 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Історія виробництва добрив в світі
| 1. | Актуальность темы | 1-5 |
| 2. | Научная новизна | 1-6 |
| 3. | Практическая значимость, возможность широкого применения | 1-5 |
| 4. | Четкость и логическая обоснованность в постановке целей и задач выполняемого проекта | 1-5 |
| 5. | Качество методологической и теоретической части проекта | 1-7 |
| 6. | Научный аппарат, в том числе библиографическая база, наличие ссылок на первоисточники с указанием страниц | 1-5 |
| 7. | Качество аналитической части проекта | 1-6 |
| 8. | Качество проектной части (обоснование и значение предложенных управленческих решений, методик, моделей, мероприятий, система показателей и др.) | 1-8 |
| 9. | Качество экономического обоснования предложенных решений. | 0-5 |
| 10. | Качество использования современных компьютерных программных средств. | 0-5 |
| 11. | Нормативно- правовое обеспечение | 0-5 |
| 12. | Качество и обоснованность заключительных выводов и рекомендаций | 1-6 |
| 13. | Реальность дипломного проекта: а) заказ предприятия на разработку проекта б)справка о внедрении полученных результатов | 0-5 |
| 14. | Самостоятельность и оригинальность суждений, оценок, выводов | 0-5 |
| 15. | Стиль, язык изложения материала (ясность, образность, лаконичность, лексика, грамматика.) | 1-4 |
| 16. | Логичность и пропорциональность структуры проекта | 1-4 |
| 17. | Качество иллюстрированных материалов и оформления | 1-3 |
| 18. | Наличие авторских публикаций по теме проекта | 0-5 |
ВСЕГО: 12-100
ТЕМА 1 РАДЯНСЬКА МОДЕЛЬ АГРОХІМСЕРВІСУ (ПРЕЗЕНТАЦІЯ)
Зміст
1. Історія виробництва добрив в світі
2. Створення агрохімічної служби в СРСР
3. Агрохімічна служба в Україні у радянські часи
4. Комплекс задач агрохімічної служби
Серед заходів, що сприяють росту ефективності землеробства, виключно важливу роль відіграє хімізація, організація і вдосконалення агрохімічного обслуговування кожного господарства [ 1 ].
У зв’язку із обмеженістю земельних ресурсів подальше збільшення виробництва сільськогосподарської продукції було можливе за рахунок інтенсифікації сільського господарства і перш за все його хімізації [4].
За даними вітчизняних і зарубіжних вчених, частка участі добрив у підвищенні врожайності культур складає до 50%. Ця частка залежить від ґрунтово-кліматичних і інших умов. Так, в Нечорноземній зоні вона складає 60%, лісостеповій – 40, в зволоженому степу – 15, в сухому степу – 10 і в зрошуваному степу – 40% [4].
Історія виробництва добрив в світі
Людство застосовувало місцеві добрива з глибокої давнини. Ще в епоху Київської Русі землероби застосовували гній і мали уявлення про живлення рослин і роль золи для родючості ґрунту.
Проте, після виходу в світ праць Юстуса фон Лібіха увагу вчених і виробників почали приваблювати мінеральні джерела живлення рослин. Його досліди з обробки кісткового борошна сульфатною кислотою виявили підвищення вмісту рухомого фосфору. Проте, в той час цей спосіб не привернув великої уваги, оскільки широко застосовуване гуано мало значні поклади на островах Тихого океану і переваги.
Проте, вчення Ю. Лібіха вплинуло значним чином на розвиток агрономії. Його теорія мінерального живлення рослин і закон повернення елементів живлення, винесених рослинами, у вигляді мінеральних добрив, призвели до бурхливого розвитку виробництва мінеральних добрив. Проте, помилкою Лібіха було те, що він вважав, що рослини здатні самі забезпечувати себе азотом, поглинаючи його з повітря, і тому немає потреби в азотних добривах. Від однобічно оцінював роль мінерального живлення культурних рослин, оглядаючи в цьому витрачання родючості ґрунту. Він помилявся і в вимозі вносити сіліціум в ґрунт.
На противагу Лібіху Ж.Б. Буссенго довів, що всі рослини споживають азот з ґрунту, крім бобових, які самі збагачують його на азот. Виходячи з цього, він заснував теорію азотного живлення рослин.
В той же час в Англії сер John Bennet Lawes почав проведення експериментів з різними культурами і органічними добривами на своїй фермі. В 1842 р. він запатентував виробництво суперфосфату шляхом обробки кислотою фосфоритних руд. Для наукового супроводження своїх дослідів він запросив на роботу Joseph Henry Gilbert, який навчався у Лібіха.
У Франції було розроблено процес виробництва сталі з фосфоровмісних руд. Відходи цієї промисловості, відомі як Томас-шлак, почали використовувати як фосфорне добриво.
В царській Росії того часу також з’являються вчені, що пропагують нові підходи до вирощування рослин. О.М. Енгельгардт застосовує фосфоритне борошно для покращення ґрунтів нечорноземної зони, приділяє увагу внесенню мінеральних добрив, вапнуванню ґрунтів і сидерації. Д.І. Менделєєв на основі власних дослідів висловлює думку про велике значення для підвищення врожаїв внесення гною і азотних добрив, а також вапнування ґрунтів нечорноземної зони. Центральною лінією агрономічної діяльності Д.М. Прянишнікова стала хімізація землеробства. Він широко пропагував виробництво мінеральних добрив і розроблення вітчизняних родовищ фосфорних і калійних руд.
На початку ХХ ст. відомі хіміки Карл Бош і Фріц Габер розробили процес, в результаті якого став можливим синтез аміаку, з якого шляхом окислення можна було отримувати нітрати і нітрити.
У 1927 р. Ерлінг Джонсон винайшов промисловий метод виробництва нітрофоски.
У 1923 р. почалось виробництво сульфату амонію в Англії.
Після цього починається бурхливий розвиток виробництва добрив як у країнах Західної Європи, так і в Північній Америці. Як результат врожайність культур в країнах Західної Європи з 16-17 ц/га на початку ХХ ст. збільшились до 30 ц/га на початку 30-х років. Із подальшим збільшенням виробництва і застосування мінеральних добрив зростав і валовий збір зерна.
В Радянському Союзі врожайність культур залишалась на досить низькому рівні до середини ХХ ст. До 1960 р. хімія слабко проникала в практику сільськогосподарського виробництва. Мінеральних добрив вироблялось недостатньо, не вистачало гербіцидів і отрут для боротьби з шкідливими комахами і бур’янами. До того ж упродовж тривалого часу проти застосування мінеральних добрив виступали прихильники травопільної системи землеробства, які вважали, що єдиним засобом підвищення родючості ґрунтів є вирощування злакових сумішок і бобових трав, які надають ґрунту належної структури.
З середини 50-х до середини 60-х років врожайність почала зростати, що було обумовлено покращенням технічного забезпечення сільського господарства і підвищенням культури землеробства. У 1945 р. майже не було промислових виробництв з виготовлення мінеральних добрив (виробляли лише 1 млн. т у рік). Але через 15 років виробництво зросло аж до 13,9 млн. т, у 1970 – до 46,5 млн. т.
Зміст
Поиск по сайту: