Розділ 1. Методи менеджменту, що застосовуються на підприємстві

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ ТЕХНІКУМ

ПРИ МІЖРЕГІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ»

ЗВІТ

Про виконання програми технологічної практики

Студента________________________________________________________

^{(прізвище, ім’я, по-батькові)}

Група __________________________________________________________

Спеціальність____________________________________________________

Форма навчання__________________________________________________

Звіт захищено

«__»_____________ 20__ р.

___________________

^{(підпис)}

Київ-2011

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………………...

Розділ 1. Методи менеджменту, що застосовуються на підприємстві……………….

Розділ 2. Прийняття управлінських рішень……………………………………………

Розділ 3. Концептуальні основи системного управління організаціями……………..

Розділ 4. Здійснення керівництва підлеглими…………………………………………

Розділ 5. Організація особистої праці підлеглих……..………………………………

Розділ 6. Складання основних видів управлінської документації……………………

Розділ 7. Індивідуальне завдання: «Дослідження системи мотивації персоналу на підприємстві»…………………………………………………………………………….

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………………….

ВСТУП

Технологічна практика є невід’ємною частиною освітньо-професійної програми підготовки фахівців, основним завданням якої є якість практичної підготовки за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст». У період практики закладаються основи досвіду професійної діяльності, практичних навичок, професійних якостей особистості фахівця. Від ступеня успішності на цьому етапі залежить професійне становлення майбутнього фахівця.

Мета технологічної практики з менеджменту – ознайомлення студентів-практикантів безпосередньо на підприємствах, організаціях, установах з технологією менеджменту, відпрацювання вмінь і навичок за спеціальністю, закріплення знань, отриманих при вивченні певного циклу теоретичних дисциплін та придбання первинного практичного досвіду.

Основні завдання проходження виробничої практики:

- закріпити теоретичні знання, здобуті при вивченні менеджменту;

- набути навичок практичного застосування теоретичних знань для розв’язання проблем з менеджменту;

- брати участь у виконанні конкретної роботи в підрозділах підприємства;

- підготувати та захистити звіт;

- підготовка до комплексного державного іспиту.

Звіт про виконання програми технологічної практики складається з вступу, семи розділів, у тому числі, індивідуального заняття: «Дослідження системи мотивації персоналу на підприємстві», висновків, списку використаних джерел та додатків.

Розділ 1. Методи менеджменту, що застосовуються на підприємстві

Практика проводиться на підприємствах, установах, організаціях, фірмах різних форм власності.

База практики – підприємство, яке здійснює управлінську діяльність за сучасних ринкових умов на засадах сучасної менеджерської парадигми; чітко формулює загальну мету і стратегію своєї діяльності; використовує прогресивні методи аналізу проблемних ситуацій та прийняття управлінських рішень через функції планування, прогнозування, організування, мотивування та контролю; проводить цілеспрямовану роботу з персоналом, управлінським складом; забезпечує документальну підтримку управлінського процесу.

База практики – товариство з обмеженою відповідальністю «Поліс-2» фітнес-центр «Спарта».

Місцезнаходження центра: 01609, Україна, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 42, кв. 17.

Директор – Панченко Віра Олександрівна.

Фітнес-центр надає повний спектр фітнес-послуг:

· тренажерний зал;

· більше 25 видів фітнесу (пілатес, тай-бо, степ, калланетика, йога та);

· дитячі заняття;

· масаж.

У своїй діяльності підприємство використовує різноманітні способи, підходи та прийоми, які дають можливість: упорядкувати, націлити (спрямувати) та ефективно організувати виконання специфічних функцій, процедур і операцій, необхідних для здійснення управлінського впливу.

У методах менеджменту виражається сутність його принципів у конкретній формі, адаптованій до реалій господарської діяльності. З їхньою допомогою менеджери (керівники) забезпечують скоординовану діяльність в організації та єдність інтересів усього персоналу. Мета і методи взаємопов’язані між собою. Кожній меті відповідають певні методи її досягнення. Тому менеджеру важливо слідкувати за відповідністю мети методам своєї діяльності.

Методи управління ґрунтуються на дії законів і закономірностей управління, які одночасно враховують науково-технічний рівень розвитку виробництва і рівень розвитку відносин управління.

Менеджмент орієнтований насамперед на високу продуктивність і ефективність діяльності персоналу фірми, на злагоджену роботу підрозділів фірми, на чітку організацію різноманітної діяльності фірми й управління нею на рівні світових стандартів. За характером дії методи умовно (формально) можна поділити на методи матеріальної, соціальної і владної мотивації або економічні, організаційно-розпорядчі та соціально-психологічні. Методи соціальної мотивації передбачають спонукання індивіда (працівника) до орієнтації на соціально значимі інтереси (культуру, розвиток тощо)

Економічні методи впливають на майнові інтереси фірм та їхній персонал. З одного боку, вони стимулюють діяльність фірм щодо задоволення інтересів суспільства (система податків, банківських кредитів тощо), з іншого - служать для мотивації роботи персоналу (заробітна плата, премії, винагороди за інновації).

Методи владної мотивації передбачають орієнтацію на дисципліну, організаційно-розпорядчі документи та суворе виконання їх.

Організаційно-розпорядчі методи базуються на об’єктивних законах організації спільної діяльності та управлінні нею, на природних потребах людей в упорядкованій взаємодії між собою, їхньою метою є впорядкування функцій управління, обов’язків і прав працівників, регламентація їхньої діяльності. Організаційно-розпорядчі методи поділяються на три групи.

Організаційно-стабілізуючі методи, що встановлюють та визначають довгострокові зв’язки в системах управління між людьми і їхніми групами (структура, штати, положення про виконавців, регламенти діяльності, концепції управління).

Розпорядницькі методи забезпечують оперативне управління сумісною діяльністю людей та підприємств і представлені у формі договорів, наказів, розпоряджень.

Дисциплінарні методи призначені для підтримки стабільності організаційних зв’язків і відносин, а також відповідальності за визначену роботу.

Сутність соціально-психологічних методів зводиться до способів впливу на особистість та колективи з метою зміни ними своїх настанов у трудовій діяльності та творчій активності, а також на соціальні й психологічні інтереси фірм та їхній персонал (роль і статус особистості, групи, фірми, психологічний клімат, етика поведінки, спілкування та ін.). При цьому використовуються знання загальної і соціальної психології. Соціально-психологічні методи менеджменту поділяються на соціальні та психологічні. До соціальних методів належать: підвищення соціально-виробничої активності, наприклад, встановлення стандартів зразкової поведінки в усіх сферах діяльності; підтримка соціальної спадкоємності (конкурси майстерності, присвоєння кваліфікаційних відмінностей, свята з приводу ювілеїв і успішного завершення великих ділових операцій тощо); соціальне нормування (встановлення норм відносин між працівниками фірми, правил внутрішнього розпорядку, виробничого етикету, виробітку і неухильне дотримання єдиних цінностей для всього персоналу фірми та ін.); моральне стимулювання (індивідуальне і колективне).

Механізм використання соціальних методів включає: соціальні дослідження або виявлення проблем і напрямів впливу; соціальне планування або розробку конкретних способів впливу на людей; соціальне регулювання або розв’язання виявлених проблем і реалізацію визначених способів впливу на людей.

Психологічні методи використовуються з метою гармонізації взаємовідносин працівників фірм і встановлення найбільш сприятливого психологічного клімату. До них належать: гуманізація праці; психологічне спонукання; задоволення професійних інтересів, підвищення творчого змісту праці; розробка мети за психологічними характеристиками і розвиток необхідних психологічних рис; комплектування малих груп за критерієм психологічної сумісності працівників; установлення нормальних взаємовідносин між керівниками і підлеглими.

Поиск по сайту: