Контроль і ревізія розрахунків за претензіями

На підприємствах іноді виникає необхідність обліковувати роз­рахунки претензійного характеру. Претензії можуть пред’явля­тися до постачальників та підрядників:

Ø за виявлену при перевірці рахунків невідповідність цін і та­рифів, передбачених договором, при виявленні арифметичних по­милок;

Ø за виявлення невідповідності якості товарів технічним умо­вам та умовам договорів;

Ø за нестачу вантажів;

Ø за брак і простій з вини постачальників;

Ø за помилково списані суми;

Ø за пені, штрафи і неустойки, що утримуються з постачальників, покупців, замовників через невідповідність договірним зо­бов’язанням.

Облік розрахунків претензійного характеру ведуть на субра­хунку 374 «Розрахунки за претензіями». На дебеті цього субра­хунку відображають суми пред’явлених претензій, а на кредиті виконання та списання. При відхиленні претензій судовими органами їх суми відносять на ті рахунки обліку, з яких вони були вписані.

Записи по субрахунку 374 роблять на підставі актів приймання платежів, рішень арбітражних органів, письмових погоджень постачальників на задоволення претензій, виписок банку. Записи по субрахунку 374 проводять у такому порядку:

Ø суми претензій до постачальників у зв’язку з нестачею коштів, завищенням цін тощо: дебет субрахунку 374, кредит рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»;

Ø платежі, що надійшли по претензіях: дебет рахунку 31 «Рахунки в банках», кредит субрахунку 374;

Ø списання претензії внаслідок відмови судовими органами:

Ø дебет рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності», кредит субрахунку 374.

Цивільним кодексом України визначено (статті 549, 551), що не­устойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржни­ком зобов’язання.

Господарський кодекс України передбачає (стаття 230), що штрафними санкціями визнаються господарські операції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Є два види неустойки:

Ø штраф – неустойка, обчислена у відсотках від суми невиконаного або неналежне виконаного зобов’язання;

Ø пеня – неустойка, обчислена у відсотках від суми несвоєчас­но виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочен­им виконання.

Сторони господарського зобов’язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсотко­вий ставок, залежно від обсягу невиконання зобов’язання чи строків порушення зобов’язання сторонами.

У разі, якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зо­бов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи догово­ром, у таких розмірах:

Ø за порушення умов зобов’язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20 % вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

Ø за порушення термінів виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення,

Ø за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % указаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій та­кож за інші порушення окремих видів господарських зобов’язань.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначе­но, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зо­бов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсот­ковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

До суб’єкта, який порушив господарське зобов’язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, засто­сування яких передбачено договором.

У господарських договорах сторони можуть передбачати вико­ристання таких видів оперативно-господарських санкцій:

Ø одностороння відмова від виконання свого зобов’язання однією стороною, зі звільненням її від відповідальності за це – у разі порушення зобов’язання другою стороною;

Ø відмова від оплати за зобов’язанням, яке виконано неналеж­ним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

Ø відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, при­пинення видачі банківських позичок тощо;

Ø відмова однієї сторони зобов’язання від прийняття по­дальшого виконання зобов’язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредито­ром за зобов’язанням (списання з рахунку боржника в безакцепт­ному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

Ø встановлення в односторонньому порядку на майбутнє до­даткових гарантій належного виконання зобов’язань стороною, яка порушила зобов’язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату про­дукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

Ø відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин зі стороною, яка порушує зобов’язання.

Сторони можуть передбачити у договорі також інші оператив­но-господарські санкції.

За прострочення платежу сплачується пеня в розмірі, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня.

Термін позовної давності при стягненні неустойки становить один рік, неповний термін позовної давності – три роки.

У податковому обліку до складу валового доходу входить фактично отримана сума неустойки. Підприємство-боржник не може включати до складу валових витрат суму визнаної неустойки. Неустойки, застосування яких передбачено договором, не обкла­даються податком на додану вартість (ПДВ).

Нарахування неустойки відображається за кредитом субрахунку 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки» і за дебетом субрахун­ку 374 «Розрахунки за претензіями». Отримання неустойки запи­сується в дебет субрахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті» і кредит субрахунку 374.

Штрафи, пені, неустойки, визнані підприємством, відносять до складу інших операційних витрат: дебет субрахунку 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки» і кредит субрахунку 685 «Розрахунки і іншими кредиторами».

Приклад: ТОВ «Промінь» уклало договір купівлі-продажу із ЗАТ «Зоря». Сума договору 12000 грн., у тому числі ПДВ – 1000 грн.; собівартість продукції – 8000 грн.; термін оплати п’ять днів з моменту відвантаження продукції. Договором передбачено за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання нара­хування неустойки у вигляді пені в розмірі подвійної облікової і ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

ТОВ «Промінь» відвантажило продукцію 11 червня 2005р., і термін оплати за договором 16 червня 2005 р. До 30 червня гроші ті рахунок ТОВ «Промінь» не надійшли. ТОВ «Промінь» обчислило суму неустойки (пені) і пред’явило претензію ЗАТ «Зоря». ЗАТ «Зоря» претензію визнало і 1 червня 2005 p. перерахувало ‘ГОВ «Промінь» зобов’язання та неустойку.

Розмір неустойки вирахувано так:

Відсоток пені за день: 7% х 2: 366 = 0,038%.

Сума пені за день: 12 000 грн. х 0,038: 100 = 4,56 грн.

Кількість днів прострочення – 15.

Сума пені: 4,56 грн.х 15 = 68,40 грн.

Порядок відображення операцій з нарахування і сплати пені наведено в таблиці.

Облік операцій з нарахуванням і сплати пені

Поиск по сайту: