Класифікація ран

ВІДКРИТІ МЕХАНІЧНІ УШКОДЖЕННЯ (РАНИ)

2.2.7. ПОНЯТТЯ ПРО ПОРАНЕННЯ ТА РАНУ

Класифікація ран

1. За причиною виникнення рани поділяють на умисні (операційні, вогне­пальні, ножові, забійні та ін.) й випадкові (рис. 2.2.1).

Рис. 2.2.1. Рани: а - операційна; б - випадкова.

2. За обставинами поранення розрізняють рани: побутові, промислові, сільськогосподарські, спортивні та ін.

3. Залежно від глибини пошкодження і напрямку ранового каналу розріз­няють поверхневі та глибокі рани. Вони можуть бути непроникаючими і про­никаючими. Проникати рани можуть у черевну, грудну порожнини, череп, суг­лоби. При цьому обов'язково порушується цілість парієтальної очеревини, плеври, твердої мозкової оболонки, суглобової сумки і відповідна порожнина сполучається із зовнішнім середовищем.

4. За характером дії травмуючого фактора рани поділяють на:

а) різані (vulnus incisum) - можуть бути заподіяні лезом, ножем, склом та іншими гострими предметами; вони характеризуються широким зяянням і значною кровоте­чею;

б) колоті (vulnus punctum) - можуть бути заподіяні шилом, вилами, голкою та іншими гострими предметами; особливістю колотих ран є незначне ушко­дження покривів і значна глибина, у зв'язку з чим можливі ушкодження порож­нин, глибоко розміщених за ходом ранового каналу судин, нервів і різних органів. При цьому виді ран рановий канал замкнутий і мікроби глибоко проникають у тканини. Колоті рани нерідко ускладнюються тяжким нагноєнням і правцем;

в) забійні рани (vulnus contusum) - виникають при дії тупих предметів, супрово­джуються значним пошкодженням тканин, особливо шкіри, у зв'язку з чим забійні рани часто загоюються вторинним натягом;

г) рубані (vulnus caesum) - можуть виникати від дії сокири, шаблі, сікача та ін; вони характеризуються глибиною і значним пошкодженням тканин, інколи з порушенням цілості кісток та внутрішніх органів, за своїм характером пошкодження займають проміжне положення між різаними і забійними ранами;

д) розчавлені рани (vulnus conguassatum) - виника­ють при дії тяжких предметів; характеризуються значним пошкодженням тка­нин і органів, іноді з відривом кінцівок (травматична ампутація), часто усклад­нюються розвитком інфекції;

є) рвані рани (vulnus laceratum) - характеризують­ся розривом і відшаруванням тканин, інколи утворюються скальпи шкіри на значному протязі;

ж) рани від укусів (vulnus morsum) - характеризуються гли­бокими і широкими ушкодженнями, значним забрудненням, часто ускладню­ються гострою гнійною інфекцією, слина деяких тварин може містити токси­ни або отруту, вірус сказу (укус отруйних змій, диких тварин);

з) вогнепальні рани (vulnus sclopetaruim) - виникають внаслідок кульових або осколкових поранень; для вогнепальних поранень характерна велика травматизація і руй­нування тканин у зв'язку з чим виділяють такі зони пошкодження: 1-а зона - рановий канал; 2-а - прямого травматичного некрозу (містить нежиттєздатні тканини, просякнуті кров'ю); 3-я - зона молекулярного струсу (складається із пошкоджених клітинних структур з порушеними процесами метаболізму).

При несприятливих умовах (зниження перфузії крові, оксигенації, розвиток інфекції тощо) у цій зоні виникає некроз тканин, нагноєння. Залежно від характеру ранового каналу розрізняють наскрізні, сліпі і дотичні вогнепальні поранення. При наскрізних пораненнях вихідний отвір ранового каналу завжди більший від вхідного. Розміри ушкоджень шкіри не визначають величини ушкодження глибоко розміщених тканин. Так, при незначних шкірних ранових отворах у ділянці стегна чи гомілки можуть бути великі розриви і розчавлення м'язів, значні крововиливи; змішані рани (vulnus mixtum) - поєднують у собі власти­вості різних ран: колото-різана, рвано-забійна тощо.

5. За ступенем інфікованості: асептичні (умовно асептичні) - рани після чистих оперативних втручань або первинної хірургічної обробки; бактеріаль­но забруднені - мікроорганізми знаходяться в рані, але не проявляють пато­генної дії; інфіковані - в рані виникають усі клінічні ознаки запалення; гнійні - рани виповнені гнійним ексудатом.

6. За наявністю ускладнень розрізняють неускладпені і ускладнені рани.

Всі ускладнення ран поділяються, в свою чергу, на ранні (шок, кровотеча, анемія) і пізні (нагноєння ран, вторинна кровотеча, виникнення газової гангрени, правця, сепсису).

7.За видом загоювання: загоювання первинним натягом - найкращий тип заго­ювання ран, який відбувається в короткі терміни часу, не супроводжується усклад­неннями; загоювання вторинним натягом (інфіковані рани) - проходить з нагноєн­ням та утворенням грануляційноїяканини; загоювання під струпом - відбуваєть­ся при невеликих поверхневих пошкодженнях: саднах, потертостях, опіках та ін.

Поиск по сайту: