Загальні принципи системи точного ведення сільськогосподарського виробництва

Системи точного землеробства набувають все більшого застосування. Вони базуються на новому погляді на сільське господарство, в якому сільськогосподарське поле, неоднорідне за рельєфом, агрохімічному вмісту поживних речовин, потребує застосування на кожній ділянці найбільш ефективних агротехнологій.

Суть якісно нової системи землеробства полягає в тому, що для отримання з даного поля (масиву) максимальної кількості якісної і найбільш дешевої продукції для всіх рослин цього масиву складаються однакові умови росту і розвитку без порушення норм екологічної безпеки.

Поєднання техніки і інформації є актуальною тенденцію розвитку сучасної економіки. Технології точного землеробства спрямовані на підвищення продуктивності, зменшення собівартості продукції та збереження навколишнього середовища.

Суть точного землеробства, з точки зору ґрунтознавця і агрохіміка, зводиться до одержання максимальної продуктивності культури з кожної точки поля за одночасного збереження родючості ґрунту та високих показників біологічної цінності продукції. В агрохімічному сенсі за мету ставиться пояснити та використати закономірності просторової неоднорідності ґрунтової родючості в межах поля таким чином, щоб це забезпечило максимальний прибуток від внесення добрив. Добрива повинні вноситись на кожній ділянці поля вчасно, в раціональній кількості та певним способом. Ґрунти не статичні і не однорідні в просторі та часі, і стандартний прийом однорідного внесення добрив, як правило, призводить до переудобрення або недоудобрення на окремих ділянках поля [ 3 ]

Традиційне землеробство передбачало однакове проведення агротехнічних прийомів на окремому полі. Кожне поле розглядалося як однорідне — елементна одиниця управління. У цьому разі, наприклад, внесення надмірних доз добрив (гербіцидів, інших засобів хімізації) створювало реальну загрозу навколишньому середовищу.

Технологія точного землеробства дозволяє побудувати роботу на основі інформації, зібраної в полі. Запровадження точного землеробства проходить шляхом поступового оволодіння якісно новими агротехнологіями на основі принципово нових, високоефективних і екологічно безпечних технічних і агрохімічних засобів.

На початку запровадження системи точного землеробства вчені і конструктори розуміли, що вона повинна базуватись на останніх досягненнях електроніки. Однак дослідження вже перших експериментальних зразків показали, що складні і дорогі електронні прилади не придатні для польових умов, які характеризуються підвищеним запиленістю і вологістю середовища, потребують висококваліфікованого обслуговування і ресорну за дефіциту запчастин. Але дуже швидко було створені адаптовані до сільськогосподарських умов мікропроцесори, електронні, фотоелектричні, ємкісні, електромагнітні, п’єзоелектричні, електромеханічні і інші датчики, а також електронні прилади [1].

Першими вагомих результатів у використанні електронних пристроїв на сільськогосподарській техніці досягнули розробники машин для захисту рослин. Обприскувачі обладнували електронним регулятором подавання розчину пропорційно швидкості руху агрегату, що дозволило зекономити до 20% отрутохімікатів (екологічний і економічний ефект).

Складніше вирішували питання про посів зернових колосових к ультур. Серійна машина з електронним регулятором висіву фірми Blanchit з’явилась у 1985 р. Фірми Amazone, Diadem, Rotina, Lely та інші запропонували розкидачі мінеральних добрив відцентрового типу, досягнувши незалежності внесення добрив на 1 га від швидкості руху агрегату. Крім того, частота обертання розсіваючих дисків і фактична доза добрив, що вносили на 1 га, постійно висвічувались на моніторі і могли бути змінені трактористом з робочого місця. Застосування електронних пристроїв дало можливість до 15% знизити нерівномірність внесення добрив [ 1 ].

Для об’єднання зусиль з розробки і впровадження в сільськогосподарське виробництво електронних систем в 1992 р. країни ЄС прийняли план, що передбачав прискорене фінансування із бюджету ЄС перспективних напрямків автоматизації і комп’ютеризації сільськогосподарської техніки. При чому в створенні якісно нових, високоточних і високовиробничих машин західноєвропейські країни значно випереджають США і Канаду [ 1 ].

У більшості господарств на сьогодні вже є необхідна техніка, яка за невеликих додаткових інвестицій може бути переобладнана для точного внесення добрив. Необхідним обладнанням є: бортові комп’ютери, GPS-приймачі, а також керовані за допомогою електроніки розкидачі добрив [2].

Точне землеробство може застосовуватися для поліпшення стану полів і агроменеджменту, у декількох напрямах:

· агрономічне: з урахуванням реальних потреб культури в добривах і ЗЗР удосконалюється агровиробництво

· технічне: здійснено тайм-менеджмент на рівні господарства (зокрема, поліпшується планування сільськогосподарських операцій)

· екологічне: скорочується негативна дія сільгоспвиробництва на навколишнє середовище (точніша оцінка потреб культури в азотних добривах приводить до обмеження застосування і розкидання азотних добрив або нітратів)

· економічне: зростання продуктивності і/або скорочення витрат підвищують ефективність агробізнесу (зокрема, скорочуються витрати на внесення азотних добрив)

Зміст

Поиск по сайту: