Банківське кредитування юридичних осіб

Процес банківського кредитування охоплює декілька етапів, кожний з яких забезпечує рішення локального завдання, а разом – досягнення головної мети.

На початковому етапі юр.особа подає банку:

– бізнес-план;

– техніко-економічне обґрунтування проекту;

– копії контрактів стосовно об’єкта кредитування;

– пакет документів щодо забезпечення кредиту (гарантійний лист, угода про пере відступлення – цесію, договір страхування);

– балансову і фінансову звітність;

– дані щодо професійної підготовленості керівництва позичальника;

– інформація про подальшу перспективу у його розвитку.

Другий етап присвячений глибокому вивченню фінансового стану юр.особи з метою оцінки можливості і здатності повернути кредит.

Поряд з матеріалами позичальника використовуються:

– відомості про клієнта;

– інформація, одержана за межами банку.

Примітка. З метою зменшення ризиків, що виникають при кредитування юр. та фіз. Осіб, унаслідок неповної інформації про клієнтів в Україні створена і діє з 01.10.2001 року єдина інформаційна система (ЄІС) «Реєстр позичальників», яка забезпечує облік клієнтів банків, які мають прострочену заборгованість за кредитами, збереження банківської інформації про клієнтів та доступ уповноважених осіб банків до інформації про клієнта. Для участі банки укладають з НБУ договір і несуть витрати тільки на електронну пошту, а також за власний рахунок адаптують внутрішньобанківські інформаційні системи для роботи з ЄІС.

На даному етапі важливим моментом є перевірка позичальника на місці, яка дає можливість оцінити дійсний рівень компетенції працівників, скласти уявлення щодо майна клієнта.

Третій етап називають структуруванням позички, яка закінчується укладанням угоди. При цьому потенційному позичальнику пропонуються умови майбутньої кредитної угоди, які можуть істотно відрізнятися від умов кредитної заявки клієнта.

Зближення позицій банку і клієнта й досягнення компромісу є кінцевою метою переговорів.

Після визначення і узгодження параметрів угоди складається висновок щодо кредиту, який подається на розгляд кредитному комітету. Уразі позитивного рішення цього органу підписується угода представниками банку та юр.особи.

Кредит може зараховуватися на поточний рахунок клієнта або переказуватися на рахунки господарських партнерів позичальника. Видача коштів оформлюється розпорядженням кредитного відділу операційному відділу банківської установи.

Якщо в процесі кредитування відбулися зміни укладається додаткова угода.

Четвертий етап пов’язаний з поверненням кредиту, яке здійснюється з ініціативи юр.особи на підставі його платіжного доручення. Якщо в день повернення кредиту клієнт цього не робить, банк своїм розпорядженням стягує суму, переводячи строкову заборгованість у просрочену, негативними чинниками якої зі сторони позичальника стали:

– припинення контактів з працівниками банку;

– невчасне подання фінансової звітності;

–погіршення якості продукції і роботи;

– помилки в оцінюванні ринків збуту;

– падіння цін на акції позичальника;

– зміни показників ліквідності;

– зростання невиробничих витрат;

– збільшення дебіторської заборгованості;

– обмеженість фінансових ресурсів позичальника;

– збитки в роботі.

Управління проблемними кредитами банк здійснює методом ліквідації (реалізація застави або процедура банкрутства) та методом реабілітації (розробка плану заходів щодо повернення кредитів).

Рішення про конкретний метод приймається керівництвом банку.

План реабілітації включає:

– зміна керівництва юр.особи;

– реструктуризація юр.особи;

– рефінансування юр.особи;

– сек’юритизація кредиту;

– продаж кредиту;

– викуп банком активів позичальника;

– злиття позичальника з іншою фірмою;

– скорочення запасів юр.особи;

– інші.

Якщо жоден із заходів не дає можливість юр.особі повернути кредит, банк застосовує метод ліквідації.

Поиск по сайту: