Особливості систем допусків і посадок підшипників кочення

З'єднання підшипників кочення з деталями машин, механізмів і приладів — окремий випадок гладких циліндричних з єднань, поширений, але маючий свої специфічні особливості. Таким чином, діаметр зовнішнього кільця Д і внутрішнього кільця ё прийняті відповідно за діаметром основного вала і ос­новного отвору, а відповідно посадки зовнішнього кільця з корпусом вико­нується по системі вала, а посадки внутрішнього кільця з валом - по системі отвору. Але поле допуску на діаметр отвору внутрішнього кільця розташова­не в „мінус" від номінального розміру, а не в „плюс", як у звичайного основ­ної о отвору (рисунок 1).

При такому перевернутому розташуванні поля допуску отвору внутрі­шнього кільця для отриманні з'єднання кілець з валом з невеликим натя­гом, немає необхідності застосовувати спеціальні посадки, а можна отримати їх використовуючи для валів поля допусків: n 6; n 5; m 6; m 5; n 6; k 5 js 6; js 5.

2. Фактори, що виливають на вибір посадки під підшипники ко­чення.

Умови роботи кілець підшипника кочення.

-з'єднання внутрішнього кільця з. валам нерухоме, а зовнішнього рухоме;
наприклад, редуктор;

-з'єднання зовнішнього кільця з утвором корпуса нерухома, а внутрішнє -
рухоме, наприклад: з'єднання автомобільного колеса і підшипником.

Нерухома посадка обертаючих кілець підшипників потрібна для того, щоб виключити можливість проковзування кільця по посадочній поверхні вала або отвору при роботі під навантаженням.

Рухому посадку кільця підшипника вибирають для того, щоб між цим кільцем і поверхнею отвору або вала утворився незначний зазор. Цей зазор повинен сприяти повільному прокручуванню кільця в процесі експлуатації машини. При прокручуванні в роботу поступово включаються всі ділянки доріжки кочення кільця, що забезпечує збільшення терміну експлуатації під­шипникового вузла.

Види навантаження кілець підшипників кочення.

При виборі посадок кілець підшипників слід враховувати основні види нава­нтаження:

-місцеве (вал або корпус не обертається);
- циркуляційне,(вал або ко­рпус обертається з відповідним кільцем);
- коливальне.

При місцевому навантаженні кільце сприймає постійне за направленням радіальне навантаження тільки окремою дільницею кола доріжки кочення і передає її відповідній обмеженій дільниці посадочної поверхні вала або кор­пусу, що має місце у випадку коли кільце не обертається разом з валом або корпусом.

При циркуляційному навантаженні кільце сприймає радіальне наванта­ження послідовно всім колом доріжки кочення і передає його також послідо­вно всій посадочній поверхні вала або корпуса. Таке навантаження виникає, коли деталь, що створює навантаження обертається, а кільце нерухоме.

При коливальному навантаженні кільце, що не обертається сприймає рів­нодіючу двох радіальних навантажень (одна-постійна за напрямком, інша менша по величині, обертається) обмеженою дільницею кола доріжки кочен­ня і передає її відповідній обмеженій дільниці посадочної поверхні вала або корпусу.

Зважаючи, що зовнішнє кільце сприймає місцеве навантаження, підбираємо поле допуску по схемі 1 враховуючи, що зовнішнє кільце з отвором корпусу має забезпечити гарантований зазор.

Тема 8, 9 ДОПУСКИ ТА ПОСАДКИ ШПОНКОВИХ І ШЛІЦЬОВ И Х З'ЄДНАНЬ

1. Основні поняття про шпонкові з'єднання (Ш3);призначення, типи шпонок та іх основні параметри.

2. Основні рекомендації, щодо вибору розмірів та полів допусків на елементи шпонкового з'єднання для призматичних шпонок.

3. Основні рекомендації, щодо призначення допусків форми і розташування на вал зі шпонковим пазом.

4. 3асоби для вимірювання розмірів шпонкових з'єднань.

5. Основні поняття про шліцьові з'єднання та їх типи.

6. Рекомендації щодо призначення полів допусків на шліцьові з'єднання та умовні позначення шліцьових з'єднань.

7. Засоби для вимірювання шліцьових з'єднань.

1 Основні поняття про шпонкові з'єднання (Ш3);призначення, типи шпонок та іх основні параметри.

ШЗ служать для закріплення деталей типу "втулка" на валах і забезпечують передачу крутних моментів. Шпонка від нім. словаSpon- клин, тріска.

Шпонка стандартна деталь, розміри якої регламентовані ГОСТом [5; 6;7;8] і вибираються в залежності від діаметра вала. Існують слідуючі типи шпонок: призматичні, сегментні, клинові та тангенціальні (Рисунок №1).

Використання призматичних шпонок дає можливість більш точно центрувати спряжені елементи і отримати як рухомі так і нерухомі з’єднання. Сегментні шпонки дають можливість створити тільки нерухоміі з'єднання.З'єднання з клиновими та тангельціальними шпонками зустрічаються набагато рідше. Тангенціальні шпонки частіше з'єднуються з валом по нерухомій посадціі, а зі "Втулкою" по рухомій.

Натяг необхідний для того, щоб шпонка не переміщувалась при експлуатації, а зазор - для компенсації похибок виготовлення.

Але існують і інші варіанти з'єднання: (посадки з зазором, з натягом та перехідні) шпонки з пазом втулки, так і в шпонки з пазом на валу.

Поиск по сайту: