Виробництво мінеральних добрив в Україні (2006 р.)

Звісно, таку кількість добрив Україна допоки не спроможна спожити. Майже весь карбамід експортується. Більша частина аміачної селітри також експортується, інші добрива активно продаються і на внутрішньому ринку.

Однак ріст витрат на енергоносії і сировину при одночасному падінні попиту на зовнішньому ринку (який був обумовлений уведенням нових потужностей у Південно-східній Азії і на Близькому Сході), а також тверда монетарна політика, що проводилась в 1997-1998 роках, привели до того, що українські виробники стали відчувати серйозні проблеми на зовнішньому ринку. Тепер ситуація трохи вирівнялася: девальвація національних валют азіатських і латиноамериканських країн і ріст економіки, що відновився у них, сприятливо позначилися на експортних можливостях виробників добрив із СНД.

Виробники мінеральних добрив у Росії й Україні на даний момент вирішують різні проблеми. Для українських підприємств основною проблемою стала висока вартість газу, що Україна купує за ціною, яка значно перевищує внутрішньо російську ціну. А багато російських підприємств змушені вирішувати проблему свого географічного положення, що обмежує можливості їхнього виходу на зовнішній ринок. Реалізація російських проектів з будівництва портів в Ленінградській області може позначитися на завантаженні українських портів, через які йде значна частина російського експорту добрив і аміаку.

Слід також зазначити, що ускладнення проблеми збуту української продукції на російському ринку пов’язана з тотожністю внутрішніх структур цих галузей в обох країнах, в яких переважає великотоннажна складова хімії, в той час як російський ринок потребує здебільшого продукцію малотоннажної хімії.

Наша країна експортує мінеральні добрива в 70 країн світу. Основними покупцями є Бразилія, Туреччина, Мексика, В’єтнам, Індія. При цьому перелік основних покупців динамічно змінюється не тільки щорічно, але і щомісячно. На жаль, ринок мінеральних добрив в останні роки став малопрогнозованим і малопередбачуваним. Український товар змінює направлення продажів з Азії на Латинську Америку, і, навпаки, залежно від кон’юнктури ринку.

Однак ускладнюють ситуацію антидемпінгові процеси, що починаються у Європі у відношенні карбаміду й аміачної селітри із СНД і ряду азіатських країн, що може закрити надовго європейський ринок для наших підприємств.

Крім того, викликає стурбованість у наших підприємств положення з закупівлями добрив Індією й агресивною політикою китайських компаній на азіатському ринку. Що стосується традиційного для продукції із СНД ринку Латинської Америки, то тут нашим експортерам доведеться, мабуть, випробувати досить жорстку конкуренцію з боку близькосхідних і азіатських виробників.

Проте, упродовж останніх років можна відмітити динамічне збільшення попиту на мінеральні добрива в Україні. Якщо раніше аміачна селітра в Україні вироблялася, орієнтуючись на експорт, то нині налагоджується інфраструктура регіональних складів в Україні, відпрацьовуються схеми накопичення добрив в міжсезоння, що дозволить згладити ціновий дисбаланс, стабілізувати ціни. Це позитивно позначається на збільшенні споживання добрив.

Так, якщо раніше із 1,6-1,8 млн. тонн виробленої селітри тільки 500-600 тис. тонн споживалося внутрішнім ринком, то нині вже близько 800 тис. тонн споживається Україною. В структурі експорту добривам належить 26-28%.

Заради справедливості, варто зазначити, що експорт скорочується не тільки через зростання внутрішнього попиту, але й через скорочення попиту на світовому ринку. Аміачна селітра українського походження має масу тарифних та нетарифних обмежень на ринках інших країн, і не тільки розвинутих. По суті, ринки збуту селітри звузились, скоро експорт селітри стане обтяжливим для України, більш привабливим буде внутрішній ринок.

Стримуючим фактором в поставках аміачної селітри на внутрішній ринок було оподаткування. Тут виникає ПДВ, всі схеми руху товару стають прозорими, ускладнюється накопичення капіталу у порівнянні з продажами на експорт у тому числі через офшорні компанії. Тим не менш, рівень діючої рентабельності при реалізації на внутрішньому ринку перевищує 90%. Тому ринок мінеральних добрив в Україні можна оцінити як привабливий і дуже перспективний. Варто також зазначити, що за часів Радянського Союзу споживання мінеральних добрив на 1 га становило 140-150 кг елементів живлення. Нині воно становить в середньому 40-50 кг, в окремих господарствах України досягає 106-140 кг, чого замало, грунт інтенсивно використовується, тому споживання мінеральних добрив буде постійно збільшуватися. Окрім того, в даний момент існує дисбаланс поживних речовин, адже більшою мірою вносяться азотні добрива, внесення фосфорних і калійних після розпаду СРСР скоротилося. Основна причина – відсутність запасів калію та фосфоритів в Україні.

Не дивлячись на значну енергетичну та сировинну залежність від Росії, Україна успішно конкурує з Росією на світовому ринку. Конкурентними перевагами української галузі виробництва добрив є: територіальне положення; наявність потужних та сучасних хімічних заводів; транспортна інфраструктура, залізниця, порти; погодження дій підприємств, локальність та компактність концентрації виробництва.

Проте, останнім часом спостерігається зростання обсягу імпорту російських азотних добрив в Україну. Так, протягом вересня-листопада 2009 року обсяг імпорту азотних добрив у 38 разів перебільшив відповідний показник 2008 року (за даними Держкомстату України).

Подорожчання газу суттєво послабить позиції української хімічної промисловості, однак, посиливши інтеграційні процеси, Україна може посісти достойне місце в числі європейських виробників хімічних товарів. Варто також зазначити, що хімічна промисловість доволі часто є екологічно небезпечною, що призводить до того, що більшість розвинутих країн розміщують та розвивають виробництво хімічних товарів у країнах, що розвиваються (до яких належить й Україна).

Самі хіміки наголошують на необхідності зменшити ціну на газову сировину для їхніх підприємств. Мовляв, хімічний комплекс України в середньому споживає щорічно близько 8,3 мільярда кубічних метрів природного газу. При цьому основне його споживання припадає саме на виробництво мінеральних добрив. Так, найбільші в країні виробники азотних добрив – «Дніпроазот», ВАТ «Одеський припортовий завод», «Сєверодонецьке об’єднання Азот», «Рівнеазот», «Азот» (Черкаси) і «Концерн Стірол» щорічно споживають близько 7,74 мільярда кубічних метрів природного газу.

В результаті економічної кризи, що мала місце наприкінці 2008 – на початку 2009 рр. хіміки почали зменшувати потужність виробництва. Так, у лютому 2009 р. виробництво аміаку скоротилося на 43,8%, або на 195,8 тисячі тонн порівняно з лютим 2008 року. Про це повідомив Черкаський державний науково-дослідний інститут техніко-економічної інформації в хімічній промисловості. За даними інституту, в лютому скоротилося й виробництво аміачної селітри – на 13,8%, або на 31,8 тисячі тонн. У лютому менше селітри стали виготовляти черкаський «Азот» - на 6,9%, «Концерн «Стирол» - на 35,9% і т.д. Лише ВАТ «Рівнеазот» навпаки – збільшило виробництво, щоправда, не на багато – на 0,4%. Таким чином, у січні-лютому цього року виробництво аміачної селітри скоротилося на 30,3% або на 159,4 тисячі тонн порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Обсяги виробництва мінеральних добрив у перерахунку на N:P:K у 2009 році становили 2,2 млн. тонн, що на 19% менше від попереднього року, експорт мінеральних добрив (N:P:K) зменшився на таку ж величину. Обсяги внесення мінеральних добрив у 2009 році по відношенню до 2008 року зменшилися на 10%, до 52 кг/га, що негативно вплинуло на рівень врожайності основних сільськогосподарських культур.

У такій ситуації не виключена можливість ще більшої експансії російських товарів хімічної промисловості на український ринок, що змусить вітчизняних виробників добрив працювати на межі збитковості.

Підсумовуючи викладений вище матеріал, можна зробити ВИСНОВКИ, що українська хімічна промисловість зараз розвивається в основному завдяки експорту, в той же час уже зараз можна сказати, що внутрішній ринок з кожним роком споживає все більше добрив, при цьому зростання цін уже не настільки болісно позначається на українських споживачах. Ринок може стати інвестиційно привабливим як для внутрішніх, так і для зовнішніх інвесторів, особливо в галузі зберігання, перевалки, фасування і дистрибуції добрив.

Зміст

Поиск по сайту: