 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Комунальні унітарні підприємства
Згідно зі ст. 78 ГК комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника — відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених Господарським кодексом та іншими законодавчими актами.
Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Статутний фонд комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації його як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду комунального унітарного підприємства встановлюється відповідною місцевою радою.
Найменування комунального унітарного підприємства повинно містити слова “комунальне підприємство” та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить дане підприємство.
Комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить.
Комунальне унітарне підприємство очолює керівник підприємства, що призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові.
Збитки, завдані комунальному унітарному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду.
Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених Господарським кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.
Таким чином, на відміну від державного унітарного підприємства, комунальне унітарне підприємство засноване на комунальній власності, тому утворюється компетентним органом місцевого самоврядування і, відповідно, входить до сфери управління цього органу.
Власник майна, створюючи комунальне унітарне підприємство і наділяючи його необхідною майновою базою, не втрачає прав на нього. Це майно залишається в комунальній власності, а комунальне унітарне підприємство має право господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або право оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Оскільки комунальне унітарне підприємство не є власником, це обумовлює необхідність виконання вказівок власника (відповідно до його компетенції) та узгодження з ним основних питань діяльності.
Особливістю формування статутного фонду комунального унітарного підприємства є завершення його утворення до державної реєстрації підприємства як суб'єкта господарювання. Цей фонд повинен бути не менше мінімального розміру, установлюваного відповідною місцевою радою.
Дві спеціальних вимоги пред'являються до найменування комунального унітарного підприємства: по-перше, воно повинно вказувати, що таке підприємство є комунальним, по-друге, містити вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить дане підприємство.
Відповідальність комунального унітарного підприємства за його зобов'язаннями настає за загальними правилами відповідальності, установленої для юридичної особи. Це підприємство не відповідає за зобов'язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить.
| Господарський кодекс України (ст. 93) за ознакою форми власності, на базі якої функціонують підприємства, виділяє такий їх різновид, як підприємства колективної форми власності. До них належать: - виробничий кооператив; - колективне підприємство (в т. ч. колективне сільськогосподарське підприємство); - унітарне дочірнє підприємство, створене виробничим кооперативом чи колективним підприємством; - унітарні підприємства, що створюються суб'єктами права колективної власності (споживчим товариством, релігійною організацією, громадською організацією та ін.). Особливості правового становища колективного сільськогосподарського підприємства (КСП) визначаються Законом України від 14.02.1992 р. “Про колективне сільськогосподарське підприємство” (далі - Закон): - підприємство корпоративного типу; - вимоги до змісту статуту КСП (ст. 4 Закону): найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності; порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому; принципи формування спільної власності та права членів щодо неї; порядок розподілу прибутку, отриманого від операцій із цінними паперами; загальні права та обов'язки членів підприємства; органи самоврядування (управління), права та обов'язки підприємства і його членів щодо використання й охорони земель, водних та інших природних ресурсів, виробничо-господарської, фінансової і трудової діяльності; питання оплати та охорони праці, соціальні гарантії; умови і порядок реорганізації та ліквідації підприємства; можливість включення й інших положень, що не суперечать законодавству України; - мінімальна кількість членів КСП законом не встановлюється проте вживання множини щодо засновників та членів КСП З Закону) дозволяє визначити цю кількість - щонайменше дві особи: - вимоги до членів КСП, це мають бути: фізичні особи (громадяни), які досягли 16-річного віку, беруть особисту трудову участь у господарській діяльності КСП і сплатили пай; - суперечливі положення Закону щодо правового титулу майна КСП (статті 7 і 9): об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, придбане на законних підставах майно, корпоративні права (частки у майні та міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є КСП); проте відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону, “майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам”; пай (як частка пайового фонду КСП) є власністю члена КСП і може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства (ч. 2 ст. 9 Закону); - розмір паю залежить від майнової та трудової участі членів КСП в його діяльності; щорічно члену КСП нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді (ці відносини регулюються статутом підприємства); - у разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі; - відсутність вимог до мінімального розміру майна КСП та його фондів (крім пайового); КСП самостійно визначає види, порядок формування та використання фондів і резервів; - до пайового фонду майна членів підприємства включаються вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та корпоративні права КСП в інших підприємствах та організаціях; уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 9 Закону); - органи управління КСП: (1) загальні збори членів КСП або збори уповноважених - вищий орган управління (затверджують статут підприємства, вносять до нього зміни та доповнення; вирішують питання про обрання правління, його голови та ревізійної комісії підприємства; приймають рішення про реорганізацію і ліквідацію підприємства, про його участь у господарських товариствах та господарських об'єднаннях; вирішують інші важливі питання діяльності підприємства); (2) правління (виконавчий орган); - обов'язковість створення органів контролю (ревізійної комісії) законом не передбачається; такі органи створюються відповідно до положень статуту, рішення загальних зборів/зборів уповноважених, внутрішніх документів КСП; - порядок ліквідації: прийняття відповідного рішення загальними зборами/зборами уповноважених та створення ліквідаційної комісії; пред'явлення кредиторами протягом встановленого ліквідаційною комісією строку (щонайменше два місяці) претензій до КСП; задоволення безспірних боргів (в першу чергу - борги перед бюджетами, установами банку і компенсація витрати на відновлення природного середовища, якому завдано шкоди ліквідованим підприємством, а також здійснюється капіталізація платежів, належних з КСП у зв'язку із заподіянням каліцтва або іншим ушкодженням здоров'я чи із смертю громадянина; в другу чергу - задовольняються інші беспірні претензії, заявлені протягом встановленого строку; в третю чергу - претензії, заявлені після закінчення встановленого строку (але до моменту завершення ліквідації КСП); з майна КСП, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, членам КСП видаються натурою (або грішми чи цінними паперами) паї. До категорії підприємств колективної форми власності також належать: - підприємства споживчої кооперації (ст. 111 ГК); - підприємства об'єднань громадян, релігійних організацій (ст. 112); - підприємства у формі господарських товариств (крім держав них та комунальних); - дочірні підприємства виробничих кооперативів та господарських товариств; - виробничі кооперативи. Підприємства колективної власності можуть бути унітарними та корпоративними (у формі виробничого кооперативу або господарського товариства). Підприємством корпоративного типу, що функціонує на базі колективної форми власності, є виробничий кооператив. Виробничий кооператив - це господарська організація корпоративного типу, яка створюється на добровільних засадах громадянами для спільного здійснення господарської (виробничої) діяльності з метою отримання доходу і діє на підставі статуту, на засадах членства, обов'язкової трудової участі в його діяльності, самоуправління та самофінансування. Нормативною основою діяльності виробничого кооперативу є відповідні положення ГК України (статті 94-110), ЦК України (статті 163-166), а також закони - загальний (Закон України від 10.07.2003 р. “Про кооперацію”) та спеціальний (Закон України від 17.07.1997 р. “Про сільськогосподарську кооперацію”). Положення ГК і ЦК з деяких питань (фонди кооперативу; принцип визначення частки (загального паю) члена кооперативу; основні засади розподілу прибутку кооперативу між його членами та ін.) відрізняються від положень пізніше прийнятого Закону “Про кооперацію”. Основні риси виробничого кооперативу, відповідно до Закону України від 10.07.2003 р. “Про кооперацію” (набув чинності з моменту його опублікування, тобто до введення в дію ГК України та ЦК України) такі: - господарська організація корпоративного типу; - мета діяльності - отримання доходу та забезпечення зайнятості населення; - створення на добровільних засадах; - безпосереднє здійснення господарської діяльності (виробництво продукції/товарів, виконання робіт, надання послуг); - наявність статусу юридичної особи; - наявність статуту як обов'язкового установчого документа, який повинен містити відомості, визначені ст. 8 Закону (найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження; мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності; склад його засновників; умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; права і обов'язки членів кооперативу; порядок внесення змін до статуту кооперативу; порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати; форми участі членів кооперативу в його діяльності; порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах; порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу; порядок розподілу його доходу та покриття збитків; порядок обліку і звітності у кооперативі; порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов'язаних з цим майнових питань; порядок скликання загальних зборів; умови і порядок повернення паю; крім того, статут може містити інші пов'язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству); - корпоративний устрій: мінімальна кількість засновників (членів) - 3 - як правило, фізичні особи, які досягли 16-річного віку, а також наявність основного капіталу, поділеного на паї; - здійснення виробничо-господарської діяльності на засадах самофінансування; - наявність власного майна, яке формується за рахунок таких джерел: паї членів кооперативу (основний та додаткові); внески членів кооперативу (вступний, членські, цільові); кошти, що надходять від господарської діяльності кооперативу; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ та організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних та фізичних осіб, в т. ч. іноземних; інші надходження, не заборонені законом; - відсутність законодавчих вимог до мінімального розміру основного капіталу виробничого кооперативу; - обов'язкова наявність таких фондів: пайового фонду (формується за рахунок паїв членів кооперативу); неподільного фонду (формується за рахунок вступних внесків членів кооперативу та відрахувань від доходу кооперативу; стабілізує майнову базу кооперативу, оскільки не може розподілятися між членами кооперативу, крім передбачених законом випадків); резервного фонду (формується за рахунок відрахувань від доходу кооперативу, перерозподілу неподільного фонду, пожертвувань, безповоротної фінансової допомоги та за рахунок інших не заборонених законом надходжень для покриття можливих втрат/збитків); спеціального фонду (формується за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших не заборонених законом надходжень для забезпечення його статутної діяльності; використовується за рішенням органів управління кооперативу); - основні засади використання доходу кооперативу (формується з надходжень від господарської діяльності кооперативу після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат та витрат на оплату праці найманих працівників та розподіляється в такому порядку: сплата податків і зборів до відповідних бюджетів; погашення кредитів; покриття збитків; проведення відрахувань до фондів кооперативу; кооперативні виплати (виплати членам кооперативу залежно від їх участі в господарській діяльності кооперативу); виплати на паї; - загальна частка члена кооперативу у майні кооперативу визначається як сума його паїв у фондах кооперативу (пайовому, резервному та спеціальному); у разі виходу чи виключення з кооперативу громадянин (фізична особа) має право на одержання своєї загальної частки в натуральній, грошовій формі чи цінними паперами (за бажанням такої особи), а земельної ділянки - в натурі; право власності на загальну частку успадковується; - основні права та обов'язки членів кооперативу визначаються ст. 12 Закону (права: участь у господарській діяльності ВК та в управлінні його справами; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з ВК; внесення пропозицій щодо оптимізації роботи ВК; звернення до органів ВК у разі виникнення конфлікту інтересів, пов'язаного з членством в кооперативі, та одержання письмових відповідей про результати розгляду звернення; обов'язки: обов'язкова трудова участь в його господарській діяльності ВК; додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління та органів контролю кооперативу; виконання зобов'язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків); - припинення членства в кооперативі відбувається у разі: добровільного виходу з нього; припинення трудової участі у ВК; несплати внесків у порядку, визначеному статутом ВК; смерті члена кооперативу; припинення діяльності ВК; - корпоративний характер управління справами кооперативу, яке здійснюється його органами: загальні збори членів кооперативу або збори уповноважених як вищий орган (ст. 15 Закону), виконавчий орган, який відповідно до ст. 16 Закону може бути колегіальним (правління) чи одноособовим у кооперативі з кількістю членів до 10 осіб (голова кооперативу); для здійснення управління оперативно-господарською діяльністю кооперативу його правління може наймати на умовах контракту виконавчого директора); контрольний орган (ст. 18 Закону) - ревізійна комісія або ревізор (в кооперативі з кількістю членів до 10 осіб); в кооперативах з кількістю членів понад 50 осіб додатково може бути утворена спостережна рада, яка контролює діяльність правління (ст. 17 Закону); - загальні збори/збори уповноважених (обов'язковий орган управління): повноваження: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об'єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу; інші питання діяльності кооперативу, віднесені до компетенції загальних зборів рішенням загальних зборів членів ВК); види (чергові, позачергові); періодичність (у разі потреби, але не рідше одного разу на рік); порядок скликання: чергові збори скликаються правлінням або головою кооперативу; позачергові збори мають бути скликані протягом 20 днів від дня надходження вимоги: (а) не менше третини членів ВК, (б) спостережної ради; (в) ревізійної комісії (ревізора); (г) органу управління кооперативного об'єднання, членом якого є ВК; у разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів; про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу мають бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення; загальні збори членів ВК є повноважними, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених; кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі; порядок прийняття рішень - більшістю голосів, а з визначених Законом питань (про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об'єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу) - кваліфікованою більшістю голосів (не менш як 75 відсотків членів ВК/уповноважених, присутніх на загальних зборах /зборах уповноважених ВК); - виконавчий орган (обов'язковий орган управління): (а) може бути колегіальним - правління (очолюється головою правління, повноваження якого визначаються статутом кооперативу) або одноособовим - голова ВК (якщо до складу кооперативу входить менш ніж 10 членів); (б) обирається загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більш ніж на п'ять років; (в) підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу; (г) повноваження визначаються законом та статутом ВК (в т.ч. здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу); (д) порядок обрання або відкликання членів правління та голови ВК, а також порядок проведення засідань правління ВК та прийняття ним рішень визначаються статутом ВК); - виконавчий директор (необов'язковий орган): (а) наймається правлінням для оперативного управління діяльністю кооперативу та виконання функцій, делегованих правлінням кооперативу; формує виконавчу дирекцію; (б) виконує свої функції на умовах контракту, який укладає з ним правління кооперативу; (в) не може бути членом кооперативу; (г) несе персональну відповідальність за виконання покладених на нього обов'язків, визначених контрактом та статутом кооперативу; - спостережна рада (необов'язковий орган): (а) може утворюватися в кооперативі з кількістю членів понад 50 осіб; (б) обирається із числа членів кооперативу на загальних зборах кооперативу; (в) кількісний склад - 3-5 чоловік; (г) обмеження, вимоги та умови виконання обов'язків члена спостережної ради (до складу спостережної ради кооперативу не можуть входити члени правління чи члени ревізійної комісії чи ревізор кооперативу; виконання обов'язків члена цього органу здійснюється на громадських засадах; повноваження членів спостережної ради можуть бути дострокового припинення за рішенням загальних зборів членів ВК); (д) функції спостережної ради: здійснення контролю за додержанням статуту кооперативу та за діяльністю виконавчого органу ВК; - обов'язковий контрольний орган - колегіальний (ревізійна комісія) чи одноособовий (ревізор - в кооперативі з кількістю членів менше ніж 10 осіб): (а) (формується/обирається загальними зборами у визначеному статутом порядку; (б) вимоги до членів ревізійної комісії/ревізора: членство в даному ВК; відсутність статусу члена правління чи спостережної ради даного ВК; (в) функції - контроль за фінансово-господарською діяльністю кооперативу, в т. ч. шляхом: проведення перевірок результатів фінансово-господарської діяльності кооперативу за власною ініціативою ревізійної комісії/ревізора, за рішенням загальних зборів чи на вимогу не менш як 10 відсотків членів кооперативу, а також складення висновку за річними звітами про результати діяльності кооперативу; (г) наявність права вимагати будь-які матеріали, бухгалтерські та інші документи, а також пояснення посадових осіб кооперативу; - відповідальність ВК за зобов'язаннями майном, що належить йому на праві власності; відсутність у членів кооперативу субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ВК (якщо інше не встановлено статутом кооперативу чи законом); ризик збитків члена кооперативу за результати діяльності ВК обмежується зазвичай розмірами сплаченого ним паю; - можливість участі ВК у кооперативному об'єднанні (кількох кооперативних об'єднаннях) типу спілки, ліги, асоціації, альянсу та інших форм добровільного об'єднання кооперативів за видами діяльності чи територіальною ознакою з метою створення сприятливих умов для діяльності кооперативів, що входять до його складу, та їх членів; - порядок ліквідації ВК: (а) прийняття відповідного рішення загальними зборами членів кооперативу/ зборами уповноважених (добровільна ліквідація) чи за рішенням суду (примусова ліквідація); (б) призначення органом, який прийняв рішення про ліквідацію ВК, ліквідаційної комісії, до якої переходять повноваження з управління кооперативом; (в) забезпечення ліквідаційною комісією передбачених законом заходів щодо ліквідації ВК, а саме: встановлення порядку та строків проведення ліквідації; публікація оголошення про ліквідацію із зазначенням строку для заявления претензій кредиторами, який не може бути меншим ніж два місяці, а також повідомлення явних (відомих кооперативу) кредиторів про ліквідацію; (г) стягнення дебіторської заборгованості ВК; (д) задоволення безспірних, визнаних ліквідаційною комісією та судом вимог кредиторів за рахунок майна ВК відповідно до встановленої законом черговості; (e) здійснення виплат членам кооперативу паїв та виплат на паї, кооперативних виплат, оплати праці, розрахунків з кооперативним об'єднанням з майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів; розподіл решти майна (крім неподільного фонду) між членами кооперативу відповідно до встановленого статутом ВК порядку; (є) передання майна/коштів неподільного фонду іншій (іншим) кооперативній організації (кооперативним організаціям) із зазначенням напрямів його використання; (ж) затвердження ліквідаційного балансу та виключення ВК з державного реєстру суб'єктів господарювання. Сільськогосподарський виробничий кооператив (СВК) - це виробничий кооператив, створений громадянами — сільськогосподарськими виробниками для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов'язкової трудової участі у процесі виробництва. Особливості правового становища сільськогосподарського виробничого кооперативу відповідно до спеціального закону (Закону України від 17.07.1997 р. “Про сільськогосподарську кооперацію”): - специфічний предмет діяльності - виробництво продукції сільського, рибного і лісового господарства; - мінімальна кількість засновників (членів) - 3 фізичні особи, які досягли 16-річного віку; - відсутність обов'язкових вимог до розміру майна СВК, яке формується за рахунок таких джерел: майнових внесків його членів; виготовленої СВК продукції; одержаних від її реалізації доходів; інших джерел, не заборонених законом; - обов'язкова наявність пайового (формується за рахунок пайових внесків) та неподільного фонду (стабілізує майнову базу кооперативу та формується за рахунок вступних внесків учасників та майна кооперативу (за винятком землі); у разі виходу члена кооперативу з останнього вступні внески не повертаються і виплати із зазначеного фонду не здійснюються; цей фонд може бути поділений між членами кооперативу лише у разі його ліквідації після виплати заробітної плати працівникам, виконання зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами); - збереження за членами кооперативу права власності на земельну ділянку, що передається кооперативу в рахунок пайової участі; - виключно добровільні засади сплати членом СВК додаткового паю (сплачується понад обов'язковий пай) до пайового фонду кооперативу; - дохід кооперативу як одне з основних джерел формування його майна: (а) утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат та витрат на оплату праці найманого персоналу; (б) розподіляється на: податки і збори (обов'язкові платежі) до відповідних бюджетів; погашення кредитів; покриття збитків; проведення відрахувань у фонди кооперативу; кооперативні виплати; виплату часток доходу на паї (до 20 відсотків, визначених до розподілу); (в) порядок використання доходу кооперативу встановлюється його статутом; - вимоги до змісту статуту СВК (ст. 7 Закону): найменування кооперативу та його місцезнаходження; предмет і мета діяльності; порядок вступу до кооперативу і виходу з нього; порядок визначення розміру та порядок внесення вступного внеску і паю; склад засновників кооперативу; права і обов'язки членів кооперативу; органи управління, порядок їх формування і компетенція; формування неподільного та інших фондів; форми трудової участі та оплати праці членів виробничого кооперативу; розподіл доходів кооперативу; співвідношення між кооперативними виплатами і виплатами на паї; умови реорганізації та ліквідації кооперативу; - набуття статусу члена СВК - шляхом прийняття у його члени в передбаченому статутом СВК порядку (подання заяви до виконавчого органу СВК про вступ до кооперативу, сплата вступного та пайового внесків; схваленням загальними зборами прийняття нового члена СВК); припинення членства в кооперативі у разі: добровільного виходу з кооперативу; припинення трудової участі в діяльності СВК; виключення у випадках і в порядку, визначених статутом кооперативу; несхвалення загальними зборами рішення правління (голови) про прийняття до кооперативу; смерті члена кооперативу; реорганізації та ліквідації кооперативу; - права членів СВК: участь в управлінні справами кооперативу, право голосу на загальних зборах кооперативу, право обирати і бути обраним в органи управління кооперативом; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат - частини доходу кооперативу, що підлягає розподілу між його членами; одержання частки доходу на пай (додатковий пай); одержання паю в разі виходу з кооперативу в порядку і термін, визначені статутом кооперативу; бути повідомленим про час і місце проведення та порядок денний загальних зборів членів СВК не пізніше ніж за 10 днів; інші передбачені статутом кооперативу права; - обов'язки члена СВК: сплата вступного та пайового внеску в порядку, визначеному статутом кооперативу; трудова участь у виробничий діяльності СВК; дотримання статуту та виконання рішень загальних зборів і правління кооперативу; інші передбачені статутом кооперативу обов'язки; - органи управління і контролю: а) обов'язкові: загальні збори (вищий орган); виконавчий орган (правління чи голова СВК); контрольний орган (ревізійна комісія чи ревізор); б) необов'язкові: спостережна рада; виконавчий директор (виконавча дирекція); - загальні збори: (а) компетенція: внесення змін і доповнень до статуту; вступ СВК до об'єднання кооперативів; створення дочірніх підприємств СВК; реорганізація або ліквідація СВК; прийняття нормативних документів кооперативу (правил внутрішнього розпорядку; положення про фонди кооперативу та ін.); затвердження річного звіту і балансу кооперативу, порядку формування і розподілу доходу кооперативу, рішень правління кооперативу про прийняття нових членів; обрання шляхом прямого таємного голосування голови кооперативу та членів правління кооперативу, членів ревізійної комісії (ревізора), членів спостережної ради у разі її формування відповідно до статуту СВК тощо; заслуховування звітів органів управління кооперативу про їх діяльність; інші питання, пов'язані із статутною діяльністю кооперативу; (б) види зборів - чергові та позачергові; (в) періодичність скликання: чергових зборів - щорічно після закінчення фінансового року; позачергових - за рішенням правління кооперативу або з ініціативи не менше третини членів кооперативу; (г) загальні збори є правомочними у разі присутності на них більше половини членів кооперативу; - виконавчий орган: (а) може бути колегіальним — правління (обирається у кооперативі, до складу якого входить не менш як 10 членів) чи одноособовий — голова кооперативу; (б) обирається загальними зборами СВК; (в) термін повноважень - не більше трьох років; (г) компетенція: розроблення напрямів розвитку кооперативу та винесення їх на затвердження загальних зборів; скликання загальних зборів членів кооперативу та контроль виконання прийнятих ними рішень; винесення на затвердження загальних зборів рішення про прийняття до кооперативу нових членів та припинення членства; укладення трудових договорів (контрактів) членів виконавчої дирекції (у разі її формування); делегування виконавчій дирекції кооперативу права на прийняття поточних рішень; контроль за її діяльністю; організація (у разі потреби) проведення незалежних аудиторських перевірок; забезпечення збереження майна кооперативу; вирішення питань навчання членів кооперативу, співробітництва з вітчизняними та іноземними організаціями; вирішення інших найсуттєвіших питань господарської діяльності СВК згідно із статутом; (д) можливість обрання правлінням зі свого складу голови кооперативу, заступника голови та секретаря правління (якщо така можливість передбачається статутом СВК); (e) виконання обов'язків членів правління СВК переважно на громадських засадах (у статуті кооперативу можуть бути передбачені винагороди за роботу членів правління); (є) рішення правлінням приймається більшістю голосів за наявності не менш як 2/3 складу членів правління кооперативу; - виконавчий директор (необов'язковий орган) наймається на умовах контракту правлінням для оперативного управління діяльністю кооперативу; не може бути членом кооперативу; формує виконавчу дирекцію та виконує функції, делеговані йому правлінням; - спостережна рада (необов'язковий орган): (а) утворюється за умови, якщо кількість членів кооперативу становить не менш як 50 осіб; (б) обирається на загальних зборах з членів кооперативу, які не входять до складу правління чи ревізійної комісії, у кількості 3-5 чоловік, якщо інше не передбачено статутом кооперативу; (в) здійснює функції контролю за діяльністю виконавчого органу кооперативу; - обов'язковий контрольний орган: (а) ревізійна комісія чи ревізор (в кооперативах з кількістю членів менше 10 осіб); (б) обирається загальними зборами з членів СВК, які не входять до складу виконавчого органу та спостережної ради; (в) підзвітний загальним зборам; (г) компетенція: контроль за фінансово-господарською діяльністю кооперативу; СВК відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним на праві власності майном; члени кооперативу не несуть субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями кооперативу; ризик членів СВК за результати діяльності кооперативу обмежується розміром пайового внеску кожного з них; - для виконання статутних завдань СВК може створювати дочірні унітарні підприємства та брати участь у створенні господарських організацій корпоративного типу (господарських товариств, об'єднань та ін.); - форми припинення СВК - реорганізація та ліквідація; - порядок ліквідації: (а) підстави - рішення загальних зборів членів СВК (добровільна ліквідація) або рішення суду (примусова ліквідація); (б) створення органом, що прийняв рішення про ліквідацію, ліквідаційної комісії, до якої переходять повноваження з управління кооперативом; (в) публікація в одному з офіційних (загальнодержавному, регіональному) друкованих засобів масової інформації ліквідаційною комісією у триденний термін з часу її призначення інформації про ліквідацію кооперативу із зазначенням строку подачі заяв кредиторами своїх претензій; (г) виявлення ліквідаційною комісією кредиторів; (д) вжиття заходів достягнення дебіторської заборгованості; (e) задоволення заявлених вимог (безспірних, визнаних ліквідаційною комісією чи судом) кредиторів відповідно до встановленої черговості; (є) розподіл між членами СВК майна кооперативу, що залишилося після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами, пропорційно вартості їх паю; (ж) складення ліквідаційною комісією ліквідаційного балансу та затвердження його органом, що прийняв рішення про ліквідацію кооперативу (повнота і достовірність ліквідаційного балансу мають бути підтверджені аудиторами); (з) розпорядження землею кооперативу, що ліквідується, залежно від підстав її набуття СВК (на праві власності чи на праві користування) в порядку і на умовах, передбачених земельним законодавством; (и) внесення запису про ліквідацію СВК до державного реєстру. |
Стаття113. Приватні підприємства
1. Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання — юридичної особи.
2. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодеком та іншими законами.
1. У статті, що коментується, визначені основні ознаки приватних підприємств (далі — ПП),які можуть створюватися у народному господарстві, в тому числі в аграрному секторі економіки. Згідно з Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 3 грудня 1999 p., вихід із КСП із земельними долями (паями) і майновими паями як спосіб їх реформування надає також можливість громадянам (селянам) утворювати ПП, основою яких є право власності фізичної особи на землю у вигляді виділеної йому земельної частки (паю) та іншого майна, необхідного для сільськогосподарського виробництва. Наведене в коментованій статті визначення ПП дозволяє дійти висновку, що останнє створюється виключно на основі приватної власності фізичних осіб або юридичної особи і може бути створене одним, двома або більшим числом засновників — громадянами України, особами без громадянства та іноземцями або юридичною особою — власником, суб'єктом господарювання. ПП відповідає за боргами тільки своїм майном, а засновник не несе відповідальності за боргами ПП. У цьому перевага ПП перед суб'єктами підприємницької діяльності — громадянами, які відповідають за боргами всім своїм майном.
Згідно з чинним законодавством ПП не може бути створене шляхом об'єднання власності декількох юридичних осіб, або спільно фізичними та юридичними особами.
ПП може бути унітарним підприємством, заснованим на виділеному для господарської діяльності майні, яке може перебувати у приватній власності одного громадянина, іноземця, особи без громадянства або суб'єкта господарювання — засновника. У чинному законодавстві відсутні будь-які застереження щодо розміру статутного фонду ПП і порядку його формування, тому засновник ПП самостійно визначає і перше, і друге.
Статутний фонд ПП не поділяється на частки. При цьому його розмір вказує тільки на передбачувану вартість майна, яке засновник ПП планує відокремити для здійснення підприємницької діяльності, і не відображає реальної вартості підприємства як цілісного майнового комплексу. Корпоративне підприємство створюється, як правило, двома або більше фізичними особами — засновниками за їх спільним рішенням (засновницьким договором), діє на основі об'єднання майна, а також/або підприємницької або трудової діяльності засновника учасників) і розподілі доходів і ризиків підприємства. Деякі нормативно-правові акти, зокрема закони України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про стандарти, технічні регламенти і процедури оцінки відповідності» від 1 грудня 2005 p., використовують поняття «приватне підприємство» в розумінні підприємства, заснованого на приватній формі власності, яке є відмінним від державного і комунального підприємства.
Власник має право на договірній основі використовувати працю громадян. ПП діє наоснові приватної власності і праці. У статті, що коментується, передбачається право ПП використовувати найману працю за трудовим договором (контрактом). Уклавши останній з працівником, ПП зобов'язане сплачувати за нього обов'язкові страхові внески, проводити відрахування до Пенсійного фонду України, а також виконувати інші обов'язки, передбачені трудовим законодавством України. ПП несе відповідальність за заподіяння шкоди здоров’юпрацівників під час виконання ними трудових обов'язків. ПП зобов'язане забезпечувати працівникам належні умови праці, передбачені трудовим законодавством.
2. Порядок організації і діяльності ПП — це, перш за все, порядок його створення, Особливості такого порядку чинним законодавством не передбачені, тому ПП створюється за ініціативою власника і реєструється з урахуванням загальних вимог ГК і Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців». Реєстрація ПП має порівняно спрощений характер, що пояснюється відсутністю вимоги про необхідність відокремлення будь-якого майна на момент реєстрації, а також вимоги про мінімальний розмір статутного фонду, що значно здешевлює реєстрацію.
Процес реєстрації ПП небагато чим відрізняється від процедури реєстрації приватного підприємця без створення юридичної особи. Згідно із ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців», статтями 57—58 ГК держава реєстрація ПП проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або в районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях за місцезнаходженням такого підприємства або за місцем проживання засновника(ів) ПП.
Для отримання свідоцтва про державну реєстрацію ПП і реєстрації статуту необхідноподати такі засновницькі документи, передбачені ст. 57 ГК:
— нотаріально засвідчений статут підприємства (два екземпляри в оригіналі і одна копії
— рішення власника або засновницький договір, якщо власників (засновників) декілька;
— реєстраційну картку ПП;
— документ, що підтверджує внесення плати за реєстрацію;
— договір оренди приміщення, якщо в ньому розташовуватиметься ПП, або докази місця знаходження засновника, якщо ПП реєструватиметься за його адресою.
За проведення державної реєстрації стягується реєстраційний збір у розмірі 10 неоподковуваних мінімумів доходів громадян. Для внесення ПП до Єдиного державного реєстр необхідні такі документи:
— заповнена облікова картка;
— оригінал статуту ПП (для відмітки Держкомстатом України) і його копія;
— оригінал свідоцтва про державну реєстрацію (для відмітки Держкомстатом України) і його копія;
— документ, що підтверджує внесення плати за включення підприємства до реєстру;
— копія наказу про призначення директора.
Для постановки на облік у податкових органах необхідні:
— заява за формою 1-ОПП;
— нотаріально завірена копія статуту;
— копія свідоцтва про реєстрацію ПП, завірена нотаріально або печаткою органу реєстрації;
— копія довідки Держкомстату України про внесення ПП до ЄДРПОУ, завірена нотаріально або печаткою органу реєстрації.
Для здійснення діяльності ПП необхідно мати відповідні печатки і штампи. Для відкриття рахунків у банківських установах необхідно мати:
— документи, що підтверджують проходження всіх попередніх етапів реєстрації;
— заяву, підписану керівником і головним бухгалтером ПП;
— банківські картки з нотаріально засвідченими підписами осіб, які мають право розпоряджатися банківським рахунком ПП.
Протягом 10 днів з дня видачі свідоцтва про реєстрацію для реєстрації ПП в органах Пенсійного фонду України як платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; як платника страхових внесків до Фондусоціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань ПП зобов'язано подати до вказаних фондів: 1) заяву; 2) належним чином завірену копію свідоцтва про реєстрацію; 3) завірену копію довідки Держкомстату України про внесення ПП до ЄДРПОУ.
Після державної реєстрації в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців», ПП набуває статусу юридичної особи і організовує свою господарську діяльність самостійно. З урахуванням економічної доцільності воно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, самостійно організовує виробництво продукції; за власним розсудом підбирає партнерів по економічних зв'язках, зокрема іноземних; у цілях забезпечення своєї господарської та іншої діяльності має право вступати у договірні відносини з будь-яким підприємством, установою, організацією і окремимигромадянами.
ПП самостійно розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який їм призначається, керує підприємством і формує трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації і ліквідації ПП. Спори, які виникають у процесі господарської діяльності ПП, вирішуються судом або господарським судом. ПП діє на умовах самоокуповування і самоврядування. Усі витрати воно покриває за рахунок власних доходів. ПП caмостійно встановлює ціни на свою продукцію (послуги) і на свій розсуд розпоряджається ними). Власник (засновник) самостійно планує діяльність і перспективи розвитку ПП, фонд оплати праці, визначає системи і розміри оплати.
Відповідно до вимог ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців» може бути проведено державну перереєстрацію змін до засновницьких документів ПП. Статтею 59 ГК (див. коментар) передбачено порядок і процедуру припинення діяльності суб'єкта господарювання, у тому числі і ПП, за допомогою реорганізації або ліквідації.
| § 5. Поняття та види кооперативів |
Учасниками господарських відносин у сфері господарювання є кооперативи, їх правовий статус визначається ГК України (ст. ст. 94-111), ЦК (§ 2 гл. 8), закони України від 10.07.2003 р «Про кооперацію», від 10.04.1992 р. «Про споживчу кооперацію», від 17.07.1997 р. «Про сільськогосподарську кооперацію». Відповідно до ст. 2 Закону України «Про кооперацію» (далі - Закон) кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Кооператив є юридичною особою. Основні види кооперативів також встановлюються Законом України «Про кооперацію», згідно зі ст. 6 якого відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на: виробничі, обслуговуючі та споживчі. Виробничий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку. Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно - збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом. Виробничі кооперативи створюються та здійснюють свою діяльність за такими принципами (ст.96 ГК): добровільність членства громадян у кооперативі та вільний вихід з нього; особиста трудова участь членів кооперативу у діяльності підприємства; відкритість і доступність членства для тих, хто визнає статут кооперативу, бажає брати участь у його діяльності на умовах, встановлених статутом кооперативу; демократичний характер управління кооперативом, рівні права членів кооперативу при прийнятті рішень; розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх трудової та майнової участі в діяльності кооперативу; контроль членів кооперативу за його роботою в порядку, визначеному статутом. Членами виробничого кооперативу можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають статут кооперативу та дотримуються його вимог, беруть майнову та трудову участь у діяльності кооперативу. Громадяни можуть бути одночасно членами виробничих кооперативів, а також членами кооперативів інших типів (споживчих, житлових тощо). Вступ до виробничого кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви громадянина. Член кооперативу робить вступний та пайовий внески в порядку, визначеному статутом виробничого кооперативу. Рішення правління (голови) кооперативу про прийняття у члени кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу. Членство у виробничому кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з кооперативу; припинення трудової участі в діяльності кооперативу; виключення з кооперативу у випадках і в порядку, визначених статутом; не затвердження загальними зборами членів кооперативу рішення правління (голови) про прийняття до кооперативу; смерті члена кооперативу. Основними правами членів виробничого кооперативу є: участь в управлінні кооперативом, право голосу на загальних зборах членів кооперативу, право обирати і бути обраним в органи управління кооперативом; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та частки доходу на пай; одержання достовірної та повної інформації про фінансово-господарську діяльність кооперативу; одержання паю у разі виходу з кооперативу з порядку і строки, визначені його статутом. Основними обов'язками членів виробничого кооперативу є дотримання статуту та виконання рішень органів управління кооперативу. Статутом виробничого кооперативу можуть передбачатися також інші права та обов'язки членів кооперативу. Вищим органом управління виробничого кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До органів управління кооперативу належать правління (голова) кооперативу та ревізійна комісія (ревізор) кооперативу. Правління виробничого кооперативу створюється у кооперативі, до складу якого входить не менше десяти членів. Статутом виробничого кооперативу може бути передбачено спостережну раду кооперативу (у разі якщо кількість членів виробничого кооперативу становить більш як п'ятдесят осіб). Члени ревізійної комісії (ревізор) кооперативу не можуть бути членами його правління (головою кооперативу) чи спостережної ради. Члени виробничого кооперативу несуть за зобов'язаннями кооперативу субсидіарну (додаткову) відповідальність своїм майном у розмірі, не меншому їх пайового внеску, якщо більший розмір відповідальності не передбачено законом або статутом кооперативу. Засновники кооперативу з метою його створення добровільно об'єднуються на основі членства. Згідно зі ст. 10 Закону членами кооперативу можуть бути фізичні особи, які досягли 16-річного віку і виявили бажання брати участь у його діяльності, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж 3 особи (ч. 5 ст. 7 Закону). Кооператив утворюється для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів. Мета створення задоволення інтересів членів кооперативів - є основною ознакою, що відрізняє кооперативи від інших організаційно-правових форм юридичних осіб колективної форми власності Шляхом створення виробничого кооперативу громадяни реалізують свої права на працю та на здійснення підприємницької діяльності, результатами якої є отримання прибутку, обслуговуючого - задовольняють свої потреби у послугах певного виду, споживчого - забезпечують себе товарами, результатами виконаних робіт, наданих послуг. Кооператив не має на меті насичення ринку товарами, роботами, послугами (хоча це і не виключається). Він створюється і діє для своїх членів. Як приклад, розглянемо житлово-будівельний кооператив. За класифікацією Закону це може бути як виробничий (кооператив безпосередньо будує житло та вільно продає його на ринку. При цьому створення виробничого кооперативу не означає, що в ньому можуть працювати лише його члени. Ч. 2 ст. 34 Закону дозволяє кооперативу залучати до роботи за трудовим договором осіб, які не є його членами), так і споживчий (кооператив, маючи грошові внески його членів, звертається як замовник до спеціалізованої підрядної організації, яка виконує всі будівельні роботи, наслідком чого є перехід усіх збудованих квартир у власність його членів). Кооператив діє на засадах самоврядування. Термін «самоврядування» стосовно кооперативу означає право та реальну здатність його членів самостійно вирішувати питання діяльності кооперативу в межах законодавства України та статуту кооперативу. Згідно зі ст. 15 Закону вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу, до компетенції яких належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об'єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу. Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу. Виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Він підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу. Він може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу. У кооперативі, в якому кількість членів перевищує 50 осіб, може утворюватися спостережна рада кооперативу. Спостережна рада кооперативу обирається із числа членів кооперативу на загальних зборах кооперативу у кількості 3 - 5 чоловік, які працюють у раді на громадських засадах. Вона підзвітна загальним зборам членів кооперативу. Для контролю за фінансово-господарською діяльністю кооперативу обирається ревізійна комісія. У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, функції ревізійної комісії виконує ревізор. Ревізійна комісія (ревізор) підзвітна загальним зборам членів кооперативу і обирається загальними зборами з числа членів кооперативу у порядку, встановленому його статутом. Членами ревізійної комісії (ревізором) не можуть бути члени правління кооперативу чи його спостережної ради. Перевірки результатів фінансово - господарської діяльності кооперативу проводяться ревізійною комісією за дорученням його вищого органу управління та за власною ініціативою. Сільськогосподарський кооператив, відповідно до Закону України від 10.07.1997 р. «Про сільськогосподарську кооперацію» (далі - Закон) визначається як добровільне об'єднання фізичних і юридичних осіб (членів) в іншу юридичну особу на засадах членства, об'єднання пайових внесків, участі у спільній сільськогосподарській виробничій діяльності та обслуговуванні переважно членів кооперативу. Відповідно, він є виробничим або обслуговуючим. Сільськогосподарський виробничий кооператив (СВК) розглядається як підприємство, створене для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства, з обов'язковою трудовою участю його діяльності. СВК має такі особливості: специфічний предмет діяльності - виробництво продукції сільського, рибного і лісового господарства; можливість участі юридичних осіб, переважно в ролі асоційованих членів; обов'язкова наявність неподільного фонду, що формується за рахунок вступних внесків учасників та майна кооперативу (за винятком землі); у разі виходу, члена кооперативу з останнього вступні внески не повертаються і виплати з зазначеного фонду не здійснюються; цей фонд може бути поділений між. членами кооперативу лише в разі його ліквідації після виплати заробітної плати працівникам, виконання зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами (частини 4, 5 ст. 38 Закону). збереження за членами кооперативу права власності на земельну ділянку, що передається кооперативу в рахунок пайової участі (ч. 2 ст. 20); можливість створення спостережної ради в кооперативах з кількістю членів понад 50 (ст. 18), а також формування з найманих працівників виконавчої дирекції чи найом одноособового виконавчого директора для здійснення управління оперативно - господарською діяльністю кооперативу (ст. 17); можливість доручення функцій контрольного органу в кооперативах з незначною (до 10) кількістю членів одній особі - ревізору (ч. 1 ст. 19); відсутність у членів кооперативу субсидіарної відповідальності за борги кооперативу (ч. 1 ст. 23); можливість залучення до кооперативу асоційованих членів, які зробили пайовий внесок і визнають його статут, з наданням їм лише права дорадчого голосу, з відсутністю в них обов'язку брати безпосередню трудову участь у діяльності кооперативу, але наявністю першочергового (перед іншими членами кооперативу) права на отримання свого майнового внеску та відповідних часток доходу і повернення земельних ділянок у натурі в разі ліквідації кооперативу (ст. 12); можливість створення для підготовки окремих питань за рішенням загальних зборів, а в період між ними правлінням або спостережною радою спеціальних комісій з членів кооперативу із залученням як консультантів найманих працівників (ч. 3 ст. 13). За своїм правовим становищем, характером внутрішніх взаємовідносин і специфікою діяльності до категорії СВК також можна віднести і колективне сільськогосподарське підприємство (далі - КСП), передбачене Законом України від 14.02.1992 р. «Про колективне сільськогосподарське підприємство». Від СВК його відрізняють лише деякі риси, а саме: майно, передане членами КСП в рахунок паю, належить членам КСП на праві спільної часткової власності, а в СВК - на праві власності самому кооперативу, крім земельних ділянок, що передаються кооперативу на праві користування, хоч і в рахунок пайового внеску; дещо інші схема управління справами і склад фондів:. за наявності спільних для них органів (загальних зборів членів чи зборів уповноважених як вищого органу і правління як виконавчого органу) в законі не встановлюються вимоги щодо обов'язкової наявності в КСП неподільного фонду і контрольного органу - ревізійної комісії чи ревізора та не передбачається можливості створення в КСП спостережної ради, а також виконавчої дирекції з найманих працівників (найом виконавчого директора); відсутність можливості участі в КСП юридичних особу будь-якій формі, а також залучення асоційованих членів. КСП діє на основі статуту, в якому вказуються найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет діяльності, порядок вступу до підприємства припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї, порядок розподілу прибутку, отриманого від операцій із цінними паперами, загальні права та обов'язки членів підприємства; передбачаються органи самоврядування, порядок їх формування та компетенція, права та обов'язки підприємства і його членів щодо використання й охорони земель, водних та інших природних ресурсів, виробничо-господарської, фінансової і трудової діяльності, питання оплати та охорони праці, соціальні гарантії, умови і порядок реорганізації та ліквідації підприємства. Статут КСП може містити й інші положення, що не суперечать законодавству України. Решту сільськогосподарських кооперативів названий Закон відносить до обслуговуючих Серед них розрізняють: переробні кооперативи, які займаються переробкою сільськогосподарської сировини (виробництво хлібобулочних, макаронних виробів, овочевих, плодово-ягідних, м'ясних, молочних, рибних продуктів, виробів і напівфабрикатів з льону, коноплі, лісо- й пиломатеріалів тощо), заготівельно-збутові кооперативи, що здійснюють заготівлю, зберігання, перепродаж, обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо; постачальницькі кооперативи, що створюються з метою закупівлі та постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки; виготовлення сировини й матеріалів та постачання їх сільськогосподарським товаровиробникам, сервісні кооперативи, що здійснюють технологічні, транспортні, меліоративні, ремонтні, будівельні, еколого - відновні роботи, ветеринарне обслуговування тварин і племінну роботу, телефонізацію, газифікацію, електрифікацію в сільській місцевості, надають медичні, побутові, санаторно-курортні, науково-консультаційні послуги, послуги з ведення бухгалтерського обліку, аудиту та ін.; а у разі поєднання кількох видів діяльності створюється багатофункціональний кооператив. Отже, обслуговуючі кооперативи в сільському господарстві, попри здійснення ними виробничої діяльності, не належать до виробничих кооперативів (ВК) через відсутність у них як основної мети, отримання прибутку від такої діяльності. Вони також не визнаються, на відміну від ВК, суб'єктами підприємницької діяльності, оскільки головною їхньою метою є обслуговування певних потреб членів кооперативу. Втім, ці кооперативи вправі створювати підприємства, предметом діяльності яких можуть бути виготовлення й реалізація певної продукції (надання робіт, виконання послуг) на платній основі метою отримання прибутку. Споживчий кооператив (споживче товариство) - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів. Так, наприклад, з метою утримання будинку та прибудинкової території у належному стані його мешканці можуть створити споживчий кооператив, що буде як власними силами, так і з залученням інших фізичних та юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності виконувати відповідні ремонтні, оздоблювальні та інші роботи, вивозити сміття тощо. Власне споживчий кооператив не є суб'єктом підприємницької діяльності (див. ст. 86 ЦК), проте з метою забезпечення фінансування своєї діяльності може створювати відповідні підприємницькі структури (ч. 7 ст. 111 ГК). Також за напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
|
Поиск по сайту: