ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ ГЛОТКИ

У глотці є три відділи, кожен з яких досліджують притаманним йому способом. Основними серед них є: орофарингоскопія - дослідження ротової частини глотки та порожнини рота, епіфарингоскопія - дослідження носоглотки, та гіпофарингоскопія - дослідження гортаноглотки.

ОРОФАРИНГОСКОПІЯ

Необхідні засоби:

1. Лобний рефлектор.

2. Шпатель.

3. Джерело світла (електрична лампа - 100 Вт).

При проведенні орофарингоскопії джерело світла і хворого розміщують так само, як і при дослідженні носа, таким самим способом користуються і лобним рефлектором. Шпатель беруть у ліву руку так, щоб 1 палець підтримував його знизу, а 2, 3, і пальці були зверху. Утримують шпатель так, щоб своєю рукою не заступати об'єкт дослідження (рис. 2.4 а).

Дослідження порожнини рота повинно завжди передувати дослідженню глотки. Його починають з огляду губ і присінка рота, для цього шпателем по черзі відтягують кути рота, верхню та нижню губу, оглядаючи слизову оболонку губ, щік та ясен. У присінку обстежують вивідні протоки привушних слинних залоз, які розміщені на внутрішніх поверхнях щік на рівні верхнього премоляра. Обов'язково звертають увагу на стан зубів, оскільки карієсні зуби є вогнищем хронічної інфекції та можуть бути причиною багатьох захворювань вуха, горла та носа. При огляді порожнини рота оцінюють стан язика, ясен, твердого та м'якого піднебіння. Для дослідження дна порожнини рота хворого просять підняти язик догори (або підносять язик шпателем), після чого оглядають під'язикову ділянку, де знаходять вуздечку і вивідні протоки під'язикових та підщелепних слинних залоз.

Далі притискають шпателем передні дві третини язика та просять хворого сказати звук "А" (рис. 2.4 б). При цьому м'яке піднебіння піднімається догори, а язик розслабляється, що дає змогу оглянути зів та ротову частину глотки. Обстежують передні та задні піднебінні дужки, язичок, піднебінні мигдалики, задню стінку глотки тощо. Звертають увагу на:

· Рухомість м'якого піднебіння.

· Колір та стан слизової оболонки ротоглотки (зміну кольору, набряк чи нальоти).

· Наявність нориць, рубців або розщеплень піднебіння тощо.

Нормальний колір слизової оболонки глотки - рожево-червоний або блідо-червоний, язичок і піднебінні дужки частіше мають більш насичене забарвлення.

При огляді піднебінних мигдаликів звертають увагу на їх величину та поверхню, забарвлення слизової оболонки, на наявність зрощень останніх з піднебінними дужками та на вміст лакун. Для огляду прихованої піднебінними дужками вільної поверхні мигдаликів і для визначення вмісту лакун шпателем натискають на передню піднебінну дужку, чим повертають мигдалик вперед і витискають вміст з лакун.

Під час дослідження глотки хворий не повинен висовувати язик з рота або затримувати дихання, бо це заважає дослідженню.

Не пошкодь!

Шпатель не слід вводити надто далеко в рот, бо це викликає блювотний рефлекс.

Поиск по сайту: