Підготовка до написання реферату та повідомлення

Передмова

Історія української культури внесена до переліку навчальних дисциплін гуманітарно-соціального циклу, що є обов'язковими для вивчення студентами всіх напрямів підготовки вищих навчальних закладів України.

Основною метою курсу є розкриття загальнолюдського смислу та суспільного призначення історії української культури як інтегруючої системи знань про досвід існування українського народу в системі загальнолюдських цінностей і досягнень.

Завданням курсу є формування у студентів цілісного уявлення про процеси культурного розвитку в Україні. Студенти мають усвідомити місце національної культури в світовому культурному процесі, отримати уявлення про безперервність культурного розвитку, як людства в цілому, так і окремого народу. Студенти мають зрозуміти загальні закономірності розвитку культури та їх вплив на формування цивілізованого суспільства і людської особистості. Важливим моментом цього курсу є розкриття суперечливих питань української історії та розвитку національної культури, які довгий час заборонялись, замовчувались або висвітлювались тенденційно. Наприклад: «Проблеми та перешкоди розвитку української мови», «Висвітлення культурологічних процесів в Україні представниками української діаспори», «Тенденційність та соціалістичне спрямування літератури і мистецтва за часів радянської влади», «Визначні діячі української культури».

У концепції національної освіти України одним з головних завдань є розвиток національної суспільної свідомості на основі залучення молоді до духовних культурних надбань свого народу, розуміння місця й ролі його цінностей у світовій культурі. Метою освітян є виховання нового типу національної свідомості, спрямованої на збереження й подальший розвиток своєї національної культури, мови, самобутності, відтворення історичної пам'яті, виховання почуття гідності, національної гордості й самоповаги, етнічної само ідентифікації.

Згідно вище зазначеної мети автор пропонує завдання, що дають можливість детально ознайомитися з теорією та історією розвитку національної культури українців як невід'ємної частини світових культурних процесів. Ряд завдань дають змогу студентам переконатися в поліетнічності та полікультурності населення сучасної України, в рівних можливостях розвивати свої самобутні національні ознаки та зберігати традиції батьків. У методичних вказівках вміщено завдання, що спонукають студентів ширше ознайомитися з формуванням українських діаспор за кордоном та культурно-просвітньою діяльністю за межами України.

Пропонована розробка відповідає навчальній програмі дисципліни та може використовуватися студентами різних напрямів підготовки. Згідно програми половина часу відводиться на самостійну роботу студента. Саме тому автор пропонує різні види та форми робіт, що дають змогу розширити й поглибити знання студентів, збагатити загальний рівень інтелектуального розвитку, виробити навички самостійного пошуку та оцінювання вагомості матеріалу. Найвища якість самостійної роботи студента досягається тоді, коли його власна думка випереджає сторонню допомогу в процесі вивчення нового матеріалу. Це особливо важливо при вивченні історії культури, де активно використовується логічний підхід, принцип історичності з позицій теорії цивілізацій.

Закономірність навчання така: чим ефективніша й систематичніша самостійна робота студента, тим глибші й міцніші його знання. І, навпаки оволодіння матеріалом лише напередодні екзамену веде до поверхових, розрізнених знань окремих розділів і такого ж швидкого їх «вивітрювання» з голови після атестаційного контролю.

Важливою формою СРС є підготовка матеріалу для написання реферату. Тематика рефератів дає змогу значно поглибити знання студента з кожного розділу програми. Велика кількість тем присвячена життю й діяльності видатних українців, які працювали в різні часи в різних галузях знань, збагатили світову літературу й мистецтво. Як правило, студентам потрібно підготувати матеріал про 2 – 3 діячів з певної сфери діяльності.

Наприкінці кожного лекційного заняття викладач пропонує студентам експрес-контроль з метою перевірки та закріплення щойно почутого матеріалу. У переліку подано багато коротких конкретних питань з яких викладач формує кілька варіантів завдань, оскільки на потоках присутні водночас студенти паралельних груп. Кожна група отримує окремий варіант завдань, що дає змогу охопити весь лекційний матеріал та заохочує студентів до більш уважної й активної роботи (наприклад, детального конспектування). Частина питань експрес-контролів спрямована на перевірку виконання завдань СРС вдома.

До кожної теми викладач пропонує студентам перелік основних термінів й понять, частина з яких детально пояснюється у ході лекції. Інші – студент самостійно вписує до короткого термінологічного словника, який двічі за семестр (перед атестаціями) перевіряє викладач.

З метою кращої підготовки студентів до рубіжних контролів та екзамену пропонуються завдання для тестової перевірки знань та перелік запитань до екзамену. Завершується методична розробка переліком основної та додаткової літератури з курсу "Історія української культури".

Програма курсу

Тема 1. Історія української культури як навчальна дисципліна. Предмет і завдання культурологічного курсу «Історія української культури». Абрис української культури в культурологічному процесі європейської цивілізації. Визначення понять: культура, національна культура, цивілізація, історія культури. Полісемантична природа поняття культура, його поліфункціональний характер та складники. Характеристика основних форм культури. Культура та історія: аксіосфера української духовності. Короткий історичний огляд розвитку культурологічної думки в Україні як продовження європейської духовно-теоретичної традиції. Концепції української культури (Г. Сковороди, українського національного романтизму, культурно-історичного розвитку, революційно-демократична, розвиток історико-культурологічного напряму, культурологічна палітра творчості І.Франка, українського націоналізму. Погляди вчених-емігрантів).

Тема 2. Ґенеза української культури. Особливості української національної культури.

Етнос і нація.Етногенез танаціостановлення українців, джерела та складники української національної культури. Фактори, що впливають на формування української національної культури. Неоднорідність українського етносу. Український субетнос. Еміграція та формування діаспор. Етнографічне районування України та етнографічні особливості. Специфічні риси української національної культури.

Проблема історичної періодизації – основні етапи розвитку української культури. Теорії культурно-історичного процесу.

Тема 3. Культура історичнихпредків українського народу. Становлення архетипів української свідомості.

Антропосоціоґенез,біологічна та культурна еволюція людини.Ранні форми культури: археологічні пам'ятки культурних шарів, палеолітичні та мезолітичні форми соціальної організації, семантика первісного мистецтва. "Неолітична революція" як доба системної соціальної трансформації та формування аграрної цивілізації. Міфологічна свідомість, синкретичний характер ранніх форм культури, релігійні уявлення та ранні форми релігії (тотемізм, фетишизм, анімізм, магія, хтонічний демонізм).

Первісні форми культури на українських теренах, Трипільська культура, осілі та кочові культури енеоліту, епохи бронзи, залізного віку. Кардинальні зміни в системі світоглядних уявлень. Формування праслов`янського культурного простору. Міфологічний світ давніх слов`ян-язичників, політеїстичний пантеон богів. Космологічний зміст та символіка Збруцького ідола. Ідейний пафос "Велесової книги" в контексті проблем "осьового часу" (за К.Ясперсом).

Тема 4. Київська Русь: християнський вимір української культури; феномен двовір'я.

Своєрідність світоглядної парадигми доби Київської Русі: протиборство й конгруентність світоглядних засад язичництва та християнства. Становлення давньослов`янської цивілізації. Київська Русь як соціокультурна система. Християнізація та хрещення Русі; православно-язичницький синкретизм і формування нового культурного типу. Значення запровадження християнства для еволюції культури. Писемність (дві азбуки), освіта, літописання, перекладна, оригінальна та житійна література; усна народна творчість. Архітектура, образотворче мистецтво, музика, театралізоване дійство. Специфіка засвоєння візантійської спадщини – запозичення і творче переосмислення візантійських традицій і канонів. Формування регіональних стилістичних особливостей, руйнація культурної єдності в перед монгольську добу.

Культура Галицько-Волинських земель як поєднання києво-руської традиції та європейських новацій.

Тема 5. Формування та розвій власне національної культури українців (XV – початок XVII ст.).

Передвідродження: суспільна та культурна еволюція, проникнення ренесансно-гуманістичних ідей, українські гуманісти. Зміни у мовному просторі, освіта, стилістичний та жанровий розвій архітектури і мистецтва, музика.

Ренесанс як культурна епоха. Формування національної самосвідомості в контексті ренесансних та реформаційних процесів загальноєвропейського змісту. Міжконфесійна боротьба, Берестейська унія, діяльність православних братств. Розвиток вітчизняної освіти, культурно-освітній осередок в Острозі; Київ як релігійно-культурний центр. Закладання традиції меценатства в українській культурі. Філософська та наукова думка, жанрове розмаїття письменства, поява книгодрукування, архітектура та мистецтво, фольклор. Феномен українського козацтва як культуро творчої сили української ідентифікації, становлення архетипу народно-козацької культури.

Тема 6. Барокова картина світу в українській культурі (XVIІ – XVIII ст.).

Геополітичне становище українських земель, створення нового культурного простору. Бароко: європейські витоки, українська стилістика. Наукова думка і освіта (Києво-Могилянська академія), література, мистецтво. Самоствердження української національної самобутності в європейському культурному просторі доби бароко. Видатні діячі української культури: П.Могила, Ф.Прокопович, І.Галятовський, І.Гізель, С.Яворський. Українське бароко в архітектурі, поява національної архітектурної школи, видатні споруди.

Еволюція художнього стилю: доба мазепинського бароко, рококо, класицизм, архітектурні шедеври в Україні. Співіснування національної та імперської культури, внесок українців до загальноімперської культури.

Просвітництво в Європі та Україні, його вплив на різні сфери культурного життя українців. Г.С.Сковорода – видатний український філософ, просвітитель, літератор, збирач фольклору.

Тема 7. Національне самовизначення як тенденція класичної української культури (XIX ст.).

Культуротворчі, соціально-економічні, геополітичні основи національного самовизначення української культури. Антиукраїнська асиміляційна політика Російської та Австрійської імперій на українській етнічній території.Рух декабристів, Кирило-Мефодіївське братство, діяльність Харківського та Київського гуртків. Оформлення класичної культури в першій половині ХІХ ст. Ґенеза національної моделі романтизму в українській культурі. Етнографічні та мовознавчі дискурси, формування університетських центрів. Українська література, класицизм та еклектика в мистецтві.

Національний рух: від етнографізму до політичних ідей. Нова генерація української інтелігенції. Вищі навчальні заклади України – освітньо-наукові центри. Розвиток літератури, всіх видів мистецтва, розширення проблематики, ускладнення художніх форм. Імпресіонізм та символізм як інноваційні тенденції української культури кінця ХІХ ст. Видатні діячі культури України, меценатська діяльність як ментальний вимір української моральної культури.

Суспільно-політична ситуація на західноукраїнських землях, боротьба за збереження культурної автентичності. Львів як західноукраїнський центр розвитку культури.

Тема 8. Динаміка розвитку української культури в першій половині – 80-х роках ХХ ст.

Характеристика історико-культурних процесів в Україні на початку ХХ ст. Вплив історичних подій та соціальних трансформацій на динаміку розвитку української культури. Соціокультурні чинники та художні інновації українського модернізму (футуризм, кубізм, супрематизм, кубофутуризм) в літературі, живописі, скульптурі, музиці; видатні діячі.

Розбудова інфраструктури культури України в складі СРСР. Культурне піднесення 20-х рр. за умов непівського плюралізму. Стилістичне розмаїття, творчі спілки.

Зміцнення адміністративної системи, тотальна ідеологізація літератури і мистецтва, тотальні репресії, від «коренізація» до «буржуазного націоналізму». Розстріляне Відродження. Метод соціалістичного реалізму.

Зміцнення науково-технічної бази Української РСР, наукові досягнення українських вчених. Українська культура в боротьбі з фашизмом. Повоєнна нейтралізація національної еліти. Національно-культурна специфіка українського реалістичного мистецтва (О.Довженко, С.Параджанов, В.Стус).

Поступове оновлення суспільного життя, культурної та наукової діяльності; рух «шістдесятників». Література, образотворче мистецтво, українське поетичне кіно. Культура в системній кризі суспільства 70 – 80-х років.

Тема 9. Специфіка трансформації української культури кінця ХХ – початку XXI століть.

Перебудова і культура. Зміна культурної парадигми в умовах формування незалежної української держави. Феномен мультикультурності українського суспільства та проблема національної ідентичності. Вплив тенденції європеїзації ("вестернізації") на процеси розвитку сучасного вітчизняного культурно-цінносного простору. Постмодернізм як явище культури постіндустріального суспільства другої половини ХХ ст. Постмодерністські тенденції в українській художній культурі. Особливості впливу масової культури, її художньо-стереотипних форм. Медіакультура як ознака становлення інформаційного суспільства. Глобальний комунікативний простір як "криза ідентичності". Характеристика культури мережевого спілкування, феномен віртуальної реальності. Бурхливий розвій української культури та об`єктивні труднощі. Характерні риси сучасного духовно-культурного життя. Видатні діячі культури України.

Завдання для словника термінів та понять

1. Антикультура, архетип, артефакт, генезис, геокультура, знак, контркультура, концепція, монізм культурологічний, парадигма, полісемантичність, семіотика, семантика, символ, соціум, субкультура, феномен.

2. Антропонім, асиміляція, діаспора, імміграція, еміграція, етнографія, етнос, етногенез, етнологія, етнонім, культура національна, менталітет, міграція, народ, нація, раса, субетнос, топонім, фольклор.

3. Автохтон, абориген, анімізм, антропосоціогенез, антропогенез, антропоморфізм, архантропи, егалітарне суспільство, зооморфізм, ініціація, магія, міфологічна свідомість, мегаліти, політеїзм, синкретизм, солярійні культи, табу, тотемізм, требище, фетишизм, язичництво.

4. Агіографія, апокрифи, апокрифічний, візантійський стиль мистецтва, глаголиця, графіті, кирилиця, лавра, літопис, мозаїка, Оранта, плінфа, православно-язичницький синкретизм, сакральне (сакральність), патристика, фреска.

5. Автентичність, антропоцентризм, братства православних міщан, вертеп (театр), гуманізм, дидаскал, ігумен, інтермедії, конфесії християнської церкви, література полемічна, Магдебурзьке право, містерія, право ставропігії, Ренесанс.

6. Бароко, бароко українське (козацьке), бурса, класицизм, колегіум, префект, Просвітництво, рококо, Синод, спудей, шкільна драма.

7. "Громади" в Україні, декадентство, еклектика, імпресіонізм, модернізм, неоромантизм, примітивізм, "Просвіти" в Україні, романтизм, романтизм український національний, сецесія, символізм, слов'янофільство, супрематизм, хлопомани, хуторянство, університет.

8. Дисидентство, "ждановщина", експресіонізм, "коренізація", космополітизм, кубізм, кубофутуризм, метод соціалістичного реалізму, москвофіли, народники, Пролеткульт, Розстріляне відродження, стагнація культурна, толерантність, "український авангард", українське поетичне кіно, футуризм, «шістдесятники».

9. "Вестернізація", інформаційне суспільство, медіакультура, мас-медіа, мультикультурність, плюралізм, постмодернізм, постіндустріальне суспільство, соборність, феномен віртуальної реальності.

Підготовка до написання реферату та повідомлення

Автор пропонує різні види та форми індивідуальних завдань, що дають змогу розширити й поглибити знання студентів, збагатити загальний рівень інтелектуального розвитку, виробити навички самостійного пошуку та оцінювання вагомості матеріалу. Найвища якість самостійної роботи студента досягається тоді, коли його власна думка випереджає сторонню допомогу в процесі вивчення нового матеріалу. Це особливо важливо при вивченні історії культури, де активно використовується логічний підхід, принцип історичності з позицій теорії цивілізацій.

Закономірність навчання така: чим ефективніша й систематичніша самостійна робота студента, тим глибші й міцніші його знання. І, навпаки оволодіння матеріалом лише напередодні заліку веде до поверхневих, розрізнених знань окремих розділів і такого ж швидкого їх «вивітрювання» з голови після атестаційного контролю.

Важливою формою СРС є підготовка матеріалу для написання реферату. Тематика рефератів дає змогу значно поглибити знання студента з кожного розділу програми. Нижче подані теми охоплюють різноманітні аспекти теоретичної проблематики курсу та поглиблене вивчення окремих питань, історичних періодів формування вітчизняної культури та стилістичної особливості літератури й усіх видів мистецтва в різні культурні епохи.

Вимоги щодо оформлення реферату, його структури та розкриття теми є загальними як для такого виду самостійної роботи студента. На титульному листку вгорі має бути вказано назву міністерства, навчального закладу та кафедри, яка викладає дану дисципліну (це кафедра української мови, літератури та культури). Посередині сторінки більшим шрифтом вказується назва дисципліни та конкретна тема реферату, її також можна виділити жирним шрифтом або курсивом. Отже, центральна частина титульної сторінки має бути такою – Реферат з історії української культури на тему: "_____________" Нижче на сторінці з правого боку подаються дані автора роботи й викладача, що її перевіряє: Роботу виконав студент групи ______ ПІБ Роботу перевірив ___________ (ст. викладач Веселка Н.Г.) На останньому рядку сторінки вказується назва міста та рік виконання роботи (Київ – 2011).

На другій сторінці реферату подається розгорнутий план роботи, що складається зі вступу, основної частини, де вказуються розділи, висновків та списку джерел інформації. Основні вимоги до правильного оформлення списку використаної літератури: друковані джерела інформації подаються в певній послідовності (державні законодавчі акти, закони, документи, монографії, підручники, енциклопедичні видання, словники, довідники, періодичні видання, точна адреса сайтів Інтернету); обов'язковим є подання прізвищ авторів книг у алфавітній послідовності та повних реквізитів. Наприклад:

Бичко А.К. та ін. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Курс лекцій. – К.: Либідь,1993. – 392 с.

Бойко О.Д. Історія України. – К.: Академія, 2001. – 628 с.

Приблизний обсяг основної частини реферату складає 18 – 22 сторінки тексту, набраного 14 шрифтом. Головним завданням студента є логічне розкриття теми реферату та виявлення власного ставлення до проблематики роботи, а не "сліпе скачування" з книги чи Інтернету інформації приблизної за тематикою. Весь текст роботи повинен бути правильно відформатованим.

Основною метою повідомлення є ознайомлення студента з життям та діяльністю видатної людини, що зробила значний внесок у розвиток української культури. Перелік видатних особистостей охоплює різні історичні періоди та найрізноманітніші сфери діяльності. Студент повинен подати основні біографічні відомості, описати цікаві моменти життя й охарактеризувати світогляд людини та внесок у розвиток української культури. Обсяг наукового повідомлення складає 4 – 7 сторінок. Вимоги щодо оформлення роботи ті самі, що й до рефератів.

Поиск по сайту: