Складові процесу адміністративного менеджменту: функції (технологія), методи, управлінські рішення

Основою організаційно-адміністративних методів управління є організаційні відносини,

які є складовою механізму менеджменту підприємств готельно-ресторанного бізнесу.

Оскільки через них безпосередньо реалізується одна з найважливіших функцій управління

- функція організації, то завданням організаційно-адміністративної діяльності є

координація дій підлеглих. Без організаційно-адміністративного впливу не можуть

реалізуватися економічні методи управління, тому що він забезпечує чіткість,

дисциплінованість і порядок роботи колективу.

Підхід, згідно з яким сфера впливу економічних методів розширюється лише за рахунок

витіснення організаційно-адміністративних методів управління, не можна вважати

правомірним ані з наукової, ані з практичної точки зору, тому що механізми їх дії

відрізняються принципово. Організаційно-адміністративні методи в основному

опираються на владу керівника та його права, на дисципліну й відповідальність, які

панують на підприємстві. Керівник є адміністратором, суб'єктом влади, який

використовує надане йому в цьому право.

Організаційно-адміністративні методи здійснюють прямий вплив на об'єкт управління

через накази, розпорядження, оперативні вказівки, контроль за їх виконанням, систему

адміністративних засобів підтримання трудової дисципліни. Ці методи регламентуються

правовими актами трудового й господарського законодавства, основною метою яких є

правове регулювання відносин між керівником і підлеглим, зміцнення законності, захисту

прав і законних інтересів підприємства та його працівників відповідно до Кодексу законів

про працю та інших законодавчих актів. Найважливіша мета цих методів - локальне

використання можливостей підвищення ефективності виробництва шляхом аналізу,

вибору, формування та регулювання взаємодії структурних елементів у даний момент

розвитку підприємства.

В основі класифікації організаційно-адміністративних методів лежить їх групування за

певними ознаками. За роллю в процесі управління виділяють три основні групи

організаційно-адміністративних методів: регламентуючі, розпорядчі та

дисциплінарного впливу.

Сутність регламентуючих методів полягає в установленні стійких організаційних зв'язків

між елементами системи шляхом закріплення за ними певних обов'язків та загальної

регламентації.

Регламентуючі методи передбачають регламентування, нормування та інструктування.

Регламентування - це жорсткий тип організаційного впливу, який передбачає

додержання конкретних показників законодавчих положень, статутів підприємств, правил37

внутрішнього розпорядку та інших регламентуючих документів. Регламентування як

метод здійснення впливу має свої недоліки. Широке його застосування призводить до

втручання в діяльність структурних підрозділів, бюрократизму та інших негативних явищ.

Нормування - менш жорсткий тип організаційного впливу. Його суть полягає в

установленні норм та нормативів, які є орієнтирами для діяльності підприємства.

Інструктування - найгнучкіший спосіб організаційного впливу, який передбачає

роз'яснення, ознайомлення (з умовами роботи, завданнями й обов'язками працівників) та

консультування щодо виконання тих чи інших дій.

Розпорядчі методи управління охоплюють поточну організаційну роботу, яка базується

на сформованій за допомогою регламентування основі. їх метою є вирішення конкретних

ситуацій, передбачених регламентуючими документами або такими, що виникають в

результаті розпорядчої діяльності. До таких документів відносяться директиви, постанови,

накази, розпорядження, резолюції.

Розпорядчий вплив за терміном дії може мати довгостроковий (стратегічний),

середньостроковий (тактичний) та короткостроковий (оперативний) характер.

Методи дисциплінарного впливу відносять до третьої групи організаційно-

адміністративних методів управління. Дисципліна - це обов'язкове для кожного

працівника виконання законів, правил, регламентів. Існує кілька видів дисципліни:

виробнича, трудова, технологічна, планова, виконавча, фінансова.

Методи дисциплінарного впливу доповнюють регламентуючі та розпорядчі. Вони

призначені для підтримки стабільності організаційних зв'язків шляхом дисциплінарних

вимог та систем відповідальності. Поєднання різних видів відповідальності за порушення

дисципліни є важливим моментом правильного використання організаційно-

адміністративних методів управління.

Зазначені групи методів використовують як окремо, так і в сукупності, доповнюючи один

одним.

Організаційно-адміністративні методи від інших методів відрізняються чіткою адресністю

директив, обов'язковістю щодо виконання розпоряджень та вказівок, невиконання яких

визначається як пряме порушення виконавської дисципліни й тягне за собою

дисциплінарні стягнення. По суті, організаційно-адміністративні методи - це методи

примусу, які зберігають свою силу доти, поки праця не перетвориться на першу життєво

необхідну потребу працівників.

Система організаційно-адміністративних методів складається з двох рівнозначних

елементів: дії на структуру управління (регламентація діяльності й нормування в

системі управління) й дії на процес управління (підготовка, прийняття, організація

виконання й контроль за виконанням управлінських рішень).

Залежно від використовуваних методів управління на підприємствах готельно-

ресторанного бізнесу формується відповідна система підлеглості. Система підлеглості

повинна мати доброзичливий характер, сприяти зміцненню колективізму й виключати

вияв небажаних емоцій (приниження, незручність, прикрість, роздратованість, а іноді й

стрес) для збереження взаєморозуміння між керівництвом і працівниками.38

У практичній роботі підприємств готельно-ресторанного бізнесу адміністративна дія

пов'язується, як правило, з трьома типами підлеглості:

- вимушеним і нав'язаним ззовні, яке супроводжується неприємним відчуттям залежності

й визначається підлеглими як «тиск зверху»;

- пасивним, для якого характерне задоволення від увільнення підлеглих від прийняття

самостійних рішень;

- свідомим, внутрішньообгрунтованим.

Аналіз змісту управління підприємствами галузі вказує на те, що вся система методів

пронизана організаційно-розпорядчою діяльністю й передбачає такі компоненти, як:

постановка завдання й визначення критеріїв його виконання, встановлення рівня

відповідальності, інструктування підлеглих тощо. На підприємствах готельно-

ресторанного бізнесу організаційно-розпорядчі методи є засобом прямої дії на процес

виробництва й працю співробітників, що дозволяє координувати виконання їхніх окремих

функцій для вирішення загального завдання. Вони створюють необхідні умови для

функціонування й розвитку управлінської системи, здійснюють цілеспрямований вплив на

об'єкт управління. До характерних особливостей організаційно-розпорядчих методів

прямої дії відноситься безпосередній зв'язок між керівником і підлеглим. Однак в цілому

прямі дії зумовлюють посилення пасивності підлеглих, а іноді й приховану непокору.

Для менеджера прийняття рішення - це постійна, досить відповідшіьна робота.

Необхідність прийняття рішення пронизує все, що робить керівник будь-якого рівня,

формулюючи мету і добиваючись її досягнення. Навіть одним із показників діяльності

менеджера є його здатність приймати правильні рішення.

У зв'язку з зовнішніми та внутрішніми обставинами виникає потреба у прийнятті рішення.

Рішення - це відповідна реакція на внутрішні та зовнішні впливи, які спрямовані на

розв'язання проблем і максимальне наближення до заданої мети. Реалізація цілей будь-

якої організації забезпечується шляхом прийняття і виконання численних рішень.

Своєчасно прийняте науково обгрунтоване рішення стимулює виробництво. Рішення, яке

прийняте із запізненням, знижує результативність праці колективу чи окремих виконавців.

Отже, за визначенням Хміля Ф.І.:

У правлінські рішення — це сукупний результат творчого процесу (суб 'єк-та) та дій

колективу (об 'єкта управління) для вирішення конкретної ситуації, що виникла у зв’язку з

функціонуванням системи.

Управлінські рішення є соціальним актом, що організовує і спрямовує в певне русло

діяльність трудового колективу та виконує роль засобу, який сприяє досягненню мети,

поставленої перед підприємством.

Процес розробки і прийняття рішень, як правило, охоплює ряд стадій:

розробку і постановку мети;

вибір і обгрунтування критеріїв ефективності та можливих наслідків рішень, які

приймаються;

розгляд варіантів рішень, які приймаються;

вибір і кінцеве формулювання рішення;

прийняття рішення;

доведення рішень до виконавців;

контроль за виконанням рішень.

Тому під управлінським рішенням розуміють вибір альтернативи, акт, який спрямований

на вирішення проблемної ситуації. В кінцевому підсумку управлінські рішення є

результатом управлінської діяльності. В більш широкому розумінні управлінські рішення39

розглядають як основний вид управлінської праці, сукупність взаємопов'язаних,

цілеспрямованих і логічно послідовних управлінських дій, що забезпечують реальність

управлінських завдань.

Управлінські рішення класифікують за такими ознаками:

За роллю в досягненні цілі організації: стратегічні і тактичні.

За часовим горизонтом: прогнозні, планові, оперативні.

За результатами: вірогідні, детерміновані.

За ступенем жорсткості: директивні, рекомендувальні, орієнтуючі.

За періодом дії: довгострокові, середиьострокові, короткострокові.

За функціональним змістом: організуючі, координуючі, активізуючі, регулюючі,

контролюючі.

За широтою охоплення: вибіркові, систематичні, суцільні.

За об'єктами: виробничі, фінансові, кадрові тощо.

За способом прийняття: одноосібні, сумісні, консультативні, парламентські.

За ступенем універсальності: загальні, спеціальні.

За визначеністю: запрограмовані, незапрограмовані.

За наслідками: ризикові, безризикові.

За характером: творчі, стандартні.

Мескон М., Альберт М. і Хедоурі Ф. виділяють організаційні, інтуїтивні й раціональні

рішення.

Організаційні рішення - це вибір, який повинен зробити керівник, щоб виконати обов'язки,

зумовлені посадою. Мета організаційного рішення — забезпечення руху до поставлених

перед організацією завдань.

Організаційні рішення ділять на дві групи:

запрограмовані;

незапрограмовані.

Запрограмовані рішення - не такі рішення, що однозначно диктуються обставинами,

постійно повторюються. Вони пропонують набір стандартних дій: вимагають від

керівника інструктажу, сигналу про початок дій, контролю, стимулювання.

Незапрограмовані рішення пов'язані з унікальними ситуаціями, пропонують нестандартні

дії та вимагають від керівника дослідження проблем, розробки альтернатив, вибір

варіантів, навчання підлеглих.

Інтуїтивні рішення грунтуються на припущенні, що вони засновані на "шостому почутті" і

на тому, що вибір правильний. Вони приймаються за умов, що є досвід роботи і

відсутність часу. Недоліком цих рішень є відсутність гарантії успіху.

Адаптаційні рішення базуються на аналогії з минулими успішними діями. Вони

приймаються за умов, що є добрі загальні знання, досвід, здоровий глузд. Недоліками

такого рішення є те, що здоровий глузд зустрічається рідко, необхідний досвід може бути

відсутній, обставини можуть не відповідати тим, які уже були.

Раціональні (аналітичні) рішення грунтуються на всесторонньому науковому аналізі,

наявності можливостей дослідження проблеми. Недоліком таких рішень можуть бути

великі затрати часу та засобів.

Відносно альтернативності рішень потрібно відмітити, що вони можуть бути

безальтернативні, бінарні, багатоваріантні та інноваційні. Безальтер-нативні рішення це

такі, які мають лише один варіант дій. Бінарні передбачають два протилежних варіанти

дій. Багатоваріантні мають декілька різних варіантів дій, із яких необхідно вибрати

оптимаїьний. Інноваційні штучно складаються із елементів, які підходять і раніше, були

відкинуті. Так формується принципово новий варіант.

Доктор економічних наук, професор Завадський Й.С. управлінські рішення класифікує за

такими ознаками: 1) за функціональними призначеннями — планові, організаційні,

регулюючі, активізуючі, контрольні; 2) за характером дій — директивні, нормативні,

методичні, рекомендаційні, дозволяючі; 3) за часом дії - стратегічні, технічні й40

оперативні; 4) за напрямом впливу - внутрішні й зовнішні; 5) за способом прийняття -

індивідуальні й колективні; 6) за характером і змістом — творчі, прийняті за аналогією,

прийняті автоматично: 7) за ступенем повноти інформації — прийняті в умовах

визначеності, невизначеності і ризику; 8) за ступенем ефективності - оптимальні,

раціональні; 9) за методами підготовки -креативні, евристичні, репродуктивні [38, с.332].

Рішення можна класифікувати також за об'єктами і суб'єктами управління, соціальною

значущістю цілей і завдань - залежно від стадії процесу управління, на якій їх приймають,

ступеня детатізації вказівок, що в них містяться, обов'язковості виконання, наявності

кількісних і якісних характеристик та ін.

Класифікацію рішень слід розглядати як складовий логіко-пізнаваль-ний процес, який дає

змогу упорядковувати їх і виявити загальні закономірності та характерні особливості,

властиві окремим їх різновидам. Для кожного виду рішень розробляють систему

інформації, що орієнтує керівників у підготовці рішень, вибір кращого варіанта і

реалізації прийнятого рішення.

Для того, щоб управлінське рішення досягло своєї мети, воно має відповідати ряду вимог.

Доктор економічних наук Хміль Ф.1. в підручнику "Менеджмент" розкриває вимоги до

управлінських рішень [115, с.40].

Наукова обґрунтованість передбачає розробку рішень з врахуванням об'єктивних

закономірностей розвитку об'єкта управління, які знаходять своє відображення у

технічних, економічних, організаційних та інших аспектах його діяльності.

Цілеспрямованість зумовлена самим змістом управління і передбачає, що кожне

управлінське рішення повинно мати мету, чітко пов'язану із стратегічним планом

розвитку об"єкта управління.

Кількісна і якісна визначеність. Вимога кількісної визначеності управлінських рішень

задовольняється встановленням конкретних, виражених у кількісних показниках,

результатів реалізації рішення, яке розробляється. Результати, які не мають кількісного

вимірювання, мають бути охарактеризовані якісно.

Правомірність. Будь-яке управлінське рішення повинне випливати з правових норм та

виходити з компетенції структурного підрозділу управління чи посадової особи.

Оптимальність. Вимога оптимальності зумовлює потребу в кожному конкретному

випадку вибору такого варіанту рішення, який відповідав би економічному критерію

ефективності господарської діяльності, максимум прибутку при мінімальних витратах.

Своєчасність рішень означає, що вони повинні прийматися у момент виникнення

проблеми, порушень, відхилень у перебігу господарських процесів.

Комплексність управлінських рішень передбачає врахування всіх найважливіших

взаємозв'язків та взаємозалежностей діяльності підприємств.

Гнучкість. Будь-яке всебічно обгрунтоване рішення в управлінській динамічній системі

може потребувати коректив, а інколи і прийняття нового рішення.

Повнота оформлення. Необхідно, щоб форма викладу рішення виключала непорозуміння

або двозначність у розумінні завдань. Рішення слід формулювати чітко, лаконічно

Поиск по сайту: