І повинна легко піддаватися перерахуванню

Форма міркування "повна індукція" має такий вигляд:

"Клас _______А складається з предметів а1, а2... ап; а1 належить ознака Р; а2 належить

ознака Р; ап належить ознака Р. Отже, всьому класу предметів А належить ознака Р".

Слід зазначити, що повна індукція не є суто індуктивним міркуванням, оскільки за її

Допомогою на підставі істинних засновків можна отримати істинний висновок. Це означає,

що застосовуючи схему міркування "повна індукція", людина може обґрунтувати вірогідне

Знання.

Неповна індукція - це індуктивне міркування, в якому на підставі наявності ознаки

В частини предметів певного класу роблять висновок про її наявність у всього класу

Предметів.

Форма міркування "неповна індукція" має такий вигляд:

"Клас А складається з предметів а1, а2... ап; а1 належить ознака Р; а2 належить ознака Р;

аі належить ознака Р. Отже, всьому класу предметів А належить ознака Р".

Розрізняють два види неповної індукції:

- індукцію шляхом переліку (популярну індукцію);

- індукцію шляхом відбору (наукову індукцію).

Популярна індукція - це індуктивне міркування, в якому шляхом переліку

Встановлюють наявність ознаки в деяких предметів певного класу і на цій підставі роблять

Висновок про її наявність у всього класу предметів.

Підставою висновку в популярній індукції є повторюваність одних і тих самих

Фактів за відсутності серед них протиріч. Можна робити узагальнюючий висновок про весь

Клас предметів на підставі неповної індукції такого виду тільки в тому випадку, коли при

Розгляді окремих предметів, що належать до цього класу, в кожного з них була наявна

Певна ознака.

Наукова індукція - це індуктивне міркування, в якому висновок роблять на підставі

Відбору необхідних та виключення випадкових обставин.

У науковій індукції висновок роблять на підставі встановлення того, що

Спостережувана ознака є суттєвою ознакою досліджуваних предметів. Простого

Перелічування наявності певної ознаки в предметів тут недостатньо.

У зв'язку з цим важливе місце в науковій індукції посідають методи встановлення

Причинних зв'язків. Виокремлюють п'ять таких методів.

Метод єдиної схожості

Форма: "Якщо обставина А постійно передує появі явища а, натомість інші

обставини змінюються, то вона, ймовірно, і є причиною цього явища".

Метод єдиної різниці

Форма: "Якщо обставина А має місце тоді, коли виникає явище а, і зникає, коли

Цього явища немає, а всі інші обставини залишаються незмінними, то обставина А,

ймовірно, є причиною явища а".

Об'єднаний метод схожості та різниці

Форма: "Якщо два чи більше випадків, коли виникає явище а, схожі лише за однією

Обставиною А, і водночас два чи більше випадків, коли явище а не виникає, відрізняються

Від попередніх лише тим, що в них відсутня обставина А, то вона, ймовірно, і є причиною

явища а".

Поиск по сайту: