Техника мовлення

Голос людини складає враження на навколишніх, служить інструментом впливу. За характером мовного звучання ми судимо про темперамент, світовідчування мовця. Звукове оформлення мови складає емоційне тло виступу, розмови, що може бути позитивним (приємним) чи негативним (неприємним). Недоліки вимови (крикливість, задишка, хрипота, різкість, гортанність, гугнявість, непарність артикуляції) є «бар'єрами» комунікаційного обміну, «ріжуть вухо». Крім того, помірно звучний голос тонізує нервову систему самого оратора, додає впевненості, створює настрій.

Мовні вади дуже стійкі. З побутового мовлення вони часто «перекочовують» у публічне, у ділове спілкування. Однак офіційна атмосфера, на відміну від невимушеної, вимагає керування голосом, володіння повним стилем вимови, тобто виразного проказування при середньому темпі. Приміром, фрази «здрастуйте», «вона говорить» у повному стилі звучать так: [здрастуjти], [вона говорет'], а в неповному спостерігається сильне редукування (скорочення голосних), іноді навіть пропуск складів: [здрас'т'ь], [вна грит'].

Володіти мовною технікою - це значить домогтися інтонаційної рухливості і виразності, м'якого, вільного, чіткого звучання; уміти користатися нюансами тембру.

Яким же є механізм творення голосу? Охарактеризуємо мовний апарат людини, що складається з чотирьох частин: дихальних органів, вібраторів, резонаторів, артикуляторов. Дихальні органи (мускулатура) дозволяють утягувати повітря в легені і виштовхувати назовні. На шляху проходження повітряного струменя через гортань знаходяться голосові зв'язки - вібратори. Це еластичні утворення, розташовані з лівої і правої сторін гортані і витягнуті спереду назад. Передні кінці зв'язок знаходяться під кутом одна до одної. Голос створюється в результаті періодичних коливань цих мовних м'язів, що зближуються і натягуються. Саме в гортані народжується звукова хвиля. Потім вона потрапляє в резонатори (носоглотка, носова і ротова порожнина), що підсилюють і збагачують звучання. Роботу завершують артикулятори: язик, губи, нижня щелепа, м'яке піднебіння. Вони перетворюють музичний тон (голос) у звуки мовлення рідної мови.

Усі частини мовного апарату беруть участь у створенні акустичних характеристик: темпу, голосності, висоти, тембру, ясності і чіткості вимови. Темп - швидкість говоріння - може бути швидким, середнім, повільним. Оптимальною умовою легкого сприйняття є середній темп - приблизно 100 - 120 слів у хвилину. Швидкість мовлення залежить від змісту висловлення, емоційного настрою, життєвої ситуації. Уповільнення дозволяє змалювати предмет, підкреслити його важливість, виділити. Голосність - це інтенсивність звучання, велика чи менша сила вимови, що залежить також від ситуації спілкування, словесного змісту. За висотою голос буває високим, середнім і низької, це залежить від його природи. Українська мова схильна до деякої мінорності, і часто в голосі чуються високі плаксиві нотки, гарною профілактикою проти яких служить зниження тону. Висота звуку повинна змінюватися при вимові, інакше виникає монотонність. Особливе підвищення тону, що супроводжується посиленням словесного наголосу, більшою інтенсивністю наголошеного складу, називають логічним наголосом. Тембр - додаткове артикуляційно-акустичне забарвлення голосу, його колорит, «колір». У кожної людини свій тембр - глухий, тремтячий, дзвінкий, гострий, твердий, оксамитний, металевий і т.п. Ясність і чіткість вимови називаються гарною дикцією. Вона підготовляє мовний апарат до творчого процесу, робить звичною точну артикуляцію всіх звуків. Допомагає виразності слова. Гарна дикція припускає уміння «тримати паузу», різноманітити ритмічну організацію мовлення. Розрізняють фізіологічну (добір подиху), граматичну (розділові знаки), логічну (смислорозрізнювальну) і психолінгвістичну паузу (підтекст, емоційне забарвлення).

Систему перерахованих фонетичних засобів (висотних, силових, часових) часто називають інтонацією, а також просодикою.

Оратор, співрозмовник, що вміє легко змінювати темп, голосність і висоту мовлення, що володіє гарною дикцією і тембром, може виражати голосом різні почуття і переживання.Це можливо при правильно поставленому мовному диханні. Його основою є діафрагмально-реберний подих, коли вдих і видох відбуваються за рахунок зміни обсягу грудної клітки внаслідок скорочення діафрагми, міжреберних і черевних м'язів. При вимові після короткого вдиху виникає пауза для зміцнення черевного преса, а потім - довгий звуковий видих, під час якого треба вміти раціонально витрачати запас повітря. Розслаблення м'язів, що утримують грудну клітку в розширеному стані, повинне відбуватися поступово, підкоряючись волі мовця. Через ніс вдихають тільки перед початком монологу чи на великих паузах. Неправильний подих породжує недостатню звучність (тобто силу, гнучкість, рухливість), що у свою чергу змінює тембр голосу.

Процес голосоутворення найбільш продуктивний, коли спина пряма, міцна, а руки, плечі, шия, органи артикуляції вільні і не напружені.

Голоси, поставлені самою природою, зустрічаються рідко. Кожна людина може «виховати» голос, тобто розвинути і зміцнити його. Техника мовлення - важливий елемент культури мовленнєвої діяльності - включає роботу над подихом, голосом, дикцією. Технічна сторона звучної мови піддається тренуванню шляхом спеціальних вправ. Їх треба виконувати регулярно, а також звертатися до них, готуючись до ораторського виступу, до зустрічі з людьми, щоб у момент контакту «бути в голосі».

Комплекс вправ мовної гімнастики складений за рекомендаціями С. Т. Нікольської, що міститься в роботі «Техника речи» (М., 1978).

1.Тренування мовного подиху.

1) «Тепле повітря». Уявіть собі, що у вас замерзли руки, - відігрійте їх своїм подихом. Видих повинен бути рівним, повільним. Одну руку тримайте на животі.

2) «Свіча». Повільно дуйте на полум'я. Замість свічі можна взяти смужку паперу шириною 2 – 3 см. і довжиною 10 см.

3) «Свічі». На одному вдиху (без добору) затушіть 3 свічки (4, 5...10), розділивши видих на порції.

4) «Насос». Станьте прямо, ноги на ширині плечей. Нахиліться вперед і візьміться за ручку уявного автомобільного насоса двома руками. Почніть накачувати повітря: випрямляючись, робіть вдих, а нахиляючись, - видих зі звуком «ф».

5) «Старт». Візьміть у руки годинник із секундною стрілкою і почніть уголос вести відлік часу по секундах: «Десять! Дев'ять... Один! Пуск!». Відлік ведіть голосно, уривчасто, рівномірно, на одному подиху, без добору повітря

11.Голосові вправи.

1) «Колисання». Вам треба заколисати маля тихим муканням крізь зімкнуті губи: «м».

2) «Дзвони». Імітуйте голосом звучання великого дзвону: «бом - м - м! бім - м -м!, бам - м - м!», намагаючись «тягти» приголосний. Змінюйте регістри: від низького (бам) до високого (бім) і середнього (бом).

3) Поступово і плавно підвищуйте і знижуйте голос, робіть його то голосним, то тихим від початку до кінця тексту:

А сад вирує в хуртовинні цвіту,

Бушує біла хвиля пелюстків.

Крізь чари весняного ненаситу,

Мов полум’я блакитне, лине спів.(Маланюк)

4)Якщо у вас надто тихий голос, то прочитайте голосно!!!!!

5)Визначите, який у вас темп мовлення, прочитавши за одну хвилину вірш Л. Українки „Колискова”. Прагніть виробити нормальний темп.

6)Вимовте фразу «Вам не цікаво», звернену до слухачів, що не дотримуються тиші, з різними інтонаціями: із гнівом, з погрозою, з подивом, осудженням, у вигляді прохання, байдуже, з образою.

Зверніться до присутніх: «Пані та добродії», виражаючи голосом почуття (нейтрально, урочисто, іронічно, радісно, із проханням).

7)Спробуйте вимовляти слова: «здрастуйте», «я слухаю вас», «добрий день», «добрий вечір», «приємно вас бачити», «привіт», «алло» і подібні з максимальною доброзичливістю в голосі. Використовуйте для тренування цілий день.

111.Артикуляційні вправи.

1)Широко відкриваючи рот, чітко вимовляєте звуки і склади:

-І, Е, А, ПРО, У, И;

-Е, Я, Й, Ю;

-іа, еа, аа, оа, уа, иа;

-еа, яа, йа, юа;

-Б - П, Г - ДО, Д - Т, У - Ф;

-АБ, АБИ, АБЕ, АБА, АБУ, АБІ;

-БИБ - БІБ - БИП; БЕБ - БАБ - БЕП;

-БАБІВ - БАБІВ - БАП; БОБ - БОБ - БОП;

-БУБ - БУБ - БУП; БИБ - БИБ - БИП;

-ТАК, ДИ, ДО, ДУ, ГА, ГІ, ГО, ГУ, ВА, ВИ,

-В, ВУ, БА, БИ, БО, БУ;

-ша, шо, шу, ши,

-шо, шу, ши, ше,

-шу, ши, ше, ша,

- ши, ше, ша, шо;

-ша, жа, жа, жа, ша,

-шо, жо, жо, жо, шо,

-ши, жи, жи, жи, щи,

-ше, же, же, же, ше;

-С - З - З -...; ТР - Р..., ДР - Р...;

-ПТК, ПКТ, КТП

2)Читайте скоромовки (фрази з неодноразово повторюваними звуками чи сполученнями звуків, що вимагають безупинної перебудови мовного апарату, зміни артикуляцій, спочатку по складах, потім, роблячи невеликі зупинки перед кожним фонетичним словом, а після цього -прискорюючи темп:):

Чапля мокла, чапля сохла, чапля марніла, чапля здохла.

Протокол про протокол протоколом запротоколювали.

Не той дурний, хто на слова скупий, а той дурний, хто на справу тупий.

Надворі - трава, на траві - дрова;

не рубай дрова на траві двору.

Король - орел.

Лібрето «Риголетто».

Прецедент із претендентом.

Костянтин констатував.

3)Прочитайте репліки в діалозі, виділяючи інтонаційно важливі за змістом слова:

4) Провідміняйте числівники: 253, 749, стежачи за артикуляцією.

5)Вимовляйте слова пошепки, але ясно і чітко, щоб їх чула людина, яка сидить на деякій відстані від вас:

кореспонденція, що передувала,

шаленіти, що обумовлюється,

що транспортується, катастрофічний,

щирість, виданий,

звичайне, удосконалення,

присутність, діловодство, артилерія,

забарикадуватися, спектрограф.

Поиск по сайту: