Виділення видів мислення роблять по різних підставах

Наочно (конкретно) діюче мисленняє найбільшелементарна форма мислення, що виникає в практичній діяльності і є основою для формування більш складних форм мислення. Виділяють також наочно-образне і абстрактно-логічне (чи відвернене) мислення.

Психічний процес, що полягає в створенні нових образів (представлень) шляхом переробки матеріалу сприйнять і представлень, отриманих у попередньому досвіді, називається уявою.

Уява присуща тільки людині. Уява як своєрідна форма відображення дійсності здійснює уявний відхід за межі безпосередньо сприйманого; сприяє передбаченню майбутнього;«оживляє» те, що було раніше.

Фізіологічною основою уяви є складна аналітико-синтетична діяльність мозку, у процесі якої відбувається утворення нових систем тимчасових зв'язків на основі раніше сформованих.

Уява — найважливіша складова частина творчого процесу. Уява, як і сприйняття, пам'ять, мислення— пізнавальний процес. Специфіка уяви складається в переробці минулого досвіду. І в цьому відношенні воно нерозривно зв'язано з пам'яттю.

Загальне і відмінне між мисленням і уявою. Уява тісна зв'язано з мисленням. І мислення і уява виникають у проблемній ситуації, мотивуються потребою особистості, основу їх складає випереджальне відображення. Але випереджальне відображення дійсності, здійснюване в процесі уяви, відбувається у виді яскравих представлень, у той час як випереджальне відображення в процесах мислення відбувається шляхом оперування поняттями, що дозволяють узагальнено й опосредованно пізнавати навколишнє.

Уява може бути пасивною (сновидіння, мрії) і активною,котру, у свою чергу, розділяють на відтворення (створення образа предмета по його описі) і творчу(створення нових образів, що вимагають добору матеріалів, відповідно до задуму).

Мрія — вид творчої уяви, зв'язаного з усвідомленням бажаного майбутнього.

ТЕМА 4.ПСИХІЧНІ СТАНИ

Питання теми

1. Почуття і потреби особистості. Роль почуттів у пізнавальній і практичній діяльності людини. Соціальна обумовленість людських почуттів.

2. Фізіологічні механізми почуттів. Роль кори і підкірки в їхній регуляції.

3. Виразність почуттів. Форми їхнього протікання.

4. Вищі почуття — моральні, інтелектуальні, естетичні, практичні — як результат суспільного розвитку.

5. Воля і вольові дії людини.

6. Фізіологічні механізми вольової дії.

7. Психологічна структура вольового акта.

8. Вольові якості особистості.

Пізнаючи дійсність, людина так чи інакше відноситься до предметів і явищ, що оточують його: до речей, подіям, до інших людей, до своєї особистості. Радість, сум, замилування, гнів і ін. — усе це різні види суб'єктивного відношення людини до дійсності, названі емоціями. Почуття є продуктом культурно-історичного розвитку людини, у житті і діяльності виконують мотивуючу роль.

У залежності від спрямованості почуття поділяються на:

моральні (переживання людиною його відносини до інших людей, до суспільства);

інтелектуальні (почуття, зв'язані з пізнавальною діяльністю);

естетичні (почуття краси, що особливо яскраво виявляються при сприйнятті творів мистецтва, явищ природи, подій громадського життя);

практичні (почуття, зв'язані з діяльністю людини).

Говорячи про переживання людини, уживають два терміни — «почуття» і «емоції». У широкому змісті слова — це синоніми. У вузькому — під емоціямирозуміють переживання відносин, що виникли в даний момент. Емоції звичайно носять ситуативний характер і виражають оцінку особистістю визначеної ситуації, зв'язаної з задоволенням потреб людини в даний момент. У людини вони виявляються в різноманітних емоційних станах.

Емоційні стани, що виникли в процесі діяльності, можуть чи підвищувати знижувати життєдіяльність людини. Перші називаються стенічними, другі — астенічними. Стану, що характеризуються максимальною мобілізацією всіх сил, напругою, називаються стресовими.

Емоції істотно впливають на хід діяльності людини. Як форма прояву особистості, вони виступають як внутрішні спонукання до діяльності й обумовлюють її динаміку.

Почуття виникають як узагальнення багатьох емоцій, спрямованих на визначений об'єкт. Почуття впливають у свою чергу на емоції.

Почуття й емоції грають надзвичайно важливу роль у діяльності і у всім поводженні людини.

На протікання емоцій і почуттів людини впливає друга сигнальна система. Лише при діяльності другої сигнальної системи можливе формування таких складних почуттів людини, як моральні, інтелектуальні, естетичні.

Людські емоції виконують найважливіші сигнальну і регулюючу функції.

Сигнальна функція почуттів виражається в тім, що переживання виникають і змінюються в зв'язку зі змінами, що відбуваються, у навколишнім чи середовищі в організмі людини.

Регулююча функція почуттів виражається в тім, що стійкі переживання направляють наше поводження, підтримують його, змушують переборювати, що зустрічаються на шляху перешкоди.

У житті спостерігається найрізноманітніший прояв емоційних переживань. Серед них виділяються такі, котрі відрізняються особливою своєрідністю протікання і впливу на поводження і діяльність людини. Це настрій, афекти, пристрасті, стреси.

Настрій — стійкий емоційний стан, що відбивається на діяльності людини.

Афект — емоційний стан вибухового характеру, що бурхливо протікає, що характеризується зміною свідомості, порушенням вольового контролю.

Пристрасті — емоційний стан підвищеної напруги, що виникає під впливом різних причин.

Стрес — стан тривалої і сильної психологічної напруги, зв'язаний з емоційним перевантаженням.

Воля - свідоме регулювання людиною свого поводження і діяльності, зв'язана з подоланням внутрішніх і зовнішніх перешкод. При цьому здійснюється свідома рефлексія на різних рівнях.

1. рівень — усвідомлення суб'єктом своїх способів дій, свого стану, режиму і напрямку активності.

2. рівень — активна зміна функціонування психіки, вибір необхідного способу його перетворення.

Воля — це особлива форма активності людини, що включає свідому саморегуляцію. Вона виникла разом з виникненням суспільства, трудової діяльності, є важливим компонентом психіки, забезпечуючи виконання двох взаємозалежних функцій — спонукальної і гальмовий.

Спонукальна функція забезпечується активністю людини. Активність характеризується довільністю, тобто обумовленістю дії, свідомо поставленою метою.

Гальмова функція волі виявляється в стримуванні небажаних проявів активності. Регулювання поводження було б незначно без гальмування.

Вольові дій по своїй природі причинно обумовлені, виникають у процесі активної взаємодії із середовищем — природної і соціальний.

Вольова дія може бути реалізоване в більш простих і більш складних формах. У простому вольовому акті спонукання до дії переходить у самодію майже автоматично. Для складного вольового акта істотно те, що дії передує облік його наслідків, усвідомлення мотивів, ухвалення рішення, виникнення наміру його здійснити, складання плану для його здійснення.

Окремі вольові якості і вольова активність у цілому оцінюються по наступним параметрах: сила, стійкість, широта і спрямованість.

При оцінці вольових якостей необхідно дотримувати, принаймні, три обов'язкових умови: а) оцінюючі повинні однаково розуміти вольові якості; б) оцінка повинна виходити з тих самих критеріїв; в) вольові якості повинні оцінюватися декількома обличчями.

Методи вивчення вольової активності визначаються поставленими задачами, тим, які чи сторони особливості волі ми хочемо досліджувати. Усі методи можна розділити на екстенсивні (спрямовані вшир) і експериментальні (природні і лабораторні), застосовувані для більш глибокого дослідження окремих задач.

Поиск по сайту: