Пов’язка та перев’язка

Виходячи з вимог сучасної медицини, пов'язка як лікувальний засіб повинна сприяти не тільки загоєнню рани, але й підвищувати якість життя хворого в цілому. У цей час усе ширше застосовують інтерактивні пов'язки. Це такі пов'язки, які здатні не тільки створювати, але й підтримувати оптимальну для загоєння ранову середовище шляхом контролю її вологості, газового складу й рН, а також бути атравматичними, завдяки своїм фізико-хімічним властивостям.

Визначення показань до перев'язки

v у найближчому післяопераційному періоді: необхідність видалення надлишку ранового ексудату, обробка рани антисептиками з метою профілактики інфекційних ускладнень;

v діагностика стану рани;

v проведення лікувальних маніпуляцій: промивання антисептиками, зупинка кровотечі, видалення нежиттєздатних тканин, видалення дренажу, зняття швів;

v порушення функції пов'язки: зсув щодо рани, забруднення або інфікування, відсутність лікувального ефекту - гемостазу або герметизації;

v негативна динаміка по місцевому або загальному статусам - посилення болючого синдрому, набряку, місцевої гіперемії, порушення функції прилеглих суглобів, сверблячка й висипання в області рани, лихоманка.

Пов'язка виконує наступні функції:

· захист від механічних впливів (тиск, тертя, удар), забруднення;

· профілактика вторинного інфікування;

· захист від висихання й втрати рідини, електролітів;

· збереження адекватного температурного балансу;

· збереження сприятливих умов для клітинних взаємин у процесі загоєння.

Крім забезпечення захисту рани від зовнішніх впливів сучасна пов'язка повинна активно впливати на процеси загоєння завдяки стимуляції очищення рани, підтримувати адекватний мікроклімат у вологих умовах і функціональному спокої тканин рани, що сприяють загоєнню.

Завдання пов'язки в першу фазу ранового процесу:

1. видалення надлишкового ексудату;

2. необоротна елімінація бактерій, токсинів, ранового детриту, бруду, сторонніх предметів;

3. стимуляція регидратації некрозів і прискорення некролізу;

4. ексудат повинен не тільки поглинатися структурою матеріалу пов'язки, але й міцно втримуватися в ній.

Завдання пов'язки в другу фазу ранового процесу:

1. Підтримка й регулювання вологого середовища в рані;

2. Забезпечення адекватного кондиціонування рани;

3. Захист грануляційної тканини від механічного ушкодження при перев'язці;

4. Надійний захист від вторинної інфекції.

Пов'язки, що накладають у фазу регенерації, повинні захищати рану від травматизації й інфекції, не прилипати до рани й регулювати вологість середовища в рані, перешкоджаючи як висиханню, так і надлишкової вологості.

Завдання пов'язки в третю фазу ранового процесу:

1. Підтримка рани в помірковано вологому стані;

2. Захист епітелію й рубця, що формується, від механічного ушкодження при перев'язці;

3. Стимуляція регенерації.

При висиханні рани утвориться кірка, що сповільнює епітелізацію, а при надлишковій вологості гинуть епітеліальні клітки. Із цього треба, що пов'язки як і раніше повинні підтримувати рану в помірковано вологому стані й захищати від травматизації. Перевага в 2 - 3 фазу ранового процесу віддається атравматичним пов'язкам. Накладаються пов'язки з індиферентними й стимулюючими мазями або сучасні пов'язки Гідросорб" (гидрогелева), Гідроколл" (гідроколоїдна).

Вимоги до пов'язок

Функціональні можливості пов'язки й специфічна спрямованість її дії на рану в значній мірі залежать від характеристик використовуваного перев'язного матеріалу. Проте, у цей час сформульовані основні вимоги до пов'язок:

1) Поглинальна й усмоктувальна здатність - є одним з найважливіших властивостей при місцевому лікуванні в першу фазу ранового процесу, що забезпечують очищення рани шляхом видалення надлишкового ексудату. При цьому потрібно пам'ятати, що в текстильних матеріалах ексудат всмоктується переважно між волокон, що не гарантує від розвитку інфекції в рані. Тут перевага віддається інтерактивним пов'язкам для вологої обробки ран.

2) Проникність для газів - безперервний газообмін визначає концентрацію кисню й рівень рН у рані й тим самим впливає на клітинні процеси. Проникність пов'язок для кисню є важливою умовою збереження сталості основних фізичних параметрів ранового мікроклімату. Це, однак, не виключає застосування інтерактивних пов'язок, що є напівпроникними для кисню й із цієї причини дотримуючих достатній газообмін з поверхні рани.

3) Атравматичність для рани - при тривалому застосуванні пов'язка не повинна склеюватися з рановою поверхнею, щоб при зміні пов'язки не збільшувався рановий дефект. У той же час атравматичність є неодмінною умовою безболісного проведення перев'язки.

4) Безпека застосування - пов'язки не повинні викликати ні механічного, ні хімічного подразнення. Механічні подразнення виникають насамперед під час руху й проявляються в першу чергу при використанні пов'язок на текстильній основі. Ці пов'язки не повинні утворювати складок і бути тонкими, тому що рух підсилює секрецію й ексудацію. Пов'язка не повинна бути цитотоксичною і сенсибілізуючою.

5) Пов'язка повинна бути досить проста у використанні, правильно впакована й однозначно маркірована. Всі пов'язки повинні бути стерилізованими або поставлятися в стерильному й готовому до вживання виді.