ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ ГОРТАНІ, ТРАХЕЇ І БРОНХІВ

При дослідженні гортані, насамперед, проводять її зовнішній огляд і пальпацію. Зовнішній огляд дозволяє визначити симетричність гортані, її набряк, положення та стан відносно до суміжних ділянок шиї.

ПАЛЬПАЦІЯ ГОРТАНІ

Виконують великим та чотирма пальцями однієї руки (рис. 3.3) або пальцями обох рук. При цьому визначають рухомість гортані, стан її хрящів, наявність набряку тканин, болючості та крепітації. Зміщуючи гортань в боки, визначають симптом "хрусту": хрускотіння гортані є нормальним, відсутність цього симптому вказує на можливе захворювання гортані.

НЕПРЯМА ЛАРИНГОСКОПІЯ

Необхідні засоби:

1. Гортанне дзеркало, діаметром 2-3 см, закріплене на держальці.

2. Марлева серветка.

3. Спиртівка, заповнена спиртом.

Непряма ларингоскопія є одним з основних інструментальних методів дослідження гортані. її виконують таким чином. Хворий сидить навпроти лікаря, широко відкриває рот та висовує язик. Дослідник великим і середнім пальцями лівої руки через марлеву серветку утримує за кінчик витягнутий язик, вказівним пальцем підтримує верхню губу. Правою рукою вводить дзеркало в глотку, і (бережно відтискаючи м'яке піднебіння та язичок назад і вгору до задньої стінки глотки. Язик може утримувати правою рукою і сам обстежуваний. Дзеркало, щоб воно не запотіло, перед введенням злегка нагрівають на спиртівці з боку його дзеркальної поверхні або опускають на декілька секунд у гарячу воду. Після нагрівання дзеркала обов'язково перевіряють його температуру, доторкнувшись до тильної поверхні своєї кисті. Гортанні дзеркала, позначені літерою "К" на зворотньому боці, можна кип'ятити. Інші дзеркала кип'ятіння не витримують, і для стерилізації їх опускають на 10-15 хву антисептичні розчини, після чого споліскують перевареною водою і витирають марлевою серветкою.

Гортанне дзеркало вводять у глотку дзеркальною поверхнею вниз під кутом 45° догоризонталі. При цьому намагаються не торкатись кореня язика та задньої стінки глотки, щоб уникнути блювотного рефлексу (рис. 3.4). В цей час хворому пропонують по черзі дихати та протяжно вимовляти звук "Е" або "І". При вимовлянні цих звуків надгортанник піднімається та зміщується вперед, що дає змогу оглянути просвіт і внутрішню частину гортані. Ті частини гортані, що містяться спереду (надгортанник), у дзеркалі відбиваються вгорі, а задня стінка гортані (черпакуваті хрящі) - внизу (рис.3.5). Трохи змінюючи положення дзеркала, частинами оглядають всі відділи гортані, оскільки зображення всього органа одночасно не вміщається у невеликому дзеркалі. При фонації (вимовлянні звуків "Е", "І") голосові складки змикаються, а під час дихання - розходяться, дозволяючи оглянути підголосовий простір та верхні відділи трахеї.

При непрямій ларингоскопії в дзеркалі видно такі відділи гортані: надгортанник, черпакуватонадгортанні складки, обриси черпакуватих хрящів і міжчерпакуватий простір, голосові та вестибулярні (шлуночкові) складки, гортанні шлуночки, підскладковий простір та верхню частину трахеї (рис. 3.5).

ПРЯМА ЛАРИНГОСКОПІЯ

Необхідні засоби:

1. Ларингоскоп або зігнутий під кутом шпатель.

2. Анестетик (10% аерозоль лідокаїну, 2% розчин дикаїну тощо).

3. Марлева серветка.

Гортань можна оглядати також за допомогою прямої ларингоскопії, переважно у положенні хворого на спині з підкладеним під плечі валиком. При цьому огляд гортані проводиться безпосередньо оком лікаря без дзеркальних пристосувань - у прямому зображенні. Перед маніпуляцією слід добре знеболити слизову оболонку рота, глотки та гортані аерозолем чи змащуванням розчином анестетика, на зуби хворого накладають марлеву серветку, щоб не травмувати їх. Якщо джерело світла знаходиться на кінці клинка ларингоскопа, можна не застосовувати лобний рефлектор. Відхиляють голову хворого назад, а корінь язика сильно відтискають клинком ларингоскопа вниз та вперед. Потім заводять ларингоскоп в нижні відділи глотки, відхиляючи надгортанник вперед (рис. 3.6). Досягають такого положення, коли порожнина рота, глотка і гортань будуть на одній прямій лінії, що дозволить послідовно оглянути надгортанник, черпакуваті хрящі й голосові складки.

ДОСЛІДЖЕННЯ ТРАХЕЇ ТА БРОНХІВ

До основних методів дослідження належать непряма трахеоскопія та фібротрахеобронхоскопия.

Непряму трахеоскопію можна проводити, використовуючи звичайне гортанне дзеркало. При звичайній непрямій ларингоскопії практично завжди можна побачити лише верхню частину трахеї. У деяких обстежуваних під час глибокого вдиху трахею видно майже по всій її довжині.

Для більш детального дослідження трахеї виконують пряму трахеобронхоскопію. Положення хворого при проведенні цього дослідження може бути різним: сидячим, лежачим на боці, на спині або на животі. Пряма трахеоскопія буває верхньою і нижньою. При верхній трахеоскопії трубку вводять у трахею через рот, а при нижній - через уже наявний трахеостомічний отвір.

Найбільш інформативним та щадним методом дослідження гортані, трахеї та бронхів є фіброларинготрахеобронхоскопія, яку виконують за допомогою волоконного бронхоскопа (рис. 3.7).

Хворий лежить на спині. Знеболюють слизову оболонку носа, глотки та гортані змащуванням та заливанням у їх просвіт розчину анестетика. Бронхоскоп вводять через одну половину носа та глотку в гортань, а при необхідності - у трахею та бронхи. Перевагою цього методу є можливість оглянути шлуночки гортані (які звичайними засобами дослідити не можливо), головні та часткові бронхи, а також взяти шматочок тканин для дослідження (біопсія).

ВВЕДЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ДО ГОРТАНІ

До основних маніпуляцій при лікуванні захворювань гортані й трахеї належать: змащування слизової оболонки гортані лікарськими засобами, вливання в гортань медикаментозних середників, вдування в гортань порошкоподібних речовин та інгаляції - вдихання розпилених лікарських засобів.

Не пошкодь!

Особливі вимоги слід ставити до всіх інструментів, які вводять в гортань і трахею. їх треба ретельно перевірити, щоб уникнути попадання частин інструментів у гортань, трахею чи бронхи.

Поиск по сайту: