Форми конкурентних переваг. Конкурентні переваги нормативно-правового характеру

Конкуренція (лат. сопсигеге - зіштовхуюсь) - це економічне суперництво і боротьба між фірмами (конкурентами) за якнайвигідніші умови виробництва і збуту своєї продукції.

Конкурент - це фізична або юридична особа чи група осіб, які є суперниками.

Теорія конкуренції була узагальнена Адамом Смітом в праці "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776 р.). Певний внесок в розвиток теорії конкуренції А. Сміта внесли Д. Рікардо, Дж. Кейнс, К. Р. Макконнелл, С. Л. Брю, М. Портер та ін.

Конкуренція - це об'єктивний економічний закон розвинутого товарного виробництва. Вона є явищем динамічним, її порівнюють з ландшафтом, який безперервно змінюється і на якому постійно з'являються нові товари та послуги, нові виробничі процеси, нові ринкові сегменти, нові шляхи маркетингу.

Предмет конкуренції - це товар або послуга.

Об'єкт конкуренції - це покупець і споживач.

Суб'єкти конкуренції - це підприємства, галузі, регіони та країни.

Залежно від характеру конкуренції розрізняють досконалу та монополістичну конкуренцію, олігополію та монополію (табл. 1.1).

Досконала (чиста, повна) конкуренція передбачає наявність на ринку великої кількості продавців та покупців. Продавці пропонують стандартизовану продукцію однієї якості. Частка кожної фірми на ринку незначна і жодна з фірм не може диктувати свої умови та ціни споживачу. Контроль над цінами відсутній, ціна встановлюється самим ринком на основі попиту і пропозиції. Попит є дуже еластичним (еластичність попиту (цінова) - це зміна величини попиту на певний товар в залежності від зміни його ціни. Попит є еластичним за ціною, якщо зміна ціни на 1% спричиняє зміну попиту більш ніж на 1 %. Попит є нееластичним за ціною, якщо зміна ціни на 1% спричиняє зміну попиту менш ніж на 1 %), нецінові методи конкуренції відсутні. Бар'єрів для вступу в галузь не існує - ані законодавчих, ані технологічних, ані фінансових.

В реальному житті досконала конкуренція зустрічається досить рідко.

Монополістична конкуренція має місце, коли на ринку існує велика кількість підприємств, які реалізують диференційовану продукцію (диференціація продукту - це виділення продукції фірми з загальної маси конкуруючих товарів за допомогою певних переваг (ціни, якості, упакування, товарного знаку тощо). Наприклад, "Кока-Кола", "Пепсі-Кола" та "Спрайт" можуть продаватися за однією ціною, але різні групи споживачів віддаватимуть свої переваги різним напоям). Фірма може контролювати ціну, проте діапазон цього контролю вузький. Використовуються нецінові методи конкуренції, вхідні бар'єри у галузь незначні.

Олігополія - це ринок з обмеженою кількістю великих продавців, що концентрують в своїх руках пропозицію певного товару. Олігополія існує тоді, коли кількість фірм на ринку є настільки малою, що кожна з них, змінюючи цінову та іншу політику, змушена враховувати реакцію конкурентів, тобто залежить від них. Діапазон контролю цін визначається рівнем узгодженості дій підприємств, переважає нецінова конкуренція. Перешкоди для організації бізнесу є великими.

Яскравими прикладами олігополістичних ринків в Україні є пивоваріння (88% продукції виробляється чотирма великими підприємствами), виробництво маргаринів (85 - 90% загальної кількості маргаринової продукції випускають: ОАО "Київський маргариновий завод", АОЗТ " Харківський жиркомбінат", АОЗТ "Львівський жиркомбінат"). На ринку тютюнових виробів понад 90% загального обсягу продукції випускають такі гіганти, як "Фі-ліпп Морріс", "Джей Ті Інтернешнл", "Брітіш Амерікан Тобакко" та "Реемтсма".

На олігополістичному ринку може мати місце змова олігополістів. Вона може приймати такі форми: картель, джентльменська угода, ринг, пул.

Картель - це формальна письмова угода про ціну та ринкові частки з метою максимізації загального прибутку.

Джентельменська угода - це вид неформального усного договору про спільний напрям діяльності (в т.ч. про ціну та ринкові частки).

Ринг - це угода декількох підприємців про купівлю в певному регіоні певного товару з метою концентрації його в руках рингу і перепродажу за монопольно високими цінами. В США такі угоди зазвичай мають назву "корнер".

Пул - це об'єднання декількох підприємців в сфері торговельної, біржової, патентної та іншої діяльності з метою розподілу сукупних витрат, доходів та прибутків. Прибутки надходять спочатку в спільний фонд, а потім розподіляються у встановленій заздалегідь пропорції.

Монополія - це ринок, на якому існує лише одне підприємство, що виробляє унікальну продукцію. Його товар не має замінників і споживач не має альтернативи. Він може або купувати товар у монополіста, або не купувати взагалі. Фірма - монополіст встановлює та контролює ціну на ринку. Вона є "price maker" - "постачальником ціни". Попит на монопольному ринку нееластичний, вхід у галузь для інших фірм заблокований.

Ринок України характеризується високим ступенем монополізації. Антимонопольний комітет України встановив цільовий показник монополізованості на рівні 10-12% ВВП, проте його фактичне значення нині становить 40%. Монополізованими є загальнодержавні ринки металургійної, машинобудівної, хімічної, спиртової та лікеро-горілчаної продукції. Наприклад, підприємство гірничо-металургійного комплексу ДАК "Укррудпром" виробляє 70% товарної продукції гірничо-збагачувальної галузі, стільки ж залізорудного концентрату і понад 50% залізорудних ковтунів. Найбільші металургійні підприємства "Криворіжсталь", "Азов-сталь", "Запоріжсталь" і "Маріупольський меткомбінат" мають повний цикл виробництва та є монополістами за окремими видами чи сортами продукції.

На ринку закупівель сільгосппродукції монопольне положення займають "Хліб України" та "Укрконсервмолоко".

Існують також природні монополії. В Україні діяльність таких монополій регулюється Законом України "Про природні монополії" від 10.04.2000р. № 1682-ІІІ. У статті 1 цього Закону зазначається, що природна монополія - стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги).

В Україні природні монополії домінують на ринках електроенергетики, зв'язку, транспорту, житлово-комунального господарства. Природними монополістами є: "Укрзалізниця", "Укртеле-ком", "Укртранснафта", "Укртрансгаз", "Укренерго" тощо.

Видами конкуренції за іншими ознаками є (рис. 1.1):

а) щодо галузі:

o внутрішньогалузева - конкуренція між фірмами однієї галузі;

o міжгалузева - конкуренція між фірмами різних галузей;

б) за способом та характером задоволення споживчого попиту:

o предметна - конкуренція між товарами-аналогами, що задовольняють ідентичні потреби, але відрізняються за ціною й рівнем якості (наприклад, між мобільними телефонами з однаковими функціями, але різною ціною та дизайном);

o видова - конкуренція між товарами-аналогами, що задовольняють ідентичні потреби, але відрізняються за яким-небудь суттєво важливим параметром (наприклад, між комп'ютерами з різним об'ємом оперативної пам'яті);

o функціональна - конкуренція між різними товарами, що задовольняють ідентичні потреби, тобто є взаємозамінниками (наприклад, вгамувати спрагу можна за допомогою мінеральної води, соків, напоїв, пива тощо);

в) за дотриманням норм законодавства:

o добросовісна - конкуренція відповідно до норм законодавства;

o недобросовісна - конкуренція з порушенням норм законодавства;

г) за дотриманням етики бізнесу:

o корисна ("доброзвичайні" конкуренти) - конкуренція за правилами, встановленими в галузі;

o некорисна - (конкуренти - "руйнівники") - конкуренція з порушенням правил, встановлених в галузі.

Існування доброзвичайних конкурентів може дати певні стратегічні переваги і навіть необхідно фірмі. Такі конкуренти можуть:

- нести загальний тягар витрат, пов'язаних з розвитком ринку;

- сприяти збільшенню сукупного ринкового попиту;

- розповсюджувати нові технології;

- обслуговувати менш привабливі сегменти ринку;

- сприяти глибшій товарній спеціалізації. Конкуренти - "руйнівники" намагаються перекупити частку

ринку, часто йдуть на невиправданий ризик, дестабілізуючи всю галузь.

В зарубіжній літературі виділяють таке поняття, як "маверік" (maverick) - нетрадиційний конкурент. Це конкурент, який щойно вийшов на ринок і не звертає уваги на правила гри, що склалися, а сам їх собі встановлює. Всі традиційні методи тиску на таких конкурентів виявляються неефективними. Прикладами конкурентів - маверіків є компанії Apple, IKEA тощо.

Типи конкурентів:

o прямі - це фірми, що пропонують однакову продукцію однаковим категоріям споживачів;

o товарні - це фірми, що пропонують однакову продукцію різним категоріям споживачів;

o непрямі - це фірми, що пропонують різні товари однаковим категоріям споживачів;

o неявні (приховані) - це фірми, що пропонують різні товари різним категоріям споживачів.

Функціями конкуренції є:

o регулююча - реалізується за допомогою взаємодії попиту та пропозиції;

o алокаційна - розподіл ресурсів та благ за критерієм максимальної віддачі та ефективного використання виробничих можливостей;

o адаптаційна (стимулююча) - примушення виробників до запровадження інновацій;

o контролююча - дотримання суб'єктами ринку єдиних правил і норм конкурентної поведінки.

Методами конкуренції є:

o цінова - це конкуренція за допомогою цін, перш за все шляхом їх зниження з метою стимулювання попиту;

o нецінова - це конкуренція за допомогою відмітних особливостей товару. Вона може здійснюватися шляхом підвищення якості продукції, вдосконалення методів збуту, розширення сфери після продажного обслуговування, подовження гарантійного терміну, використання реклами, надання споживчих кредитів тощо.

Конкуренція може здійснюватись на таких рівнях:

- місцевому - в групі, відділі, організації тощо;

- регіональному - в регіоні, місті, області тощо;

- національному - в країні;

- міжнародному чи міжнаціональному - в кількох країнах;

- глобальному - в світовому масштабі.

Міжнародна конкуренція - це форма суперництва суб'єктів світового ринку, що виникає в процесі їх трансграничної взаємодії.

Найважливішою особливістю міжнародної конкуренції є її специфічне економічне, політичне, законодавче середовище та особливий соціокультурний фон. Сучасний світовий ринок якісно та кількісно відрізняється від внутрішніх національних ринків. Зокрема, правове поле функціонування національних ринків має законодавчий характер. Законів функціонування та регулювання світового ринку не існує. Міжнародне право має не законодавчий, а прецедентний та погоджувальний характер. Незважаючи на енергійні зусилля, системи міжнародного економічного права та загальносвітових норм і культури ринкової поведінки досі не створено.

Нині основою виживання переважної більшості суб'єктів ринку стає обслуговування не національних та регіональних ринків, а глобального ринку, не обмеженого національними кордонами. Глобалізація світової економіки призвела до появи глобальної конкуренції.

Глобальна конкуренція - це форма суперництва суб'єктів світового ринку, при якій вони розробляють, виробляють та реалізують свої товари й послуги по всьому світу. Вона виникає тоді, коли фірма вирішує максимізувати прибуток, використовуючи загальносвітові джерела його формування.

При глобальній конкуренції ціни та конкурентні умови різних ринків тісно переплітаються між собою, тому конкурентна позиція фірми в одній країні нерозривно пов'язана з її позиціями в інших країнах.

Нині глобальна конкуренція розвивається під впливом таких основних тенденцій: зменшення відмінностей між країнами, виникнення нових широкомасштабних ринків, вільне переміщення технологій, агресивніша конкуренція компаній нових індустріальних країн тощо.

Перешкодами на шляху розвитку глобальної конкуренції є: витрати на перевезення і складування, різні потреби в товарі в різних країнах, недостатній попит на світовому ринку, чутливість до часових затримок, різні завдання в сфері маркетингу, швидкі зміни в технології, перешкоди, створювані урядом тощо.

Особливостями конкуренції у глобальних галузях є:

o складність для аналізу та формування стратегії (загалом інформацію про іноземні фірми отримати важче, ніж про вітчизняні);

o відмінність у виробничих витратах (у деяких країнах рівень виробничих витрат низький за рахунок дешевої робочої сили, унікальних природних ресурсів, сприятливого законодавства);

o коливання обмінних курсів;

o взаємовідносини фірми з місцевими урядами (місцеві уряди користуються численними механізмами, здатними перешкоджати діяльності глобальних фірм).

Глобальна конкуренція розвивається перш за все в глобальних галузях. Глобальна галузь - це галузь, в якій конкурентна позиція фірми в одній країні в значній мірі впливає на її конкурентну позицію в інших країнах. В умовах багатонаціональної конкуренції фірми борються за лідерство на національному ринку, у глобальних галузях фірми борються за світове панування.

Глобальна конкуренція існує нині в таких галузях: випуск цивільних літаків, комерційні авіаційні перевезення, побутова електроніка, випуск автомобілів, годинників, копіювальних апаратів, телекомунікаційного устаткування, шин, фармацевтика, галузь швидкого приготування їжі тощо.

Чинники глобалізації конкуренції можуть бути внутрішніми та зовнішніми. До основних внутрішніх чинників глобалізації конкуренції належать:

o розширення масштабу бізнесу;

o технологічне лідерство у галузі;

o підвищення операційної ефективності.

До основних зовнішніх чинників глобалізації конкуренції належать:

o лібералізація світогосподарського життя;

o міжкраїнові відмінності у вартості факторів виробництва, інвестиційних можливостях, інноваційному розвитку, податкових системах;

o зростаючий вплив ефекту масштабу бізнесу;

o технологічний прогрес у транспортній галузі та спадні витрати на перевезення.

Наслідки глобалізації для конкуренції неоднозначні. З одного боку, відбувається монополізація світового господарства транснаціональними корпораціями, а з іншого - активізуються конкурентні сили суспільства. Владу місцевих монополій послаблює те, що міжнародні компанії виходять за національні ринки. Фахівці доходять висновку, що нині як на національних так і на міжнародних та світовому ринках конкуренція загострюється.

Існує низка факторів, що впливають на конкурентну боротьбу, а саме:

o розмір ринку (чим більший ринок, тим сильніші конкуренти);

o ціна;

o бар'єри входу або виходу з ринку;

o темпи зростання ринку;

o рівень стандартизації товарів;

o швидке оновлення асортименту продукції тощо.

Поиск по сайту: