ТЕМА 6. Операції банків з цінними паперами

Лекція 6.1 Операції банків з цінними паперами

План

1. Правове регулювання роботи банків з цінними паперами

2. Операції банків за дорученням клієнтів

3. Власні угоди банків з цінними паперами

Питання для самостійного вивчення

1. Особливості емісії акцій комерційними банками України

Навчальна мета: засвоїти сутність та види банківських операцій з цінними паперами згідно чинного законодавства, особливу увагу приділяючи операціям банків за дорученням клієнтів та власним угодам банків з цінними паперами.

Перелік літератури:

1. Про банки та банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 року // Відомості ВР України. - 2001.

2. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23 лютого 2006 року №3480 – IV // Відомості ВР, 2006, №31, ст.268

3. Васюренко О. В. Банківські операції: Навч. посібн. / О. В. Васюренко. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2005. - 255 с.

4. Мороз А. М. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна. - К.: КНЕУ, 2008. - 476 с.

5.Савлук М. І. Гроші та кредит: Підручник / М. І. Савлук, А. М. Мороз, І. М.

Лазепко. - К.: КНЕУ, 2006. - 744 с.

1. Правове регулювання роботи банків з цінними паперами

Всі відносини на фондовому ринку підлягають інституційно-правовому регулюванню та державно-правовому регулюванню.

Перше із них здійснюється Державними органами. Друге здійснюється саморегулівними, зокрема фондовими біржами та асоціаціями, які об’єднують перш за все емітентів та інвесторів.

Метою правового регулювання ринку цінних паперів є упорядкування всіх видів діяльності на фондовому ринку, щоб узгодити інтереси всіх суб’єктів.

Система правового регулювання включає:

1) органи регулювання ринку цінних паперів;

2) законодавчі та підзаконні акти;

3) етику фондового ринку;

4) традиції та звичаї, які впливають на роботу ринку цінних паперів.

Державними нормативними актами регулюються такі відносини:

1) механізм реєстрації емісії цінних паперів;

2) відкритість чи конфіденційний характер інформації про емітентів;

3) порядок реєстрації фондових бірж та їх членів, зокрема комерційних банків;

4) норми поведінки суб’єктів ринку цінних паперів;

5) процеси приєднання й поглинання;

6) облік та звітність.

Чинне законодавство України у сфері банківської діяльності не передбачає принципових обмежень для здійснення операцій за цінними паперами, тому остання мають можливість здійснювати практично увесь спектр операцій з цінними паперами, а саме:

1) операції за власний рахунок:

а) торгівля цінними паперами;

б) термінові вклади в цінні папери.

2) посередницькі операції:

а) в процесі емісії цінних паперів;

б) в процесі обігу цінних паперів.

3) довірчі операції:

а) в процесі емісії цінних паперів;

б) в процесі обігу цінних паперів.

4) інфраструктурні операції:

а) управління іпотекою;

б) депозитарний облік;

в) професійне консультування;

г) управління ЦП та грошовими фондами;

д) здійснення клірингових розрахунків за цінними паперами.

Розрізняють, згідно з положенням НБУ, такі категорії цінних паперів:

1) цінні папери, що мають активний ринок в портфелі на продаж;

2) цінні папери, що не мають активного ринку в портфелі на продаж;

3) цінні папери, що мають активний ринок на інвестиції;

4) цінні папери, що не мають активного ринку на інвестиції.

2. Операції банків за дорученням клієнтів

Професійна діяльність банків на ринку цінних паперів включає:

1) діяльність з торгівлі цінними паперами:

а) дилерська діяльність – пов’язана з купівлею-продажем банком цінних паперів від свого імені та за свій рахунок для перепродажу третім особам;

б) брокерська діяльність - пов’язана з купівлею-продажем банком цінних паперів від свого імені та за рахунок клієнтів;

в) діяльність з управління цінними паперами – це діяльність, яку здійснює банк як професійний учасник ринку від свого імені за винагороду стосовно довірчого управління цінними паперами, які належать на правах власності іншій особі, а йому передані у володіння.

г) андерайтинг – це діяльність з випуску цінних паперів за дорученням, від імені і за рахунок емітента.

Існують такі види андерайтингу, а саме:

1) повний викуп з перепродажем. Андеррайтер викуповує за свій рахунок весь випуск акцій за єдиною ціною, щоб потім його перепродати зазвичай за вищою ціною;

2) розміщення з гарантією. Андеррайтер шукає інвесторів для акцій емітента і гарантує, що викупить усю нерозміщену серед сторонніх інцестів частину випуску;

3) розміщення без гарантій викупу. Андеррайтер шукає інвесторів для акцій і намагається по можливості продати їх, але не розміщену частину акцій сам не викуповує;

4) купівля посередником опціону «call», який надає право йому купити вказані в договорі акцій за ціною виконання опціону або відмовитись від цієї купівлі.

2) депозитарна діяльність, яка включає такі види діяльності:

а) банк, як зберігач цінних паперів. Для виконання функції обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах банки як депозитарні установи здійснюють адміністративні операції, облікові операції та інформаційні операції.

Адміністративні операції — це депозитарні операції з відкриття рахунків у цінних паперах та їх закриття, а також операції, пов’я­зані зі зміною способу зберігання цінних паперів та іншими змінами, що не приводять до зміни залишків цінних паперів на рахунках у цінних паперах.

Облікові операції — це депозитарні операції з ведення рахунків у цінних паперах та відображення операцій з цінними паперами, наслідком яких є зміна кількості цінних паперів на рахунках у цінних паперах, установлення або зняття обмежень щодо їх обігу, а також зміна режиму та місця зберігання цінних паперів. До облікових операцій належать операції зарахування, списання, переказування та переміщення цінних паперів.

Інформаційні операції — це депозитарні операції, пов’язані з видачею виписок з рахунку у цінних паперах, а також видачею іншої інформації щодо операцій клієнтів з рахунками у цінних паперах за запитами клієнтів та інших осіб, що мають повноваження на отримання такої інформації.

б) банк, як реєстратор, обліковує власників іменних цінних паперів на підставі письмового розпорядження зареєстрованої особи та видає їй інформацію стосовно кількості цінних паперів, що належать останній, і стосовно операцій по їх особовому рахунку.

Для обслуговування операцій емітентів, пов’язаних з випущеними ними цінними паперами, банки можуть їм надавати такі послуги, а саме:

1) викуп цінних паперів, випущених емітентом, для їх подальшого перепродажу або анулювання;

2) дроблення або консолідація цінних паперів (зміну номінальної вартості цінних паперів певного випуску з одночасною зміною їх вартості, але без зміни обсягу випуску);

3) конвертація цінних паперів, тобто обмін емітентом цінних паперів одного випуску на цінні папери іншого випуску;

4) анулювання цінних паперів;

5) погашення цінних паперів та виплата емітентом доходів за випущеними ними цінними паперами;

6) деякі інші операції.

3. Власні угоди банків з цінними паперами

Банки інвестують власні кошти у цінні папери з метою:

1) розширення дохідної бази за рахунок зростання вартості цінних паперів, одержання прибутку у формі процентів, дивідендів, дисконту, курсової різниці від перепродажу цінних паперів;

2) підтримання ліквідності банку створенням вторинних резервів у формі високоліквідних цінних паперів, які легко можна реалізувати або використати як заставу при позичанні коштів;

3) забезпечення диверсифікації банківських операцій з метою мінімізації банківських ризиків і стабілізації доходів;

4) формування контрольного пакету цінних паперів і участь в управлінні діяльністю об’єкта інвестування;

5) розширення клієнтської бази, забезпечення присутності банку на ринках;

6) забезпечення участі банку, як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках.

Власні угоди банку з цінними паперами передбачають:

1) випуск власних емісійних (акції, облігації) та неемісійних паперів (векселі, ощадні та депозитні сертифікати);

2) придбання цінних паперів емітентів та вкладення коштів комерційних банків у статутний капітал інших підприємств;

3) придбання державних боргових зобов’язань (перш за все ОВДП);

4) операції з векселями.

Для залучення додаткових ресурсів на середньо- і довгостроковій основі банки вдаються до емісії облігацій та інших боргових, яка має для банків деякі переваги порівняно з емісією акцій. По-перше, проценти, які банки виплачують за зобов’язаннями, вираховуються з прибутку, що оподатковується. По-друге, боргові зобов’язання не надають їх власникам права голосу на зборах акціонерів.

З метою підвищення привабливості облігацій для інвесторів банки емітують конвертовані облігації, які забезпечують їхнім власникам (кредиторам) право на отримання (в рахунок погашення боргових зобов’язань) акцій банку-емітента.

Згідно з законодавством України корпоративні облігації можуть випускатися підприємствами різних форм власності. Облігації можуть випускатися:

1) іменні або на пред’явника;

2) процентні, дисконтні, або цільові;

3) у документарній формі або бездокументарній.

Не дозволяється випуск корпоративних облігацій для формування і поповнення статутного капіталу емітентів, а також для покриття збитків, пов’язаних з їх господарською діяльністю.

Крім облігацій банки емітують ще один вид боргових цінних паперів - депозитні (ощадні) сертифікати,які засвідчують суму вкладу, внесеного в банк, і права вкладника (держателя сертифіката) на одержання після закінчення встановленого строку суми вкладу та обумовлених у сертифікаті процентів у банку, що емітував сертифікат. Основна різниця між депозитним і ощадним сертифікатами полягає у тому, для кого вони призначені. Банки емітують ощадні сертифікати з низьким номіналом, орієнтовані на індивідуальних вкладників (інвесторів), тобто це «роздрібні» сертифікати, і депозитні сертифікати з великим номіналом, орієнтовані на інституційних вкладників (інвесторів), великий бізнес, тобто це «оптові» сертифікати. Крім процентних депозитних сертифікатів, випускаються також дисконтні (зеро) депозитні сертифікати.

Сертифікати можуть випускатися:

1) номіновані як у національній валюті, так і в іноземній валюті;

2) іменними або на пред’явника;

3) одноразово або серіями;

4) у без документарній формі або в документарній;

5) на вимогу або на строк;

6) купонними і без купонними.

Іпотечний сертифікат – це особливий вид цінних паперів, забезпечених іпотечними активами, або іпотеками. Розрізняють:

1) сертифікати з фіксованою дохідністю – це сертифікати, які забезпечені іпотечними активами;

2) сертифікати участі – це сертифікати, які забезпечені іпотеками та посвідчують частку його власника у платежах за іпотечними активами.

Іпотечні облігації – це облігації, виконання зобов’язань емітента (банку) за якими забезпечене іпотечним покриттям. Іпотечні облігації є іменними цінними паперами. Розрізняють звичайні іпотечні облігації та структуровані іпотечні облігації. Банки можуть бути емітентами звичайних іпотечних облігацій. Емітентом структурованих іпотечних облігацій є спеціалізована іпотечна установа.

Емісія цінних паперів пов’язана для банків, з фінансовими і функціональними ризиками. Суттєве значення для емісійної діяльності має ризик нерозміщення цінних паперів на ринку і ринковий ризик. Рівень цих ризиків визначається:

1) інвестиційною привабливістю цінних паперів;

2) наявністю на ринку платоспроможного попиту і взагалі кон’юн­ктурою ринку;

3) послугами і правами, які банки-емітенти пропонують інвесторам (потенційним акціонерам і кредиторам).

Емісія боргових зобов’язань (облігацій, депозитних сертифікатів) чуттєвих до коливань процентної ставки пов’язана для банків-емі­тентів з процентним ризиком. Управління ризиками передбачає використання різних методів і інструментів їх хеджування.

Питання для самоконтролю:

1. Які групи цінних паперів обертаються на фондовому ринку?

2. Хто є прямими учасниками фондового ринку?

3. Як функціонують біржовий та позабіржовий ринки цінних паперів?

4. За якими групами класифіковані банківські операції з цінними паперами?

5. Які основні завдання постають перед банками у процесі формування та управління портфелем цінних паперів?

6. Що таке інвестиційні операції банків?

7. Як здійснюється структуризація інвестиційного портфеля банків?

8. Які основні види ризиків інвестиційної діяльності банків існують?

9. У чому полягають основні принципи попереднього формування портфеля інвестиційних пропозицій?

10. Які види вартості акцій снують?

11. Які види вартості облігацій існують?

12. Як класифіковані операції банків з векселями?

13. Що таке авалювання векселів?

14. Як здійснюється доміциляція векселів?

15. Що таке чисте та документарне інкасо векселів?

Поиск по сайту: