Загальноросійський визвольний рух в Україні доби диктатури дворянства

Дикт двор- політ режим, спрямований на консервацію(збереження)феод-кріпацьк відносин в умовах промисл революції і переходу від феодал сусп. ладу до буржуазного.

Щоб запобігти зростанню українського національного руху, міністр внутрішніх справ Росії П. Валуєв своїм циркуляром (липень 1863 року) заборонив видання українською мовою наукових, релігійних та освітніх праць, а також діяльність недільних шкіл. Відразу після появи цього урядового акта, що був названий Валу- євським циркуляром, громади розпустили, а багатьох їхніх членів заслали в різні регіони Російської імперії. Унаслідок незначного послаблення імперської цензури на початку 70-х років громадівці почали відновлювати свою діяльність. З ініціативи В. Антоновича в Києві була утворена так звана «Стара громада», до якої увійшли такі відомі представники наукової і творчої інтелігенції, як М. Зібер, М. Драгоманов, П. Чубинський, П. Житецький, М. Старицький та ін. Назву «Стара громада» організація прибула для того, щоб відрізняти-ся віднових» молодих за ні ком і досвідом студентських громад. У «Старій громаді» переважали високоосвічені фахівці, які мали значний життєвий та організаційний досвід. Організація фактично згуртувала навколо себе тогочасну українську інтелектуальну еліту, що у своїй практичній роботі утримувалася від політичної діяльності й віддавала перевагу культурницьким та освітнім заходим. Діяльність українофілів помітно активізувалася із заснуванням у 1873 році в Києві ІІівденніуЗахідноіо відділу Російського географічного товариства, яке плідно працювало над вивченням історії, економіки й фольклору. Громадівці придбали газету «Киевский телеграф», перетво-ривши її на свій напівофіційний орган» який висвітлюва його можливі перспективи в умовах Російської імперії. Щоб уникнути офіційної заборони на українські видання, члени «Старої громади» Пантелеймон Куліш, Михайло Драгоманов, Олександр Ко- ниський налагодили мідні зв'язки з українцями в Галичині, активно поширюючи там серед своїх однодумців ідеї та погляди, заборонені російським царизмом.

Активізація українського національно- визвольного руху була не до вподоби царському самодержавству* Воно розпочало черговий наступ проти всього українського. 1876 року Олександр II своїм так званим Емсжим, укчічздлі заборонив не тільки видання, а й увезення в Україну у країно- мовної літератури, Крім того, заборонялося користуватися українською мовою на сцені, викладати в початкових школах будь-які навчальні дисципліни.в події українсь-кого життя та

Поиск по сайту: