Визначення і характеристика органічного сільського господарства

Сучасний стан здоров’я людини нерозривно пов’язаний з способом життя. Серед усіх факторів, що визначають повсякдення, харчуванню належить провідне місце. Продукти харчування відіграють винятково важливу роль, з одного боку, попереджаючи, а з іншого, викликаючи безліч захворювань, адже відомо, що70% шкідливих речовин потрапляє в організм людини з їжею та водою [1].

Останніми роками люди все більше опікуються питаннями здоров’я і безпечності продуктів харчування. Серед причин захворюваності та смертності провідне місце належить серцево-судинним та онкологічним захворюванням, що певною мірою залежить від характеру харчування, асортименту продуктів, ступеня чистоти питної води, продовольчої сировини та продуктів харчування [1].

Усвідомлення людством зростаючої екологічної загрози внаслідок інтенсифікації сільського господарства стимулювало розробку різноманітних альтернативних методів сільськогосподарського виробництва, які ґрунтуються на глибшому розумінні процесів, що відбуваються в природі; спрямовані на поліпшення структури ґрунтів; відтворення їхньої природної родючості; сприяють утворенню екологічно стійких агроландшафтів та краще відповідають життєвим інтересам суспільства. До таких альтернативних методів можна зарахувати:

ü точне землеробство (Precision Farming),

ü біоінтенсивне міні-землеробство (Biointensive Mini-Farming),

ü біодинамічне землеробство (Biodynamic Agriculture),

ü технології використання ефективних мікроорганізмів або ЕМ-технології (Effective Microorganism Technologies),

ü маловитратне стале землеробство (LISA — Low Input Sustainable Agriculture);

ü органічне сільське господарство (Organic Agriculture або Organic Farming), що базується на максимальному використанні природних біологічних процесів [16].

Органічна продукція з’явилась як результат розвитку органічної агрикультури, тому її визначення не є універсальним. Кожна країна розробила своє власне визначення органічної продукції залежно від використання чи ступеня використання хімічних засобів та технологій [2].

Натуральні продукти мають на споживчому ринку різні назви – органічні, біологічні, екологічні. Це пов’язано із особливостями мови: англомовні країни використовують термін “ organic ”, що для франкомовних та деяких інших країни перекладається як “ biological ”, а наприклад, для Данії та Німеччини – “ ecological ”. Проте, в українській мові є всі три терміни, і вони не рівнозначні і мають розбіжності у визначеннях [1].

В Україні використовують термін «органічний», оскільки саме цей термін введено у законодавство ЄС, а враховуючи практику маркування молочних біопродуктів (біойогурт, біомолоко, біокефір тощо), використовувати термін «БІО» недоцільно для визначення органічного статусу продукту, оскільки це може вкрай заплутати споживача [3].

Департамент сільського господарства США (USDA) дає таке розширене та узагальнене формулювання: ОРГАНІЧНА ЇЖА – це продукт, «… вироблений з використанням матеріалів і процедур, які забезпечують екологічний баланс на інтегрують частини сільськогосподарського виробництва в екологічне ціле».

У більш конкретній формі USDA визначає органічну їжу як продукт, отриманий без використання пестицидів, гербіцидів, іонізуючої радіації, ГМО і мінеральних добрив (при виробництві продукції рослинництва) та антибіотиків, гормональний препаратів і ГМО (при виробництві продуктів тваринництва) [4].

Відносно готової продукції – заборонено рафінування, мінералізація і інші заходи, які знижують поживні якості продукту, а також додавання штучних ароматизаторів, барвників (окрім тих, що визначені у відповідних стандартах) [17].

Визначення, запропоноване ЄС, відрізняється введенням допустимого рівня інгредієнтів із ГМО не більше 0,9%. У визначенні, прийнятому на Кубі, харчові компоненти ГМО як критерії органічних продуктів проігноровано [5].

Під органічним сільським господарством у світі розуміють агровиробничу практику, за якої не використовуються синтетичні хімікати (добрива, пестициди, антибіотики тощо), здійснюється мінімальна оранка ґрунту, не застосовуються генетично модифіковані організми (ГМО) і охоплюються різні сфери – рослинництво, тваринництво, птахівництво, садівництво тощо [6].

Комісія Кодекс Аліментаріус у 1999 році запропонувала свою версію визначення, а саме: «органічне сільське господарство – це комплексна система управління виробництвом, яка стимулює і посилює здоров’я аграрної екосистеми, включаючи біологічну різноманітність, біологічні цикли і біологічну активність ґрунту, що досягається використанням, по можливості, агрономічних, біологічних і механічних методів на противагу застосуванню синтетичних матеріалів для виконання специфічних функцій всередині системи» [7].

За визначенням Міжнародної Федерації руху за органічне сільське господарство – «органічне сільське господарство – виробнича система, що підтримує здоров’я ґрунтів, екосистем і людей. Воно залежить від екологічних процесів, біологічної різноманітності та природних циклів, характерних для місцевих умов, при цьому не використовуються шкідливі ресурси, які можуть чинити несприятливі наслідки. Органічне сільське господарство поєднує в собі традиції, нововведення та науку з метою покращення стану навколишнього середовища і сприяння розвитку справедливих взаємовідносин і належного рівня життя для всього вищезазначеного» [8].

Серед переваг органічних продуктів називають наступні:

- відмінні смакові якості, відсутність шкідливих домішок, високі стандарти якості органічної продукції, мають позитивний вплив на організм і здоров’я людини;

- безпечні для людини і довкілля, не забруднені шкідливими і токсичними речовинами;

- не містять хвороботворні мікроорганізми, паразитів і алергенів;

- не містять ГМО і речовин, вироблених на їх основі;

- зберігають поживні властивості, якість, безпечність і натуральний склад під час переробки, оскільки використовуються лише натуральні методи переробки і традиційні рецепти, природні речовини і матеріали для пакування, заборонено використовувати синтетичні ароматизатори, консерванти, добавки тощо;

- вживання органічних продуктів опосередковано сприяє збереженню довкілля, а саме позитивно впливає на відтворення природної родючості ґрунтів, сприяє збільшенню природного біорозмаїття, покращує здоров’я тварин, оскільки застосовуються такі методи з їх утримання, які узгоджені з їх природними потребами і не спричиняють страждання тварин [18].

Зміст

Поиск по сайту: