Практичне завдання №20

Функціональні клавіші робота з ними.

Змініть активність диска. Виберіть в одному із вікон каталог TEMP і активізуйте його в каталозі TEMP, папку назвою групи,в папці з назвою групи, створіть файл з своїм ім’ям і вмістом назви предмету. Перейменуйте файл з своїм іменем на Проба. Скопіюйте файл проба у над каталог. Вилучіть файл у каталозі скористайтесь підказкою. Виведіть на екран меню користувача. Заберіть одну із панелей.

Відповіді на запитання запитання.

1. Сучасні програми та поділ їх за функціональним призначенням.

За функціональним призначенням сучасні програми можна поділити на такі групи оскільки кількість програм просто величезна, то така класифікація є досить умовною):

•операційні системи (ОС) - набір програм, що завантажують ПК і керують його роботою, аж до вимкнення живлення, їх завданням також є надання ресурсів апаратної частини ПК прикладним чи іншим програмам;

Операційні системи бувають:

ü однозадачні - це такі ОС, в яких одночасно може бути запущена на виконання лише одна задача (програма);

ü багатозадачні - це такі ОС, в яких одночасно може бути запущено на виконання декілька задач, що будуть виконуватись паралельно, незалежно одна від одної.

•прикладні програми - окремі програми чи пакети програм, що призначені для вирішення конкретних користувацьких завдань. До прикладних програм належать текстові редактори, електронні таблиці, програми для створення презентацій, web- сторінок, графині та музичні редактори, системи автоматизованого проектування і тд;

•сервісні програми та утиліти - програмні засоби, що забезпечують компресію-декомпресію інформації, антивірусні програми, програми для обслуговування дисків, програми-оболонки (файлові менеджери), різні переглядачі та ін.;

•мови програмування - спеціальні програми (пакети програм) за допомогою яких програмісти створюють нові програми. Мови програмування в загальному поділяють на два рівні - низький (програма в них - це сукупність команд наближена до кодів процесора) та високий (програма написана певною мовою, яка при виконанні перетворюється (компілюється) в коди процесора). Крім цього мови програмування високого рівня бувають загального використання (Pascal, Delphi, С, С++, Visual Basic) та спеціалізоване (Java, Auto lisp).

2. Призначення та різновид операційних систем.

Операційна система (ОС) - це група програм, які здійснюють завантаження ПК, та керують його роботою протягом всього сеансу, аж до відключення живлення. Операційні системи бувають:

• однозадачні - це такі ОС, в яких одночасно може бути запущена на виконання лише одна задача (програма);

• багатозадачні - це такі ОС, в яких одночасно може бути запущено на виконання декілька задач, що будуть виконуватись паралельно, незалежно одна від одної.

До однозадачних ОС відносять так звані клони DOS, до них відносяться: MS-DOS, DR-DOS, PC-DOS і деякі інші. До багатозадачних відносяться: OS/2, WINDOWS NT, WINDOWS 95 та інші.

У окрему групу можна виділити ОС, що спеціально розроблені для робочих станцій та серверів, до яких відносяться: UNIX, LINUX, SIRIUS,WINDOWS NT, Novell NetWare і ін.

Для ПК типу Macintosh розроблені свої типи ОС, найбільш поширена з яких, Мас OS. Серед всіх перерахованих ОС "найстарішою" є UNIX, яка розроблена понад ЗО років тому. Пройшовши такий довгий шлях, ця ОС зараз доведена практично до досконалості. Вона надзвичайно високопродуктивна та надійна. Але разом з тим основним її недоліком є дуже високі вимоги до апаратного забезпечення ПК.

Перші ПК, створені в другій половині 70 років, були побудовані на 8-розрядних мікропроцесорах Дпїеі 8080, Motorola 6800, Zolog Z-80 і використовували відповідні примітивні ОС. Найпопулярнішою операційною системою того часу для персональних комп'ютерів була 8- розрядна СР/М-80 (Control Program for Microcomputers) фірми Digital Research.

Вже на початку 80, з'являються 16-розрядні комп'ютери, для яких потрібна була нова операційна система. Фірма Digital Research не була готова запропонувати IBM 16-розрядну операційну систему. Тим часом маленька на той час програмістська компанія Microsoft,

керована молодим енергійним програмістом Білом Гейтсом (Bill Gates), встигла придбати права на 16-розрядну систему 86-DOS у компанії Seattle Computer Products.

Гейтс переконав IBM перейти на виробництво ПК на базі 16 розрядного процесора. Так з'явився альянс корпорації IBM з фірмою Microsoft, що визначив подальшу долю розвитку IBM -сумісних ПК. Завдяки цьому фірма Microsoft з часом, перетворилась у найбільшу в світі фірму з виготовлення програмного забезпечення. Абревіатура DOS означає Disk Operation System - дискова операційна система. Програми розроблені для СР/М-80, виявилось достатньо легко модифікувати для роботи під 86-DOS. Microsoft переробила 86-DOS і під маркою MS-DOS запропонувала фірмі IBM..

Таким чином у серпні 1981 року почалося постачання комп'ютерів IBM PC з операційною системою DOS під назвою PC-DOS 1.0, яку пізніше почали називати MS-DOS 1.0.

Інтерфейс користувача MS-DOS з першої версії був орієнтований на використання командної стрічки символьного режиму. Починаючи з цієї версії, всі команди DOS розбиті на два типи - зовнішні, записані в окремі виконавчі файли, і внутрішні, код та імена яких вмонтовані в командний процесор. Введено спеціальний файл AUTOEXEC.BAT, який при завантаженні система автоматично виконує певну послідовність команд.

Для роботи MS-DOS 1.0. потрібно 64 К пам'яті, сама система займала всього 8 К на диску. Для завантаження програм і обробки даних система дозволяла користуватися 640К з 1 М адресного простору мікропроцесора 8088, це на той час було дуже багато. Дана ОС підтримувала тільки один тип магнітних носіїв - 5,25-дюймові дискети ємністю 160 К (SS).

В травні 1982 року була випущена PC-DOS 1.1. яка дозволяла працювати з двосторонніми дискетами ємністю 320 К. Потрібно сказати, що контракт з IBM не дозволяв фірмі Microsoft пропонувати MS-DOS іншим виробникам персональних комп'ютерів, і тому влітку 1982 року ту ж саму версію ОС під ім'ям MS-DOS 1.25 було випущено для Texas Instruments, Compaq Computer та інших фірм, які приступили до виготовлення IBM PC - сумісних комп'ютерів.

MS-DOS 2.0 була випущена в березні 1983 року разом з комп'ютером IBM PC XT, працювала з дискетами об'ємом 360 К і 10-мегабайтними жорсткими дисками. З появою дисків таких розмірів, виникла потреба у впорядкуванні інформації. Тому у цій версії введено поняття каталогу та ієрархічної деревовидної структури каталогів. У MS-DOS 2.0 з'явилась можливість завантажувати в ОП додаткові драйвери для роботи із тими пристроями вводу-виводу, підтримка яких ядром операційної системи не передбачена. Поряд із цим з'явився файл CONFIG.SYS, в який можна було вносити параметри конфігурування ОС.

Версія MS-DOS 2.0 займала 24 К оперативної пам'яті і вимагала для роботи 128 К вільної пам'яті. Найбільш стабільною серед реалізацій MS-DOS другого покоління була версія MS-DOS2.il.

MS-DOS, версій третього покоління, з'явились одна за одною MS-DOS 3.0 (серпень 1984 p.), MS-DOS 3.1 (листопад 1984 p.), MS-DOS 3.2 (грудень 1985 p.) і MS-DOS 3.3

(квітень 1987 p.) - стало важливим етапом в історії розвитку MS-DOS. З одного боку, система увійшла в добу свого найбільшого розквіту і отримала широке розповсюдження, особливо версія MS-DOS 3.3, а з іншого реально окреслила межі можливостей MS-DOS. Тоді стало зрозумілим, що не так довго чекати того' часу, коли MS-DOS зійде з ринку операційних систем.

Звичайно, нове покоління MS-DOS мало багато вдосконалень. Наприклад, MS-DOS 3.2 підтримувала 3-дюймові 720-кілобайтні дискети і логічні розділи жорстких дисків об'ємом до 32 М, a MS-DOS 3.3 підтримувала 3-дюймові 1,44-мегабайтні дискети. В порівнянні з минулими версіями вона була більш надійною і стабільною.

Початок морального старіння MS-DOS

Як і всі попередні версії MS-DOS 3.3, не могла працювати з додатковими ресурсами мікропроцесорів 80286 і випущеного вже на той час 80386, використовуючи все ті ж 640 К оперативної пам'яті. Причиною такого консерватизму була основна вимога до нових версій цієї ОС - всі вони повинні були успішно працювати з програмами, випущеними в період існування більш старих версій. Це вже тоді сприяло зародженню перших ознак морального старіння MS-DOS.

Ще одним недоліком MS-DOS був надзвичайно примітивний користувацький інтерфейс, який замикався на командній стрічці. Тоді, як на ринку вже з'явився комп'ютер Macintosh фірми Apple з надзвичайно зручним графічним користувацьким інтерфейсом (Graphics User Interface, GUT), що мав вигляд набагато кращий ніж командна стрічка IBM.

Основні функції ОС полягають у забезпеченні декількох видів інтерфейсу: інтерфейс між користува­чем і апаратними засобами комп'ютера (інтерфейс користувача); інтерфейс між різними видами програмного забезпечення (програмний інтерфейс); ін­терфейс між програмним і апаратним забезпеченням (апаратно-програмний інтерфейс).

Крім основних (базових) функцій, ОС можуть надавати різні додаткові функції: можливість підтримувати функціонування локальної комп'ютерної мережі без спеціального програмного забезпечення; забезпечення доступу до основних служб Інтернету засобами, інтегрованими до складу ОС; наявність засобів захисту даних від несанкціонованого доступу, перегляду й внесення змін; можливість оформлення робочого середовища ОС, у тому числі й засо­бами, що належать до категорії мультимедіа; можливість забезпечення ком­фортної почергово! роботи різних користувачів на одному ПК із збереженням персональних настроювань робочого середовища кожного з них; можливість роботи з комп'ютером для осіб із фізичними обмеженнями, пов'язаними з органами зору, слуху та ін.

На цьому можливості ОС не вичерпуються. У міру розвитку апаратних засобів обчислювальних систем і засобів зв'язку функції ОС безупинно роз­ширюються, а засоби виконання удосконалюються.

Основу графічного інтерфейсу Windows становить організована й добре продумана система вікон та інших графічних об'єктів. Вікна на екрані моні­тора (на електронному робочому столі) аналогічні аркушам паперу, що розта­шовуються на столі й містять яку-небудь інформацію.

Основні елементи інтерфейсу Windows:

— робочий стіл — робоча ділянка екрана, на якій відображаються вікна (у тому числі діалогові), значки й меню;

— значки — являють собою посилання на програми або документи;

— панель задач, за замовчуванням відображається в нижній частині екрана, панель, на якій перебуває кнопка Пуск, за допомогою кнопок на панелі задач можна перемикатися між запущеними програмами. Крім того, па­нель задач можна сховати, перемістити до певного краю робочого стола, настроїти її в інший спосіб;

— кнопка Пуск — вихід у головне командне меню Windows;

— кнопка швидкого запуску — панель інструментів, які настроюються, до­зволяє згортати всі вікна на робочому столі й запускати програми одним клацанням кнопкою миші. Можна додавати на цю панель кнопку для запуску вибраних програм;

— кнопка задачі — кнопка, що з'являється на панелі задач і відповідає ви­конуваному додатку;

— ділянка повідомлення (панель індикації) — ділянка на панелі задач праворуч від кнопок задач. Тут відображається поточний час, а також значки, які забезпечують швидкий доступ до деяких програм, таких як програми зміни гучності звуку й керування живленням. Деякі значки можуть відображатися тимчасово, зважаючи на стан задач. Наприклад, після відправлення документа на друк у ділянці повідомлення відобража­ється значок принтера, що зникає по закінченні друкування.

У середовищі Windows існує множина об'єктів, з якими працює користу­вач, наприклад з об'єктами файлової системи, з об'єктами графічного інтер­фейсу й т. д.

Додаток — комплекс взаємозалежних програм для створення й модифі­кації об'єктів (документів), а також для керування об'єктами певного типу.

Об'єктами, створюваними в середовищі додатка, можуть бути тексти, таблиці, рисунки, звуки й т. п. У середовищі Windows такі об'єкти назива­ються документами..

Розрізняють кілька типів вікон, вигляд яких на екрані монітора визнача­ється відображуваною в них інформацією. Структура цих вікон виконана відповідно до розробленого стандарту. Такими типовими вікнами є вікно додатка, вікно документа, діалогове вікно. Вікно довідкової системи, що також є типовим,— це різновид діалогового вікна, але в ньому додатково пе­редбачена можливість використання гіперпосилань для швидкого переходу до різних розділів довідки.

Вікно додатка відображає інформацію додатка. Вікно документа завжди вкорінене у вікно додатка. За структурою воно нагадує вікно додатка, але є іс­тотно простішим. Діалогове вікно служить для настроювання параметрів ОС або додатка, а також виводить необхідні в процесі роботи повідомлення. Воно виводиться додатком або ОС Windows на екран щоразу, коли користувачеві треба уточнити вибрану ним дію.

Якщо відкрито кілька вікон додатків або документів, то користувач може працювати лише з одним із цих вікон. Це вікно називається активним, його заголовок виділяється кольором. Інші вікна виявляються неактивними. Якщо вікна перекриваються, активне вікно закриває всі інші. Щоб змінити розташування всіх відкритих вікон, необхідно виконати такі дії: клацнути правою кнопкою миші на порожнє місце на панелі задач, вибрати команду Окна каскадом, Окна слева направо або Окна сверху вниз. Вікна, згорнуті в кнопки на панелі задач, на екрані не відображаються; щоб відновити попе­редні розміри й положення вікон, необхідно клацнути правою кнопкою на порожнє місце на панелі задач і вибрати команду Отменить Каскадом або Отменить Окна рядом.

Щоб згорнути всі вікна в кнопки на панелі керування, необхідно натисну­ти кнопку Свернуть все окна на панелі задач. Згорнуті вікна на панелі

задач відображаються кнопками, а діалогові вікна ховаються. Щоб відновити всі вікна й діалогові вікна, необхідно натиснути кнопку повторно.

Щоб створити копію активного вікна, необхідно натиснути на клавіші ALT+PRINT SCREEN. Щоб скопіювати весь екран у тому вигляді, який він відображається на моніторі, слід натиснути клавішу PRINT SCREEN.

Для переміщення вікна потрібно встановити покажчик миші на рядок заголовка та, не відпускаючи її, перетягнути вікно в потрібне місце. При цьо­му переміщається не саме вікно, а лише його контур, що позначає майбутнє розташування. Якщо відпустити кнопку миші, відбудеться фактичне перемі­щення вікна.

Сторони й кути вікна можна використати для зміни його розмірів. Для зміни розмірів активного вікна за допомогою миші потрібно помістити по­кажчик миші над краєм вікна або його кутом так, щоб покажчик змінив свою форму на подвійну стрілку. Натиснувши ліву кнопку миші й не відпускаючи її, можна перетягти край вікна або його кут у нове положення — при цьому відобразиться контур, який змінює свої розміри. Коли кнопка миші буде від­пущена, відбудеться закріплення нових розмірів вікна. Зміна розмірів вікна допускається лише в тому випадку, якщо воно не розкрите на весь екран.

У будь-якому вікні для управління його розташуванням на екрані є три кнопки, розташовані у верхньому правому куті вікна. Для виконання відпо­відної дії кожну з кнопок потрібно натиснути, тобто один раз на ній клацнути мишею.

Кнопка згортання дозволяє забрати вікно з екрана. У разі згортання

вікно додатка перетворюється в прямокутну кнопку на панелі задач. У лівій частині цієї кнопки розташований значок відповідного додатка, а в правій — назва програми. Слід врахувати, що додаток продовжує виконуватися. Таким чином, кнопка згортання служить для того, щоб тимчасово забрати вікно з екрана й звільнити місце на робочому столі. Щоб знову розгорнути вікно раніше згорнутого додатка, досить клацнути по його кнопці задач.

Кнопка розгортання дозволяє розгорнути вікно додатка так, щоб воно

заповнило весь екран. Після того, як вікно розгорнуте, зображення на кнопці міняється: тепер можна побачити два маленьких віконця — у такому вигляді кнопка служить для відновлення вихідних розмірів вікна.

Кнопка закриття служить для повного завершення роботи з додатком

і закриття його вікна.

Стандартні елементи, що становлять вікно будь-якого додатка:

— заголовок вікна (відображає назву додатка);

— кнопка системного меню (викликає команди зміни розмірів вікна та його переміщень);

— кнопки Свернуть, Развернуть (Восстановить) і Закрыть (дублюють коман­ди системного меню й служать для прискорення їхнього виклику);

— керуюче (основне) меню програми, що містить імена спадних меню; роз­ташовується безпосередньо під рядком заголовка вікна, якщо клацнути

по одній із назв, то розкриється меню, що містить список команд (спадне меню), виділення деяких із цих команд розкриває додаткові підменю;

— спадне меню (містить групи команд, об'єднаних за функціональним призначенням, є доступні й недоступні команди, виконати можна тіль­ки доступні команди, назви яких відображаються чорним кольором). Назви недоступних команд позначені тисненим шрифтом світло-сірого кольору. Назва команди з трьома точками говорить про те, що для її ви­конання буде виведене діалогове вікно, у якому можна буде визначити додаткові параметри або ввести необхідні дані. Команди, ліворуч від назви яких перебувають мітка або галочка, працюють як перемикачі або прапорці: якщо вони відображаються в меню, то відповідний режим увімкнений; якщо цю команду виконати ще раз, режим вимкнеться, а знак зникне;

— панелі інструментів (являють собою лінійки командних кнопок для швид­кого вибору найбільш часто використовуваних команд);

— робоче поле (містить створювані в цьому додатку документи, які можуть займати весь екран, а можуть бути згорнуті в значки);

— рядок стану (містить інформацію про режими роботи додатка).

Стандартний вид вікна документа більшості додатків:

— робоче поле (створює документ засобами додатка);

— вертикальні й горизонтальні смужки прокручування (з'являються в до­кументах, які займають місця більше, ніж площа робочого поля, служать для перегляду документа за вертикаллю й горизонталлю);

— заголовок вікна документа (відображає його назву, що збігається з ім'ям файлу);

— кнопка системного меню й кнопки Свернуть, Развернуть (Восстановить) і Закрыть (мають те саме значення, що й у вікні додатка).

Піктограма (іконка, значок) — невеличкий малюнок, відображуваний на екрані для подання об'єкта, із яким користувач може виконувати певні дії. Те, що ми робимо зі значком, насправді робимо з об'єктом. Іконки дозволяють швидко знайти потрібну програму або визначити, який додаток опрацьовує даний документ. Ярлик — посилання на будь-який елемент, доступний на комп'ютері або в мережі, такий як програма, файл, папка, диск, веб - сторінка, принтер або інший комп'ютер. Ярлики можна розміщати в різних ділянках, таких як робочий стіл, меню Пуск або конкретні папки.

3. Поділ команд MS-DOS на групи.

Всі команди, що використовуються в MS-DOS поділяють на дві групи:

• внутрішні команди;

• зовнішні команди.

Внутрішні команди записані в командний процесор (command.com). Оскільки, цей файл при завантаженні ПК автоматично завантажується в оперативну пам'ять і постійно знаходиться там, то внутрішні команди можуть виконуватися на будь-якому ПК з операційною системою MS-DOS. '

Зовнішні команди, на відміну від внутрішніх, записані в окремих файлах, імена яких співпадають з назвою команд. Тобто для їх виконання необхідна наявність одно іменних файлів на диску. Ці команди розширюють можливості ОС, виконуючи додаткові та сервісні функції.

Слід зауважити, що для того щоб дана зовнішня команда виконувалась, потрібно, щоб відповідний їй файл не просто знаходився на ПК, а був присутній в активному каталозі, або в кореневому каталозі системного диску, або щоб шлях до нього був вказаний у спеціальній команді файлу autoexec.bat.

4. Внутрішні команди MS-DOS.

Команди для роботи з каталогами та дисками

Для зміни активності диску в режимі командного рядка використовують команду: <ім'я диску:> Enter Після виконання цієї команди відбувається перехід на вказаний диск у його поточний каталог.

Команда перегляду каталогу

Дана команда призначена для перегляду вмісту каталогу, тобто списку файлів та підкаталогів, що містяться в ньому.

Формат команди:

dir [шлях] [ключі] Enter

Ключі, які використовуються в команді перегляду каталогу,

/р - перегляд каталогу по екранних сторінках;

/w - перегляд списку файлів та підкаталогів в 5-ти колонках;

/s - перегляд каталогу та його підкаталогів всіх під рівнів,

/Ь - перегляд тільки списку файлів та підкаталогів, без вказання розміру, дати, часу створення та інших характеристик;

/L - перегляд списку, виводить імена файлів і навіть підкаталогів, з малих літер;

/с - відображає пропуски, як роздільники між тисячами байт в розмірі файлів. Цей ключ встановлено за замовчуванням і для його відміни потрібно задати /-с;

/d - аналогічний до ключа /w, але інформація додатково сортується по колонках;

/q - додатково відображає власника файлів {людину яка його створила);

/n - відображати імена файлів в крайній правій колонці;

/х - додатково виводить назви файлів і каталогів в DOS- форматі {імена до 8 символів);

/4 - відображає рік в даті файлів в чотири символьному форматі;

/о - перегляд каталогу з попереднім сортуванням файлів та підкаталогів за певними характеристиками.

Разом з даним ключем використовують додаткові під ключі

/оn - для сортування файлів та підкаталогів за іменами, в порядку зростання або спадання (-on),

/ое- для сортування файлів за розширеннями, в порядку зростання або спадання (-ое),

/os - для сортування файлів за розміром, в порядку зростання або спадання {-os),

/od - для сортування файлів за датою та часом створення (останньої модифікації), в порядку зростання або спадання (-od),

/оg - для сортування із розміщенням каталогів на початку списку або в кінці списку (-оп),

/а- для перегляду всіх файлів, з будь-якими атрибутами, що знаходяться в цьому каталозі. Разом з даним ключем використовують додаткові підключі

/ad -виводить список тільки каталогів,

/а а- виводить список тільки файлів з атрибутом "архівний",

/ah- виводить список тільки невидимих файлів,

/аг- виводить список тільки файлів з атрибутом "тільки для читання",

/as- виводить список тільки файлів з атрибутом "системний";

/t - виводить список, який посортований по полю часу. Він мас такі підключі:

/tс - посортувати по часу створення;

/tа - посортувати по часу останнього доступу (відкриття чи іншої операції);

/tw - посортувати по часу останнього запису файлу.

Команда створення каталогу

Команда створення каталогу мае наступний формат:

md [шлях\] ім'я каталогу Enter

або

mkdir [шлях\] ім'я каталогу Enter

Якщо не вказати шлях в даній команді, то каталог створиться в активному каталозі.

Команда зміни активності каталогу (переходу на інший каталог)

При роботі з деревом каталогів дуже важливим є переміщення по дереву каталогів, тобто зміна активності каталогу.

Формат команди:

cd [/d назва диску] шлях Enter

або

chdir [/d назва диску] шлях Enter

Зверніть увагу, що для зміни активності каталогу і переходу на новий диск потрібно вказати ключ /d і, після пропуску, назву диску. Така можливість була відсутня в попередніх версіях.

Команда знищення каталогу

При роботі на ПК, з часом виникає необхідність знищувати інформацію (файли, каталоги), яка користувачу стала не потрібною. Інакше носій інформації через певний час повністю б заповнився. Для знищення каталогів в консолі використовують команду:

rd [шлях\] ім'я каталогу [ключі] Enter

або rmdir [шлях\] ім'я каталогу [ключі] Enter Коли знищуємо каталог, що знаходиться в активному, то шлях до нього не вказується. Не можливо знищити каталог, якщо він є активним. В команді rd можна використовувати такі ключі: /s - знищити каталог з всіма його файлами та підкаталогами;

/q - використовується разом з попереднім ключем і забороняє вивід перепитування на знищення гілки дерева каталогів.

В попередніх версіях Windows та в DOS ключ /s не використовувався, але для знищення гілок дерева каталогів була присутня окрема зовнішня команда deitree.

Команди для роботи з файлами в консольному режимі.

Не менш важливими командами, які підтримуються в консолі є внутрішні команди для роботи з файлами. Головною з них є, звичайно, команда завантаження файлу на виконання, оскільки, без використання цієї команди неможливо уявити жоден сеанс роботи ПК. Команда завантаження файлу на виконання має наступний формат

[шлях \]ім'я файлу[.розширенням] [ключі] Enter

Якщо завантажуємо файл з активного каталогу, то [шлях] можна упустити. [Шлях] також не вказують, коли файл, що завантажується, знаходиться в кореневому каталозі системного диску, або шлях до його каталогу записано в спеціальній команді файлу autoexec.bat.

Розширення при завантаженні файлу вказувати не обов'язково і тому його практично завжди упускають. Варто також нагадати, що на ПК є лише три типи файлів, які можна запустити на виконання, це файли з розширеннями.exe,.com та bat (виконавчі та пакетні файли).

В деяких виконавчих файлах при завантаженні є можливість використовувати [ключі], для встановлення певних особливих, або додаткових режимів роботи.

Крім вже описаної команди завантаження файлу на виконання, для роботи з файлами використовуються такі внутрішні команди:

Команда перегляну вмісту файлу

Ця команда переглядає вміст файлу будь-якого типу в стандартних кодах. Якщо це звичайний текстовий файл, то можна буде прочитати текст записаний в ньому. В інших випадках буде виведено не зрозумілий користувачу текст в машинних кодах. Формат команди:

type [шлях \] ім'я файлу Enter

Якщо переглядаємо файл в активному каталозі, то шлях до нього вказувати не потрібно.

Команда знищення файлу чи груми файлів

Для знищення файлу в консолі існує спеціальна внутрішня команда, яка задається в такому форматі:

del [шлях \] ім'я файлу [/ключі] Enter

erase [шлях \] ім'я файлу [/ключі] Enter

Цією командою можна знищити, як один окремо взятий файл, так і декілька файлів одночасно, задавши для них так званий шаблон.

В консолях використовують два види символів шаблону, це: "*"- замінює будь-яку кількість символів; '?'- замінює не більше однієї літери.

Команда перейменування файлів та груп файлів

При роботі з файлами інколи виникає ситуація, коли потрібно змінити ім'я файлу. Для цього в MS-DOS існує внутрішня команда перейменування файлів, формат якої має вигляд:

геп [шлях \ ] ім'я файлу нове ім'я Enter або

rename [шлях \] ім'я файлу нове ім'я Enter

Для команди геп, як і для команди знищення файлів, можна застосувати шаблони, щоб перейменувати групу файлів одночасно. В цій команді не можна задавати новий шлях і тому вона не може переносити файли.

Команда копіювання файлів та груп файлів

Однією з основних та найчастіше використовуваних команд консолі є команда копіювання файлів та груп файлів.

Формат команди:

copy [шлях звідки \]ім'я файла [шлях куди \]нове ім'я [ключі] Enter

шлях звідки - це шлях до каталогу, з якого потрібно копіювати файли, причому, якщо файли

копіюються з активного каталогу, то "шлях звідки" не вказується;

шлях куди - це шлях до каталогу, в який будуть копіюватись файли. Якщо файли копіюються в

активний каталог, то "шлях куди" не вказується;

нове ім'я - не ім'я, яке буде мати файл після копіювання. Якщо воно не змінюється, то "нове Ім'я" не

вказується.

Якщо при копіюванні в деякий каталог там вже є файл з таким іменем, то ОС встановлює перепитування (overwrite), чи переписувати новий файл поверх існуючого (Overwrite proba.txt (Yes/No/All)?), пропонуючи: Y(Yes) - файл перепишеться поверх існуючого; N (No) - пропустити копіювання даного файла; А(АІІ) - переписати даний файл і всі наступні без попередження. В команді copy можна задати такі ключі:

/а - копіювати файли, поки програма не зустріне символ кінця текстового файлу (^AZ); /Ь - копіювати файли, ігноруючи символи кінця текстового файлу (^AZ); /v - проводити перевірку копії з оригіналом при копіюванні (верифікація інформації); /у - коли при копіюванні Ім'я файлу копії вже існує в цільовому каталозі, то він переписується поверх існуючого без перепитування;

/d - дозволяє створювати зашифровані файли;

/z - забезпечує копіювання мережевих файлів в режимі відновлення;

/п -при копіюванні новий файл записувати в форматі DOS (ім'я до 8 символів).

В команді copy, як і в командах геп та del можна застосувати шаблони, для копіювання групи файлів.

В різних консолях є зарезервовані слова, які означають певні зовнішні пристрої і тому їх не можна застосовувати при створенні Імені файлу. Коли таке слово застосувати у команді копіювання, то відбудеться виведення (введення) Інформації на (з) периферійний пристрій.

Найчастіше в команді copy застосовується службове слово PRN, що означає принтер. Якщо це слово застосувати замість шляху куди, то отримаємо команду роздруковування файлу на принтері:

copy [шлях звідки \]ім'я файла ргn Enter

Досить поширене в команді копіювання також слово CON (consol), що розуміється, як клавіатура або дисплей. Коли його записати замість "шляху звідки", то це сприймається, як клавіатура. Отримуємо, фактично, команду створення файлу:

copy соn [шлях куди \] ім'я файла Enter

Задавши цю команду, створюємо текст файлу, а в кінці натискаємо комбінацію клавіш Ctrl+Z, або F6 і тоді J.

Якщо соп встановити замість "шляху куди", то тут це слово сприймається, як дисплей. Відбудеться копіювання з файлу на дисплей, або Іншими словами перегляд файлу:

copy [шлях звідки \]ім'я файла con

Отже ми отримали команду аналогічну команді перегляду файлу - type. Коли задати команду:

Поиск по сайту: