Фіскальна політика попиту і пропозиції. Мультиплікатори державних витрат і податків

ТЕМА - 8. ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА ТА ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ

Фіскальна політика, її сутність, цілі та засоби.

Фіскальна політика та державний бюджет. Мультиплікатор збалансованого бюджету. Засоби фінансування бюджетного дефіциту.

Види фіскальної політики (дискреційна та політика автоматичних стабілізаторів економіки).

Фіскальна політика попиту і пропозиції. Мультиплікатори державних витрат і податків.

1 Фіскальна політика, її сутність, цілі та засоби.

Фіскальна (бюджетно-податкова) політика – це заходи уряду, спрямовані на забезпечення повної зайнятості та на виробництво неінфляційного обсягу чистого продукту шляхом зміни державних видатків, системи оподаткування та підходів до формування державного бюджету.

Експансіоністська (стимулююча) фіскальна політика передбачає збільшення державних витрат (G) та зниження податків (T) або поєднання цих двох інструментів впливу. Її метою є подолання циклічного спаду економіки та зростання економічного потенціалу (Y_нд ↑).

Рестрикційна (обмежувальна, жорстка) фіскальна політика пов’язана із скороченням державних витрат (G) та збільшенням податків (T). Її метою є обмеження циклічного зростання економіки та подолання інфляції попиту.

Засобами регулювання при проведенні фіскальної політики є G та T, які пов’язані з видатковою і доходною частинами держбюджету.

2 Фіскальна політика та державний бюджет. Мультиплікатор збалансованого бюджету. Засоби фінансування бюджетного дефіциту.

Вплив фіскальної політики на економіку здійснюється через державний бюджет. Держбюджет – це баланс доходів і видатків держави, який ухвалюється на фінансовий рік.

Між держбюджетом і фіскальною політикою існує пряма і зворотна (обернена) залежність. З одного боку, держбюджет визначає можливості фіскальної політики, з другого боку – фіскальна політика впливає на стан державного бюджету.

Проведення стимулюючої фіскальної політики допомагає зупинити падіння виробництва, але створює дефіцит державного бюджету.

Загальний (фактичний, касовий) дефіцит державного бюджету – це перевищення видатків бюджету над його доходною частиною.

Структурний дефіцит держбюджету – це дефіцит при діючих податкових ставках і потенційному обсязі виробництва продукції.

Циклічнийдефіцит держбюджету – це перевищення фактичного дефіциту над структурним.

Співіснують три концепції регулювання державного бюджету:

1) збалансування бюджету на щорічній основі, коли державні витрати вирівнюються з доходами в межах кожного року;

2) збалансування бюджету на циклічній основі, де передбачено балансування бюджету не щорічно, а в межах економічного циклу;

3) концепція функціональних фінансів, згідно з якою бюджетна функція фіскальної політики повинна підпорядковуватись стабілізаційній. Спираючись на цю концепцію, під час проведення фіскальної політики припускається можливість застосування незбалансованого (дефіцитного) бюджету.

Існує чотири джерела дефіцитного фінансування:

1) внутрішні позички, коли кошти позичаються у фізичних та юридичних осіб всередині країни через випуск облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), муніципальних облігацій;

2) зовнішні позички – емісія єврооблігацій;

3) грошово-кредитна емісія (друк нових грошей);

4) несвоєчасні розрахунки (нарощування взаємних кредиторських боргів, криза неплатежів).

Загальний (фактичний, касовий) профіцит державного бюджету (бюджетний надлишок) – це перевищення фактичних доходів бюджету над його видатками.

Циклічнийпрофіцит (надлишок) держбюджету – це перевищення структурного дефіциту над фактичним.

Мультиплікатор збалансованого бюджету не передбачає абсолютного усунення будь-яких бюджетних дефіцитів чи профіцитів. Він бере участь у визначенні збалансованих змін доходної та видаткової частин бюджету, тобто у дотриманні рівності:

(8.1)

де ∆T – сукупні зміни доходів бюджету (податкових надходжень);

∆G – сукупні зміни видатків бюджету (державних витрат).

Тому мультиплікатор збалансованого бюджету завжди дорівнює 1.

Мультиплікативний ефект зростання Y_нд від зниження податків (–∆T) є слабкішим, ніж від збільшення державних витрат (∆G), що алгебраїчно виражається у перевищенні мультиплікатору державних витрат над податковим мультиплікатором на 1.

Державний борг – це загальний розмір накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів. Він дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків.

Державний борг поділяється на:

1) внутрішній – борг домогосподарствам і фірмам, що є власниками державних цінних паперів всередині країни;

2) зовнішній – заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами інших країн та міжнародними фінансовими організаціями.

3 Види фіскальної політики (дискреційна та політика автоматичних стабілізаторів економіки).

Фіскальна політика держави буває двох видів:

1) дискреційна – це система заходів, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо державного бюджету в результаті спеціальних рішень уряду, спрямованих на зміну рівня зайнятості, обсягу виробництва і темпів інфляції;

2) не дискреційна (політика автоматичних вмонтованих стабілізаторів економіки) – це автоматичне збільшення (зменшення) чистих податкових надходжень до держбюджети у періоди циклічного зростання (зменшення) обсягів виробництва. Чисті податкові надходження являють собою різницю між величною загальних податкових надходжень до бюджету і сумою виплачених урядом трансфертів.

Вбудований (вмонтований) автоматичний стабілізатор – це економічний механізм, що дозволяє знизити амплітуду циклічних коливань в економіці без проведення спеціальної економічної політики.

Такими стабілізаторами в індустріально розвинених країнах виступають: прогресивна система оподаткування, система державних трансфертів, насамперед система страхування по безробіттю та система участі в прибутках.

4 Фіскальна політика попиту і пропозиції. Мультиплікатор державних витрат і податків.

Фіскальна політика попиту ґрунтується на дії автоматичних стабілізаторів економіки у двох варіантах:

1. Якщо в економіці спостерігається інфляційне зростання обсягів виробництва, то це свідчить про надмірність сукупних планових витрат (AE). За цих умов виникає необхідність обмежувати сукупний попит (AD), тобто скорочувати сукупні планові витрати (AE).

Стабілізаційний механізм автоматичної обмежувальної фіскальної політики виглядає так:

1) обсяг виробництва інфляційно збільшується та автоматично зростають чисті податки;

2) зростання автоматичних чистих податків означає збільшення податкових вилучень з економіки;

3) внаслідок збільшення податкових вилучень зростання сукупних планових витрат уповільнюється, що певною мірою гальмує зростання обсягів виробництва.

2. Якщо векономіці намітився спад виробництва, то спостерігається дефіцит сукупних планових витрат (AE). За цих умов слід стимулювати сукупний попит (AD), тобто збільшувати сукупні планові витрати (AE).

Стабілізаційний механізм автоматичної стимулюючої фіскальної політики виглядає так:

1) обсяг виробництва реально зменшується, автоматично зменшуються чисті податки;

2) зменшення автоматичних чистих податків означає зменшення податкових вилучень з економіки;

3) внаслідок зменшення податкових вилучень скорочення сукупних планових витрат уповільнюється, що певною мірою гальмує падіння обсягів виробництва.

Мультиплікатор державних витрат показує, наскільки зміниться національний доход (∆Y) при зміні державних витрат (∆G) на 1:

(8.2)

(8.3)

де ∆Y – приріст національного доходу;

∆G – приріст державних витрат;

MPC – гранична схильність до споживання;

t – податкова ставка (ставка оподаткування прибутку підприємств).

Фіскальна політика з урахуванням пропозиції розроблена прихильниками теорії економіки пропозиції, які переконані в тому, що вплив фіскальної політики на AS досягається через податки.

Рис. 8.1. Графічне відображення фіскальної політики з урахуванням пропозиції

AD₁ та AS₁ характеризують відповідно сукупний попит і сукупну пропозицію до початку застосування стимулюючої фіскальної політики. Початкова рівновага встановлюється у точці О₁.

Якщо держава знизила рівень податків, то це викликає збільшення сукупного попиту, внаслідок чого AD₁ переміщується вправо у положення AD₂. Рівновага встановлюється у точці О₂. Рівноважна ціна переміщується з p₁ до p₂, що викликає інфляцію попиту.

Разом з тим податковий варіант стимулюючої фіскальної політики доповнюється одночасним збільшенням сукупної пропозиції, внаслідок чого AS₁ зміщується також праворуч до положення AS₂. Рівновага встановлюється на перетині AD₂ і AS₂, тобто в точці О₃. В результаті обсяг виробництва зростає до Y₃, а ціна знижується до p₃, тобто частково долається інфляція і збільшуються обсяги виробництва.

Мультиплікатор податків показує, наскільки збільшиться національний доход (∆Y_нд) при зниженні податкових виплат на 1:

(8.4)

(8.5)

де ∆Y – приріст національного доходу;

–∆T – зниження податкових платежів;

MPC – гранична схильність до споживання;

t – податкова ставка (ставка оподаткування прибутку підприємств).

Поиск по сайту: