Ти хотів мені ще щось сказати?

-- Так Роране. Переходь на мій бік!

-- Тоді Герот вб’є Міну!

-- Міну?

-- Її звати Міна!

-- Он воно, що!

-- А якщо я зараз прикінчу тебе, що робитиме вона? Якщо ваші почуття взаємні вона не зможе жити без тебе!

-- Я не загину!

-- Роране, не плекай марні надії! Якщо я тебе відпущу, ти обов’язково потрапиш до пастки та загинеш! А приєднаєшся до нас матимеш шанс і за рідних помститися і її врятувати!

-- Думаєш зможемо? А якщо не вийде?

-- Якщо не вийде її врятувати, я приведу Герота до тебе і ти прикінчиш його, як захочеш!

-- Ти впевнено говориш. Думаєш у нас все вийде?

-- Ми врятуємо Міну!

-- Не знаю чому, але я тобі вірю! Я з вами. Пора знищити тирана та його порядки.

-- Добре! Тепер розкажи, що ти мав робити!

-- Моє завдання, привести за нами загін солдатів, щоб забрати Літопис Світу ну і вас за разом!

-- Зрозуміло. Таки не дарма Ед збирав стрічки. А солдати знають де ми?

-- На жаль так!

-- Звідки!

-- Перед тим як Герот мене послав до вас, до нього прилетів голуб з листом від шпигуна в таборі де ви були, в якому говорилося як вас можна буде знайти!

-- А ти звідки про це знаєш?

-- Я підслухав, як Герот читав того листа. Точніше сказати він не читав а мало не кричав його, у нього потужний голос. Тоді він остаточно вигадав ідею зі мною в якості шпигуна, а цей лист став запасним планом у випадку якщо солдати не знайдуть моїх міток!

-- Он воно, що! Ну добре, ходімо до інших, подробиці розкажеш з ранку!

-- Ходімо!

Коли Аріс з Рораном повернулися Громід і Мірон ще не спали і вирішили трохи пожартувати!

-- О-о-о-о, бачу ти одумався, хлопче!

-- А в мене хіба був вибір? Нехай, краще, спробую врятувати свою кохану, аніж просто побачу як її вб’ють і не зможу нічого зробити!

-- Правильний вибір Роране, краще так ніж ганьба до віку!

-- Агов, досить ляси точити. Ви вже маєте спати!

-- Хе-хе-хе. Спимо ми, спимо!

Аріс пішов та ліг біля Ріліни, яка також прокинулася разом з хлопцями.

-- Любий, все добре?

-- Так кохана, уже все добре і нам нічого не загрожує, крім пасток!

-- То ти все таки його переконав!

-- Так, кохана, та й ворог у нас спільний. Він допоможе нам, а ми йому!

-- В якому сенсі?

-- Він не брехав, коли казав, що його кохана у Герота.

-- Як і твоя матір!

-- Так, знаю! Лишень би він не добрався до батьків!

-- Не бійся за них. Яр зможе захистити і себе і Аріну, та й Геот не знає, що саме вони виховали тебе!

-- Сподіваюся на те кохана, сподіваюся на те! Ну добре, пора спати, нам ще два дні крізь ці хащі дертися.

Аріс поцілував Ріліну і вони лягли спати.

Наступного ранку, коли всі прокинулися Роран підійшов до Аріса з Едом.

-- Арісе, що будемо робити з нашим супроводом?

-- Навіть не знаю. А скільки їх?

-- Ось цього вже не знаю я! Ніхто мені не казав скільки їх послали слідом за мною.

-- Це погано! Треба подумати!

-- Арісе, мені здається думати нічого! Давай заведемо їх на пастки, нехай розважаться, як ми!

-- А яким чином ми їх заманимо?

В розмову починають включатися й решта!

-- Любий Ед же збирав стрічки!

-- Точно, Ед може повішати кілька на гілках, що солдати зайшли в ліс.

-- Так, нехай розважаться. Цей ліс сам о собі пастка!

-- Тепер розумію до чого ви хилите. Солдати зайдуть до лісу, йтимуть за стрічками, а їх будуть бити пастки!

-- А з тими хто залишиться ми розберемося й самі! Але ми ще не натрапляли на магічні пастки!

-- Ну Арісе. Магічними пастками в основному охороняються безпосередні підходи до гробниці, тому натрапимо ми на них пізніше. А звичайні пастки я з легкістю знайду!

-- Добре, тоді проклади хлопцям Герота якомога веселішу стежину!

-- Не хвилюйся, зроблю їм такі розваги, що не раді будуть зтого,що служать Героту і взагалі народилися!

Аріс дає Еду частину в’язки.

-- Лети дядьку!

-- Уже зникаю!

-- Так народ. Ми йдемо далі. Згідно з мапою на північ!

Коли Ед полетів, загін, який мав схопити їх вже був за годину ходу від лісу. Стомленими вони явно не виглядали, ба навпаки були сповнені рішучості та бажання схопити принці. Це могло б викликати здивування, якби не той факт, що король обіцяв озолотити тих хто приведе принца, розуміючи, що повернуться не всі Герот хотів ще й зекономити на своїх людях, та все одно така королівська обіцянка вже була причиною щось робити. Та не дивлячись на це солдати воліли б дочекатися поки принц вийде з лісу та схопити його, бо вони знали і чутки, і серед них були ті хто знав ліс Спайн з власного досвіду, а це нікого не тішило. Серед солдатів починали ширитися сумніви.

-- Командире, навіщо нам йти в цей проклятий ліс? Не краще буде схопити їх тут коли вони повертатимуться?

-- Ти дурень, чи тобі просто жити набридло?

-- Командире, а він, здається, правий!

-- Мене не цікавить хто, що думає. У нас особистий наказ короля, а він такі балачки не надто любить, ви ж знаєте, що б він зараз з вами зробив!

-- Знаємо!

-- То чого ведете себе як ідіоти, ми підемо в ліс знайдемо принца і літопис та доставимо ї королю! А хто забув, що король робить за такі балачки, можу нагадати наочно!

Запанувала тиша, всі раптом згадали картину того як одного разу король без всіляких на те причин відітнув голову одному солдатові за те, що той говорив про відступ.

-- Згадали? Я радий, що ви мене розумієте, в першу чергу це чекатиме все одно мене як командира, а потім і вас! Підйом ледарі!

Ед саме долетів до узлісся, коли побачив солдатів, що йшли в їхній бік.

-- Добре хлопці, йдіть сюди, на вас чекають веселі розваги!

Подумав Ед та полетів звідти, повісивши першу стрічку. Далі він трохи покружляв вигледів кілька десят пасток біля яких і лишав стрічки.

Аріс вже починав непокоїтися за Еда, якого не було вже години зо три-чотири, а це насторожувало не на жарт.

-- Еде, де ж ти? Чого так довго?

-- Ти хвилюєшся любий?

-- Так кохана! Лиш би він сам не втрапив у якусь з пасток!

-- Арісе, не хвилюйся за нього!

-- Громіде тобі легко говорити!

-- Друже, Громід хоче тебе підбарорити, але як і всі ми теж переживає за Еда!
-- Дякую друзі!

-- Все буде добре коханий!

В цей час Ед, що саме підлетів до них, почувши розмову завис над ними, він був радий, що за нього хвилюються.

-- Племіннику, ну ти мені лестиш!

-- А ти чого хотів? Де тебе носило? Тебе ж не було з чотири години!

-- То й, що?

-- Ми тут було почали думати, що ти й сам потрапив у пастку!

-- Та ні, ти що.. Хоча ти й правий!

-- Добре, що ти цілий дядьку! Що там, солдатів не видно?

-- Вже є!

-- Багато?

-- Я не рахував, але загін таки чималий!

-- Зрозуміло! Стрічки?

-- Все зробив. Весела дорога їм гарантована!

-- Дуже весела?

-- А ти думаєш чого мене так довго носило по лісу. Маршрут казковий! Ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха!

-- Дядьку, ну ти й один!

Після цієї фрази всі трохи посміялися та продовжили дорогу.

Наступні пів дня їх дивували, йшли вони спокійно, пасток не було, це звісно з одного боку приємно дивувало, а з іншого наганяло тривогу на всіх. Панувала мертва тиша.

-- Еде!

-- Що?

-- Якось тут моторошно!

-- Я згоден з Громідом!

-- Громіде, Роране, я згоден, мені й самому не пособі, але дорога пролягає саме тут!

-- Еде, Арісе, а Мерон нічого не казав з приводу цього!

-- Чого!

-- Такого затишшя!

-- Здається ні, Міроне!

Зажди Еде. Здається Мерон казав, що наш шлях пройде через кладовище драконів!
-- Кладовище?!?!?

-- Драконів?!?!?

-- Так хлопці, кладовище драконів!

-- Ой це мені не подобається!

-- Знаю Громіде, але потрібно іти далі!

-- Та знаю!

Далі все було в тому ж дусі. Ріліна підійшла до Аріса та взяла його з руку.

-- Коханий, я відчуваю не добре! Може знайдемо інший шлях?

-- Я теж щось відчуваю, але не можу зрозуміти, що це!

-- І ти теж?

-- Так, відчуття схоже на Наближення, але воно якесь інше!
-- Я теж це відчуваю Арісе!

-- І, що це Еде?

-- Я відчуваю дракона, але це і не Таргарієн і не звичайний дракон!

-- Тобто?

-- Навіть не знаю! Відчуття, що без магії не обійшлося!

-- Думаєш, щось далі буде?

-- Не знаю, але відчуття таке, що за нами до того ж стежать! Воно мене не кидає цілий день!

Раптом всі обернулися на крик Рорана, що лежав на землі. Аріс дістав меч і побіг до нього.

-- Роране, що таке?

-- Д-д-д-д-д-д-дракон!

-- Де?

-- Там в кущах!

Аріс, Громід та Мірон пішли туди де вказав Роран, за хвилину вони повернулися зі сміхом.

-- Друже мій поглянь но уважніше!

-- Я туди не полізу!

--Дурню, там лише кістяк дракона, боятися нічого!

-- Точно?

-- Так нічого боятися!

-- А тут ти друже помиляєшся!

-- Чому, Арісе?

-- Ми вже на кладовищі!

-- І що?

-- А те, що його хтось, або щось охороняє вже тисячоліття і гостей, як ми, тут точно не люблять!

-- Але, Міроне, ми ж нічого не чіпаємо!

-- Охоронцю все одно! Ми тут і вже тільки цим вже тривожимо це місце!

-- Мірон правий! Ніхто не повертався звідси живим! Будьмо на сторожі, ми ж не знаємо яка сила охороняє драконів на кладовищі!

Поиск по сайту: