Невідкладна допомога

1. Припинити введення ліків, які викликали анафілактичний шок.

2. Хворого покласти, повернути голову обличчям набік, висунути нижню щелепу, зафіксувати язик. Забезпечити доступ свіжого повітря або інгалювати кисень.

3. Необхідно припинити подальше надходження алергену до організму:

а) при парентеральному введенні алергену:

- обколоти навхрест місце ін’єкції (вжалення) 0,1% розчином адреналіну 0,1 мл / рік життя в 5,0 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і прикласти до нього кригу;

- накласти джгут (якщо дозволяє локалізація) проксимальніше введення алергену на 30 хв., не здавлюючи артерії;

- якщо алергічна реакція викликана введенням пеніціліну – ввести 1 млн. ОД пеніцілінази в 2,0 мл ізотонічного розчину натрію хлориду д/м;

б) при краплинному введенні алергену до носа та очей – промити носові ходи та кон’юнктивальний мішок проточною водою;

в) при пероральному введенні алергену – промити хворому шлунок, якщо дозволяє стан.

4. Негайно ввести дом’язово:

- 0,1% розчин адреналіну в дозі 0,05 – 0,1 мл / рік життя (не більше 1 мл) і

- 3% розчин преднізолону в дозі 5 мг/кг у м’язи дна ротової порожнини;

- антигістамінні препарати: 1% розчин димедролу 0,05 мл/кг (не більше 0,5 мл – дітям до 1 року і 1,0 мл – старшим року) або 2 % розчин супрастину 0,1 – 0,15 мл/рік життя.

Застосування піпольфену протипоказане у зв’язку з його значним гіпотензивним ефектом!

Обов’язково контроль за станом пульсу, дихання і АТ!

5. Після завершення першочергових заходів – забезпечити доступ до вени і ввести довенно струменево 0,1% розчин адреналіну в дозі 0,05 – 0,1 мл/рік життя у 10,0 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

6. Ввести довенно глюкокортикостероїди:

- 3% розчин преднізолону 2 – 4 мг/кг (в 1 мл – 30 мг) або

- гідрокортизон 4 – 8 мг/кг (в 1 мл суспензії – 25 мг) або

- 0,4% розчин дексаметазону 0,3 – 0,6 мг/кг (в 1 мл – 4 мг).

7. Почати проведення довенної інфузійної терапії 0,9% розчину натрію хлориду або розчину Рінгера з розрахунку 20 мл/кг протягом 20-30 хв.

У подальшому при відсутності стабілізації показників гемодинаміки – колоїдний розчин (реополіглюкін) у дозі 20 мл/кг. Об’єм і швидкість інфузійної терапії визначаються величиною АТ. ЦВТ і станом хворого.

8. Якщо АТ залишається низьким – вводити альфа-адреноміметики довенно кожні 10-15 хв. до покращення стану:

- 0,1% розчин адреналіну 0,05-0,01 мл/рік життя (сумарна доза до 5 мг) або

- 0,2% розчин норадреналіну – 0,1 мл/рік життя (не більше 1 мл) або

- 1% розчин мезатону 0,1 мл/рік життя (не більше 1 мл).

9. При відсутності ефекту – довенно титроване введення допаміну в дозі 8-10 мкг/кг на хв. під контролем АТ і ЧСС.

10. При бронхоспазмі і інших розладах дихання:

- проводити оксигенотерапію;

- ввести 2,0% розчин еуфіліну 0,5-1,0 мл/рік життя (не більше 10 мл) довенно струменево в 20,0 мл фізиологічного розчину;

- видаляти накопичений секрет із трахеї і ротової порожнини;

- при проявах стридорозного дихання і відсутності ефекту від комплексної терапії – негайна інтубація, а в деяких випадках за життєвими показаннями – конікотомія.

11. За необхідності – проведення комплексу судино-легеневої реанімації.

12. Симптоматична терапія.

Госпіталізація у реанімаційне відділення після проведення комплексу невідкладних лікувальних заходів.

Поиск по сайту: