АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Агрохімічне обслуговування органічного сільського господарства

Читайте также:
  1. Агрохімічне забезпечення і обслуговування
  2. Аналітичний метод розрахунку кількості технічного обслуговування і ремонту тракторів
  3. В) грошові витрати на виробництво та реалізацію сільськогосподар-
  4. Види документації основних учасників ремонтно-будівельного господарства
  5. Визначення групи кредитних операцій за станом обслуговування позичальником боргу за ними. Класифікація кредитного портфеля
  6. Визначення і характеристика органічного сільського господарства
  7. Вплив параметрів технічного стану і ТО на собівартість сільськогосподарської продукції та основні техніко-економічні показники використання МТП
  8. Господарства в __________________
  9. Держава як суб’єкт ринкового господарства.недоліки ринку .
  10. Диференційований підхід до обслуговування різних груп музейних відвідувачів
  11. Експлуатація і ТО нафтогосподарств сільськогосподарських підприємств

Для успішного ведення органічного землеробства необхідна відповідна кількість органічних добрив і в першу чергу – якісного гною. Проте, наявність гною залежить від розвитку галузі тваринництва, яка на сьогодні в Україні знаходиться в занепаді. Отже, складається «зачароване коло»: через малу чисельність тварин виробляється обмежена кількість оргагіч6их добрив, земля виснажується, падає врожайність кормових культур і внаслідок цього ускладнюється нарощування поголів’я, а отже, і гною. Отже, розвивати органічне землеробство можна лише за наявності розвинутої галузі тваринництва.

По-друге необхідно дбати про правильну заготівлю гною. Це означає, по-перше, використання підстилки, а по-друге, кагатування і не менш як піврічна витримка гною в буртах для його «дозрівання», під час якого в масі гною проходять складні мікробіологічні процеси перетворення важкодоступних речовин у легкодоступні для рослин та знезараження гною. Потрібно утримуватись від застосування дерев’яної тирси як підстилки, оскільки вона практично не перепріває і знижує якість гною.

Для збагачення гною на фосфор може бути використане кісткове борошно, яке є продуктом термічної обробки кісток. Зазвичай цей продукт використовують як мінеральну добавку для худоби, однак у системі органічного землеробства він є важливим джерелом фосфору. Як калійний компонент збагачення гною може бути використаний попіл.

Із мінеральних джерел елементів живлення дозволяється використовувати мінерали (фосфорити, карбонати, калійні солі тощо).

Безперервне надходження органічних добрив і решток та їх мікробіологічна трансформація в ґрунті є необхідними умовами гумусоутворення. У виробництві часто недооцінюєтьсяроль ґрунтової мікрофлори, діяльністю якої здебільшого і визначається винятково багатогранна роль гумусу в родючості ґрунту.

Азот фіксується ґрунтом в результаті життєдіяльності азотфіксуючих мікроорганізмів. Фосфорні резерви ґрунту стають доступними для рослин після переведення їх у легкодоступні сполуки за рахунок фосфатмобілізуючих мікроорганізмів.

Великий вплив на баланс гумусу в зрошуваних ґрунтах мають такі антропогенні фактори, як дотримання оптимальних поливних режимів, внесення органічних добрив, посів бобових культур [13].



Великої уваги в органічному землеробстві приділяють вирощуванням сидеральних культур та залишенню органічних решток на полі. Особливо важливими сидеральним культурами є бобові, які дозволяють підвищити вміст азоту в ґрунті за рахунок властивої для них азотфіксації.

Найбільш широко і продуктивно органічні технології застосовують у комплексі з правильно вивіреними механічними методами обробітку ґрунту, що у комплексі з органічними добривами та науково-обґрунтованими сівозмінами призводить до високих і якісних врожаїв культур.

Використання оранки в Росії почалось в XVII ст. і було запроваджене Петром І. З цього приводу Л. Гумілєв писав: «Петро І … саме за його правління почалась екологічна катастрофа родючості російських земель – вирубання лісів з введенням відвальної оранки викликала швидке знеструктурювання ґрунтового шару в Центральній Росії і розмивання його ярів і таке інше». До цього використовували дерев’яну соху, яка лише робила борозну для посіву насіння [17].

Уникнення використання хімічних засобів захисту рослин вимагає від виробників органічної продукції шукати біологічні шляхи боротьби з бур’янами, хворобами і шкідниками: внесення природних ворогів і специфічних патогенів.Покривні культури вирощують у період, коли на полі відсутні основні культури з метою пригнічення пророщування та росту бур’янів шляхом конкуренції за ресурси. Використання живого мульчування (посів конюшини білої повзучої) призводить до гальмування розвитку більшості бур’янів та нормального росту і розвитку культурних рослин [13].

Бур’яни завдають суттєвої шкоди, сприяючи поширенню хвороб і шкідників, погіршують якість продукції і ускладнюють роботу машин і знарядь. Запобіжні заходи боротьби з бур’янами можна поділити на три групи:

1. Запобігання внесення на поля і поширення насінних і вегетативних органів бур’янів: очищення насіннєвого матеріалу, правильна підготовка, зберігання і використання органічних добрив.

2. Створення оптимальних умов для росту і розвитку культурних рослин, а також для збирання їх урожаю, дотримання сівозмін, раціональний обробіток ґрунту, доцільні поливні норми, дотримання рекомендованих норм висіву насіння, строків і способів посіву та збирання урожаю.

3. Дотримання зовнішнього і внутрішнього карантину [13].

Стійкості до шкідників і хвороб досягають шляхом вибору стійких видів і різновидів, підтримкою сівозмін, механічними і фізичними методами боротьби.

Серед хімічних пестицидів дозволено до застосування сульфат міді. Також застосовують високотоксичний піретрин, сірку і обприскування рослин технічними оліями та речовин з інших рослин для боротьби з шкідниками. Оскільки всі ці речовини менш ефективні, ніж сучасні хімікати, то їх застосовують в органічному землеробстві частіше, ніж звичайні пестициди і у більшій кількості [17].

Не дозволяється використання в органічному землеробстві і рістрегулюючих речовин.

Механічний обробіток ґрунту є одним із важливих засобів боротьби з бур’янами та шкідниками в умовах органічного землеробства. Способи обробітку ґрунту позначаються і на чисельності агрономічно цінної мікрофлори. Найбільш поширеними способами обробітку ґрунту в Україні є полицевий з обертанням скиби і безполицевий.

Основними перевагами оранки є очищення поверхні поля від післяжнивних решток, заробка в ґрунт гною та бур’янів, значне зменшення щільності орного шару та збільшення його пористості. Недоліками є зниження ерозійної стійкості поля, утворення ущільненої підошви, значні витрати продуктивної вологи в теплий період року.

Мінімалізація механічного обробітку ґрунту, відома як технологія no-till, широко використовується в умовах органічного землеробства, але позитивний результат може дати лише за умови повного відновлення природного балансу ґрунту [13].

Відмова від ГМО є однією із основних засад органічного землеробства. Вже створено низку сільськогосподарських рослин, стійких до хвороб, гербіцидів та шкідливих комах, із заданими фізіологічними характеристиками – зниженим вмістом жирних кислот, збільшенням вмісту білка, зміненими строками дозрівання. Одержано лікувальні сорти кукурудзи та сої, що сприяють росту і зміцненню кісток у дітей та молодих тварин. Виводять сорти солодкої картоплі і рису з збільшеним вмістом білка, ріпак із підвищеним вмістом вітаміну А, фрукти і овочі з підвищеним вмістом антиоксидантів. Водночас дискусія про створення і широке використання ГМО є дискусійним. Головне питання, що хвилює вчених, полягає у відсутності чітких підтверджень нешкідливості і безпечності продуктів, в тому числі у прогнозуванні віддалених наслідків. Досягнення у цій галузі наштовхуються на інерцію громадської думки. До того ж і наука не завжди може дати однозначну і досить переконливу відповідь на питання, зокрема, щодо потенційних ризиків у разі вивільнення транс генів у довкілля. Більшість науковців висловлюються за принцип «обережного ставлення». Крім того, запровадження біоінновацій супроводжується підвищенням вартості продукції. При цьому виробники ГМ-насіння випускають і гербіциди для них, вони володіють монополію на те й інше. Інтеграція насіннєвої і хімічної промисловості призводить до підвищення економічного навантаження на технологію вирощування [14].

Однак, трансгенне сільське господарство розвивається набагато швидше, ніж органічне. Площа під трансгенними культурами зростає величезними темпами.

Проте, використання органічних добрив і великих обсягів ручної праці в органічному землеробстві та за малих обсягів виробництва собівартість продукції є досить високою. В результаті вона стає доступною обмеженому колу споживачів із досить високим рівнем доходів. Це лімітує перспективу широкого запровадження технологій органічного виробництва, яке стає способом часткового вирішення проблеми у високо розвинутих країнах. Зрозуміло, що в країнах «третього світу» лише обмежене коло населення в змозі купувати органічні продукти.

Попри вражаючі темпи розширення ринку органічних продуктів, їхня частка в загальному обсязі продажу продуктів харчування в світі залишається не більше 2% загального ринку продовольства. Згідно з даними американських вчених, врожайність за органічного землеробства складає в середньому 95-100%. Швейцарський досвід свідчить про зниження врожайності до 20% порівняно із традиційною технологією. Проте органічне землеробство вимагає часто більших витрат праці і більшої кількості робітників, що відбивається на вартості кінцевої продукції [17].

Вчені підрахували, що для заміни всіх азотних добрив на коров’ячий гній, потрібно 6 млрд. корів (у 2009 р. їх було в світі лише 1,6 млрд.).

Зміст


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 |


Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)