Сутність та особливості банківської діяльності

ТЕМА 1. Створення та організація діяльності комерційного банку.

Лекція 1. Створення та організація діяльності комерційного банку

План

1. Сутність та особливості банківської діяльності.

2. Порядок реєстрації комерційних банків.

3. Ліцензування банківської діяльності

Питання для самостійного вивчення

1. Організаційна структура та управління банком.

2. Функції окремих департаментів.

3. Класифікація банківських операцій.

4. Види банківських операцій, які підлягають ліцензуванню.

Навчальна мета: з’ясувати місце і роль банків у банківській системі; зрозуміти загальний механізм здійснення банківських операцій; засвоїти порядок створення та реєстрації банків; познайомитись із системою ліцензування банківських операцій.

Перелік літератури:

1. Про банки та банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 року № // Відомості ВР України. - 2001.

2. Васюренко О. В. Банківські операції: Навч. посібн. / О. В. Васюренко. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2006. - 255 с.

3. Мороз А. М. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна. - К.: КНЕУ, 2008. – Стор. 5 – 55.

4. Савлук М. І. Гроші та кредит: Підручник / М. І. Савлук, А. М. Мороз, І. М. Лазепко. - К.: КНЕУ, 2006. - 744 с.

Сутність та особливості банківської діяльності

Банківська діяльність – це сукупність дій комерційних банків з приводу руху грошей шляхом здійснення пасивних та активних операцій. У правовому розумінні банківська діяльність - це сукупність правових дій, що здійснюється певними суб'єктами в формі, якої вимагає закон або договір. У даному аспекті банківська діяльність становить систему постійно здійснюваних угод і операцій, що спрямовані на отримання прибутку. Банківська діяльність може мати лише професійний характер і є виключною. Водночас її слід розглядати як підприємницьку діяльність, що має певну специфіку і особливі риси. Якщо в діяльності звичайного підприємства гроші виконують роль засобу платежу, то в банківській діяльності самі гроші виступають у ролі товару. Ця особливість банківського підприємства робить його настільки своєрідним, що вона потребує спеціального правового регулювання, яке відрізняється від загального законодавства про підприємства.

У широкому розумінні, комерційний банк – це будь-який банк, що функціонує на другому рівні банківської системи. Таке трактування комерційного банку характерне для української практики, в якій усі банки, крім центрального, називаються комерційними. У вузькому розумінні комерційний банк – це банк, який виконує повний набір базових банківських операцій та єдиною метою має одержання максимального прибутку.

Разом з цим банк як підприємство має свою специфіку, бо його діяльність відрізняється від діяльності багатьох підприємств. Ці відмінності полягають у такому:

1. Банк – це торгове підприємство. На відміну від промисло­вості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку діє в сфері обміну, а не виробництва.

2. Банк – це посередницьке підприємство, яке погоджує інтере­си кредитора і позичальника, здійснюючи тим самим перелив коштів з однієї сфери господарства (сектора економіки) в іншу (інший). Проте на відмінність від індивідуального кредитора ресурси в бан­ку втрачають свій первісний вигляд.

3. Банк – це кредитне підприємство особливого типу.

Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банк – юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Серед приблизно 200 операцій, які виконують банки, виділяють декілька базових, що й визна­чають банк як фінансову установу.

До базових банківських операцій належать:

1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банк, крім перелічених операцій, має право здійснювати такі операції та угоди:

1) операції з валютними цінностями;

2) емісію власних цінних паперів;

3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

5) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

6) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

7) лізинг;

8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Комерційні банки можуть створювати свої філії та представниц­тва як на території України, так і за її межами. Філії та представниц­тва банку є його відособленими підрозділами, розташованими поза межами банку, і функціонують на підставі положень про філію чи представництво. На відміну від представництв, які фінансуються банком і діють від його імені без права виконувати банківські операції, філії виконують усі або деякі його функції. Представництвам відкриваються поточні рахунки в регіональних управліннях НБУ за місцем їх створення, а філії проводять усі операції за субкореспондентськими рахунками.

У разі відкриття представництв іноземних банків в Україні, крім клопотання про реєстрацію, положення про представництво і дові­реності керівникам на здійснення представницьких функцій, в НБУ подаються витяг з банківського (торговельного) реєстру про реєст­рацію банку та свідоцтво про реєстрацію представництва Міністерс­твом зовнішньоекономічних зв'язків України. Всі документи офор­мляються мовою оригіналу з нотаріально завіреними перекладами. Крім того, вони мають бути нотаріально засвідченими за місцем їх видачі і легалізовані в консульських установах України.

Усі вітчизняні банківські установи, включаючи філії і представ­ництва, зобов'язані згідно з положенням НБУ «Про порядок ство­рення і реєстрації комерційних банків» у місячний строк повідомля­ти Національному банку України про внесення змін і доповнень в установчі документи, положення про філію, представництво та інші документи, що підтверджують їх реєстрацію.

Поиск по сайту: