Система гарантування банківських вкладів

Гарантування вкладів певною мірою забезпечує їх ліквідність, а також сприяє запобіганню масового вилучення вкладів з банків.

Згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» НБУ розробив і ввів у дію в 1996 році тимчасовий порядок формування комерційного банку фонду страхування вкладів фізичних осіб, який створився шляхом придбання банками облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) на суми вкладів і передання їх на зберігання НБУ, котрий блокував їх на окремих рахунках Депозитарії НБУ.

У разі ліквідації банку передбачалося розблокувати ОВДП на відшкодування вкладів населення.

У 1998 році згідно з Указом президента «Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб вкладників комерційних банків». Було створено Фонд Гарантування вкладів фізичних осіб.

20.09.2001 Верховна рада України ухвалила закон, а 30.08.2002 Кабінет міністрів України та Національний банк України спільною постановою затвердили «Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб»

Всі крім ощадного банку були зобов`язані приймати учать у формуванні фонду.

Фонд зобов`язаний двічі на рік публікувати в засобах масової інформації – дані про кількість банків учасників фонду та звіт про свою діяльність.

Банки, які не виконують нормативів НБУ переводять до категорії тимчасових учасників фонду. У разі поліпшенні Фонд приймає рішення про поновлення статусу банку. У разі погіршення за рішенням адміністративної ради Фонду банк виключається зі складу учасників Фонду.

Основними джерелами формування коштів фонду є:

– Початкові збори з банків у розмірі 1% зареєстрованого статутного капіталу;

– Регулярні збори з банків – двічі на рік по 0,25% від загальної суми вкладів включаючи нараховані відсотки.

– Спеціальні збори з банків

– Кошти внесені НБУ в розмірі 20 млн.грн.

– Доходи одержані від інвестування коштів фонду в державні цінні папери.

– Кредити залучені від КМУ і НБУ.

Системи визначених гарантій застосовуються в тих випадках, коли обов'язок держави щодо захисту банківської системи юридичне не закріплюється і базується на основі минулого досвіду. Система визначних гарантій властива країнам, у яких офіційна процедура гарантування депозитів відображена в державних і спеціалізованих банківських і фінансових законах, або в затверджених статутах фондів страхування депозитів.

Системи із невизначеними гарантіями характеризує відсутність:

– спеціального закону у вигляді юридичного зобов'язання щодо збереження вкладів у банках. На оцінювання можливої допомоги вкладникам впливають суб'єктивні чинники;

– правил, які регламентують ліміти відшкодування і форми компенсацій, що дає можливість державі у випадку банкрутства провести фінансування на власний розсуд;

– повноцінних фондів компенсації.

Поиск по сайту: