Легка промисловість

Легку промисловість області представляють близько 500 підприємств середнього та малого бізнесу, які виробляють широкий асортимент продукції: верхній одяг, тканини, взуття, головні убори, трикотажні, панчішношкарпеткові, швейні, килимові вироби, ковдри, вироби зі шкіри та інше. По кількості випущеної продукції Легка промисловість займає третє місце серед інших галузей підприємств промисловості краю. Основні галузі легкої промисловості Харківщини - текстильна, трикотажна, швейна пеньково-джгутова, шкіряна, Обувна та міхова. Головна з них текстильна. «В нашій країні відбуваються серйозні зміни, під час яких легка промисловість стабільно працює, маючи збільшення виробництва. Харківська область протягом п'яти місяців поточного року має зріст промислового виробництва у легкій промисловості в 128% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Це дуже гарний показник, особливо, коли він випереджає середній показник по Україні. Це ще раз доказує вищий клас роботи наших підприємств, тому що цей зріст досягнутий не інвестиційними надходженнями, а зусиллями колективів та директорів підприємств. Ми також спостерігаємо збільшення попиту на вітчизняні товари, що має привести до подальшого розвитку легкої промисловості.

Текстильні підприємствавиготовляють шерстяні та хлопчатобумажні тканини. Найбільше підприємство- харківська фабрика «Красная нить». Хлопчатобумажну пряжу і тканини виготовляють в Краснограді, Вовчанску, Люботині, Южном, Комаровкі.

Вовняна промисловістьвиробляє 7% усіх тканин держави. У вовняному виробництві використовують хімічні та синтетичні волокна у
вигляді омішок. Виробництво включає оброблювання вовни, виготовлення пряжі,
тканин тавиробів з неї.

Шовкова промисловістьвиробляє хімічні волокна, які майже витіснили природний шовк сирець (20,5% усіх тканин держави). У Києві випускають крепдешин та креп-жоржет з натурального шовку, у Києві та Черкасах -тканини з штучних та синтетичних волокон, у Луганську - меланжеві шовкові тканини, у Києві, Лисичанську - шовкові тканини технічного призначення. Льняна промисловість випускає 7,3%) усіх тканин. Сировиною для шкіряно - взуттєвої промисловостіє природна шкіра свійських, диких і морських тварин, синтетичні матеріали, парусина, вовна. Це велика механізована галузь.

Хутрова підгалузьзаймається переробкою хутрової, овечої сировини та штучного хутра (Харків, Балта Одеської області, Красноград Харківської

області, Львів, Одеса, Жмеринка та ін.). Хутровими промисловими звірами є лисиця, куниця, видра, норка та ін.

Легка промисловість регіону виробляє бавовняні та вовняні тканини, трикотажні та конопле-джутові, швейні, шкіряно-взуттєві та хутрові вироби.

Конопляно-джутова промисловість,крім привізного джгуту і власної сировини (волокна конопель), використовує коротке волокно льону, бавовняну пряжу, хімічні волокна. Майже всю продукцію підгалузі випускають Одеська джгутова фабрика і Харківський канатний завод, повністю задовольняючи потреби України та експортуючи частину.

Трикотажне виробництвопродукує в'язані вироби з різних пряж і, орієнтуючись на споживача та трудові ресурси, розміщується у великих містах: Києві, Харкові, Дніпропетровську, Львові, Одесі, Житомирі, Запоріжжі, Донецьку, Чернівцях, Івано-Франківську, Луганську, Хмельницькому, Прилуках. На більш ніж 60 підприємствах підгалузі виробляється до 9% товарної продукції легкої промисловості. У структурі трикотажних виробів переважає виробництво панчішно-шкарпеткових виробів та білизняного трикотажу.

Понад 1/3 обсягу валової продукції легкої промисловості дає швейна галузь, займаючи друге місце в комплексі. Вона розміщена у районах споживання, у великих і середніх, і навіть малих населених пунктах, оскільки привезти сировину для неї, зокрема, нитки, тканини, неткані матеріали, хутра, штучні та натуральні шкіри, економніше, ніж готові вироби. У галузі зайнята майже половина працівників легкої промисловості. Фактор трудових ресурсів у розміщенні підприємств відіграє провідну роль. Швейні виробничі об'єднання і фірми розташовані в таких містах, як Київ, Львів, Дніпропетровськ, Одеса, Харків, Донецьк, Запоріжжя, Дрогобич, Артемівськ, Чернівці. Останнім часом з'явилось чимало приватних дрібних підприємств, частина швейних виробів імпортується.

У шкіряно-взуттєвійпромисловості зайнято майже 20% працівників легкої промисловості. Після текстильної дана підгалузь є найважливішою в комплексі і дає до 8% його товарної продукції. Сировиною для неї є шкіра свійських, диких і морських тварин, а також широко використовуються нові синтетичні матеріали (штучні шкіри, гуми), парусини, вовни (для валяного взуття). Крім того, зі шкіри виготовляють одяг, шорно-сідельні та галантерейні вироби. Взуттєва промисловість виникла на базі натуральної таштучної шкіряної сировини. Дана галузь потребує вдосконалення технології шкіряно-взуттєвого і дубильно-екстрактового виробництва, механізації та автоматизації виробничих процесів, освоєння матеріалів із поліпшеними технологічними та експлуатаційними властивостями.

Шерстомийна промисловість існує в Харкові недавно. До 60% всієї виробленої в країні шерсті дає харківська фабрика «Харьковшерсть». Всі

значні підприємстватикотажної і швейної промисловості також знаходяться в

Харкові. Найбільші з них - шкарпеткова фабрика та швейне оьєбнання ім.Тинякова. До складу легкої промисловості входить також галантерейне виробництво, яке в Україні добре розвинене. У даний час ефективність підприємств галузі досить низька: товари, які випускають підприємства легкої промисловості України, значно поступаються за якістю і кількістю продукції розвинених країн; порівняно низька продуктивність праці; вищі в галузі, порівняно зі світовим рівнем, затрати на виробництво продукції. Відсутність реальної конкуренції спричиняє завищення цін, спонукає продавати низькоякісну продукцію. Галузь губить свої позиції на вітчизняному ринку, що робить її реформування необхідним. У розроблених проектах програм розвитку легкої промисловості передбачено розширити сировинну базу та ліквідувати диспропорції в окремих підгалузях; розвивати машинобудування для легкої промисловості. Доцільним є відновлення посівів бавовни на півдні України; виготовлення целюлози з біологічної маси та її переробка на штучні волокна і нитки; розгортання виробництва дубильних речовин; організація виробництва досі імпортованих поліуретанових композицій для взуттєвої галузі. Дуже важливими загальними проблемами є підвищення конкурентоспроможності галузі на основі вдосконалення виробничих відносин, впровадження сучасних технологій, підвищення технічного рівня, продуктивності праці тощо.

Поиск по сайту: