 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Герб міста Дублін
Додаток Б
| Колір | Значення | Цитати |
| Синій, блакитний, темно–синій | Колір глибини, притягання, розкоші, благородства, шляхетності | 1. «Аспідно–сині очі, підкреслюючи нездорову блідість, яскраво блищали над жовтогарячою краваткою». [14, с. 85] 2. «їх симпатії загалом належали синім машинам – машинам їх друзів, французів». [14, с. 55] 3. «Блакитні очі з сльозами від вогню блимали, а він без кінця жував слинявим, беззубим ротом». [14,с. 127] |
| Зелений, смарагдово–зелений, сіро–зелений | Колір–ширма дитячого життя від турбот дорослих | 1. «Я зустрів погляд смарагдово–зелених очей, що дивилися на мене з–під тремтячого лоба». [14, с. 41] 2. «Він був у поношеному чорнувато– |
 |
Колористична гама у збірці Джеймса Джойса «Дублінці»
Продовження Додатка Б
| зеленому костюмі, а на голові в нього був високих капелюх, які ми зазвичай називали нічними горщиками». [14, с. 39] 3. «Коли вона з ким–небудь розмовляла, її зеленувато–сірі очі дивилися на співрозмовника знизу вгору, і тоді вона ставала схожа на маленьку порочну мадонну». [14, с. 74] | ||
| Золотий | Початок і кінець усього, колір самовпевненості, сили | 1. «Сонце вже сіло, але віконне скло будинків, що дивляться на захід, відбивало багряне золото довгої черги хмар». [14, с. 29] 2. «Він милостиво обсипав золотим пилом брудних покоївок та старезних дідуганів». [14, с. 81] 3. «Перший тенор, cклонивши голову, почав перераховувати ланки золотого ланцюжка, що був протягнутий впоперек його живота, та випробовував голос, беручи ту чи іншу ноту». [14, с. 155] |
| Білий та сріблястий | Колір показної напущеної чистоти і недоторканності | 1. «Велика срібляста пряжка, що защемила легку тканину білої блузи, ніби втискала її всередину фігури». [14, с. 68] |
| Червоний | Символ зміни, переходу до чогось іншого | 1. «І навіть червоної носової хустинки не вистачало, якою він змахував крихти, не вистачало – так вона чорніла за тиждень». [14, с. 28] |
Продовження Додатка Б
| Чорний, темний, бурий | Символ важкого життя, суєтності | 1. «Тоді їй доводилось бігати по магазинам, проштовхуватися крізь юрбу, міцно тримаючи у руці чорний шкіряний гаманець, і повертатися додому зовсім пізно, з багатьма покупками». [14, с. 52] |
| Коричневий | Колір трагізму, натягнутості, напруженості | 1. «Лице містера Даффі, на якому віддрукувалися прожиті роки, нагадувало своїми коричневими кольорами дублінські вулиці». [14, с. 117] |
| Яскравий жовтий, жовтогарячий | Колір вульгарності і аморальності | 1. «Аспідно–сині очі, підкреслюючи нездорову блідість, яскраво блищали над жовтогарячою краваткою». [14, с. 85] |
| Сірий | Колір застиглості, бездії, статичності | 1. «Його обличчя було дуже грізне: сіре, величезне, з великими чорними ніздрями, зарісше скудною сірою щетиною». [14, с. 30] |
Додаток В
Типологія героїв – дублінців у збірці Дж. Джойса
| Герой | Ідея образу | Цитати |
| Батько Флінн (розповідь «Сестри») | Іронічний образ ірландського католицизму у стані розпаду | «Коли ми піднялися і підійшли до узголів’я ліжка, я побачив, що він не посміхається. Важний і святковий, він лежав, одягнений як для богослужіння, і у його в'ялих великих пальцях косо стояла чаша. Його обличчя було дуже грізне: сіре, величезне, з великими чорними ніздрями, зарісше скудною сірою щетиною». [14, с. 30] |
| Мехоні (розповідь «Зустріч») | Образ юного ірландця, який прагне відкрити новий світ | «Я вже сидів там п'ять чи десять хвилин, коли побачив сіру куртку Мехоні. Він, посміхаючись, піднявся на пагорб і заліз до мене на міст. Поки ми чекали, він вийняв рогатку, яка стирчала у нього з кишені, і показав її вдосконалення, які він зробив у ній». [14, с. 36] |
| Сестра Менгана (розповідь «Аравія») | Образ молодого покоління, вже отруєного пороком міста | «Вона трималася за поруччя, склонивши до мене голову. Світло ліхтаря біля нашої двері вихоплював з темряви білий вигин її шиї, освітлював косу, що лежала на її шиї, і спадаючи вниз, висвітлював її руку на поручнях. Він падав з однієї сторони на її сукню та вихоплював білий кінчик нижньої спідниці, ледь помітний, коли вона стояла не рухаючись». [14, с. 46] |
Продовження Додатка В
| Евелін (розповідь «Евелін») | Символ цілого покоління, яке не може струсити з себе пути | «Тоді вона вже буде заміжньою – вона, Евелін. Її будуть тоді поважати. 3 нею не будуть так поводитись, як з матір'ю. Навіть зараз, не дивлячись на свої дев'ятнадцять років, вона все ще побоюється грубості батька. Вона впевнена, що від цього у неї і серцебиття почалося». [14, с. 51] |
| Джіммі Дойл (розповідь «Після гонок») | Достойний представник ірландської «Золотої молоді», який з юності включився у безглузді перегони по життю | «Це був молодий чоловік років двадцяти шести, з м'якими каштановими вусиками та дещо наївними сірими очами. Його батько, котрий почав життя яскравим націоналістом, скоро змінив свої погляди. Свого сина він відправив вчитися у Англію, у великий католичний коледж,а потім у Дублінський університет – вивчати право. Джиммі вчився не надто старанно і навіть ненадовго збився зі шляху. У нього водилися гроші, і його любили, він однаково цікавився музикою та машинами». [14, с. 56] |
| Ленехен (розповідь «Два лицарі») | Іронічний Образ аморальної молодої людини | «Багато хто вважав Ленехена блюдолизом, але завдяки своїй винахідливості і красномовству йому вдавалося, не зважаючи на таку репутацію, уникати косих поглядів приятелів. Це був свого |
Продовження Додатка В
| роду добровільний шут, озброєний великою кількістю анекдотів, куплетів і загадок. Він не кліпаючи переносив будь–яку образу. Ніхто не знав, яким шляхом він заробляє на життя, але його ім'я смутно пов'язували з якимись махінаціями на скачках» [14, с. 63] | ||
| Поллі (розповідь «Пансіон») | Образ дівчини без моральних відчуттів, що живе у царстві м'ясників | «Поллі була тоненька дівчина дев'ятнадцяти років; у неї було м'яке світле волосся та маленький пухкий рот. Коли вона з ким–небудь розмовляла, її зеленувато–сірі очі дивилися на співрозмовника знизу вгору, і тоді вона ставала схожа на маленьку порочну мадонну». [14, с. 74] |
| Крихітка Чендлер (розповідь «Хмарина») | Образ порядної людини, яка все–одно не може стати «свічкою надії» | «Його називали Крихітка Чендлер, бо він здавався маленьким, хоча насправді був лише трохи нижче середнього зросту. Руки в нього були маленькі і білі, статура – хрупка, голос – тихий, манери – вишукані. Він дуже піклувався про своє світле шовковисте волосся та вусики, і від його хустинки завжди йшов легкий запах парфумів». [14, с. 81] |
| Клерк Феррінгтон (розповідь | Образ людини без надії на відродження | «Похмурого виду чоловік стояв біля О'Коннел–Брідж, чекаючи сендімаунт–ський потяг. У ньому кипіла зачинена |
Продовження Додатка В
| «Личини») | злоба та бажання помсти. Він відчував прикрість та приниження, він навіть не був п'яним, в кишені у нього залишилось лише два пенси. Він проклинав усе на світі. Він нажив неприємностей у конторі, заклав годинник,витратив усі гроші і навіть не напився як слід». [14, с. 105] | |
| Марія (розповідь «Земля») | Образ жертви безжалісного, тупого життя | «Зросту Марія була дуже–дуже маленького, але у неї був дуже довгий ніс та дуже довге підборіддя. Говорила вона трохи в ніс і здавалося, що вона завжди заспокоює когось: «Так, моя хороша», «Ні, моя хороша». За нею завжди посилали, коли жінки сварилися через корита і їй завжди вдавалася налагодити мир». [14, с. 108] |
| Джеймс Даффі (розповідь «Нещасний випадок») | Образ людини, якій нема прощення (наділений автобіограф–фічними рисами) | «Містер Даффі відчував відразу до будь–якого прояву фізичного чи духовного хаоса. Середньовічний вчений сказав би, що він народився під знаком Сатурна. Лице містера Даффі, на якому відбилися прожиті роки, нагадувало своїм коричневим кольором дублінські вулиці. Виступаючі скули також надавали його обличчю жорстокості; але жорстокості не було в очах, які дивилися на світ з–під рудуватих брів з таким виразом, ніби їх |
Продовження Додатка В
| хазяїн завжди радий зустріти у інших людях щось, що може спокутувати їх недоліки, але часто розчаровується». [14, с. 117] | ||
| Містер О'Коннор (розповідь «У день плюща») | Образ людини, для якої патріотичні ідеали – лише парасолька для виживання | «Містер О'Коннор, сивіючий пан, обличчя якого було зуродоване великою кількістю вугрів та прищів, тільки що скрутив папіроску, але,почувши звертання, задумливо розкрутив Ії». [14, с. 127] |
| Мадам Кірні (розповідь «Мати») | Образ вульгарного псевдодіяча Ірландського Відродження | «Вона сиділа, оточена крижаною стіною своїх досконалостей, і чекала, що знайдеться, нарешті, шанувальник, який візьме їх приступом та запропонує їй блискуче життя. Але ті молоді люди, яких вона зустрічала, нічим не виділялися, вона не заохочувала їх; а свої романтичні пориви смиряла тим, що об'їдалася східними солодощами». [14, с. 145] |
| Містер Кернан (розповідь «Милість божа») | Образ людини, яка прийшла покаятися у скопище вульгарних і цинічних буржуа | «Містер Кернан був комівояжером старої школи й вважав свою професію гідної всілякої поваги. У місті його ніколи не бачили без скільки-небудь пристойного циліндра й без гетр. Ці два предмети, говорив він, відкривають перед людиною всі двері. У нього був свій Наполеон, |
Продовження Додатка В
| великий Белчерн, якого він нерідко згадував і вважав прикладом для наслідування». [14, с. 162] | ||
| Габріель Конрой (розповідь «Мертві») | Образ, для якого самовпевненість, прекрасне ора–торство, гарна позиція – це фальш і фікція. | «Комічний персонаж, хлопчик на роздачі у своїх тіток, сентиментальний неврастенік, сповнений добрих намірів, що ораторствує перед циніками та прикрашає свої тваринні інстинкти, жалюгідний фат, котрого він тільки що побачив миттєво у дзеркалі». [14, с. 228] |
Поиск по сайту: