В. КАЛІЙНІ ДОБРИВА

Порівняно з покладами фосфорних руд, родовища руд калію є ще локальнішими.Понад 85% калійних руд припадає на три країни: Канаду (38% світових запасів), Росію (31%), Білорусь (9%). При цьому вміст калію в родовищах найвищий у російських родовищах (Верхньокамське). Певні запаси калійних руд є також у Німеччині, Узбекистані, Сирії та Йорданії.

Основними виробниками калійних добрив у світі є сім країн: Канада, Росія, Білорусь, США, Німеччина, Сирія, Йорданія.

Незважаючи на досить велике виробництво калійних добрив у світі, їхній прогнозований дефіцит на ринку досягне в 2011 році 5 млн тонн.

Для Росії експорт калійних мінеральних добрив є одним із важливих позицій експорту країни. В структурі хімічного експорту Росії частка експорту мінеральних добрив стабільно перевищує 30%. Практично весь експорт калійних добрив припадає на хлорид калію (до 8 тис. т), об’єми експорту калімагнезії незначні і не перевищують 6 тис. т. Росія експортує як галургічний хлорид калію (білий), так і флотаційний (рожевий). Однак, у Росії існує проблема інфраструктури відвантажувань, оскільки більша частина морських терміналів залишилась за межами країни (Латвія, Україна). Для вирішення проблеми ОАО «Уралкалий» об’єднались з РУП «ПО «Беларуськалий» і створили Беларусскую Калийную Компанию (БКК) з метою забезпечення провідного місця у світових експортних продажах калійних добрив, використовуючи Балтійський балкерний термінал. Компанія «Сильвініт» експортує свою продукцію самостійно, активно розвиваючи річковий шлях відвантажувань.

На сьогодні Уралкалий сумісно з Беларуськалием контролюють близько 45% калійного ринку Китаю, 26% ринку Індії і 31% ринку Бразилії.

Сировиною для виробництва калійних добрив є природні калійні солі, з яких найпоширенішими є сильвініт, каїніт, лангбейніт, полігаліт. Великі родовища цих солей є на Уралі (Солікамське), у Білорусі (поблизу м. Солігорська), в Україні (Прикарпатське) тощо.

Хлорид калію добувають з природних мінералів сильвініту і карналіту трьома способами.

Перший спосіб ґрунтується на різній розчинності хлориду калію і хлориду натрію при підвищенні температури. Так, при підвищенні температури від 20 до 100 °С розчинність хлориду калію зростає вдвічі, а розчинність хлориду натрію зменшується. Це дає змогу фільтруванням відокремити хлорид калію від хлориду натрію, а при охолодженні розчину викликати його кристалізацію. Хлорид калію – дрібнокристалічний малогігроскопічний порошок, при зберіганні злежується. Щоб добриво не злежувалось, до нього добавляють жирні аміносполуки (170-200 г/т).

Другий спосіб добування хлориду калію ґрунтується на вибірковому поглинанні кристалами хлориду калію поверхнево-активних речовин – амінів жирного ряду або алкілсульфатів. Кристали хлориду натрію до такого поглинання не здатні. Поверхнево-активну речовину добавляють до так званої флотаційної пульпи (розмелена сильвінітова руда в насиченому розчині у співвідношенні 1:3). Через пульпу інтенсивно продувають повітря, бульбочки якого прилипають до плівки на поверхні кристалів хлориду калію, утвореної внаслідок поглинання поверхнево-активної речовини і піднімають їх вгору. Кристали хлориду натрію осідають.

Третій спосіб ґрунтується на різних густинах хлориду калію і хлориду натрію (1,97 і 2,17 г/см³). Розмелену сильвінітову руду вміщують у суспензію тонкоподрібненого магнетиту з проміжною густиною (2,02 г/см³). Кристали хлориду калію спливають, а кристали хлориду натрію осідають. Розділення їх проводять в гідроциклоні під впливом відцентрової сили.

30%- і 40% -на калійну сіль виробляють змішуванням хлориду калію з розмеленим сильвінітом або каїнітом. Залежно від того, в якому співвідношенні беруть хлорид калію і сирі калійні солі, калійна сіль містить 30 або 40 % К₂О.

Сульфат калію добувають з лангбейнітової породи.

Поташ добувають як відхід виробництва алюмінію з нефеліну.

Поиск по сайту: