Сільськогосподарське дорадництво

Зі вступом України в СОТ виникає необхідність в прискореному підвищенні конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств, що неможливо без створення сучасної системи інформаційного консультативного забезпечення. На даний час його рівень не відповідає вимогам світового досвіду. Величезна кількість рекламної інформації щодо ресурсів і технологій через засоби масової інформації нав’язується аграрному виробництву. Вона не завжди є об’єктивною та науково обґрунтованою, що в багатьох випадках призводить до негативних наслідків для сільськогосподарських підприємств.

Для поліпшення інформаційно-консультативного забезпечення аграрного виробництва у березні 2003 року було організовано Асоціацію дорадчих служб України. Одним із основних завдань Асоціації було вдосконалення законодавства у сфері консультаційних послуг для сільгоспвиробників. Результатом такої діяльності Асоціації спільно з донорськими організаціями стало прийняття 17 липня 2004 року Верховною Радою України Закону “Про сільськогосподарську дорадчу діяльність”.

Цей Закон визначає правові засади здійснення сільськогосподарської дорадчої діяльності в Україні, регулює відносини в цій сфері та спрямований на поліпшення добробуту сільського населення та розвиток сільської місцевості.

Згідно з цим законом консультантам або дорадникам дозволяється надавати практичну допомогу в застосуванні методів забезпечення прибутковості в умовах ринкової економіки, поширенні та запровадженні в практику останніх досягнень науки, обладнання та технології, сприянні місцевим органам виконавчої державної влади у втіленні в життя державної аграрної політики.

Дорадчі послуги - послуги, що надаються суб'єктами сільськогосподарської дорадчої діяльності суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність у сільській місцевості, сільському населенню, а також органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади.

Сільськогосподарська дорадча діяльність (далі – дорадча діяльність) - сукупність дій та заходів, спрямованих на задоволення потреб особистих селянських та фермерських господарств, господарських товариств, інших сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і господарювання, а також сільського населення у підвищенні рівня знань та вдосконаленні практичних навичок прибуткового ведення господарства.

Сільськогосподарська дорадча служба (далі - дорадча служба) - юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, що здійснює дорадчу діяльність, у складі якої працює не менше трьох дорадників та яка пройшла реєстрацію відповідно до законодавства і внесена до Реєстру дорадчих служб.

Сільськогосподарський дорадник (далі - дорадник) – фізична особа, яка на професійній основі проводить дорадчу діяльність, склала кваліфікаційний іспит та одержала кваліфікаційне свідоцтво і внесена до Реєстру сільськогосподарських дорадників та сільськогосподарських експертів-дорадників (далі – Реєстр дорадників).

Завдання та обов’язки:

· Організовує роботу з підвищення рівня знань та вдосконалення практичних навичок прибуткового ведення господарства керівників і працівників особистих селянських та фермерських господарств, господарських товариств, інших сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та господарювання в умовах ринкової економіки, а також сільського населення.

· Надає їм дорадчі послуги з питань економіки, технологій, управління, врегулювання відносин власності на землю і майно, маркетингу, обліку, податків, права, екології тощо.

· Консультує органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування з питань підготовки та реалізації планів соціально-економічного розвитку, застосування відповідних законодавчих та нормативно-правових актів.

· Поширює та сприяє впровадженню у виробництво сучасних технологій, новітніх досягнень науки і техніки та надає поради (консультації) щодо їх впровадження у виробництво.

· Сприяє: організації мережі збуту сільськогосподарської продукції шляхом надання дорадчих послуг зі створення сільських агромагазинів, сільськогосподарських кооперативів, кредитних спілок, агроторгових домів; розвитку несільськогосподарського підприємництва в сільській місцевості, у тому числі сільського зеленого туризму, зайнятості сільського населення; розробці та реалізації молодіжних програм на селі тощо.

· Поширює інформацію про ціни і кон’юнктуру ринків, переваги та загрози їх розширення (при вступі України до міжнародних організацій і регіональних угруповань).

· Досліджує соціально-економічні проблеми сільської місцевості та розробляє варіанти їх розв’язання.

· Організовує демонстраційні покази форм і методів роботи та проводить навчальні заходи для суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сільській місцевості: семінари, демонстрації, Дні поля (ферми) тощо. Готує презентації, інформаційні листи, рекомендації, письмові запити з питань своєї діяльності.

· Складає перспективні та поточні плани і програми роботи. Розраховує вартість дорадчих послуг. Проводить анкетування та визначає потреби клієнтів у дорадчих послугах.

Сільськогосподарський експерт-дорадник (далі - експерт-дорадник) - фізична особа, яка проводить дорадчу діяльність не на постійній основі, має достатній фаховий рівень та одержала кваліфікаційне свідоцтво відповідно до вимог законодавства і надає дорадчі послуги на запит дорадчих служб та дорадників і відповідає вимогам, передбаченим цим Законом. Експертами-дорадниками є працівники закладів науки та освіти, інші вузькоспеціалізовані фахівці, які внесені до Реєстру дорадників.

Завдання та обов’язки:

· Не на постійній основі, на запит дорадчих служб, надає дорадчі послуги та кваліфіковані експертні висновки з питань економіки, технологій, управління, маркетингу, обліку, податків, права, екології тощо.

· Всесторонньо і в повному обсязі проводить експертні дослідження на науковій і практичній основі з визначених напрямів у межах відповідної спеціальності.

· Бере участь у розробленні проектів нормативних та організаційно-методичних документів та рекомендацій; у проведенні наукових досліджень і експериментів, проведенні аналізу стану виробничих й соціально-економічних умов господарювання підприємства чи його структурних підрозділів.

· У межах компетенції бере учас ть у роботі з проведення експертних оцінок визначення якості продукції сільськогосподарського виробництва, вартості сировини, майна тощо.

· Відповідно до чинного законодавства, консультує органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування з питань підготовки та реалізації планів соціально-економічного розвитку, застосування відповідних законодавчих та нормативно-правових актів.

· Поширює інформацію щодо сучасних технологій та їх впливу на довкілля, новітніх досягнень науки і техніки та надає поради (консультації) щодо їх впровадження у виробництво.

· Досліджує соціально-економічні проблеми сільської місцевості та розробляє варіанти їх розв’язання.

· Дотримується конфіденційності в роботі зі службовими документами відповідно до вимог чинного законодавства.

Кваліфікаційні вимоги для експерта-дорадника і дорадника: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Наявність кваліфікаційного свідоцтва встановленого зразка. Підвищення кваліфікації один раз на 5 років. Стаж роботи в аграрному секторі економіки або в закладах науки та освіти – не менше 3-х років.

Основними завданнями дорадчої діяльності є:

· підвищення рівня знань і вдосконалення практичних навичок прибуткового ведення господарства суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сільській місцевості, та сільського населення в умовах ринкової економіки;

· надання суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність у сільській місцевості, та сільському населенню дорадчих послуг з питань економіки, технологій, управління, маркетингу, обліку, податків, права, екології тощо;

· надання дорадчих послуг органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування з питань підготовки та реалізації планів соціально-економічного розвитку, формування громадянського суспільства;

· поширення та впровадження у виробництво сучасних технологій, новітніх досягнень науки і техніки;

· сприяння розвитку несільськогосподарського підприємництва в сільській місцевості, у тому числі сільського зеленого туризму, зайнятості сільського населення тощо;

· робота з сільською молоддю, ініціювання та реалізація молодіжних програм;

· інші завдання, визначені законом.

У Державному бюджеті України на відповідний рік окремим рядком передбачаються кошти для фінансування державної цільової програми сільськогосподарської дорадчої діяльності, надання соціально спрямованих дорадчих послуг. Дорадча діяльність може проводитися за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також коштів суб'єктів господарювання.

Фінансування дорадчої діяльності може здійснюватися за рахунок грантів, міжнародної технічної допомоги, коштів міжнародних програм та проектів, благодійних внесків фізичних та юридичних осіб, інших джерел, не заборонених законом.

Професійна підготовка дорадників та експертів-дорадників складається з навчання за програмами базової підготовки та підвищення кваліфікації. Навчання дорадників та експертів-дорадників за програмами базової підготовки здійснюється вищими навчальними закладами на замовлення центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики, дорадчих служб, саморегулівної організації тощо. Підвищення кваліфікації дорадників та експертів-дорадників здійснюється саморегулівною організацією за напрямами, зазначеними у кваліфікаційному свідоцтві, на умовах укладеного контракту про оплату навчання.

Світовий досвід переконує: діяльність сільськогосподарських дорадчих служб є одним із ключових чинників підвищення ефективності і прибутковості сільськогосподарських товаровиробників та стабільності розвитку сільських громад. Дорадча служба сприяє стабільності аграрного бізнесу, комплексному саморозвитку громад через процес пізнання, засоби індивідуального консультування, навчання, забезпечення інформацією, демонстраційні покази.

За словами президента Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України Романа Шмідта, дорадництво не є новим явищем для України. У світі воно існує понад 100 років. В Україні 1896 року прообразом теперішніх дорадчих служб стало товариство “Сільський господар”, яке заснувала сільська інтелігенція в Західній Україні. Її засновниками були брати-священики Олесницькі з Олеська, а активними членами — агрономи, ветеринарні лікарі, юристи, священики й, навіть, письменники та композитори. Наприклад, відомий композитор Остап Нижанківський. Завданням цієї громадської організації було піднесення культури сільськогосподарського виробництва, надання порад сільським господарям: як ефективно, прибутково вести своє господарство.

Дорадчі служби — це найефективніший інструмент упровадження державної аграрної політики будь-якої країни. Це пояснюється тим, що державні установи, державні чиновники не мають змоги роз’яснювати в кожному селі, кожній громаді, фермерам, власникам особистих селянських господарств, кооперативним організаціям заходи аграрної політики, нормативно-правові акти, спрямовані через державні програми на підтримку сільського господарства, особливо розвитку сільської місцевості.

В Україні дорадчі служби виникли в період реформування аграрного сектору, коли державні органи влади почали переосмислювати свої функції. Саме тоді, коли утворювалися приватні господарства, які не потребували вказівок, а, навпаки, їм потрібні були поради: які технології краще використовувати, які сорти рослин краще вирощувати, які засоби захисту рослин ефективніші, які породи тварин розводити, де взяти кредит, щоб купити кращу техніку тощо. Власне, саме цю функцію почали перебирати на себе дорадники. Цей процес розпочався 1995 року. Умовним відліком стала ініціатива, з якою Центр приватизації та аграрної реформи звернувся до Європейської комісії про допомогу в створенні дорадчої служби в Львівській області. Таку службу було створено в 2000 році. За час, що минув, дорадчі служби створено в кожній області та Автономній Республіці Крим.

У процесі створення дорадчих служб постали питання координації їхньої діяльності, обмін досвідом, поширення інформації, тобто легалізація дорадництва в правовому полі України. В 2003 році дорадчі служби 17 областей ініціювали створення всеукраїнської громадської організації, яка називається Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб України. Перше, що Асоціація почала здійснювати, — навчання та підвищення кваліфікації дорадників. Дорадники мають бути високоосвіченими, комунікабельними та незалежними людьми. Вміти, на свій вибір, пропонувати суб’єктам господарської діяльності такий спосіб діяльності, щоб вони могли отримувати прибуток від своєї роботи. Це саме стосується й лідерів сільських громад щодо розвитку сільської місцевості.

Тому постало питання про ухвалення Закону “Про сільськогосподарську дорадчу діяльність”. Такі закони, як я вже згадував, діють в інших країнах. У 2004 році парламент ухвалив Закон “Про сільськогосподарську дорадчу діяльність”. Протягом останніх років триває процес так званої імплементації закону, тобто впровадження закону в життя, ухвалення нормативно-правових актів і, найголовніше, державної підтримки дорадчої діяльності, надання соціально спрямованих дорадчих послуг.

В Україні працює понад 500 дорадників і близько 1 тис. експертів-дорадників. Діє 30 дорадчих служб, які мають у третині районів держави свої відділення. Це напрочуд мало. Це менше двох дорадників на один район. У Польщі, в 16 воєводствах працює 5600 дорадників, в Угорщині — 1500. Тобто найперше — це підготовка дорадників, щоб вони могли якісно надавати дорадчі послуги більшій кількості населення. По-друге — це державна підтримка дорадчої діяльності. Держава має розуміти, що людям потрібно передавати знання, а гроші вони зароблять самостійно. Важливо навчити людей правильно використовувати кошти державної підтримки сільського господарства та розвитку сільської інфраструктури. Держава має інвестувати гроші не у виробництво, а в знання, як це роблять усі розвинуті країни світу. (за матеріалами журналу «Пропозиція» (2007 рік, номер 11): http://www.propozitsiya.com/?page=148&number=79).

ТЕМА 4

Поиск по сайту: