Теорія зовнішньої торгівлі Хекшера-Оліна

Теорія Хекшера - Оліна - це вчення, згідно з яким країни будуть експортувати ті товари, вир-цтво яких вимагає значних витрат відносно надлишкових факторів та імпортувати товари, у виробництві яких довелося б інтенсивно використовувати відносно дефіцитні фактори. В модель зовнішньої торгівлі вони включили до її складу, крім праці, дію ще одного фактора виробництва - капіталу, розвинувши таким чином теорію порівняльних переваг Д. Рікардо. За теорією Хекшера - Оліна, фактори виробництва розподілені між країнами нерівномірно, відносні ціни ресурсів залежать від їх насиченості та рідкісності. Насичений ресурс дешевший, рідкісний - відносно дорогий. Із цього витікає визначення критеріїв вибору спрямувань зовнішньої торгівлі залежно від наявності ресурсів, а саме: 1) експорту має підлягати товар, який містить насичений ресурс, а імпортуватися той, при виробництві якого використовується рідкісний ресурс; 2) спеціалізація всередині країни має будуватися на використанні більш дешевого ресурсу. Сучасна структура зовнішньої торгівлі різних країн у цілому підтверджує правильність теорії Хекшера - Оліна, згідно з якою модель міжнародної торгівлі пов'язана зі структурою економіки країн, які вступають у зовнішньоторговельні відносини, а також із внутрішнім розподілом прибутків.

Валютний ринок

Валю́тний ри́нок — ринок, на якому гроші однієї країни використовують для купівлі валюти іншої країни. Валю́тний ри́нок — це сукупність спеціальних інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продати-купити національну та іноземну валюту на основі попиту та пропозиції. Суб'єкти валютного ринку — продавці, покупці, посередники(банки, валютні біржі); об'єкти — юридичні особи, зайняті у зовнішньоекономічній діяльності. Ціною на валютному ринку є валютний курс, який являє собою ціну грошової одиниці даної валюти в грошових одиницях іншої валюти. Структура: 1)Національні валютні ринки -існують у більшості країн світ, обмежуються економічним простором конкретної країни ї регулюються її націонал.валютним законодавством. 2)Міжнародні -сформувалися в країнах, в яких до мінімум зведені обмеження на валютні операції; регулюються міждержавними угодами, домовленостями самих учасників цих ринків.(Лондон, Нью-Йорк, Париж, Токіо та ін). 3)Світовий -здатний функціонувати практично цілодобово. Це забезпечується географ розміщенням окремих ринків: з початком доби відкриваються азіатські ринки Токіо, Сінгапура, після їх закриття починають працювати європейські -Парижа, Лондона, а піж кінець роботи-американського континенту -Нью-Йорка, Лос-Анджелеса тощо. Завдяки цьому, будь-який суб’єкт валютного ринку може в будь-який час доби купити-продати валюту, оперативно зв’язавшись з відповідним міжнародним центром.

Основні функції: 1) забезпечення умов для реалізації валютної політики держави; 2) забезпечення прибутку учасникам валютних відносин; 3) страхування валютних ризиків; 4) створення передумов для своєчасного здійснення міжнародних платежів.

Ці функції реалізуються за допомогою виконання валютних операцій - це будь-які платежі, пов*язані з переміщенням валютних цінностей між суб*єктами валютного ринку.

Класифікації операцій: 1.За терміном здійснення платежу з купівлі-продажу валюти: касові, строкові. 2.За механізмом здійснення операцій: операції спот, форвардні операції, ф*ючерсні операції, опціонні операції. 3.За формою здійснення: безготівкові, готівкові. 4. За масштабами операцій: оптові(здійснюються між банками), роздрібні(між банками та їх клієнтами). Валютний арбітраж -комбінація з кількох операцій з купівлі та продажу двох чи кількох валют за різними курсами з метою одержання додаткового доходу.

Поиск по сайту: