Копіювання об'єктів

Операція копіювання об'єктів у Windows досить схожа на перенесення, але має такі відмінності:

• при копіюванні об'єктів з використанням технології Drag and Drop потрібно утримувати натиснутою клавішу Ctrl. Користувач може легко впевнитись, що виконується саме операція копіювання за допомогою вказівника, який відображається біля курсору миші у вигляді знака "+". У випадку, коли копіювання здійснюється за допомогою правої клавіші миші, в контекстному меню, що з'являється після відпускання клавіші миші, потрібно вибрати команду Copy Here (Копировать | Копіювати);

• при використанні для копіювання об'єктів буферу обміну даними, відмінність від операції перенесення полягає в тому, що об'єкт не вирізається в буфер (командою Cut (Вырезать | Вирізати)), а копіюється командою Сору (Копировать | Копіювати) або ж за допомогою піктограми. j, чи комбінацією клавіш Ctrl+C;

• замість піктограми Move To використовується піктограма j> (Copy To) або в панелі задач вікна папки Copy the selected items (Копировать выделенные объекты | Копіювати виділені об'єкти) (Copy this file (Копировать файл j Копіювати файл) для одного файлу або Copy this folder (Копировать
папку | Копіювати папку) для папки).

Ще однією потужною можливістю при копіюванні об'єктів є використання команди Send To (Отправить | Надіслати) з контекстного меню, або з пункту меню File (Файл). При її виборі відкривається підменю з можливими адресами, за якими можна швидко скопіювати об'єкти. Це, перш за все, дисководи, робочий стіл, папка My Documents (Мои документы | Мої документи), носій Flash-пам'яті та CD-RW drive (CD-RW дисковод I Дисковод CD-RW) - диск створюваний в CD-RW-приводі.

32. Характеристики вірусів та способи їх зараження.

Отже, Комп'ютерний вірус - це спеціальна програма, або сукупність машинного коду, яка здатна розмножуватись.

1. Поділ вірусів за середовищем їх розповсюдження:

· завантажувальні віруси - це найбільш небезпечна група вірусів, що заражають завантажувальні сектори (доріжки) логічних та фізичних дисків.

· файлові віруси - ці віруси заражають файли різних типів найчастіше це виконуючі файли.

· завантажувально - файлові віруси вражають код завантажувальних секторів і код файлів системних.

· віруси сімейства Ріг - використовують інформацію про файлову структуру і виконуються при операціях над каталогами.

· Мережеві віруси - це віруси, що поширюються як сукупність машинного коду в комп'ютерних мережах.

2. Класифікація комп'ютерних вірусів за алгоритмом роботи:

· віруси супутники - створюють копію ЕХЕ файлу із розширенням СОМ і записуються туди самі. Коли з командної стрічки DOS завантажується такий файл, то розширення не вказують. Як правило першим завантажується СОМ файл, тобто вірус.

· віруси "черв'яки " - поширюються в комп'ютерних мережах та в оперативній пам'яті у вигляді машинного коду. Вони ніби черв'яки проникають в оперативну пам'ять ПК через комп'ютерну мережу.

· студентські віруси - це віруси, які мають в собі багато помилок і написали початківці.

· віруси "невидимки '' - перехоплять звертання антивірусної програмами, до заражений ділянок диску і направляють її на незаражені.

· віруси "паразити " - використовують вміст виконуючих файлів, витираючи частину інформації і записують себе.

· Ретровіруси - це звичайні файлові віруси, які прагнуть заразити антивірусні програми, знищують їх або роблячи непрацездатними.

· віруси таймери - очікують лише певного часу (певної години дня) лише тоді
спрацьовують.

3. Поділ вірусів за деструктивною дією:

· нешкідливі віруси - це віруси, які не приносять ніякої шкоди, а просто себе
копіюють багато разів заповнюючи диски, або загромаджуючи оперативну
пам'ять.

· дуже небезпечні віруси - це віруси, дія яких супроводжується знищенням інформації (файлів, каталогів, форматування цілих дисків).

· дуже небезпечні віруси - це віруси, дія яких супроводжується знищенням інформації.

4. Класифікація вірусів за пришитом дії:

· резидентні - це віруси, що завантажуються в оперативну пам'ять і постійно там знаходяться, аж до включення живлення чи перезавантаження ПК.

· не резидентні - це віруси, дія яких короткочасно завантажуються в пам'яті, виконують потрібні дії і вивантажується у файли.

5. Поділ вірусів за місцем втілення у файли:

• на початку файлу:

• в середині файлу;

• в кінці файлу.

33. Основні можливості антивірусних програм.

Комп'ютерним вірусом називається спеціаль­но написана програма, призначена для заподіяння руйнівних дій. Він може розмножуватися, вбудову­ватися в інші програми під час запуску інфікованої програми на виконання.

Віруси можна класифікувати за такими основними ознаками: середовище існування; спосіб зараження середовища існування; ступінь впливу; особли­вості алгоритму.

Залежно від середовища існування віруси розподіляються на мережні, файлові, завантажувальні й файлово-завантажувальні. Мережні віруси поширюються по комп'ютерних мережах. Файлові віруси або вбудовуються у виконувані файли (найпоширеніший тип вірусів), або створюють файли-двійники (компаньйон-віруси), або використовують особливості організації файлової системи (link- віруси). Завантажувальні віруси записують себе або в завантажувальний сектор диска (boot- сектор), або в сектор, який містить системний завантажник вінчестера (Master Boot Record), або змінюють покажчик на активний boot-сектор. Файлово-завантажувальні віруси заражають як файли, так і завантажувальні сектори дисків.

За способом зараження середовища існування віруси розподіляються на резидентні й нерезидентні. Резидентный вірус під час інфікування комп'ютера залишає в оперативній пам'яті свою резидентну частину, що потім перехоплює звернення ОС до об'єктів зараження й впроваджується в них. Цей вид вірусу перебуває в пам'яті і є активним аж до вимикання комп'ютера або пере завантажування операційної системи. Нерезидентні віруси зберігають активність обмежений час.

За ступенем впливу віруси можна розподілити на безпечні, небезпечні, дуже небезпечні. Вплив безпечних вірусів обмежується зменшенням вільної. пам'яті на диску та графічними, звуковими й іншими ефектами. Небезпечні віруси можуть призвести до серйозних збоїв у роботі комп'ютера. В алгоритм роботи дуже небезпечних вірусів свідомо закладені дії, які можуть призвести до втрати програм, знищити дані тощо.

За особливостями алгоритму віруси важко класифікувати — можна відзначити найпростіші віруси (паразитичні), які змінюють уміст файлів і секторів диска, їх можна досить легко виявити й знищити; віруси - реплікатори (так звані черв'яки), що поширюються по комп'ютерних мережах; віруси-невидимки (стелс - віруси), які перехоплюють звернення ОС до уражених файлів і секторів дисків та підставляють замість свого тіла незаражені ділян­ки диска. Найбільш складно виявити віруси-мутанти, що містять алгоритми шифровки-розшифровки, через що копії того самого вірусу не мають жодного повторюваного ланцюжка байтів. Крім того, існують так звані квазивірусні, або «троянські» програми, не здатні до само поширення, однак дуже небез­печні, оскільки, маскуючись під корисну програму, руйнують завантажу­вальний сектор і файлову систему дисків.

Для виявлення, видалення й захисту від комп'ютерних вірусів розробле­но кілька видів спеціальних програм, які дозволяють виявити й знищити віруси. Такі програми називаються антивірусними. Розрізняють такі види антивірусних програм: програми-детектори, програми-лікарі, або фаги, про-грами-ревізори, програми фільтри, програми-вакцини, або імунізатори.

Програми-детектори здійснюють пошук характерної для конкретного вірусу послідовності байтів в ОС та у файлах; і в разі виявлення видають від­повідне повідомлення. Недоліком таких антивірусних програм є те, що вони можуть знаходити тільки ті віруси, які відомі розроблювачам.

Програми-лікарі, або фаги, не лише знаходять заражені вірусами файли, але й «лікують» їх, тобто видаляють із файлу тіло програми вірусу, повер­таючи файли у вихідний стан. Серед фагів виділяють поліфаги, тобто про­грами-лікарі, призначені для пошуку й знищення великої кількості вірусів. З огляду на те, що постійно з'являються нові віруси, програми-детектори й програми-лікарі швидко застарівають, і потрібне регулярне відновлення їх­ніх версій.

Програми-ревізори належать до найнадійніших засобів захисту від вірусів. Ревізори запам'ятовують вихідний стан програм, каталогів і системних ділянок диска тоді, коли комп'ютер не заражений вірусом. А потім періодично або за бажанням користувача порівнюють поточний стан із вихідним. Вияв­лені зміни виводяться на екран відео монітора. Як правило, порівняння ста­нів здійснюється відразу після завантаження ОС. Програми-ревізори мають досить розвинені алгоритми, виявляють віруси й можуть навіть відрізнити зміни версії програми, що перевіряється, від змін, внесених вірусом.

Програми-фільтри, або «сторожі*, являють собою невеликі резидентні програми, призначені для виявлення підозрілих дій під час роботи комп'юте­ра, характерних для вірусів. Такими діями можуть бути спроби корекції файлів із розширеннями СОМ і ЕХЕ; зміна атрибутів файлів; прямий запис на диск за абсолютною адресою; запис у завантажувальні сектори диска; завантаження резидентно! програми. У разі спроби будь-якої програми зробити зазначені дії «сторож» посилає користувачеві повідомлення й пропонує заборонити або дозволити відповідну дію. Програми-фільтри досить корисні, адже здатні виявити вірус на початковій стадії його існування до розмножен­ня. Однак вони не «лікують» файли й диски, для знищення вірусів потрібно застосувати інші програми, наприклад фаги.

Програми-вакцини, або імунізатори, — це резидентні програми, що запо­бігають зараженню файлів. Вакцини застосовують, якщо відсутні програми-лікарі, що «лікують» цей вірус. Вакцинація можлива тільки від відомих вірусів. Сьогодні програми-вакцини мають обмежене застосування.

Існує багато сучасних антивірусних програм.

Dr.Web. Один із найвідоміших у СНД антивірусів. Головною перевагою програми є її модульна структура, що дозволяє легко відключати непотрібні в цей момент компоненти без шкоди для загального рівня захисту ПК.

Kaspersky Antivirus Personal Pro. До складу AVP входять компоненти: Kaspersky Antivirus Scanner, Monitor, Inspector, Mail Checker і Rescue Disk. ' Усі компоненти програми скеровуються Kaspersky Anti-Virus Control Centre. AVP є дуже дієвим антивірусом із високою функціональністю, але надто громіздкий у використанні, до того ж потребує дуже потужного ПК для ком­фортної праці.

Eset NOD32. Продукт NOD32 тривалий час посідає перше місце в тесту­ваннях, проведених журналом Virus Bulletin. Програма несе гордий значок VB100 % (означає, що NOD32 знаходить і винищує всі відомі «мікроби»).

Norton Antivirus. Програма не обмежується пошуком одних лише ві­русів на вінчестері, вона успішно бореться з spyware- і adware-модулями, «троянськими кіньми», «звонилками» і т. д. Також Norton Antivirus може виявляти й блокувати віруси в переданих файлах Internet- комунікаторів (AOL Instant Messenger, MSN Messenger, Yahoo! Messenger), не говорячи вже про поштову кореспонденцію. Унікальна технологія Worm Blocking надійно захистить її від усіляких «червей», але тільки у випадку, якщо встановлено Outlook Express.

McAfee Virus Scan 8.0. Усе керування, відновлення й настроювання функ­ціонування Virus Scan здійснюються з McAfee Control Centre. Найцікавіша опція World Virus Мар стане постійно повідомляти про можливі епідемії й місця існування вірусів. До програми додаються модулі Quick Clean Lite і McAfee Shredder. Перший чистить жорсткий диск від тимчасових файлів, кеш браузера, помилкові ключі реєстру й загублених фрагментів файлів і одночасно забезпечує конфіденційність користувача в Мережі, видаляючи cookies і ярлики з папки History.

Grisoft AVG 7.0AVG 6.0 Free Edition. Головною перевагою цього антивірусу є наявність повнофункціональної безкоштовної версії, яка мало в чому поступається комерційній. До його послуг власне сканер, резидентний. сторож, модуль перевірки e-mail, планувальник і функція автоматичного відновлення.

UNA (Український Національний Антивірус). UNA створений українськимифахівцями, має в складі сканер, монітор, можливість підключення до поштових клієнтів, автоматизоване відновлення через Internet.

Способи протидії комп'ютерним вірусам можна розділити на кілька груп: профілактика вірусного зараження й зменшення передбачуваного збитку від такого зараження; методика використання антивірусних програм, у тому числі знешкодження й видалення відомого вірусу; способи виявлення й видалення невідомого вірусу.

34. Види комп’ютерних вірусів і принцип їх роботи.

Отже, Комп'ютерний вірус - це спеціальна програма, або сукупність машинного коду, яка здатна розмножуватись.

v віруси супутники - створюють копію ЕХЕ файлу із розширенням СОМ і записуються туди самі. Коли з командної стрічки DOS завантажується такий файл, то розширення не вказують. Як правило першим завантажується СОМ файл, тобто вірус.

v віруси "черв'яки " - поширюються в комп'ютерних мережах та в оперативній пам'яті у вигляді машинного коду. Вони ніби черв'яки проникають в оперативну пам'ять ПК через комп'ютерну мережу.

v студентські віруси - це віруси, які мають в собі багато помилок і написали початківці.

v віруси "невидимки '' - перехоплять звертання антивірусної програмами, до заражений ділянок диску і направляють її на незаражені.

v віруси "паразити " - використовують вміст виконуючих файлів, витираючи частину інформації і записують себе.

v Ретровіруси - це звичайні файлові віруси, які прагнуть заразити антивірусні програми, знищують їх або роблячи непрацездатними.

v віруси таймери - очікують лише певного часу (певної години дня) лише тоді спрацьовують.

v "Троянські" віруси (Trojans) здійснюють шкідливі дії замість оголошених легальних функцій, або разом з ними. Вони переважно не здатні на саморозповсюдження і передаються тільки при копіюванні користувачем. Часто ці віруси використовують в якості "шпигунів". Проникаючи по мережі на ПК, вони стараються "затаїтись" і "виявити" паролі користувача (особливо виходу в Internet) і передати їх господарю. Деякі троянські віруси готують фунт на зараженому ними ПК для проникнення без перешкод інших вірусів, що слідують за ними. Боротись з такими вірусами (особливо новими) досить важко, адже в їх коді немає ніякої деструктивної дії (не міняється розмір інших файлів, не форматуються диски), а навпаки вони стараються ніяк себе не проявити. Для боротьби з такими вірусами використовуються спеціальні програми Firewall (файл) - мережеві екрани, які під час підключення до мережі слідкують чи не пробує якась програма на ПК вийти в Internet. Якщо така спроба відбулась, то вона блокується і виводиться повідомлення, із запитом дозволу на таку операцію. Корисною функцією файл є те, що він може захистити не лише від троянських вірусів, але й від хакерських атак (з Internet).

35. Засоби захисту інформації на ПК при заражені вірусом.

Отже, Комп'ютерний вірус - це спеціальна програма, або сукупність машинного коду, яка здатна розмножуватись. Ситуація з вірусами корінним чином змінилася кілька років тому. Якщо до того часу кожен турбувався про безпеку власного ПК і власних даних, то із збільшення машин, із поширенням Internet проблема набула нових характеристик. Раніше віруси проникали на робочі місця, або з не ліцензованого програмного забезпечення, або з комп'ютерних ігор. Зараз шляхи розповсюдження вірусів значно розширились. З'явилось поняття макровірусу, тобто вірусів, що розповсюджуються через макроси. Макровіруси здатні повністю паралізувати роботу великої компанії. Друга проблема виникла завдяки Internet. Практично не має ніякої гарантії, що на поштових або файлових серверах разом з потрібною інформацією можна отримати декілька вірусів. Чим більше ПК підключається до комп'ютерних мереж, тим важче контролювати розповсюдження вірусів. Існують випадки коли через мережу вірус паралізує за короткий час роботу тисяч ПК.

Програма в середині якої знаходився вірус називаються зараженою. Коли така програма починає роботу, то спочатку отримує управління вірус. Він знаходить і заражає інші програми, а також виконує певні шкідливі дії (першим ділом псує файли, або таблиці розміщення файлів на диску). Після того, як вірус виконує ці дії він передає управління тій програмі, в якій він знаходиться, а програма працює, як звичайно.

Багато існує різновидів вірусів, що при запуску зараженої програми вірус залишається постійно в пам'яті комп'ютера і час від часу заражає програми та виконує шкідливі дії на ПК.

Коли ПК заражений вірусом, то відбуваються нетипові дії:

• деякі програми припиняють роботу, або починають працювати неправильно;

• на екран виводяться сторонні повідомлення, або символи;

• робота на ПК суттєво сповільнюється;

• деякі файли виявляються зіпсованими.

Види файлів, які можуть бути заражені вірусом:

виконуючі файли - файли з розширеним ім'ям СОМ і ЕХЕ. Вірус в заражений виконуючих файлах починає свою роботу при запуску тієї програми, в якій він знаходиться. Більш небезпечним є те, коли заражений command.com файли документів та шаблонів створених програмами Word та Excel, тобто макроси. Цей тип вірусів називають макровірусами.

Блок початкового зараження операційної системи і головний завантажувальний запис жорсткого диску. Вірус який заразив ці ділянки складається з II частин. Такий вірус починає свою роботу при початковому завантаженні операційної системи і є резидентним, тобто знаходиться в пам'яті ПК.

Драйвери пристроїв, тобто файли, які здійснюють програмне керування зовнішнім пристроєм.

Системні файли, тобто файли 10.SYS. VS DOS.SYS ці віруси заражають блоки початкового завантаження дисків при завантаженні ПК.

Профілактичні засоби захисту інформації:

З вірусами можна боротися не тільки до їх появлення, але і для профілактики та

захисту інформації на ПК:

· Перед застосуванням дискет обов'язково провірити їх на наявність вірусів. Не

завантажуйте не перевірених файлів, які отримані з Інтернету по електронній

пошті.

· Необхідно регулярно виконувати копіювання цінної інформації на зовнішні носії.

При копіюванні на гнучкі диски бажано мати резервні копії.

· Потрібно постійно здійснювати перевірку дисків та програмного забезпечення ПК за допомогою антивірусних програм.

· Постійно обновляти версії антивірусних програм.

36. Поняття стиснення та призначення програм архіваторів.

Стиснення (компресія) даних — це процес перетворення даних, при якому зменшується надмірність у їх поданні і, відповідно, обсяг пам'яті для їх

збереження.

Застосовуються різні методи стиснення даних.

Усі їх можна розділити на дві групи — стиснення - без втрат та стиснення із втратами. У випадку стиснення без втрат розпаковане повідомлення точно повторює вхідне (так можна опрацьовувати будь-які дані). Стиснення із втратами можливе тільки в тих випадках, коли допустимі деякі спотворення (які саме, залежить від конкретного типа даних).

Практично всі методи стиснення без втрат засновані на одній із двох ідей. Одну з них було вперше застосовано в методі стиснення текстової інформації, запропонованому в 1952 р. Хафманом. Ідея методу полягає в тому, що коли для найбільш розповсюджених символів використовувати більш короткі коди (менші за 8 бітів), а для менш розповсюджених — довгі (понад 8 бітів), то текст в цілому займе менше пам'яті, ніж у разі стандарт­ного кодування.

Деякі методи стиснення базуються на підрахунку послідовностей байтів, що повторюються. Найпростішим із них є RLE (Run-Length Encoding) — ко­дування довжини послідовності.

Інші методи засновані на одноразовому запису послідовності байтів, яка багаторазово повторюється, в особливу таблицю з подальшим зазначенням: «взяти стільки-то байтів із такого-то місця таблиці».

Методи стиснення без втрат зменшують обсяг даних не надто сильно. Як правило, коефіцієнт стиснення не перевищує 1/3—1/4. Набагато кращі ре­зультати можна отримати, використовуючи стиснення із втратами.

Наприклад, людський зір дуже відчутний до змін яскравості й набагато менше — до змін колірного тону. Отже, під час стиснення фотографічних зображень можна вилучити інформацію про колір частини пікселів, а під час розпакування визначати його за сусідніми пікселями. На практиці частіше застосовується метод, що використовує більш складний алгоритм опрацю­вання даних,— JPEG. Він дозволяє стискати зображення в десятки разів. З урахуванням особливостей сприйняття людиною інформації будуються та­кож методи стиснення із втратами відео зображень (найбільш поширені зараз методи MPEG) та звуку.

Одним із найбільш розповсюджених видів сервісних програм є програми - архіватори, призначені для упакування файлів шляхом стиснення даних, які зберігаються в них.

Архівний файл (архів) — це спеціальним чином організований файл, що містить у собі один або кілька файлів у стиснутому або нетиснутому вигляді та службову інформацію про імена файлів, дату й час їхнього створення або модифікації, розмір тощо.

Архівування (упакування) — процес поміщення вихідних файлів в ар­хівний файл.

Розархівування (розпакування) — процес відновлення файлів з архіву в такому самому вигляді, який вони мали до вміщення в архів.

Нині застосовується кілька десятків програм - архіваторів, що відрізня­ються своїми функціями і параметрами роботи. Найбільш популярними
є WinZip, WinRar.

Функції архіваторів:

— уміщення файлів в архів;

— витягання файлів з архіву;

— перегляд змісту архіву;

— пересилання файлів в архів і з архіву (після пересилання файли з джерела видаляються);

— архівування каталогів;

— перевірка цілісності архіву;

— відновлення ушкоджених архівів;

— захист архіву за допомогою пароля тощо.

Численні архіватори можуть створювати багатотомні архіви. Том — це складова частина заданого об'єму багатотомного архіву. Програми - архіватори також дозволяють створювати й саморозпаковувані архіви, які для витя­гання файлів не потребують спеціальних програм, оскільки ці архіви містять програму розпаковування.

Приклад. За допомогою програми - архіватора WinRAR виконати такі дії.

1. Створити архівний файл help.rar, помістити в нього файли, що почина­ються символом d із розширенням .hip диска С: папки WINDOWS, папки HELP (C:\WINDOWS\HELP).

2. Додати в архів усі файли, що починаються символом с із розширенням hlр цього каталогу.

3. Переглянути вміст архіву.

4. Визначити ступінь стиснення файлів.

5. Витягти файл calc.hlp архіву HELP.

6. Видалити з архіву файл clipbrd.hlp.

Поиск по сайту: