АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Команда перенесення файлів та груп файлів і перейменування каталогів

Читайте также:
  1. III. Третій спосіб перенесення об'єктів
  2. Визволення території СРСР. Перенесення воєнних дій у країни південно-східної і центральної Європи
  3. Команда 1, Команда 2, Команда 3
  4. Команда замены (s)
  5. Команда и группа: особенности, различия, условия эффективности работы.
  6. Команда печати (p)
  7. Команда поиска контекста
  8. Команда чтения файла (r)
  9. Отличие Тургруппы, имеющей статус «КОМАНДА»
  10. Перейменування об'єктів
  11. Перейменування файлу

Інколи виникає необхідність перенесення одного чи декількох файлів з одного каталогу в Інший. Операція перенесення файлів відрізняється від копіювання тим, що при перенесенні, файли в каталозі — джерелі знищуються, а при копіюванні залишаються.

Формат команди:

move [шлях звідки \]ім'я файла шлях куди \ [ключі] Enter

Параметри в даній команді, аналогічні до описаних вище в команді сору. В команді move можна використовувати один з двох ключів:

/у - коли при перенесенні Ім'я файлу копії вже існує в цільовому каталозі, то буде виводитися перепитування для підтвердження перепису поверх існуючого без перепитування;

/-у - має протилежне значення до ключа /у, тобто не виводить перепитування.

Команда move у Windows ХР, на відміну від попередніх версій має ще одну важливу функцію - перейменування каталогів. При цьому використовується такий формат команди:

move [шлях \]ім'я каталогу нове ім'я каталогу [ключі] Enter

Сервісні внутрішні команди консольного режиму

Крім команд для роботи з каталогами та файлами в консольному режимі є ще група внутрішніх команд, які виконують загальні сервісні та інформаційні функції. До цих команд відносять:

1.CLS - очищення екрану. За цією командою відбувається очищення екрану від тексту інформації, при цьому залишається лише командний рядок, який розміщується у верхній частині екрану.

2.DATE - видача інформації про системну дату та її зміна. Виводиться поточна дата і пропонується записати нову дату в форматі "день-місяць-рік". У випадку, коли дату не потрібно міняти, одразу натискаємо Enter.

З.ТІМЕ - видача інформації про системний час та його зміна. При виконанні цієї команди виводиться поточний час. При потребі зміни поточного часу вводимо новий час в форматі "гг:хх:сс".

4. VER - видає версію ОС.

5.VOL - видає мітку та серійний номер диску:

Мітка диску - це набір латинських літер або цифр і символів "_"до 11 (але обов'язково починаючи з літери), що дає дискові умовне ім'я.

6. VERIFY on/off - вмикає (on) або вимикає (off) верифікацію інформації.

Верифікація - це порівняння копії з оригіналом на ідентичність при копіюванні (перенесенні). Проводиться для підвищення надійності при записуванні Інформації на диски, при виконанні операцій копіювання (перенесення).

Спеціальні символи, що використовуються в консольному режимі

В консольних командах можна використовувати спеціальні символи, що використовуються в парі Із стандартними внутрішніми командами.

Найбільш поширеною є команда — символ перенаправления виводу інформації. Наприклад, коли задати команду:

dir Windows /р

відбудеться звичний для всіх перегляд по сторінках каталогу Windows. Але, коли задати команду:

dir Windows /р > a.txt

то вивід на екран результатів роботи команди не відбудеться, а список файлів і каталогів буде записано у файл a.txt. Причому, якщо на диску раніше вже був файл з таким іменем, то вся інформація з нього знищиться, а запишуться туди результати виконання останньої команди. Коли на диску такого файла ще не існувало, то він створиться.

Для того, щоб записати у даний файл інформацію і при цьому, не знищити попереднього вмісту файла, використовують символи ">>":

У випадку, коли файл з таким іменем вже існує, нова інформація перепишеться в кінець цього файлу. Досить часто символ перенаправления Інформації використовують для перенаправления результатів роботи команди на зовнішні периферійні пристрої, наприклад на принтер:

dir DOS /о > prn

type proba.txt > prn

Команди, що наведені вище, виводять результати перегляду каталогу (файлу) не на екран, а пере направляють їх на принтер.

Досить часто використовується символ "І" (конвеєр), призначення якого, буде описане далі.

5. Операційна система MS-DOS. Версії MS-DOS.

Першою розробкою MS-DOS можна вважати операційну систему для персональних ЕОМ, створену фірмою Seattle Computer Products у 1980 р. Наприкінці 1980 р. система, спочатку названа QDOS, була модифікована і перейменована в 86-DOS. Право на використання операційної системи 86-DOS було куплено Корпорацією MICROSOFT, що уклала контракт із фірмою IBM, зобов'язуючи розробити операційну систему для нової моделі персональних комп'ютерів, що випускаються фірмою. Коли наприкінці 1981 р. новий комп'ютер IBM PC придбав широку популярність, його операційна система являла собою модифіковану версію системи 86-DOS, названу PC-DOS, версія 1.0.

Незабаром після випуску IBM-PC на ринку стали з'являтися персональні комп'ютери «схожі з PC». Операційна система цих комп'ютерів називалася MS-DOS, версія 1.0. Корпорація MICROSOFT надала в розпорядження фірм, що роблять ці машини, точну копію операційної системи PC-DOS, широко тепер застосовувану MS-DOS.

Єдиним серйозним розходженням цих систем було те, що називається «рівнем системи». Тобто для кожної машини необхідно було купувати свою операційну систему. Відмінні риси кожної системи міг виявити тільки системний програміст, у чиї обов'язки входила робота з «припасування» операційної системи до конкретної машини. Користувач, що працював на різних машинах, не відчував ніякої різниці між ними.

З моменту випуску операційні системи PC-DOS і MS-DOS удосконалювались паралельно й аналогічно. У 1982 р. з'явилися версії 1.1. Головною перевагою нової версії була можливість використання двосторонніх дискет (версія 1.0 дозволяла працювати тільки з односторонніми дискетами), а також можливість пересилання принтеровського виводу на інші пристрої. У 1983 р. були розроблені версії 2.0. У порівнянні з попередніми вони давали можливість використовувати жорсткий диск, забезпечували ускладнений ієрархічний директорій диска, включали вмонтовані пристрої для дискет і систему керування файлами.

MS-DOS версії 3.0, випущена в 1984 р., надавала поліпшений варіант обслуговування жорсткого диска і приєднаних до комп'ютера мікрокомп'ютерів. Наступні версії, включаючи 3.3 (що з'явилася в 1987 р.), розвивалися в тому ж напрямку.

6. Завантаження MS-DOS і основні компоненти.

Процес завантаження здійснюється в такий спосіб. Спочатку в пам'ять завантажується запис старту системи, потім - системні файли IO.SYS, MSDOS.SYS і COMMAND.COM.

При включенні машини (чи рестарті системи) керування передається програмі ROM (читання тільки пам'яті). Програма перевіряє правильність структури запису старту операційної системи на системному диску. Якщо запис знайдений і не містить помилок, то вона завантажується в пам'ять і одержує керування.

Запис старту перевіряє, чи є файли IO.SYS і MSDOS.SYS першими файлами на диску. Якщо результат перевірки позитивний, то файли завантажуються в пам'ять, причому вибирається вільна ділянка із наймолодшою адресою. Потім керування передається ініціалізуючому модулю файлу IO.SYS. Якщо файли записані в іншому місці чи їх нема на диску, на екрані з'являється повідомлення:

Non system disk

Replace and press any key

Ініціалізуючий модуль передає керування файлу MSDOS.SYS, що визначає початкові параметри буфера диску й області блоку керування даними, що використовуються при виконанні сервісних програм. Програми файлу також визначають статус і роблять ініціалізацію електронного устаткування комп'ютера. Після цього керування повертається в ініціалізуючий модуль IO.SYS.

Ініціалізуючий модуль перевіряє наявність файлу CONFIG.SYS у кореневому директорії системного диску. Якщо файл знайдений і містить дані про наявні дисководи, те зазначені дисководи запам'ятовуються в пам'яті.

7. Драйвери MS-DOS.

Два найважливіші компоненти електронного устаткування комп'ютера - його центральний процесор (CPU) і його пам'ять. Інші компоненти (дисководи, клавіатура, дисплеї, принтери і т.д.) є зовнішніми відносно комп'ютера. Ці зовнішні компоненти електронного устаткування називаються ПЕРИФЕРІЙНИМИ ПРИСТРОЯМИ чи просто ПРИСТРОЯМИ.

Зв'язок машини з периферійним пристроєм здійснюється в строго визначеному порядку. Кожному периферійному пристрою в операційній системі відповідає програма, що відповідає за його контакт із комп'ютером. Ці програми називаються ДРАЙВЕРАМИ.

Застосування драйверів

Одна з основних функцій операційної системи - це забезпечення групи працездатних драйверів, доступних системній і прикладній програмам. Якщо працюючій програмі необхідний контакт із периферійним пристроєм, то вона повідомляє операційній системі, який з пристроїв їй необхідний, і MS-DOS надає їй відповідний драйвер.

8. 9.Файл CONFIG.SYS. i AUTOEXEC.BAT.

Файли CONFIG.SYS та AUTOEXEC.BAT

Раніше вже відмічалося, що при завантаженні та пере завантаженні опера­ційної системи здійснюється пошук у каталозі системного диска і обробка файлів CONFIG.SYS та AUTOEXEC.BAT

У ці файли користувач може включати команди, які здійснюють необхідне настроювання системи.

У файлі CONFIG.SYS перераховуються драйвери зовнішніх пристроїв, які підминаються до ПК, вказується кількість одночасно відкритих файлів, кіль­кість буферів для обміну із зовнішніми пристроями та ін. Досить типова структура файла CONFIG.SYS має такий вигляд:

break=on

files=10

device=c:/sys/alfa.sys

device=c:/sys/vdisk.sys 40

device=c:/sys/ansi.sys

device=c:/sys/mouse.sys

device=c:/sys/epson.sys

buffers=5

У результаті виконання команд наведеного файла буде встановлено режим переривання програм при натисканні клавіш Ctrl-break, кількість одночасно відкритих файлів може досягати 10, кількість буферів для обміну із.зов­нішніми пристроям - 5, кількість підключених драйверів дорівнює 5. Драйвер АЬРА.ВУЗ забезпечує приймання з клавіатури та видачу на дисплей українських літер (або літер іншого алфавіту). Драйвер УВІЗК.8Т8 забезпечує створення у оперативній пам'яті віртуального диска. Драйвер ALFA.SYS роз­ширює управління клавіатурою і дисплеєм на основі програмованого набору кодів (так званих Esc - послідовностей). Драйвер MOUSE.SYS забезпечує роботу маніпулятора "миша", драйвер EPSON.SYS принтера типу ЕРSON для друку­вання українськими та російськими літерами.

Створювати віртуальний диск (псевдодиск) є сенс у тому випадку, якщо об'єм оперативної пам'яті, принаймні, не менше за 256 Кбайт. Основна перевага віртуального диска полягає у тому, що доступ до файлів цього диска відбувається набагато швидше, ніж до файлів жорсткого або гнучкого фізичних дисків. Крім того, наявність як би додаткового диска, створює додаткову зручність у роботі.

Віртуальних дисків у комп'ютері може бути створено декілька. Кожен з них позначається черговою літерою латинського алфавіту. У комп'ютерах без жорсткого диска 1-му віртуальному диску присвоюється ім'я с: наступному d: і т,д. У комп'ютерах із жорстким диском — 1-му диску – d:,наступному –e: і т.д. Деякі драйвери вимагають вказувати при їх визначенні у файлі CONFIG.SYS ще і об'єм пам'яті диска, що створюється. У розглянутому прикладі під віртуальний диск відведено 40 Кбайт. Підкреслимо, що не треба створювати диски малих об'ємів, бо такі диски неефективні в роботі.

При задаванні кількості буферів слід мати на увазі, що на кожен буфер витрачається 512 байт оперативної пам'яті. Водночас велика кількість буферів прискорює процес обміну із дисками. Для комп'ютерів із жорстким диском рекомендується створювати не менше ніж три буфери.

Файл AUTOEXEC.BAT обробляється автоматично зразу за обробкою файла CONFIG.SYS. У файл AUTOEXEC.BAT включаються команди, які здійснюють необхідне настроювання системи.

Наведемо приклад можливого змісту файла AUTOEXEC.BAT.

echo off

path a:/DISK/DONK;c:/

set COMSPEC=c:/COMMAND.COM

prompt $n$q

ver

mode BW80

fkeys

Команда echo off відключає "луну", тобто блокує виведення на екран текстів наступних команд даного файла.

У другому рядку визначається такий порядок пошуку програмних файлів: поточний каталог, потім каталог /DISK/DONK- диска а: і, нарешті, кореневий каталог на диску с;. Підкреслимо, що чим більше задано альтернативних каталогів, тим довше відбувається у них пошук файлів.

У третьому рядку команда set визначає шлях до файла COMMAND.COM

Команда prompt $n$q забезпечує виведення на екран запрошення опера­ційної системи, у якому міститься ім'я поточного дисковода та знак ">".

У п'ятому рядку файла записано команду ver яка виводить на екран повідомлення про версію операційної системи.

Командаmode BW80 переводить дисплей у режим чорно-білого зображення з довжиною рядка 80 символів.

Остання команда файла AUTOEXEC.BAT.викликає інший командний файл FKEYS.BAT, у якому за допомогою Еsс-послідовностей виникає переозначення деяких функціональних клавіш для швидкого набирання команд, що часто використовуються.

10. Структура робочого столу і лінійки задач у Windows.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.007 сек.)