Рівновага на ринку позичкових коштівта формування ставки відсотку

Якщо поєднати на графіку попит та пропозицію, то отримуємо рівноважну ставку позичкового відсотку (r).

S_M = D_M

D_M = R* У_n

D_M = R* У_n - αr

де: α – коефіцієнт чуттєвості зміни попиту на гроші в залежності від зміни r.

S_M = M / P

R * У_n – hr = M / P.

Зміна рівноваги на грошовому ринку обумовлена умовами:

1) S_M = const.

_ _

r₁ > r

S_M > D_M

2) S_M зростає.

_ _

r₁ < r

S_M < D_M

Рівновага на грошовому ринку формується в точці перетину попиту та пропозиції.

S_M=М / Р D_M = R*У_НД – nr

S_M = D_M

25. Споживання, заощадження та інвестиції та фактори, що їх визначають (за неокласичним трактуванням).

Споживання (С) – видатки д/г, спрямовані на задоволення власних потреб.

Структура споживання:

1) Са – автономне споживання, яке не залежить від доходів домогосподарств (залежить лише від накопиченого в д/г майна)

2) Споживання, що залежить від доходу.

Функція споживання: С=Са + (Унд - аr), де r – ставка позичкового відсотку, а – коефіцієнт еластичності заощаджень до ставки позичкового відсотку. Фактори:дохід, який одержують після сплати податків- безподатковий дохід.

Заощадження визначають:

1. Дохід д/г;

2. Рівень цін;

3. Величина споживацьких боргів;

4. Економічні очікування.

Заощадження (S) – частина коштів, яка залишається у д/г після здійснення витрат на споживання.

Функція заощаджень в неокласичній теорії: S = ar – Ca.

Інвестиції (І) – потік коштів, що призводить до збільшення матеріальних капітальних товарів, таких як основні засоби та оборотні кошти.

Фактори: очикувана норма чистого прибутку, яку підприємці очікують одержативід видатків на інвестиції; відсоткова ставка.

Виділяють типи інвестицій:

1) виробничі інвестиції;

2) інвестиції в товарно-матеріальні запаси;

3) інвестиції в житлове будівництво.

Рівновага на ринку інвестицій досягається завдяки гнучкості позичкового відсотку r:

23. Економічні ефекти, що визначають спадний характер кривої сукупного попиту.

1. Ефект процентної ставки (зростання цін збільшує попит на гроші, що веде до зростання процентної ставки, яке викликає збільшення заощаджень, зниження споживання, що веде до зниження сукупного попиту)

2. Ефект багатства (зростання цін знижує реальну вартість фінансових активів, рівень життя населення падає, знижується споживання, а відповідно і сукупний попит)

3. Ефект імпортних закупок (зростання цін збільшує імпорт та зменшує експорт, що веде до зниження споживання і сукупного попиту відповідно.

21.Умовм рівноваги на ринку товарів і послуг. В узагальненому вигляді економічнії рівновага є рівновага між сукупним попитом і сукупного пропозицією, тобто СПо = СПр. Рівновага між ними породжує рівноважний ВВП і рівноважні ціни.

На цьому графіку крива СПо₁, — це початкова крива сукупного попиту; крива СПр₁, — початкова короткостро­кова крива сукупної пропозиції; СПр^д — довгострокова крива сукупної пропозиції, яка бере свій початок у точці потенційного ВВП (О₁). Точха Т₁, є точкою короткостро­кової рівноваги як результат, перетину кривих СПо₁, і СПр₁, і одночасно точкою довгострокової рівноваги як результат перетину кривих СПо₁, СПр₁, і СПр^д. Отже, в точці Т₁, має місце подвійна рівновага (короткострокова і довгостроко­ва). Вона може забезпечуватися лише в умовах повної зайнятості.

Якщо припустити, що при незмінній сукупній пропо­зиції (СПр₁) сукупний попит зменшиться порівняно з потенційною величиною (СПо₁), а його крива переміс­титься вліво в положення СПо₂, то короткострокова рівновага буде забезпечуватися в точці Т₂, що порушує довгострокову рівновагу. Якщо, навпаки, при незмінному сукупному попиті (СПо₁) короткострокова сукупна про­позиція зменшиться відносно потенційної величини (СПр₂) а її крива переміститься в положення СПр₂, то короткострокова рівновага буде забезпечена в точці Т₃, що теж порушить довгострокову рівновагу.

Короткострокова рівновага означає, що кількість това­ру, яку покупці бажають придбати, дорівнює тій кількості, яку підприємці мають намір виробити. Якщо падіння су­купного попиту знизить ціну, то ціна примусить підпри­ємців зменшити обсяг виробництва до рівня сукупного попиту (О₂). Якщо зменшення сукупної пропозиції підви­щить ціну, то ціна викличе зменшення обсягів бажаних закупок до нового рівня сукупної пропозиції (О₃).

Довгострокова рівновага означає, що кількість товару, яку покупці бажають придбати, дорівнює потенційним можливостям економіки. За цих умов будь-яке подальше збільшення сукупного попиту викликає лише зростання цін, а випуск реального ВВП залишається незмінним. Виключення може мати місце лише за умов економічного буму, коли підприємці вдаються до надмірного викори­стання робочої сили, а безробіття сягає нижче природної норми.

Рівновага в економіці постійно порушується. Її пору­шення може викликатися змінами в сукупному попиті внаслідок зміни запланованих сукупних витрат або в сукупній пропозиції внаслідок зміни середніх витрат. Але вона постійно відновлюється ринком за іншого рівня ВВП і за інших цін. Розглянемо механізм відновлення еконо-мічної рівноваги на основі моделі СПо — СПр внаслідок її порушення почергово сукупним попитом і сукупною пропозицією.

22. Сукупний попит та фактори, що його визначають. Кількісне рівняння обміну.

Сукупний попит (AD) - графічна модель, що показує реальний обсяг національного виробництва, який споживачі готові купити при різних можливих рівнях цін

Визначається сукупний попит як сума попитів на конкретні товари на всіх ринках країни.

Сукупний попит визначається ціновими та неціновими факторами.

Сукупний попит (СПо) — це реальний обсяг національного продукту, який економіка має намір закупити з метою задоволення своїх платоспроможних потреб. У грошовій (номінальній) формі сукупний попит визнача-ється сукупними витратами економіки на закупівлю товарів та послуг, які складаються із споживчих витрат, валових інвестицій, державних закупок і чистого експорту. Співвідношення між сукупним попитом і сукупними витратами можна виразити формулою: ,

де Ц — середня ціна на товари та послуги.

Цінові фактори:

1. Ефект процентної ставки (зростання цін збільшує попит на гроші, що веде до зростання процентної ставки, яке викликає збільшення заощаджень, зниження споживання, що веде до зниження сукупного попиту)

2. Ефект багатства (зростання цін знижує реальну вартість фінансових активів, рівень життя населення падає, знижується споживання, а відповідно і сукупний попит)

3. Ефект імпортних закупок (зростання цін збільшує імпорт та зменшує експорт, що веде до зниження споживання і сукупного попиту відповідно.

Нецінові фактори, що визначають сукупний попит:

1. Зміни у споживчих витратах (на які впливають рівень добробуту споживачів, їх заборгованість, економічні очікування та рівень податків)

2. Зміни в інвестиційних витратах (на які впливають процентна ставка, очікувані прибутки з інвестицій, технологія, зміни у виробничих потужностях).

3. Зміни в державних видатках

4. Зміни чистого експорту (на який впливає національний доход в іноземних країнах, валютні курси).

24. Фактори сукупного попиту. Рівень цін, нецінові фактори.

Вплив рівня цін:

1. Ефект процентної ставки (зростання цін збільшує попит на гроші, що веде до зростання процентної ставки, яке викликає збільшення заощаджень, зниження споживання, що веде до зниження сукупного попиту)

2. Ефект багатства (зростання цін знижує реальну вартість фінансових активів, рівень життя населення падає, знижується споживання, а відповідно і сукупний попит)

3. Ефект імпортних закупок (зростання цін збільшує імпорт та зменшує експорт, що веде до зниження споживання і сукупного попиту відповідно.

Однотоварний попит знаходиться в оберненій залежності від ціни товару безпосередньо. Чим вища ціна —тим нижчий однотоварний попит і навпаки. Це пояснюється ефектом доходу та ефектом заміщення. Коли ціна падає, незмінний номінальний доход дає змогу покупцям прид­бати більше окремих товарів та послуг, оскільки він збільшується в реальному вимірі (ефект доходу). Крім того, зниження ціни на певний товар означає, що він став дешевший порівняно з іншими товарами аналогічного призначення. Це означає, що зниження ціни певного то­вару буде стимулювати покупців до заміщення цим това­ром інших аналогічних товарів, ціна яких не змінилася. Отже, зниження ціни певного товару збільшує відносну привабливість цього товару і примушує споживачів збіль­шувати на нього попит (ефект заміщення).

Але така реакція покупців на ціну не має відношення до сукупного попиту, оскільки він характеризує попит на сукупний товар, тобто реальний ВВП. Особливість сукуп­ного попиту полягає в тому, що він не залежить від ціни ВВП безпосередньо. Це пояснюється тим, що сукупна економіка як суб'єкт попиту є одночасно і продавцем, і покупцем ВВП.

Модель економічного кругообігу показує, що як про­давець сукупна економіка отримує доходи від продажу ресурсів та продуктів, а як покупець — вона несе витрати на їх закупівлю. Тому при зростанні цін в економіці втрати на реальних витратах (купівельної спроможності) поверта­ються збільшенням номінальних доходів (купівельної спроможності). Внаслідок цього купівельна спроможність сукупної економіки, а значить і сукупний попит залишаються незмінними.

Між сукупним попитом і ціною національного продукту існує опосередкована залежність, яка проявляється через три фактори: ефект відсоткової ставки, ефект багат-

ства, ефект чистого експорту.

Нецінові фактори, що визначають сукупний попит:

1. Зміни у споживчих витратах (на які впливають рівень добробуту споживачів, їх заборгованість, економічні очікування та рівень податків)

2. Зміни в інвестиційних витратах (на які впливають процентна ставка, очікувані прибутки з інвестицій, технологія, зміни у виробничих потужностях).

3. Зміни в державних видатках

4. Зміни чистого експорту (на який впливає національний доход в іноземних країнах, валютні курси).

26. Державні закупівлі.

Державні закупівлі є одним з інструментів фіскальної політики держави.

Державні закупівлі – закупка державою готової продукції за встановленою ціною у певному обсязі у національних або іноземних виробників, коштами державного бюджету.

Державні закупівлі грають помітну роль в економічній політиці держави. Вони виконують ряд важливих функцій:

1. Встановлення рівноваги на товарному ринку – державні закупівлі запобігають утворенню кризи недовиробництва, або інфляційному розриву МА, за кейнсіанським трактуванням.

2. Соціально-економічна функція – полягає в створенні умов для найбідніших споживачів щодо придбання товарів найширшого вжитку та життєво необхідних за прийнятними цінами.

3. Протекціоністська – державні закупівлі у вітчизняних виробників стимулюють національне виробництво.

27. Сукупна пропозиція, фактори, що її визначають.

Сукупна пропозиція (AS) – графічна модель, що показує наявність реального обсягу національного виробництва, який підприємства здатні і готові постачати на ринок при кожному можливому рівні цін.

AS визначається як сума пропозицій на окремі групи товарів на всіх ринках країни.

Вивчаючи сукупну пропозицію, неокласики виходили з таких положень:

- обсяг випуску ВНП залежить від кількості факторів виробництва і технології та не залежить від рівня цін;

- зміни у факторах виробництва і технології відбуваються дуже повільно;

- економіка функціонує в умовах повної зайнятості ресурсів, тому обсяг ВНП = потенційному ВНП;

- сукупна пропозиція розглядається в довгостроковому періоді.

AS визначають наступні фактори:

1. зміни цін на ресурси;

2. кількість та якість ресурсів, їх ефективний розподіл;

3. зміни в продуктивності виробництва під впливом інновацій та вдосконалення технології;

4. економічні очікування підприємців

37. Рівноважна модель «ін’єкції-вилучення» та її використання для обґрунтування фіскальної політики держави.

Фіскальна політика держави – особливий вид стабілізаційної політики, який полягає у свідомому маніпулюванні державним бюджетом в цілому, державними витратами і податками в цілях зміни реального обсягу виробництва, зайнятості, контролю над інфляцією, стимулювання економічного росту.

Основними елементами фіскальної політики є доходи та видатки державного бюджету.

Модель “Вилучення-ін’єкції” дає можливість представити загальні витрати як безпосередній фактор, який визначає рівні виробництва, зайнятості та доходу.

За допомогою цієї моделі досягається рівноважний обсяг ВНП – це такий ВНП, який забезпечується в умовах коли плани домогосподарств, стосовно заощаджень, збігаються з планами підприємств, стосовно інвестицій. Встановлюється рівновага між заощадженнями і запланованими інвестиціями, тобто S = In.

Обсяг заощаджень залежить, згідно моделі, від обсягів виробництва Унд. Планові інвестиції є прерогативою держави і складають постійну суму Іп. Рівність обсягів заощадження і планових інвестицій і повинна досягти держава завдяки фіскальній політиці

28. Крива сукупної пропозиції в довгостроковому та короткостроковому періодах.

В довгостроковому періоді криву сукупної пропозиції розглядають неокласики:

Обсяг виробництва дорівнює потенційному. Крива AS не залежить від рівня цін, на неї впливають: зміни цін на ресурси; кількість та якість ресурсів, їх ефективний розподіл; зміни в продуктивності виробництва під впливом інновацій та вдосконалення технології; економічні очікування підприємців.

В короткостроковому періоді криву сукупної пропозиції розглядають кейнсіанці:

За кейнсіанським трактуванням, сукупна пропозиція залежить передусім від рівня цін, тобто тієї ціни, що споживачі згодні заплатити за надані товари (послуги).

29. Рівновага на національному ринку. Модель загальної рівноваги «сукупний попит – сукупна пропозиція».

Рівновага на національному ринку встановлюється під впливом двох чинників: сукупного попиту та сукупної пропозиції. Взаємодія цих чинників утворює модель загальної рівноваги AD-AS, або «сукупний попит-сукупна пропозиція». Дана модель поєднує як неокласичну, так і кейнсіанську моделі макроекономічної рівноваги.

Сукупна пропозиція (AS) складається з трьох відрізків – кейнсіанському (горизонтальний), неокласичного (вертикальний) та проміжного. МА рівновага може виникнути на будь-якому з цих відрізків.

Сукупний попит є динамічним та формується з наступних чинників: AD=C+I+G+NX (сума споживання, інвестицій, державних витрат та чистого експорту).

Зростання сукупного попиту на кривій сукупної пропозиції змінює точку рівноваги, а отже, змінюється обсяг національного виробництва, а відповідно, зайнятість населення та рівень цін.

Зростання сукупної пропозиції на всіх відрізках означає зниження рівня цін та приріст обсягів виробництва.

Зниження рівня сукупної пропозиції призводить до скорочення обсягу виробництва та зайнятості, в економіці це явище має назву стагфляція.

Модель «витрати-випуск» - метод визначення і пояснення рівноважного рівня виробництва в кейнсіанській теорії. Згідно цієї моделі, рівновага в економіці досягається тоді, коли рівень виробництва дорівнює сукупним плановим витратам, тобто У_НД = АЕРівноважний рівень виробництва – такий обсяг виробництва, що забезпечує загальні витрати, достатні для закупівля усього обсягу виробництва. Графічно цю модель характеризує кейнсіанський хрест - модель товарного ринку.

В точці перетину графіків АЕ і У в економіці досягається рівновага, тому що весь доход У витрачається згідно плану.

Кут ОАЕ_АО₁ показує МРС – граничну схильність до споживання.

Якщо фактичний У_НД менше рівноважного, в економіці спостерігається інфляційний розрив, якщо більше – рецесійний.

35. Фактичні та планові видатки, їх структура. Графічна модель планових видатків.

Видатки в МА теорії зазвичай позначають літерою Е. В основу сукупного попиту кейнсіанці поклали криву сукупних планових витрат (АЕ).

Сукупні планові видатки (АЕ) – сума, яку д/г, фірми, уряд і зовнішній світ планують витратити на товари та послуги

АЕ = С+І_ч+G+NX.

АЕа – автономні сукупні планові видатки. Їхній обсяг формується як сума автономного споживання, автономних державних витрат, автономного споживання та чистого експорту.

Фактичні видатки – реальна сума витрат суб’єктів господарювання на придбання товарів і користування послугами.

Сукупні фактичні видатки відрізняються від планових тоді, коли фірми змушені робити незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси при раптових змінах в рівнях продаж.

Сукупні фактичні видатки = Унд.

Порушення рівності між сукупними плановими та сукупними фактичними витратами приводить до дисбалансу в економіці.

36. Механізм досягнення рівноваги на товарному ринку в кейнсіанській теорії.

У випадку, якщо загальні витрати скоротяться, то ринкова економіка, на думку неокласиків, може забезпечити необхідний розмір виробництва і повну зайнятість. Цей висновок неокласиків ґрунтується на думці, що:

- по-перше, якщо заощадження перевищуватимуть інвестиції (3>І), то зменшення загальних витрат на продукцію призведе до зниження ціни;

- по-друге, при зниженні попиту на продукцію конкуренти будуть знижувати ціни на неї, що дозволить людям які не мають заощаджень, збільшити покупки товарів, тобто, заощадження товарів призведуть до зниження цін, а не до скорочення виробництва і зайнятості;

- по-третє, зниження попиту на товари веде до зменшення попиту на ресурси, у тому числі на робочу силу. Оскільки це призводить до зниження заробітної плати, то всі бажаючі працювати по одній ставці заробітної плати зможуть мати зайнятість, тобто не буде безробіття.

Інакше кажучи, з погляду неокласиків, ринковий механізм через гнучкі ставки відсотка, еластичність цін і заробітної плати призводить у відповідність витрати і доходи, підтримує необхідний обсяг виробництва, повну зайнятість і рівновагу в макроекономіці.

Як видно із графіка, крива сукупної пропозиції становить вертикальну лінію ("класичний відрізок "), що визначає рівень реального обсягу вироб­ництва ВВП при повній зай­нятості, а сукупний попит СП, що визначає рівень цін, є незмінним.

За Вальрасом, якщо попит зменшується з до , то рівень цін також зменшується з , до . У результаті цього тимчасове перевищення пропозиції на лінії АВ зсувається і відновлюється повна зайнятість у точці С. Це свідчить про те, що за умови, якщо попит зменшується, то еластичність цін і заробітної плати забезпечить функціонування ринкового механізму, що підтримує рівноважний обсяг виробництва ВВП і природний рівень безробіття, тобто, макроекономіка може бути рівноважною без втручання держави. Отже, відповідно до моделі загальної рівноваги Л. Вальраса, у процесі заключення контрактів на продаж і покупку товарів на ринках установлюються такі відносні ціни, при яких усі бажані товари продаються і купуються і не виникає надлишкового попиту та надлишкової пропозиції.

38. Мультиплікатор автономних видатків

Показник, що визначає у скільки разів приріст Унд перевищує приріст сукупних планових витрат, називається мультиплікатором автономних видатків.